Справа № 127/11715/19
Провадження № 22-ц/801/148/2020
Категорія: 44
Головуючий у суді 1-ї інстанції Борисюк І. Е.
Доповідач:Сало Т. Б.
22 січня 2020 рокуСправа № 127/11715/19м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Ковальчука О.В., Якименко М.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 листопада 2019 року та додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 грудня 2019 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» та Публічного акціонерного товариства «Національна страхова компанія «Оранта» про відшкодування матеріальної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки,
встановив:
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом та, змінивши підстави позову, просив: - стягнути з Приватного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» 10 363,81 грн та 858 грн витрат на проведення автотоварознавчого дослідження; - стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» 61 589,41 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.08.2018 о 04 год 50 хв в м. Вінниця по вулиці К. Коріатовичів, 104, відбулося зіткнення автомобіля «Volksvagen Polo», д.н.з. НОМЕР_1 , належного позивачеві, з належним ПАТ «Концерн Хлібпром» автомобілем «Газ», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП автомобілю позивача завдано значних пошкоджень. Викликані на місце ДТП співробітники патрульної поліції склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення, визначивши, що позивач порушив п. 16 ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 06.12.2018 провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Цивільно-правова відповідальність ПАТ «Концерн Хлібпром» застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта», яке 01.02.2019 здійснило часткове відшкодування майнової шкоди, перерахувавши йому 38 410,59 гривень. Оскільки дана сума є недостатньою для відновлення його автомобіля, він звернувся до Вінницького відділення КНДІСЕ із проханням провести автотоварознавче дослідження. Згідно висновку експерта № 1376/19-21 від 04.04.2019, вартість завданого автомобілю «Volksvagen Polo», д.н.з. НОМЕР_1 , матеріального збитку становить 110 363, 81 гривні.
Зазначає, що враховуючи приписи чинного законодавства, ПАТ «НАСК «Оранта» зобов'язана відшкодувати позивачу 100 000, 00 гривень - максимальну суму страхового відшкодування. З урахуванням сплаченої вже суми, стягненню з ПАТ «НАСК «Оранта» підлягає 61 589,41 гривень. Оскільки загальний розмір завданого позивачеві матеріального збитку становить 110 363, 81 гривні, стягненню з ПАТ «Концерн Хлібпром» підлягає 10 363, 81 гривень (різниця між фактичним розміром шкоди і сумою, яка підлягає страховому відшкодуванню).
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02 травня 2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 липня 2019 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта». Прийнято до розгляду заяву ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про зміну підстав позову.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22 листопада 2019 року відмовлено у задоволені позову. Судовий збір залишено за ОСОБА_1 .
Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 грудня 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Концерн Хлібпром» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 666,00 грн.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У скарзі вказується, що необґрунтованим є висновок суду про те, що з висновку експертного товарознавчого дослідження від 04.04.2019 не вбачається причинного зв'язку пошкоджень, визначених цим висновком і ДТП, що сталася 11.08.2018, оскільки обов'язок встановити наявність такого зв'язку покладається саме на суд; не заслуговує на увагу висновок суду про те, що експертиза проведена більше ніж через сім місяців з моменту події, а суду не надано доказів, що транспортний засіб позивача не використовувався після ДТП та не мав після 11.08.2018 інших пошкоджень; протокол (акт) огляду транспортного засобу складений страховиком 20.12.2018 і останнім не було поставлено під сумнів зв'язок наявних пошкоджень автомобіля позивача із ДТП, яке мало місце 11.08.2018, а між проведеним страховиком оглядом та зверненням позивача до експертної установи пройшло менше півтора місяці.
Також ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на додаткове рішення суду, в якій просить скасувати додаткове рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ «Концерн «Хлібпром» у стягненні витрат на правничу допомогу.
