Справа № 610/2045/19 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №: 11-кп/818/3226/19 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: ст.156 КК України
12 грудня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , без участі потерпілої ОСОБА_9 та її представника ОСОБА_10 , належним чином повідомлених про розгляд справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду в м. Харкові справу за апеляційними скаргами прокурора та захисника обвинуваченого на вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 19 09 2019 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вказаним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, м. Балаклія Харківської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, розлученого, який має 2-х неповнолітніх дітей, працює слюсарем аварійно-відновлювальних робіт по каналізаційним мережам КП «Балаклійський водоканал», раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.156 КК України та призначено йому покарання у виді 1 року обмеження волі.
Визначено, що до набрання цим вироком законної сили слід продовжити застосований за ухвалою слідчого судді Балаклійського районного суду Харківської області від 20 06 2019 року до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту на тих же умовах.
Ухвалено початок строку відбування покарання обчислювати з дня прибуття до місця відбування покарання.
ОСОБА_7 визнаний винним судом та засуджений за те, що він на початку лютого 2019 року, у вечірній час, більш точні дата і час не встановлені, в АДРЕСА_3 , реалізуючи умисел на вчинення розпусних дій, спрямованих на задоволення статевої пристрасті, на збудження у неповнолітньої особи статевого інстинкту, умисно вчинив їх щодо ОСОБА_9 , яка не досягла шістнадцятирічного віку, примусово цілував її в губи, доторкався своїми руками до її статевих органів і грудей, спричинивши шкоду нормальному моральному та фізичному стану потерпілої.
Дії обвинуваченого кваліфіковані судом за ч.1 ст.156 КК України, як вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.
Не погодившись з вироком суду першої інстанції в частині призначеного покарання, захисник обвинуваченого подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити оскаржуваний вирок, визнати пом'якшуючими обставинами як не зазначені, так і зазначені у ч.1 ст.66 КК України, а саме: повне визнання ОСОБА_7 своєї вини у скоєнні кримінального правопорушення, усунення заподіяної шкоди, вибачення перед потерпілою, наявність психічного захворювання, відсутність судимості, позитивні характеристики як за місцем проживання, так і постійної роботи, наявність на утриманні двох малолітніх дітей. Просив призначити ОСОБА_7 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.1 ст.156 КК України та на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням.
В обґрунтування своїх вимог зазначив про те, що враховуючи наявність декількох пом'якшуючих обставин та відсутність обтяжуючих, поведінку ОСОБА_7 під час досудового розслідування і судового розгляду кримінального правопорушення, його ставлення до вчиненого діяння, у суду першої інстанції були наявні передбачені законом умови і об'єктивні підстави для призначення йому мінімального покарання, як це передбачено санкцією ч.1 ст.156 КК України та звільнення на підставі ст.75 КК України від відбування покарання. Вказав, що внаслідок неповного з'ясування пом'якшуючих та характеризуючи особу обставин, судом винесено вирок, який не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Крім того, на вищевказаний вирок була також подана апеляційна скарга прокурором, від якої останній в подальшому відмовився, надавши до апеляційного суду відповідну заяву.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Обвинувачений та його захисник просили задовольнити вимоги апеляційної скарги у повному обсязі.
Прокурор вважав оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.
Потерпіла та її законний представник, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Будь-яких клопотань або заяв, які б перешкоджали розгляду справи, від них не надходило.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого та його захисника, думку прокурора, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Кваліфікація дії обвинуваченого та фактичні обставини справи в апеляційній скарзі захисником не оспорюються, а тому, в цій частині, оскаржуване рішення судом апеляційної інстанції, у відповідності до вимог ч.1 ст.404 КПК України, не перевіряється.
Аналізуючи вирок районного суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання, колегія суддів виходить із наступного.
Згідно з ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 30 05 2008 року «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи», призначаючи покарання особам, винним у вчиненні злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, суди мають неухильно дотримуватись вимог ст. 65 КК України щодо індивідуалізації покарання, а саме: враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують чи обтяжують покарання. Визначаючи ступінь тяжкості злочину, суди повинні враховувати стадію його вчинення, кількість епізодів, тяжкість наслідків, що настали тощо.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 10 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст.65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Призначаючи покарання ОСОБА_7 суд першої інстанції зазначених вимог дотримався.
Зокрема, враховував характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, який відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, за недоведеністю протилежного, працює слюсарем в КП «Балаклійський водоканал», де зарекомендував себе виключно позитивно, не перебуває на обліках у нарколога, органу з питань пробації, перебуває на обліку у психіатра, за висновком амбулаторної психіатричної експертизи страждав і страждає на хронічне психічне захворювання у формі легкої розумової відсталості, міг і може усвідомлювати свої дії і керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує, розлучений, має на утриманні 2-х неповнолітніх дітей, наявність обставин, що пом'якшують покарання і відсутність обставин, що його обтяжують. Разом з тим, судом враховано позицію потерпілої та її представника, які просили призначити максимальне покарання.
У якості обставин які пом'якшують покарання, відповідно до ст.66 КК України, судом прийнято повне визнання своєї вини у скоєному, активне сприяння розкриттю злочину, надання правдивих показань та допомоги у встановленні обставин кримінального провадження, щире каяття, а також те, що обвинувачений просив вибачення у потерпілої.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
За таких обставин справи, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, відомості про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують покарання, суд призначив ОСОБА_7 за ч.1 ст.156 КК України мінімальне покарання, передбачене санкцією вказаної статті, у виді 1 року обмеження волі.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та вважає, що підстав для призначення обвинуваченому більш м'якого покарання, а також звільнення його від відбування покарання з випробуванням немає, призначене покарання у вказаному у вироку виді та розмірі за скоєний злочин є необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, відповідає вимогам ст.65 КК України, а саме: ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суспільній небезпечності скоєного, особі обвинуваченого та принципам законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації.
