Постанова
Іменем України
20 грудня 2019 року
м. Харків
справа № 621/1336/15-ц
провадження № 22ц/818/5443/19
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Бурлака І.В., Кругової С.С.
Позивач - АТ КБ «Приватбанк»,
Відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи в місті Харкові цивільну справу
за позовною заявою Публічного Акціонерного Товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 30 червня 2016 року, постановлене суддею Чигриної Л.Г.
У червні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.
Обгрунтовуючи позовні вимоги посилалось на те, що 18 квітня 2011 року між банком і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідач умови кредитного договору належним чином не виконувала, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 31 березня 2013 року становить 32 371,52 грн.
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 30 червня 2016 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 32 371,52 грн заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 01.09.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Зміївського районного суду Харківської області від 30.06.2016 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 25.09.2019 року рішення Зміївського районного суду Харківської області від 30 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 01 вересня 2016 року в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 14342,05 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом 1 250 грн. заборгованості за пенею та комісією, 500 грн. штрафу (фіксована частина), 1 517,69 грн. штрафу (процентна складова) скасовано та у задоволенні вказаної частини позовних вимог відмовлено. Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 30 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 01 вересня 2016 року в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 14 761,78 грн. заборгованості за кредитом скасовано та в цій частині справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт посилався на те, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального права та неправильним застосування норм процесуального права. Зазначає, що суд не звернув увагу на те, що правила нею не підписувались, доказів того, що саме ці правила були надані позивачем на ознайомлення при укладенні кредитного договору, позивачем суду не надано, також не надано доказів ознайомлення із зміненими Умовами та правилами. Вказує на те, що сама анкета-заява не містить встановленого розміру процентів, комісії та штрафу, тому вважає що суд повинено відмовити у задоволенні вказаних вимог у зв'язку із недоведеністю їх розміру. Стосовно дострокового стягнення з відповідача заборгованості по кредиту у сумі 14 761,78 грн., вважає, що позивачем не доведений строк настання сплати вказаних кредитних коштів та той факт, що вказана сума є заборгованістю, тому підстав для задоволення позову в цій частині також відсутні. Вказує, що матеріали справи не містять даних про те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» домовився з ОСОБА_1 зщодо збільшення строку позовної давності.
У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Вказана цивільна справа переглядається тільки в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту.
Судовим розглядом встановлено, що 18 квітня 2011 року між банком і ОСОБА_1 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримала кредитний ліміт на платіжну картку.
Зазначений договір складається із Заяви позичальника, Умов надання споживчого кредиту фізичним особам та Тарифів.
Умови, Правила надання банківських послуг та Тарифи позичальником не підписані.
Згідно розрахунку позивача, станом на 31 березня 2015 року за даним договором виникла заборгованість урозмірі 32 371,52 грн, з яких: 14 761,78 грн- заборгованістьза кредитом,14 342,05 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом, 1250 грн - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн - штрафу (фіксована частина) та 1517,69 грн - штрафу (процентна складова).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Скасовуючи попереднє рішення суду апеляційної інстанції Верховний Суд щодо вирішення спору в частині позовних вимог банку про про стягнення заборгованості за тілом кредиту звертав увагу на те, що підписана відповідачем анкета-заява не містить будь-яких даних про розмір грошових коштів, умови і порядок їх надання та повернення.
З матеріалів справи вбачається, що анкета-заява від 18.04.2011 року дійсно не містить даних про розмір грошових коштів, умови і порядок їх надання та повернення.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 18.04.2011 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови (а.с.12-36).
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
До спірних правовідносин не може бути застосовані правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Між тим, в своїй апеляційній скарзі відповідач прямо визнає, що 18.04.2011 року вона отримала від ПАТ КБ «ПриватБанк» 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку «Універсальна».
Відповідно до ч. 1 ст. 82 обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Представником позивача до суду апеляційної інстанції наданий розрахунок заборгованості. Із розрахунку, крім іншого, вбачається порядок нарахування заборгованості дати та суми погашення відсотків, тіла кредиту, комісії та пені, тобто зрозумілі суми надходження та їх віднесення на погашення складових заборгованості.
У постанові НБУ № 705 від 05.11.2014 року «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», зокрема, вказано: «Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань», «Виписка про рух коштів за рахунком може надаватися власникові рахунку в банку, надсилатися поштою, електронною поштою, у вигляді текстового повідомлення на мобільний телефон, через банкомат тощо».
Розмір заборгованості за кредитними договорами підтверджений виписками по особовим рахункам, в яких міститься повна інформація про рух коштів на рахунках, відображення всіх операцій за кредитними договорами за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей за договором.
З огляду на наведені обставини справи, відомості, що містяться у виписці по особовому рахунку, колегія суддів вважає встановленим, що відповідач користувалася коштами банку у вигляді встановленого кредитного ліміту 15000 грн.
Із розрахунку позивача, виписки по особовому рахунку вбачається, що частина грошових коштів, які відповідач сплачувала на погашення заборгованості за кредитним договором були віднесені позивачем на погашення заборгованості за процентами.
Між тим, Умови та Правила надання банківських послуг не містять даних стосовно процентів за користування кредитом.
За таких обставин, суми зараховані банком на сплату процентів необхідно віднести на сплату заборгованості за тілом кредиту.
Таким чином, стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає заборгованість за тілом кредиту у сумі 12484,23 грн.
Стосовно строків позовної давності колегія суддів зазначає наступне.
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентами) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
Враховуючи, що анкетою-заявою не передбачено порядку погашення заборгованості (щомісячні чергові платежі чи повернення кредиту в повному обсязі у строк кредитування), виконання зобов'язання за таким договором відбувається за вимогою кредитора.
Частиною другою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Оскільки умовами анкети-заяви, підписаної позичальником, не передбачено відповідної календарної дати або події, з якої пов'язується виконання зобов'язання за кредитним договором, банк звернувся до суду з позовом у липні 2016 року, то саме з цього моменту боржник зобов'язаний повернути кредитору суму кредиту та відсотки за користування ним з моменту встановлення банком такої вимоги про виконання зобов'язання.
Вказана правова позиція узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду у справі № 750/896/17-ц від 23.10.2019 року.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині суми стягнення за тілом кредиту.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 371, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 30 червня 2016 року змінити в частині суми стягнення заборгованості за кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 18.04.2011 року 12 484,23 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді - І.В. Бурлака
С.С. Кругова