Справа № 462/4242/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І.
Провадження № 22-ц/811/2906/18 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
Категорія:36
23 січня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача: Левика Я.А.,
суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львовіцивільну справу за апеляційними скаргами Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» та ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова в складі судді Ліуша А.І. від 08 листопада 2018 року у справі за позовом Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та визнання безпідставним нарахування плати за житлово-комунальні послуги, -
рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 08 листопада 2018 року (в якому ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 16 листопада 2018 року виправлено описку) позов Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу - задоволено повністю. Зустрічний позов ОСОБА_3 ОСОБА_4 до Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та визнання безпідставним нарахування плати за житлово-комунальні послуги - задов.олено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 АДРЕСА_1 / на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» 7571 /сім тисяч п'ятсот сімдесят одну/ гривню 26 копійок заборгованості за послуги з центрального опалення. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 АДРЕСА_1 / на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» 2226 /дві тисячі двісті двадцять шість/ гривень 74 копійок заборгованості за послуги з постачання гарячої води. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 АДРЕСА_1 / на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» 1174 /одну тисячу сто сімдесят чотири/ гривні 02 копійки інфляційних втрат, 199 /сто дев'яносто дев'ять/ гривень 04 копійки 3% річних, нарахованих на заборгованість за послуги з центрального опалення. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 АДРЕСА_1 / на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» 599 /п'ятсот дев'яносто дев'ять/ гривень 70 копійок інфляційних втрат, 98 /дев'яносто вісім/ гривень 44 копійки 3% річних, нарахованих на заборгованість за послуги з постачання гарячої води. Визнано дії Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» в частині відсутності укладення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води на підставі Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 травня 2005 року неправомірними. Зобов'язано Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго» укласти з ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 , 9/30/ договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води на підставі Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 травня 2005 року. У задоволенні позовних вимог щодо визнання безпідставним нарахування плати за житлово-комунальні послуги, вчинити певні дії - відмовлено за їх безпідставністю. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 АДРЕСА_1 / на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» 190 /сто дев'яносто/ гривень 40 копійок судового збору.
Вказане рішення оскаржили ЛКП «Залізничнетеплоенерго» та ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі представник ЛКП «Залізничнетеплоенерго» просить скасувати рішення в частині визнання дій ЛКП «Залізничнетеплоенерго» неправомірними через відсутність укладення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води на підставі Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 травня 2005 року; зобов'язання ЛКП «Залізничнетеплоенерго» укласти з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води на підставі Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 травня 2005 року та ухвалити в оскаржуваній частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 . Вважає рішення частково незаконним та необґрунтованим внаслідок неповного встановлення обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Вказує, що ОСОБА_1 не зверталася до ЛКП «Залізничнетеплоенерго» щодо укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, у зв'язку з цим підприємство не може бути зобов'язано до укладення такого договору при наявності діючого договору приєднання. Також, зазначає, що жодним нормативним актом не врегульовано питання відносно того, де саме виробник та виконавець житлово-комунальних послуг зобов'язаний публікувати умови договору про надання таких комунальних послуг. Тому підприємство виконало головну умову та розмістило договір у місцевому друкованому виданні «Високий замок», повідомивши таким чином споживачів про умови Договору приєднання.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить в частині первісного позову скасувати повністю судове рішення та залишити первісну позовну заяву без розгляду, а в частині зустрічного позову скасувати відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання безпідставними та протизаконними нарахування плати за послуги з ЦО та ЦПНВ за період відсутності договірних відносин; задовольнити позовну вимогу про визнання безпідставними та протизаконними нарахування плати за послуги з ЦО та ЦПГВ за період відсутності договірних відносин; задовольнити позовну вимогу про заборону будь-якій особі ЛКП «Залізничнетеплоенерго» до укладання передбаченого чинним законодавством договору направляти (скеровувати) будь-які папірці-залякування чи вчиняти будь-які інші дії психологічного тиску на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з вимогою оплати за надані чи ненадані, віртуальні, неіснуючі та нібито надані послуги. Вважає рішення в частині первісного позову таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Зазначає, що ухвала про відкриття провадження постановлена судом на підставі позовної заяви, підписаної особою без повноважень на ведення справи. Звертає увагу, що у платіжному дорученні не зазначено за яку саме заяву сплачено судовий збір та судом не перевірено зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Зазначає, що клопотання, подані нею як позивачем за зустрічним позовом для з'ясування правомірності вищезазначених незаявлених ЛКП «Залізничнетеплоенерго» вимог, судом безпідставно не були розглянуті та ухвали не постановлені. У рішенні суду не зазначено, відповідно до якої норми законодавства судом визначено повний обсяг надання послуг, а також встановлено, що послуги позивачу за зустрічним позовом надані саме у повному обсязі. Адже у матеріалах справи відсутні будь-які документи, в яких зазначені кількісні та якісні показники, яким мають відповідати послуги з надання ЦО та ЦПГВ та не зазначено порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг відповідно до ст. 26 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги». Вказує на те, що зазначені у відомостях про нарахування суми не підтверджені розрахунками, згідно з якими можна перевірити правильність зазначених до оплати нарахувань, а саме не надано розрахунку, згідно з яким визначено кількість тепла, за яке здійснені нарахування для кВ. АДРЕСА_2 ; показники будинкового лічильника тепла зазначені у різних фізичних одиницях, що доводить їх загальну недостовірність; не зазначено показників лічильника води. Також зазначає, що відсутність належно оформленого договору про надання послуг з ЦО та ЦПГВ з зазначенням усіх істотних умов, визначених законом №1875; зміни норм Типового договору, відсутність зазначення якісних та кількісних характеристик послуг тощо, є не тільки підґрунтям дисбалансу прав, а й позбавленням її як споживача будь-якого права.
