Справа № 550/599/19
Провадження № 2/550/10/20
23 січня 2020 року смт. Чутове
Чутівський районний суд Полтавської області
в складі: головуючого - судді Ланни Я.О.,
за участю секретаря судового засідання - Томас Ю.П.,
представника позивача - адвоката Новицького В.В.,
представника відповідача - адвоката Павлюченка О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чутове справу за позовом ОСОБА_1 , що діє на представлення інтересів позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , яка діє в особистих інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 про визнання права власності на частину спадкового нерухомого майна, -
Адвокат Новицький В.В., що діє на представлення інтересів позивача ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , яка діє в особистих інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 про визнання права власності на частину спадкового нерухомого майна. Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер рідний батько позивача, ОСОБА_6 . Після його смерті відкрилася спадщина на спадкове нерухоме майно, що складається із: індивідуального гаражу, земельної ділянки площею 0,1500 га; Ѕ частини земельної ділянки площею 0,1500 га; Ѕ частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами. Позивач є спадкоємцем за законом першої черги спадкування. Крім позивача, спадкоємцями даного майна є дружина померлого, ОСОБА_3 та дочка померлого ОСОБА_4 . В установлений законом строк, позивач звернулася до нотаріальної контори для прийняття спадщини. Однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини, у зв'язку з відсутністю у неї оригінал правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно. Враховуючи викладене, представник позивача ОСОБА_1 просить суд задовольнити позовні вимоги та визнати за ОСОБА_7 право власності на: 1/3 частину індивідуального гаражу, що розташований по АДРЕСА_1 ; 1/3 частину приватизованої земельної ділянки загальною площею 0,1500 га, кадастровий № 5325455100:30:005:0102, наданої для обслуговування житлового будинку, господарських будівель, що розташована по АДРЕСА_2 ; 1/6 частину приватизованої земельної ділянки загальною площею 0,1500 га кадастровий №5325455100:30:005:0063 наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована по АДРЕСА_3 ; 1/6 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_3 .
Позивач ОСОБА_5 в судове засідання, призначене на 22.01.2020 не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі.
В судовому засіданні представник позивача, адвокат Новицький В.В. підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_3 та її представник, адвокат Павлюченко О.О. в судовому засіданні повідомили, що не погоджуються із розміром часток у спадковому майні, заявленої позивачем у позові.
Відповідачем ОСОБА_3 до суду надано відзив на позовну заяву, згідно якого вбачається, що вона та її неповнолітня донька ОСОБА_4 є спадкоємцями за законом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 . Так, відповідач зазначає, що оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно знаходяться у неї, та вона готова пред'явити їх до нотаріуса для оформлення спадкоємцями прав на спадщину. Заперечує викладену позивачем обставину, щодо нез'явлення до нотаріуса для проведення співбесіди спадкоємців, оскільки жодних листів від нотаріуса не отримувала. Вважає, що спору щодо числа спадкоємців, складу спадкового майна між спадкоємцями не існує. Однак стосовно визначених позивачем часток у спірному майні заперечує, оскільки вважає, що все належне спадкодавцю майно є спільною сумісною власністю подружжя, а тому її частка у спадковому майні становить 2/3, а інших спадкоємців по 1/6 частині.
21.08.2019 від представника позивача, адвоката Новицького В.В. до суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої вбачається, що позивач повністю підтримує свій позов та вважає, що відповідач не спростував правомірності вимог позивача. Щодо викладених у відзиві заперечень, звернув увагу суду, що належна спадкодавцю земельна ділянка площею 0,15 га, що розташована по АДРЕСА_2 не є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки набута ним до укладення шлюбу із відповідачем ОСОБА_3 .
Ухвалою судді від 29.05.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі.
Згідно ухвали суду від 07.08.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів по 06.09.2019.
07.11.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд.
