Справа № 755/20664/19
"22" січня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 листопада 2018 року за № 12018100040010849 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 21 грудня 2019 року за ч.1 ст.190 КК України до 2 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,
за участю учасників кримінального провадження
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 , 25 листопада 2018 року, приблизно о 02 годині 00 хвилин, перебував за адресою: м. Київ, вул. Попудренка 7, в приміщенні грального закладу «Чемпіон», підійшов до свого знайомого ОСОБА_5 та попросив зателефонувати з його мобільного телефону марки «LG H324 Leon». В цей час у ОСОБА_3 виник злочинний умисел спрямований на заволодіння вищевказаним мобільним телефоном шахрайським шляхом.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 ніби-то з метою здійснення телефонного дзвінка повідомив потерпілому неправдиві відомості, з метою введення останнього в оману. ОСОБА_5 будучи впевненим в добропорядності ОСОБА_3 , не підозрюючи злочинних намірів останнього, виконав його прохання та добровільно передав власний мобільний телефон марки «LG H324 Leon» чорного кольору ІМЕІ1: НОМЕР_1 , вартістю 1000 гривень.
В подальшому, ОСОБА_3 заволодівши телефоном ОСОБА_5 шляхом обману, з місця вчинення злочину зник, розпорядившись мобільним телефоном на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_5 матеріальної шкоди на суму 1000 гривень.
Будучи допитаним в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) визнав повністю, дав покази, підтвердив вищевикладені обставини його скоєння, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, щиро розкаявся у вчиненому.
Вказав, що дійсно, 25 листопада 2018 року, приблизно о 02 годині 00 хвилин, перебував за адресою: м. Київ, вул. Попудренка 7, в приміщенні грального закладу «Чемпіон», де під приводом здійснення телефонного дзвінка попросив у свого знайомого ОСОБА_5 мобільний телефон, при цьому повідомив йому неправдиві відомості, з метою введення останнього в оману. Отримавши мобільний телефон від ОСОБА_5 , який не підозрював його злочинних намірів, він з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а телефоном розпорядився на власний розсуд, а саме здав до ломбарду.
Останній виразив готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини.
Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення даного злочину, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.
Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого. Суд, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст.190 КК України, а саме - у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), за вище встановлених обставин.
При цьому, з урахуванням, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відображеного у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 березня 2018 року у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядку ст. 349 КПК України.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_3 суд визнає щире каяття у вчиненні злочину.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Також, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 на обліку у лікаря нарколога та лікаря-психіатра не перебуває; має постійне місце проживання, невстановленість судом наявності зв'язків з антигромадськими елементами, спосіб життя (раніше судимий, повідомив, що працює не офіційно різноробочим, неодружений, має задовільний стан здоров'я), що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім'ї та побуті, виражає допустимі соціальні зв'язки; позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах частини першої санкції статті 190 КК України у виді штрафу, з урахуванням наявності вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 21 грудня 2019 року та скоєння нового злочину обвинуваченим за даним вироком до постановлення попереднього вироку, який у відповідності до ч. 4 ст. 70 КК України слід виконувати самостійно, оскільки суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).
Враховуючи викладене суд вважає призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у виді штрафу пропорційним вчиненому злочину та таким, що перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Запобіжний захід обвинуваченому у вигляді домашнього арешту, що обраний ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 грудня 2019 року за відсутності клопотань про його обрання чи зміну, слід вважати продовженим до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені - відсутні.
Речові докази у кримінальному проваджені - відсутні.
Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень на користь держави.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 21 грудня 2019 року - виконувати самостійно.
Вважати продовженим обраний, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 грудня 2019 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Обвинуваченому роз'яснюється право подати клопотання про помилування, а також роз'яснюється учасникам кримінального провадження право ознайомитись із журналом судового засідання.
Суддя