Відповідно до ст. 368, ч.2 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи осіб, що беруть участь у справі в межах доводів первісної позовної заяви, заяви про збільшення розміру позовних вимог, зустрічної позовної заяви, апеляційних скарг, відзивів на апеляційні скарги, відповіді на відзив, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ЛКП «Залізничнетеплоенерго» до задоволення не підлягає, апеляційна скарга ж ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ч.3 ст. 6, ч.1 ст. 218, ч.3 ст. 510, ч.2 ст. 625, ч.1 ст.630, ст.ст. 1212, 1213, ЦК України, ч.ч.1,2,10 ст. 141 ЦПК України, п.5, 10 ч.3 ст. 20, ст.ст. 19-21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постанову Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 «Про затвердження Правил типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», п.8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, правові позиції Верховного Суду України, викладені у справах №6-59цс13 від 30.10.2013р., №6-2951цс1 від 20 квітня 2016 року, №6-110цс12 від 10 жовтня 2012 року, ст. 68, 162 ЖК України, та задовольняючи повністю первісний позов та задовольняючи частково зустрічний позов, виходив з того, що в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані та проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_2 Позивач ЛКП «Залізничнетеплоенерго» надає послуги відповідачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з централізованого опалення та постачання гарячої води у квартирі АДРЕСА_2 .У даному випадку позивач, виконавши свої зобов'язання з надання послуг, має законні підстави вимагати від споживача оплати за надання цих послуг.Суд встановив, що між сторонами фактично існували і існують правовідносини по наданню послуг з постачання централізованого опалення та гарячої води і користування такими послугами, які випливають із нормативно-правових актів. Позивач виконував свої зобов'язання по наданню таких послуг, відповідачі є споживачами цих послуг та зобов'язання по їх оплаті у повному обсязі не виконували.Як вбачається із актів про використання теплової енергії від 29 жовтня 2014 року, 27 листопада 2014 року, 24 грудня 2014 року, 27 січня 2015 року, 24 лютого 2015 року, 24 березня 2015 року, 21 квітня 2015 року, зняття показів засобів обліку теплової енергії від 27 жовтня 2016 року, 28 листопада 2016 року, 27 грудня 2016 року ЛКП «Залізничнетеплоенерго» надавало послуги відповідачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживачі, які проживають у будинку АДРЕСА_3 зокрема АДРЕСА_4 у квартирі АДРЕСА_5 користувались тепловою енергією. Суд також встановив, що позивач належним чином та у повному обсязі надає відповідачам житлово-комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а відповідачі користувалися такими та не відмовлялися від таких, факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, а тому суд вважав, що зустрічні позовні вимоги щодо визнання безпідставним нарахування плати за житлово-комунальні послуги, заборони представнику ЛКП «Залізничнетеплоенерго» направляти вимоги є безпідставними, та крім того, на переконання суду, з відповідачів стягнув заборгованість в сумі 7571,26 грн. за послуги з центрального опалення та 2226,74 грн. за послуги з постачання гарячої води, що стверджується розрахунком суми боргу від 27 лютого 2015 року, відомостями про нарахування та оплату послуги центральне опалення та гаряча вода квартири АДРЕСА_2 .Внаслідок наведеного, суд вважав, що з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 слід стягнути також 1174,02 грн. інфляційних втрат, 199,04 грн. 3% річних, нарахованих на заборгованість за послуги з центрального опалення, 599,70 грн. інфляційних втрат, 98,44 грн. 3% річних, нарахованих на заборгованість за послуги з постачання гарячої води за період з 01 липня 2014 року по 02 лютого 2017 року, що стверджується розрахунком інфляційних втрат та 3% річних. Із доказів, наявних у матеріалах справи, видно позивачем ЛКП «Залізничнетеплоенерго» опубліковано договір приєднання про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води ЛКП «Залізничнетеплоенерго» від 01 липня 2014 року. Крім