В ході розгляду справи позивач ОСОБА_7 змінила прізвище на « ОСОБА_8 », у зв'язку із реєстрацією шлюбу із ОСОБА_9 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 та копією паспорта (а.с.122, 124).
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши їх доказами, встановив наступне.
Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
У ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом.
За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
За вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.316 ЦК України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Згідно ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ст.1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщина і не припинилися в наслідок його смерті.
Частинами 1 та 2 ст. 1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.
Частино 1 ст.1226 ЦК України встановлено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Статтею 1258 ЦК України визначено черговість спадкування за законом. Так, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, хто його пережив, та батьки.
Згідно ч.1 ст.1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Судом встановлено, що17. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 (а.с.14).
Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина, що складається із: 1/2 частини індивідуального гаражу за АДРЕСА_4 ; приватизованої земельної ділянки площею 0,1500 га кадастровий №5325455100:30:005:0102, наданої для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, що розташована по АДРЕСА_2 ; Ѕ частини приватизованої земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий №5325455100:30:005:0063, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована по АДРЕСА_3 ; Ѕ частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_3 .
Як вбачається із копії матеріалів спадкової справи (а.с.166-188), 24.10.2017 державним нотаріусом Махринською О.В. відкрита спадкова справа за №197/2017. Із листа державного нотаріуса №02-14/1080 від 11.09.2018 вбачається, що заяви про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_6 подали: ОСОБА_5 дочка померлого та ОСОБА_3 - дружина померлого. Дочка померлого - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прийняла спадщину згідно п.4 ст.1268 ЦК України. Свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 не видавалися.
Відповідно до постанови державного нотаріуса, Махринської О.В. від 18.09.2018 за №1118/02-31 позивачу ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом за відсутності можливості встановити склад спадкового майна через відсутність документів, що посвідчують право власності на ім'я ОСОБА_6 (а.с.183).
Таким чином, позивач не може у нотаріальному порядку успадкувати належне спадкодавцю майно, за обставин відсутності у неї оригіналів правовстановлюючих документів.
На підставі викладеного, суд встановив, що позивач ОСОБА_5 є спадкоємицею за законом першої черги, оскільки є рідною донькою спадкодавця ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 (а.с.15).
Судом встановлено, що 23.08.2005 між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 було укладено шлюб (а.с.82).
26.09.2005 від вказано шлюбу народилася донька ОСОБА_4 (а.с.85).
Таким чином, спадкоємцями за законом першої черги на спадщину, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_4 після смерті ОСОБА_6 є також дружина померлого, ОСОБА_3 та неповнолітня донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка прийняла спадщину згідно п.4 ст.1268 ЦК України.
Інші спадкоємці на майно померлого відсутні.
Як вбачається із Договору купівлі-продажу від 21.08.2008, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 01.11.2007, ОСОБА_3 та померлому ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності (по Ѕ частині) належить житловий будинок з господарсько-побутовими спорудами, загальною площею 105,0 кв.м та приватизована земельна ділянка, загальною площею 0,15 га кадастровий №5325455100:30:005:0063 надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 . (а.с.86-90).
Оскільки житловий будинок ОСОБА_6 та ОСОБА_3 набули за час перебування в шлюбі, то з урахуванням положень ст. 60 СК України, за якою майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, суд вважає, що спірний житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя.
Таким чином суд погоджується із доводами сторони позивача щодо визнання за позивачем ОСОБА_5 права власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частину спадкового майна, а саме: житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами, площею 105,0 кв.м та приватизовану земельну ділянку, площею 0,15 га кадастровий №5325455100:30:005:0063 надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 . При цьому суд бере до уваги той факт, що відповідач у своєму відзиві погоджується із думкою позивача з цього приводу.
Суд також погоджується із вимогою позивача щодо визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом на 1/3 частину приватизованої земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий №5325455100:30:005:0102, наданої для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, що розташована по АДРЕСА_2 , виходячи з наступного.
Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №681520 виданого Чутівським районним відділом земельних ресурсів 23.05.2007 на підставі рішення виконкому Чутівської селищної ради №4 протокол 11 від 18.10.2000 року, померлий ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 0,1500 га наданої для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.91).
Як вбачається із відзиву відповідач ОСОБА_3 вважає цю земельну ділянку, як таку, що є спільним сумісним майном подружжя, а тому не погоджується із позивачем щодо її права на 1/3 частину цього майна та зазначає, що така частка повинна складати 1/6 частину.
Ст. 61 СК України визначено об'єкти спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до частин першої-четвертої цієї статті об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Законом України від 11 січня 2011 року № 2913-VІ «Про внесення змін до статті 61 СК України щодо об'єктів права спільної сумісної власності подружжя», який набрав чинності 08 лютого 2011 року, вказану правову норму було доповнено частиною п'ятою, згідно з якою об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.
Відповідно до положень ст.ст.6, 17 Земельного кодексу України 1992, Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №15 «Про приватизацію земельних ділянок», Порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадян (затверджених наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.02.1993 року №10) і ст. 22 КпШС України, які були чинними на час приватизації ОСОБА_6 спірної земельної ділянки, земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку й господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства, садівництва, дачного і гаражного будівництва, є його власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку у земельному фонді.
Законом України від 17 травня 2012 року № 4766-VІ «Про внесення змін до СК України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка», який набрав чинності з 13 червня 2012 року, частину п'яту статті 61 СК України було виключено. Натомість кодекс було доповнено, зокрема пунктом 5 частини першої статті 57 СК України, згідно з яким земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України, є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.
Отже, з урахуванням наведених змін до СК України правовий режим приватизованої земельної ділянки змінювався. При цьому лише в період часу з 08 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації, визнавалась спільною сумісною власністю подружжя. Тобто до 08.02.2011 та після 12.06.2012 така земельна ділянка належала до особистої приватної власності чоловіка або дружини, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що спірна земельна ділянка площею 0,1500 га, кадастровий №5325455100:30:005:0102, надана для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, що розташована по АДРЕСА_2 , є особистою приватною власністю спадкодавця ОСОБА_6 , оскільки останній набув її у власність згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №681520 виданого Чутівським районним відділом земельних ресурсів 23.05.2007 на підставі рішення виконкому Чутівської селищної ради №4 протокол 11 від 18.10.2000 року.
Щодо визначення частки позивача у праві власності на спадкове майно, зокрема належний спадкодавцю гараж під АДРЕСА_4 , суд зазначає наступне.
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно видане виконавчим комітетом Чутівської селищної ради 14.05.2007 та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №14884407 від 13.06.2007, померлому ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 на праві приватної власності належав гараж під АДРЕСА_4 (а.с.92-93).
Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 29.05.2007 у справі №2-125/07 було задоволено позов ОСОБА_11 до ОСОБА_6 про визнання права власності на Ѕ частину нерухомого майна. Визнано за ОСОБА_11 право власності на Ѕ частину гаражу АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 АДРЕСА_7 (а.с.125).
Таким чином, на час смерті ОСОБА_6 йому належала Ѕ частина вказаного гаражу АДРЕСА_5 , що розташований по АДРЕСА_7 .
Отже, суд вважає, що ОСОБА_5 має право на 1/6 частину вказаного спірного гаражу, в порядку спадкування за законом.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню.
Як вбачається із матеріалів справи, 03.09.2019 судовим експертом Авдєєвим А.К. надано висновок за №41-19 щодо визначення ринкової вартості спадкового майна. Так згідно даного висновку встановлено, що ринкова вартість 1/6 частини садиби, що розташована по АДРЕСА_3 складає 72870,00 грн; ринкова вартість земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_2 , складає 54135,00 грн; ринкова вартість 1/6 частини гаражу № НОМЕР_3 , який розташований по АДРЕСА_7 складає 10520,00 грн.
Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення статті 141 ЦПК України. Так, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 768,40 грн., оскільки позовні вимоги задоволено частково, тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 576, 30 грн.
За наявними у справі матеріалами справи, зокрема висновком судової експертизи від 03.09.2019 загальна вартість належного позивачу майна становить 101435 грн. Таким чином, позивачем при подачі позову до суду не доплачено судовий збір в розмірі 245,95 грн. ( 1014,35 грн. сума судового збору яка підлягає сплаті у даній справі - 768,40 грн. сума судового збору, яка фактично сплачена позивачем при подачі позову до суду =245,95 грн).
З урахуванням часткового задоволення позову з відповідача на користь держави підлягає стягненню 184,46 грн. недоплаченої суми судового збору, а з позивача на користь держави підлягає стягненню - 61, 49 грн. недоплаченої суми судового збору.
З урахуванням вимог ч.1, п.2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до судових витрат відносяться витрати, пов'язані із проведенням експертизи.
Згідно наявної у справі квитанції про оплату послуг експерта (а.с.139) відповідач ОСОБА_3 понесла витрати на оплату експертизи в розмірі 4000 грн. З урахуванням положень п.3 ч.2 статті 141 ЦПК України із позивача на користь відповідача підлягає відшкодуванню вказані вище витрати в розмірі 1000 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню 423 грн. 70 коп. в рахунок відшкодування судових витрат ( 1000 грн. - 576,30 грн. = 423,70 грн).
Керуючись ст. ст.10, 11, 12, 81, 141, 209, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст. ст. 11, 15, 16, 316, 328, 392, 1216, 1217, 1218, ч.1,2 ст.1225, ч.1 ст.1226, ст.ст. 1258, 1261, ч.1 ст.1267, ст.ст.1268, 1267 Цивільного кодексу України, ст.6, 17 Земельного кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , що діє на представлення інтересів позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , яка діє в особистих інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 про визнання права власності на частину спадкового нерухомого майна - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину індивідуального гаражу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 .
Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право власності на 1/3 частину приватизованої земельної ділянки загальною площею 0,1500 га кадастровий номер: 5325455100:30:005:0102, наданої для обслуговування житлового будинку, господарських будівель, що розташована в АДРЕСА_2 , належної померлому ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №681520 виданого Чутівським районним відділом земельних ресурсів 23.05.2007 на підставі рішення виконкому Чутівської селищної ради №4 протокол 11 від 18.10.2000 року.
Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право власності на 1/6 частину приватизованої земельної ділянки загальною площею 0,1500 га кадастровий номер: 5325455100:30:005:0063, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована в АДРЕСА_3 , належної померлому ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності, згідно Договору купівлі-продажу, посвідченого 21.08.2007 року приватним нотаріусом Чутівського районного нотаріального округу Савіновою Н.М.
Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право власності на 1/6 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_3 , що належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності, згідно Договору купівлі-продажу, посвідченого 21.08.2007 приватним нотаріусом Чутівського районного нотаріального округу Савіновою Н.М.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 423 (чотириста двадцять три), 70 грн в рахунок відшкодування судових витрат.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави 184 (сто вісімдесят чотири), 46 грн. судового збору.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 61 (шістдесят одну), 49 грн. судового збору.
В решті у задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 24 січня 2020 року.
Позивач - ОСОБА_2 , проживає по АДРЕСА_8 , реєстраційний номер картки платника податків - НОМЕР_4 .
Відповідач - ОСОБА_3 , яка діє особисто та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 та проживає по АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 .
Представник позивача - адвокат Новицький В'ячеслав Васильович, службова адреса АДРЕСА_9 , 15 Чутівського району Полтавської області.
Представник відповідача - адвокат Павлюченко Олександр Олександрович, службова адреса м. Полтава вул. Д.Коряки, 3 офіс 524.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Чутівський районний суд Полтавської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної
скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Чутівського районного суду
Полтавської області
Я. О. Ланна