В апеляційній скарзі захисник просить визнати обставинами, що пом'якшують покарання визнання ОСОБА_7 своєї вини у скоєнні кримінального правопорушення, усунення заподіяної шкоди, вибачення перед потерпілою, наявність психічного захворювання, відсутність судимості, позитивні характеристики як за місцем проживання, так і постійної роботи, наявність на утриманні двох малолітніх дітей.
Колегія суддів звертає увагу на те, що деякі з перелічених обставин, а саме визнання обвинуваченим провини у скоєному, а також вибачення перед потерпілою, - вже були враховані судом першої інстанції як такі, що пом'якшують покарання.
Також з мотивувальної частини вироку вбачається, що судом першої інстанції, при визначенні покарання, взято до уваги наявність у обвинуваченого ОСОБА_7 психічного захворювання, відсутність судимості, позитивні характеристики як за місцем проживання, наявність постійної роботи та двох малолітніх дітей на утриманні.
При цьому, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що наявність психічного захворювання у обвинуваченого не може бути визнано підставою, яка пом'якшує покарання.
Як вбачається з висновку судово-психіатричного експерта №361 від 18 06 2019 року, у ОСОБА_7 наявна легка розумова відсталість, що не супроводжується психічною симптоматикою та не позбавляє його здатності правильно сприймати навколишнє, коригувати свої дії в даний час. У період часу, до якого відноситься правопорушення, ОСОБА_7 перебував в вищезазначеному стані, поза будь-якого тимчасового хворобливого стану. При цьому, був орієнтований в навколишній обстановці, особах, дії носили послідовний цілеспрямований характер, буз будь-якої їх болісної мотивації, була відсутня яка-небудь психотична симптоматика, збереглися спогади про події того періоду часу (а.с.70-72).
Наведене свідчить, про те, що наявне у ОСОБА_7 психічне захворювання жодним чином не впливало на його дії та сприйняття обстановки в момент скоєння кримінального правопорушення. Причиною вчинення протиправних дії було не психічне захворювання, а антисуспільні погляди та установки особистості.
З посиланням захисника на необхідність визнання обставиною, яка пом'якшує покарання, усунення заподіяної потерпілій шкоди, колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.
Усунення шкоди винною особою пов'язане саме із залагоджуванням заподіяної винною особою моральної та фізичної шкоди. Усунення заподіяної шкоди передбачає, наприклад, своєчасне надання медичної чи психологічної допомоги, виплата витрат на знаходження в лікувальній установі (оплата ліків, операції), забезпечення реабілітації після лікування або стороннього догляду, повноцінного харчування в період лікування тощо.
Матеріали справи не місять жодних відомостей, які б свідчили про здійснення активних дії з боку обвинуваченого, спрямованих на усунення завданої потерпілій шкоди.
Таким чином, пом'якшуючі обставини, на які посилається захисник в апеляційній скарзі, а також характеризуючі особу обвинуваченого відомості були враховані судом першої інстанції при постановленні вироку та призначенні найнижчого покарання, передбаченого санкцією ч.1 ст.156 КК України у виді 1 року обмеження волі.
Інших доводів, які не були взяті до уваги судом першої інстанції, та могли б бути підставою для призначення більш м'якого покарання та звільнення від відбування покарання з випробуванням, захисником обвинуваченого в апеляційній скарзі не зазначено та в судовому засіданні апеляційної інстанції не представлено.
Щодо вимоги апелянта про застосування до обвинуваченого положень ст.ст.75,76 КК України.
Відповідно до ч.1 ст.75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості, характер злочину, який фактично є посяганням на статеву недоторканність, нормальний статевий розвиток потерпілої, що може призвести до глибоких душевних травм, і пов'язаний з грубим порушеннями норм суспільної моралі, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно визначено покарання у виді обмеження волі, без звільнення від відбування покарання з випробуванням. Звільнення ОСОБА_7 від покарання у виді обмеження волі з іспитовим строком, створить хибне уявлення про безкарність серед інших осіб, схильних до вчинення злочинів проти статевої свободи та недоторканості.
За таких обставин, враховуючи вищенаведене, судовий розгляд даного кримінального провадження проведено повно, всебічно, об'єктивно, із додержанням вимог закону України про кримінальну відповідальність та кримінального процесуального закону, за результатами судового розгляду постановлено законне й обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його зміни та задоволення апеляційної скарги немає. Призначене обвинуваченому покарання за своїм видом та розміром є співмірним характеру та змісту вчинених ним протиправних дій, їх небезпечності та наслідкам, відповідає визначеній законом меті, є справедливим, необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, підстави вважати його явно несправедливим внаслідок суворості у колегії суддів відсутні.
Таким чином, підстав для зміни вироку суду щодо ОСОБА_7 , в частині призначеного йому покарання при перевірці кримінального провадження в апеляційному порядку колегія суддів не встановила, а тому вважає за необхідне вирок районного суду залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого - без задоволення.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 19 09 2019 року по справі щодо ОСОБА_7 , - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника, - залишити без задоволення.
Касаційна скарга на дане судове рішення, в порядку ч.1 ст.424 КПК України, може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
____________ ________________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4