того, відповідач ОСОБА_1 зверталась до ЛКП «Залізничнетеплоенерго» щодо укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, однак позивачем їй відмовлено, оскільки стандартну форму договору опубліковано в щоденній газеті «Високий замок» №92 від 01 липня 2014 року та умови договору приєднання розповсюджуються на всіх споживачів. Внаслідок наведеного, оскільки відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є споживачами послуг, які надає ЛКП «Залізничнетеплоенерго» з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, звертались до позивача щодо укладення договору про надання таких послуг, суд вважав, що дії ЛКП «Залізничнетеплоенерго» в частині відсутності укладення є неправомірними та позивача слід зобов'язати укласти з відповідачами договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води на підставі Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 травня 2005 року. Суд критично оцінив твердження представника позивача про відсутність необхідності укладення договору з відповідачами внаслідок опублікування стандартної форми договору в щоденній газеті «Високий замок» №92 від 01 липня 2014 року, оскільки, дана газета не є офіційним джерелом оприлюднення та на переконання суду, таке оприлюднення не може вважатись належним, а також, не може свідчити про те, що відповідачі належним чином ознайомились із таким договором. Крім того, суд відхилив твердження представника позивача про відсутність необхідності укладення договору з відповідачами внаслідок того, що умови договору приєднання розповсюджуються на всіх споживачів, оскільки дані норми закону жодним чином не забороняють укласти із споживачем договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води на підставі Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 травня 2005 року неправомірними.
Колегія суддів вважає, що такі висновки не в повній мірі відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, частина обставин, які суд вважав встановленими - не доведена, а тому рішення суду підлягає до часткового скасування.
4.08.2016р. ЛКП «Залізничнетеплоенерго» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у якому просило стягнути з відповідачів на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» 2584,91 грн. заборгованості, з яких 510,03 грн. за послуги з постачання гарячої води та 1109, 03 грн. заборгованості за послуги з центрального опалення. Судові витрати в розмірі 1378, 00 грн. покласти на відповідачів.
3.02.2017р. ЛКП «Залізничнетеплоенерго» подало суду заяву про збільшення позовних вимог, у якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» 7 571,26 грн. за послуги з центрального опалення за період липня 2014 року - грудня 2016 року. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» 2 226,74 грн. за послуги з центрального опалення за період липня 2014 року - грудня 2016 року. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» 1 174,02 грн. інфляційних втрат та 199,04 грн. 3 % річних, нарахованих на заборгованість з центрального опалення. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» 599,70 грн. інфляційних втрат 98,44 грн. 3 % річних, нарахованих на заборгованість з гарячого водопостачання. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» по 800, 00 грн. судового збору (а разом 1 600, 00).
В обґрунтування позову покликалися на те, що відповідачам належним чином надаються послуги із постачання гарячої води та центрального опалення, проте в порушення вимог закону, відповідачі не вносили плату за них, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 7571,26 грн. за послуги з центрального опалення та 2226,74 грн. за послуги з постачання гарячої води. Договору між сторонами не укладено, однак зобов'язання сторін виникають із закону. Просили стягнути солідарно з відповідачів 7571,26 грн. за послуги з центрального опалення та 2226,74 грн. за послуги з постачання гарячої води, 1174,02 грн. інфляційних втрат, 199,04 грн. 3% річних, нарахованих на заборгованість за послуги з центрального опалення, 599,70 грн. інфляційних втрат, 98,44 грн. 3% річних, нарахованих на заборгованість за послуги з постачання гарячої води.
