Справа № 644/6297/19 Головуючий І інстанції -
Провадження № 33/818/1391/19 Матвієвська Г.В.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач - Бездітко В.М.
17 грудня 2019 року Харківський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ - Бездітко В.М.
за участю секретаря - Михайлюка А.В., Яковлевої М.В.
захисника ОСОБА_1 - адвоката Поліканова А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою адвоката Поліканова Андрія Миколайовича як захисника ОСОБА_1 на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
23 липня 2019 року працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно протоколу серії БД № 185439, 23 липня 2019 року о 1123 год. в м. Харкові на перехресті вул. Миру та 12 Квітня, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ЗАЗ Lanos TF 69 YO» д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, незв'язна мова. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, водій відмовився в присутності двох свідків.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2019 року накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 10 200 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 384,20 грн.
Не погодившись з постановою суду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Поліканов А.М. подав апеляційну скаргу, доводи якої мотивує наступним.
З висновками суду ОСОБА_1 не погоджується, постанову суду першої інстанції вважають незаконною, такою, що винесена з грубим порушенням матеріального та процесуального права.
Судом грубо та без принципово порушено право підзахисного на доступ до судочинства та безпосередню участь при розгляді нього справи.
Судове засідання призначене на 24 жовтня 2019 року без належного виклику було перенесено на 23 жовтня 2019 року та винесено постанову. У зв'язку з чим захисник не мав можливості з'явитися на судове засідання 23 жовтня 2019 року, а ОСОБА_1 не мав можливості прибути на розгляд справи, оскільки знаходився на військовій службі у Чернігівській області.
За вказаних обставин вважає, що призначення судового засідання без повідомлення сторін, на дату раніше тієї, що була призначена є незаконним та грубо порушує права ОСОБА_1 .
Зазначає, що районним судом не дотримано вимоги ст. ст. 245, 280, 283 КУпАП, факт керування автомобілем ОСОБА_1 доведеним не був, свідки судом не допитані.
Також захисник посилається, що протокол про адміністративне правопорушення, письмові пояснення свідка ОСОБА_2 , не можуть бути належними доказами по справі. Автомобіль ОСОБА_1 знаходився в аварійному стані, двигун не заводився, у зв'язку з чим автомобіль евакуйовано.
Вказує, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керував, а лише сидів в ньому, в чинне законодавство не передбачає відповідальності для власника автомобіля за перебування в ньому у стані алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження тесту за допомогою спеціального засобу вимірювання стану алкогольного сп'яніння, у матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, що свідчить про не направлення поліцейським у встановленому законом порядку у заклад охорони здоров'я.
Вказує, що в протоколі неточно зазначена стаття за ознаками якого адміністративного правопорушення складено протокол та вказано про порушення ОСОБА_1 п. 25 ПДР України.
Просить постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2019 року скасувати, провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Поліканова А.М., який апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, допитавши свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Ст. 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
П. 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
П. 2.5 ПДР України визначено обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.
Ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно з п. 1 розділу ІІ Інструкції, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (п.6 розділу І Інструкції).
Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
У розумінні вимог ст. 266 КУпАП, п. 7 розділу І Інструкції, огляд у закладі охорони здоров'я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.
П. 6 розділу ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (далі за змістом - Інструкція 2) передбачає, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Поліцейським протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 185439 від 23 липня 2019 року, складено саме за відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Судовим розглядом встановлено, що вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, крім протоколу, також підтверджується:
- письмовими поясненнями гр. ОСОБА_2 , в яких він, крім іншого зазначив, що по вул. Миру біля магазину «Янтарь» почув як позаду нього автомобіль Chevrole АХ0819ВІ здійснив наїзд на бордюрний камінь, чим привернув його увагу, побачивши водія йому здалось, що чоловіку або зле, або він знаходився в стані сильного алкогольного сп'яніння (а.с. 4);
- поясненнями свідків гр. гр. ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які були залучені поліцейськими при оформленні матеріалів про адміністративне правопорушення та засвідчили своїми поясненнями відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» та в медичному закладі (а.с.1, 5-6);
- відеозаписом з нагрудних камер поліцейським, на якому зафіксовано, що ОСОБА_1 сидить за кермом автомобілю без свідомості. ОСОБА_1 намагались привести до тями поліцейські нашатирним спиртом, викликано швидку допомогу, яка надала ОСОБА_1 необхідну медичну допомогу та привела його до тями. ОСОБА_1 перебуває в сильному стані алкогольного сп'яніння. Поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного приладу на, що він погодився. Під час проходження огляду за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» ОСОБА_1 від продуття приладу ухиляється, вдихає в себе та сідає в авто. На пропозицію пройти огляд в закладі охорони здоров'я ОСОБА_1 відмовляється та просить поліцейських відвезти його додому (а.с. 3);
- даними про відсторонення водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, яке здійснено в порядку передбаченому ч. 1 ст. 266, ст. 265-2 КУпАП. Згідно з акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу автомобіль «ЗАЗ Lanos TF 69 YO» д.н.з. НОМЕР_1 затримано у зв'язку з складанням адміністративних матеріалів за ст. 130 КУпАП (а.с. 9).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 256 КУпАП, при складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
ОСОБА_1 таким правом не скористався, пояснень не надав, протокол підписав, копію протоколу отримав. Заперечень, зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, невідповідність внесених до протоколу даних, про керування автомобілем іншою особою не заявляв (а.с. 1).
Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, поліцейськими дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. ст. 256, 266, 268 КУпАП, Інструкції.
Відповідно, у суду першої інстанції та апеляційного суду відсутні підстави для визнання необ'єктивними доказів, якими підтверджено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 суд повно та всебічно встановив фактичні обставини правопорушення на підставі доказів наявних в матеріалах справи, досліджених в судовому засіданні, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст. ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду та постановив рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 245, 280, 283 КУпАП.
При апеляційному перегляді справи допитані свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 працівники поліції, які оформлювали матеріали справи про адміністративне правопорушення.
ОСОБА_3 пояснила, що 27 липня 2019 року отримали виклик через «102», що водій при керуванні автомобілем поводить на дорозі неадекватно. Прибувши на місце виявили ОСОБА_1 , який спав за кермом, викликали йому швидку допомогу. Через 40 хвилин змогли з ним поспілкуватись та запропонували йому огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці події або в закладі охорони здоров'я. ОСОБА_1 продути «Drager Alcotest» не зміг, від огляду в закладі охорони здоров'я відмовився. Вона складала протокол про адміністративне правопорушення. Пояснення у ОСОБА_2 відбирав поліцейський іншого екіпажу і ці пояснення були долучені до адміністративного матеріалу.
ОСОБА_7 пояснив, що автомобіль «ЗАЗ Lanos TF 69 YO» д.н.з. НОМЕР_1 , стояв на перехресті, ОСОБА_1 був сильно п'яний, говорити не міг, сидів за кермом автомобіля.
Оцінюючи надані пояснення, апеляційний суд вважає недостовірними пояснення гр. ОСОБА_8 , що саме він керував автомобілем, оскільки він безпосередньо на місці події пояснення не надавав, про ОСОБА_8 до 25 серпня 2019 року ані поліції, ані суду ОСОБА_1 не повідомляв.
З урахуванням встановлених обставин порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України підтверджено доказами, які апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.
Процесуальні порушення допущенні судом першої інстанції в частині призначення судового засідання, апеляційний суд вважає такими, що не спростовують висновків суд про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги захисника, що пояснення свідка ОСОБА_2 не є доказом, його пояснення є можливою фальсифікацію, апеляційний суд відхиляє. В матеріалах справи відсутні відомості про звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів з будь-якими заявами про надання неправдивих свідчень.
Посилання на недотримання поліцейськими вимог ст. 256 КУпАП, складено з порушеннями є необґрунтованими.
В матеріалах справи міститься рапорт поліцейського, яким складено протокол, про усунення неточностей в частині зазначення статті. В рапорті вказано про складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 8).
Складання протоколу, оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду у сукупності з іншими доказами при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
При цьому апеляційний суд враховує, що поняття доказів визначено ст. 251 КУпАП. Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У справі «Gafgen vs Germany» (рішення від 1 червня 2010 року) ЄСПЛ застосовує концепцію «плодів отруєного дерева», тобто оцінку допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.
Доводи апеляційної скарги, про те що в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, апеляційний суд визнає необґрунтованими, оскільки таке направлення виписується для закладу охорони здоров'я, як підстава для проведення огляду.
Відповідно до п. 9 розділу ІІ Інструкції, саме на поліцейських покладено обов'язок забезпечити доставку водіїв до закладу охорони здоров'я для проведення огляду.
Оскільки ОСОБА_9 відмовився від проходження будь-якого огляду на стан алкогольного сп'яніння у поліцейських були відсутні підстави для оформлення такого направлення.
Заходи забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення в порядку передбаченому ст. 267 КУпАП ОСОБА_1 не оскаржував.
У справі Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 року ЄСПЛ вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_9 в апеляційній скарзі не зазначено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених районним судом обставин події.
Підсумовуючи, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті.
Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік застосоване до ОСОБА_1 є достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових правопорушень і таким що відповідає характеру вчиненого правопорушення та меті адміністративного стягнення.
Враховуючи наведене за наслідками апеляційного перегляду справи, апеляційним судом не встановлено підстав для скасування постанови Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2019 року.
Керуючись ст. ст. 245, 251, 256, 266, 278, 280, 284, 294, 295 КУпАП, -
Апеляційну скаргу адвоката Поліканова Андрія Миколайовича як захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Харківського
апеляційного суду /підпис/ В.М. Бездітко
Згідно з оригіналом
Постанова набрала законної сили 17 грудня 2019 року
Суддя В.М. Бездітко
Секретар М.В. Яковлева