Скарга мотивована тим, що стягнута сума витрат на правничу допомогу значно перевищує розмір заявлених до ПАТ «Концерн «Хлібпром» позовних вимог; наданий відповідачем остаточний розрахунок суми судових витрат, які він поніс у зв'язку з розглядом справи, містить посилання на норму ст. 124 ГПК України, а дана справа розглядалася в порядку цивільного судочинства.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві ПАТ «Концерн Хлібпром» просить рішення суду Вінницького міського суду Вінницької області від 22.11.2019 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду Вінницького міського суду Вінницької області від 22.11.2019.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що розмір завданого власнику транспортного засобу матеріального збитку не підтверджений належними засобами доказування, та прийшов до висновку про недоведеність позовних вимог.
Беручи до уваги встановлені судом обставини, апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Встановлено, що 11.08.2018 о 04 год 50 хв в м. Вінниці на перехресті вулиць К. Коріатовичів - Міліційна відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «ГАЗ 3302206», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля марки «Volkswagen Polo», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .
У результаті ДТП транспортний засіб ОСОБА_1 отримав механічні пошкодження.
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу ГАЗ 3302, д.н.з. НОМЕР_3 , який належить ПАТ «Концерн Хлібпром», застрахована ПАТ «НАСК «Оранта» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/7053028 від 25 червня 2018 року (а.с.117).
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 06 грудня 2018 року провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення(а.с.5), а тому підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування не має.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 червня 2019 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні даного ДТП -адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с.96).
Згідно протоколу (акту) огляду транспортного засобу, 20.12.2018 представник НАСК «Оранта» в присутності учасника ДТП (потерпілого) ОСОБА_1 оглянув транспортний засіб марки «Volkswagen Polo», д.н.з. НОМЕР_1 , та зафіксував отриманні під час ДТП пошкодження транспортного засобу (а.с.118).
Відповідно до ремонтної калькуляції від 26.12.2018 та зведеної таблиці даних попереднього розрахунку розміру матеріального збитку, розмір завданого транспортному засобу АВ 4038 СМ збитку за розрахунками страхової компанії становить 39 103,61 грн (а.с.121-124).
09 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «Оранта» із заявою, в якій просив виплатити йому суму страхового відшкодування, визначену страховою компанією відповідно до умов страхування виплати (а.с.119).
01.02.2019 ПАТ «НСК Оранта» виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 38 603,61 грн (за вирахуванням франшизи - 500 грн) на підставі страхового акту № ОЦВ-18-02-17368/1 (а.с.12,120,125).
Вважаючи вказану суму страхового відшкодування недостатньою, ОСОБА_1 13.02.2019 звернувся до Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення атотоварознавчого дослідження.
Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку внаслідок пошкодження транспортного засобу від 04.04.2019 №1376/19-21, проведеного головним судовим експертом Вінницького КНДІСЕ ОСОБА_5 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Volkswagen Polo», р.н. НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження станом на квітень 2019 року складає 110 363,81 грн (а.с.11-14).
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що між сторонами склалися правовідносини, які випливають з договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки незалежно від наявності вини.
За загальним правилом відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, проводиться особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, ордени тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (стаття 1178 ЦК України).
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 6 постанови Пленуму ВССУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішені спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 №4, не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Наприклад, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Відповідно до статті 980 ЦК України, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Згідно з ч. 1 ст. 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
Цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів належить до сфери обов'язкового страхування відповідальності згідно із спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV).
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У ст. 29 Закону № 1961-IV зазначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ встановлений Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092.
Фактично не погодившись із визначеним страховою компанією розміром страхового відшкодування, ОСОБА_1 звернувся до експерта з метою визначення реального розміру матеріального збитку в результаті пошкодження транспортного засобу під час ДТП.
Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 04.04.2019 №1376/19-21, який наданий на замовлення позивача, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Volkswagen Polo», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження станом на квітень 2019 року складав 110 363,81 грн.
Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказаний висновок експертного дослідження не відповідає вимогам положень ч. 5 ст. 106 ЦПК України, а тому не може розцінюватись судом як висновок експерта, складений на замовлення учасника справи, оскільки експерт Базилицький В.С. зробив висновок за результатами експертного дослідження і він не може бути висновком експертизи, а тому апеляційний суд приймає цей документ як письмовий доказ в розумінні статті 95 ЦК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 89 ЦПК України, жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили, а оцінюється сукупно з іншими доказами.