3.07.2018р. ОСОБА_1 подала в суд зустрічну позовну заяву до ЛКП «Залізничнетеплоенерго», у якій просила:
- визнати відсутність передбачених та оформлених відповідно до вимог чинного законодавства України договірних відносин між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ЛКП «Залізничнетеплоенерго», що є грубим порушенням з боку позивача конституційних приписів, законів України, актів цивільного законодавства та інших НПА;
- визнати дії ЛКП «Залізничнетеплоенерго» неправомірними в частині не укладення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 договору про надання послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води;
- визнати безпідставними та протизаконними нарахування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 плати за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 за період відсутності договірних відносин;
- заборонити будь-якій особі ЛКП «Залізничнетеплоенерго» до укладення передбаченого чинним законодавством договору направляти (скеровувати) будь-які папірці-залякування чи вчиняти будь-які інші дії психологічного тиску на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з вимогою оплати за надані чи не надані, віртуальні, неіснуючі чи нібито надані послуги;
- зобов'язати ЛКП «Залізничнетеплоенерго» підготувати та укласти з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які зареєстровані та проживають за адресою АДРЕСА_1 , передбачений діючим законодавством України Договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого та централізованого постачання гарячої води.
В обґрунтування позову зазначила, що послуги з постачання гарячої води та центрального опалення надаються на підставі договору, укладеного на основі типового договору. На її звернення щодо укладення договору з ЛКП «Залізничнетеплоенерго» їй було відмовлено. Просить визнати неправомірними дії відповідача в частині відсутності укладення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, зобов'язати ЛКП «Залізничнетеплоенерго» укласти з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, визнати безпідставним нарахування плати за житлово-комунальні послуги, заборонити будь-якій особі ЛКП «Залізничнетеплоенерго» до укладення договору направляти будь-які папірці чи вчиняти будь-які інші дії психологічного тиску на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Як вбачається із матеріалів справи, та сторонами не спростовано в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані та проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Позивач ЛКП «Залізничнетеплоенерго», стверджуючи про надання відповідачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у квартирі АДРЕСА_2 , - просило стягнути з них заборгованість за надання таких послуг із розрахунком сум коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання у відповідності до ст. 625 ЦК України.
Відповідач ОСОБА_1 ж заперечуючи проти первісного позову у зустрічному позові вказала про: неналежність позивача за первісним позовом та його представників, що брали участь у розгляді справи, - що є підставами для залишення позову без розгляду; а, також, про відсутність укладеного договору між сторонами про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, - як підстави для відмови у задоволенні первісних позовних вимог.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції на час спірних правовідносин) у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;
аварія - пошкодження інженерних мереж, обладнання або конструктивних елементів споруд, що виникло з техногенних або природних причин, які перешкоджають їх подальшій експлуатації відповідно до технічних умов;
балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;
виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;
виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;
власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку;
внутрішньобудинкові системи - мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди;
засіб обліку - прилад, технічний пристрій для обліку кількісних та/або якісних показників житлово-комунальної послуги, який має нормовані метрологічні характеристики;
кількісний показник житлово-комунальних послуг - одиниця виміру для обчислення обсягу отриманої споживачем послуги, визначена відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно з законодавством;
комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством;
непереборна сила - дія надзвичайної ситуації техногенного, природного або екологічного характеру, яка унеможливлює надання відповідної послуги відповідно до умов договору;
норми споживання - кількісні показники споживання житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;
споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу;
точка розподілу - місце передачі послуги від однієї особи до іншої, облаштоване засобами обліку та регулювання;
управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору;
утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством;
якість житлово-комунальної послуги - сукупність нормованих характеристик житлово-комунальної послуги, що визначає її здатність задовольняти встановлені або передбачувані потреби споживача відповідно до законодавства.
Відповідно до ст. 2 цього ж Закону державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах:
1) забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів;
2) створення та підтримання конкурентного середовища при виробленні та наданні житлово-комунальних послуг, забезпечення контролю у сфері діяльності природних монополій;
3) забезпечення функціонування підприємств, установ та організацій, що виробляють, виконують та/або надають житлово-комунальні послуги, на умовах самофінансування та досягнення рівня економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво;
4) регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей;
5) забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо;
6) дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг;
7) забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.
Стаття 13 цього ж Закону вказує, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:
1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);
2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);
3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);
4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
За ст. 16 Закону: порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Перелік житлово-комунальних послуг, що надаються споживачу, залежить від рівня благоустрою відповідного будинку (споруди). Комунальні послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв на:
1) проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з нормативними документами. Допустима тривалість перерв у наданні послуг, їх періодичність встановлюються Кабінетом Міністрів України на підставі стандартів, нормативів, норм, порядків та правил експлуатації, проведення випробувань теплових мереж, поточного і капітального ремонтів, реконструкції об'єктів житлового фонду;
2) міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з правилами та іншими нормативними документами;
3) ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили. Перерва у наданні комунальних послуг, яка виникла внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, має бути ліквідована у найкоротші терміни, що визначаються нормативними документами. Якщо ліквідація наслідків аварії або дії обставин непереборної сили потребує більше однієї доби, виконавець/виробник спільно з органами місцевого самоврядування здійснює заходи щодо зменшення її негативного впливу на споживачів.
У разі застосування перерви в наданні послуг виконавець/виробник зобов'язаний повідомити через засоби масової інформації про таку перерву споживача не пізніш як за 10 днів (за винятком перерви, що виникла внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили). У повідомленні необхідно зазначити причину та строк перерви в наданні відповідних послуг.
Виконавець/виробник зобов'язаний проводити перерахунок розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі перерви в їх наданні, ненаданні або наданні не в повному обсязі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У разі перевищення нормативно встановлених термінів, за винятком настання форс-мажорних обставин, виконавець/виробник несе відповідальність згідно із законом.
Місцеві органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, мають право тимчасово визначати інші норми споживання, якості та режими надання житлово-комунальних послуг з урахуванням технічних можливостей підприємств, кліматичних та інших місцевих умов.
Термін дії рішення щодо обмеження інших параметрів та нормативів споживчих властивостей, режимів надання житлово-комунальних послуг не може перевищувати один рік.
Стаття 18 вказує про те, що у разі порушення виконавцем умовдоговору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з'явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді. Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред'явленої претензії. У разі встановлення за результатами аналізу факту погіршення нормованих показників якості води, витрати споживача, які він здійснив при оплаті вартості проведення аналізу води, підлягають компенсації за рахунок виконавця/виробника.
Згідно ст. 19 Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
За ст. 20 Закону, споживач має право:
1) одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг;
2) одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо;
3) на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг;
4) на усунення протягом строку, встановленого договором або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг;
5) на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством;
6) на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
7) отримувати від виконавця компенсацію в розмірі, визначеному договором, рішенням суду або законодавством, за перевищення нормативних термінів на проведення аварійно-відновлювальних робіт;
8) на перевірку кількості та якості житлово-комунальних послуг у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Споживач має право на укладення договору з виконавцем відповідних послуг на профілактику, повірку, а також заміну або ремонт санітарно-технічних приладів, пристроїв, обладнання та засобів обліку, що вийшли з ладу.
Споживач зобов'язаний:
1) укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору;
2) своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з власної вини;
3) забезпечувати цілісність засобів обліку комунальних послуг та не втручатися в їх роботу;
4) за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини;
5) оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом;
6) дотримуватися правил пожежної і газової безпеки, санітарних норм;
7) допускати у приміщення, будинки і споруди представників виконавця/виробника в порядку, визначеному законом і договором, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних і профілактичних оглядів та перевірки показників засобів обліку;
8) дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їх частин, не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг;
9) своєчасно проводити підготовку жилого будинку, помешкання (в якому він проживає або яке належить йому на праві власності) та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період;
10) у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.
Відповідно до ст. 21 Закону, виконавець має право:
1) розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги першої і другої групи (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) в порядку, встановленому законодавством;
2) пропонувати при укладенні договору ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги третьої групи (пункт 3 частини першої статті 14 цього Закону);
3) брати участь у конкурсах на набуття права виконувати житлово-комунальні послуги на певній території відповідно до цього Закону;
4) вимагати від споживача дотримання вимог правил експлуатації жилих приміщень та прибудинкової території, санітарно-гігієнічних і протипожежних правил та інших нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг;
5) вимагати від споживача своєчасного проведення робіт щодо усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з вини споживача, або відшкодування вартості цих робіт;
6) отримувати компенсацію за надані відповідно до закону окремим категоріям громадян пільги та нараховані субсидії з оплати житлово-комунальних послуг і повертати їх у разі ненадання таких послуг чи пільг;
7) на відшкодування втрат у разі затвердження відповідним органом місцевого самоврядування цін/тарифів нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво;
8) доступу в приміщення, будинки і споруди для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань засобів обліку в порядку, визначеному законом і договором.