Висновок експертного автотоварознавчого дослідження є допустимим та достовірним письмовим доказом відповідно до ст.ст. 78,79 ЦПК України, що обґрунтовує розмір заподіяних збитків. Такий висновок відповідачами не спростовано, в ході розгляду справи відповідачі з метою спростування результатів дослідження не скористалися своїм процесуальним правом на заявлення клопотання про призначення у справі судової експертизи.
Дослідження проведено судовим експертом, який є фахівцем у відповідній галузі знань, з використанням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка застосовується, в тому числі, з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження транспортного засобу (п. 1.4 Методики).
Із дослідницької частини висновку експертного автотоварознавчого дослідження вбачається, що розрахунки здійснено з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля, що вимагає стаття 29 Закону № 1961-IV.
При цьому, слушною є позиція апелянта, що опис пошкоджень належного позивачеві транспортного засобу, наведений працівником страхової компанії в протоколі (акті) огляду транспортного засобу від 20.12.2018 співпадає з пошкодженнями, зазначеними судовим експертом Базалицьким В.С. в акті огляду транспортного засобу від 22.02.2019.
Отже, позивач надав суду докази щодо розміру майнової шкоди, які не спростовано відповідачами.
І навпаки, як зазначено в розрахунку страхового відшкодування (а.с.120), розмір збитку для розрахунку страхового відшкодування визначений страховою компанією згідно дослідження, однак, таке дослідження в матеріалах справи відсутнє, а з наданої страховою компанією ремонтної калькуляції не можливо встановити, ким вона зроблена, а також чи зроблена вона з урахуванням норм вищезгаданої Методики.
Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, що визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність».
У ст. 1 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» зазначено, що положення цього Закону поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні.
Стаття 7 вказаного Закону визначає випадки, у яких проведення оцінки майна є обов'язковим. Зокрема, як зазначено в абз. 10 ч. 2 вказаної статті, проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Однак, ні ЦК України, ні Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не встановлює обов'язку для потерпілої особи розраховувати завдану шкоду виключно за допомогою спеціальних суб'єктів оціночної діяльності.
Тобто визначення розміру майнової шкоди, завданої ДТП, не належить до випадків обов'язкового проведення оцінки майна.
Проаналізувавши зазначені норми Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» можна зробити висновок, що вказаний закон до даних правовідносин не застосовується.
Саме Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092, застосовується при визначенні матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження транспортного засобу.
При вирішенні даного пору, на думку колегії суддів, не має значення той факт, що позивач звернувся для проведення експертного дослідження через сім місяців з моменту ДТП, зважаючи на наступні обставини, які встановлені судом.
Дорожньо-транспортна пригода сталася 11 серпня 2018 року.
У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебувала справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП за фактом даного ДТП.
За результатами розгляду вказаної справи, постановою суду від 06.12.2018 закрито провадження у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, внаслідок чого у страхової компанії відпали підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Після цього ОСОБА_1 звернувся до страхової компанії із заявою про виплату йому страхового відшкодування.
Огляд пошкодженого транспортного засобу Volkswagen Polo», д.н.з. НОМЕР_1 , страховою компанією здійснено 20.12.2018, і страховиком не ставився під сумнів той факт, що виявлені і описані ним пошкодження виникли внаслідок ДТП, яке сталося 11.08.2018.
Такі ж ушкодження були виявлені і при огляді пошкодженого транспортного засобу судовим експертом Базилицьким В.С. 22 лютого 2019 року.
Хибним є висновок суду першої інстанції, що з висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 04.04.2019 не вбачається причинного зв'язку матеріального збитку, визначеного цим висновком і ДТП, що сталася 11.08.2019, так як відповідно до положень тієї ж Методики (п.1.4), обов'язку встановлювати причинний зв'язок між ДТП і отриманими внаслідок такого ДТП ушкодженнями транспортного засобу при проведенні експертного дослідження не має.
Встановлення причинного зв'язку між ДТП та завданою шкодою є обов'язком суду.
Враховуючи, що позивач обрав спосіб захисту свого порушеного права шляхом стягнення із страхової компанії страхового відшкодування реальному розмірі, з ПАТ «НАСК «Оранта» підлягає стягненню 61 589,41 грн в межах страхової суми, встановленої страховим полісом, та з урахуванням вже сплаченого страхового відшкодування (100 000 грн - 38 603,61 грн (за мінусом франшизи)).
Тобто невідшкодованими залишилися кошти у розмірі 10 363,81 гривень.
У ст. 1194 ЦК України зазначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Як слідує із матеріалів справи, водій автомобіля «ГАЗ», д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП (11.08.2018) перебував у трудових відносинах з ПАТ «Концерн Хлібпром».
Власником вищезгаданого автомобіля, яким керував ОСОБА_2 , на момент скоєння ДТП був відповідач ПАТ «Концерн Хлібпром».
Вказані обставини визнані представником ПрАТ «Концерн Хлібпром» в судовому засіданні, тому в силу ч. 1 ст. 83 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Згідно із ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
ПАТ «Концерн Хлібпром» не заперечувало свого обов'язку по відшкодуванню шкоди, яка завдана їхнім працівником під час ДТП.
Оскільки обов'язок відшкодування ОСОБА_1 різниці між фактично заподіяною матеріальною шкодою і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) покладено на ПАТ «Концерн Хлібпром», з останнього на користь позивача підлягає стягненню 10 363,81 грн матеріальної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Виходячи з наведеного, рішення місцевого суду підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Позивач просить стягнути з ПАТ «Концерн «Хлібпром» 858 грн витрат на проведення автотоварознавчого дослідження.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням спеціалістів, експертів та проведенням експертизи (п.2 ч.2 ст.133 ЦПК України).
Оскільки позивач для визначення розміру завданого матеріального збитку внаслідок пошкодження належного йому транспортному засобу поніс витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 858 гривень, які документально підтвердженні та належать до витрат, пов'язаних із розглядом справи, то вказані витрати підлягають відшкодуванню.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України суд може враховувати ті чи інші обставини.
В даному випадку, на переконання колегії суддів дані витрати підлягають стягненню з ПАТ «НАСТ «Оранта», виходячи із характеру спору, вимог позову, які в більшій своїй частині стосуються страхової компанії, та враховуючи при цьому той факт, що страховою компанією було занижено розмір страхового відшкодування.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У п. 35 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 №10 розяснено, що при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог, із ПАТ «Концерн Хлібпром» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 110,64 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 165,97 грн, а також з АТ «НАСК «Оранта» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 656,98 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 985,47 грн, - пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів.
У ч. 2 ст. 141 ЦПК України зазначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, до яких в тому числі належать витрати на професійну правничу допомогу, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Оскільки апеляційний суд прийшов до висновку про задоволення позову, підстав для стягнення з позивача на користь відповідача ПАТ «Концерн Хлібпром» витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 666 гривень в силу ч. 2 ст. 141 ЦПК України не вбачається, а тому підлягає скасуванню також додаткове рішення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 листопада 2019 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (код ЄДРОПУ 00034186) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди 61 589 (шістдесят одна тисяча п'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень 41 копійку.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» (код ЄДРОПУ 05511001) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди 10 363 (десять тисяч триста шістдесят три) гривні 81 копійку.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (код ЄДРОПУ 00034186) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 656 (шістсот п'ятдесят шість) гривень 98 копійок та за подання апеляційної скарги в розмірі 985 (дев'ятсот вісімдесят п'ять) гривень 47 копійок, а також витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) гривень.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» (код ЄДРОПУ 05511001) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 110 (сто десять) гривень 64 копійок та за подання апеляційної скарги в розмірі 165 (сто шістдесят п'ять) гривень 97 копійок.
Додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 грудня 2019 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити Приватному акціонерному товариству «Концерн Хлібпром» у стягненні витрат на правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Т.Б. Сало
Судді О.В. Ковальчук
М.М. Якименко