Виконавець зобов'язаний:
1) забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів;
2) здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень;
3) підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором;
4) надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо;
5) своєчасно проводити підготовку жилого будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період;
6) розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості;
7) утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством;
8) сплачувати споживачу компенсацію за перевищення встановлених термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт у розмірі, визначеному договором або законодавством;
9) вести облік вимог (претензій) споживачів у зв'язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їх споживчих властивостей та перевищенням термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт;
10) своєчасно за власний рахунок проводити роботи з усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини.
За ст. 26 Закону, істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є:
1) найменування сторін;
2) предмет договору;
3) вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг;
4) порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги;
5) порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості;
6) права та обов'язки сторін;
7) порядок контролю та звіту сторін;
8) порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг;
9) визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу;
10) порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту);
11) умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку;
12) порядок здійснення ремонту;
13) відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору;
14) порядок вирішення спорів;
15) перелік форс-мажорних обставин;
16) строк дії договору;
17) умови зміни, пролонгації, припинення дії договору;
18) дата і місце укладення договору.
Крім істотних договір може містити інші умови за згодою сторін. Договір не може містити умов, що вводять додаткові види оплати послуг, не передбачені типовими договорами на надання житлово-комунальних послуг, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Договір на надання житлово-комунальних послуг набирає чинності з моменту його укладення.
У разі якщо виконавець не є виробником, відносини між ним та виробником регулюються окремим договором, який укладається відповідно до вимог цієї статті.
Процедура погодження договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.
У разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.
Договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
За ст. 29 Закону, договір на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) з іншим виконавцем. Договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг. Процедура погодження умов договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.
Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
За ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Також відповідно до ст. 630 ЦК України, договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цьогоКодексу.
Відповідно до ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред'явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.
Також, згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Також відповідно до ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно ж ст.ст. 640-646 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.
Якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.
Якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.
Якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію, звільняється від відповідних зобов'язань. Якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір було відправлено своєчасно, але одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію укласти договір, звільняється від відповідних зобов'язань, якщо вона негайно повідомила особу, якій було направлено пропозицію, про одержання відповіді із запізненням. Відповідь, одержана із запізненням, є новою пропозицією. За згодою особи, яка зробила пропозицію, договір може вважатись укладеним незалежно від того, що відповідь про прийняття пропозиції укласти договір було відправлено та (або) одержано із запізненням.
Відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.
Також відповідно до ст. 648 ЦК України, зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.
Відповідно до п. 33 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року (в редакції станом на час спірних правовідносин), у разі неналежного надання або ненадання послуг виконавцем споживач повідомляє про це виконавця в усній формі за допомогою телефонного зв'язку чи у письмовій формі за адресами, що зазначені в договорі. У повідомленні зазначається прізвище, ім'я та по батькові, точна адреса проживання споживача, а також найменування виду неналежно наданої або ненаданої послуги. Повідомлення споживача незалежно від його форми (усна або письмова) обов'язково реєструється представником виконавця у журналі реєстрації заявок споживачів. Представник виконавця зобов'язаний повідомити споживачеві відомості про особу, яка прийняла повідомлення (прізвище, ім'я та по батькові), реєстраційний номер повідомлення та час його прийняття.
Згідно п. 34 Правил, представник виконавця, якому відомі причини неналежного надання або ненадання послуги, зобов'язаний невідкладно повідомити про це споживача та зробити відповідну відмітку в журналі реєстрації заявок, що є підставою для визнання виконавцем факту неналежного надання або ненадання послуг.
За п. 35 Правил, представник виконавця, якому не відомі причини неналежного надання або ненадання послуг, зобов'язаний узгодити з виконавцем точний час та дату встановлення факту ненадання послуг, надання їх не у повному обсязі або перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг. У разі необхідності проведення такої перевірки у приміщенні споживача представник виконавця повинен з'явитися до споживача не пізніше визначеного у договорі строку.
Відповідно до п. 36 Правил, у разі незгоди з результатами перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг споживач і виконавець визначають час і дату повторної перевірки, для проведення якої запрошується представник уповноваженого органу виконавчої влади та/або органу місцевого самоврядування, а також представник об'єднання споживачів. За результатами повторної перевірки складається акт про неналежне надання або ненадання послуг, який підписується споживачем (його представником), представником виконавця, представниками уповноваженого органу виконавчої влади та/або органу місцевого самоврядування, а також представником об'єднання споживачів.
За п. 37 Правил, за результатами перевірки складається акт- претензія про неналежне надання або ненадання послуг (далі акт- претензія), який підписується споживачем та представником виконавця згідно з додатком 2. Акт- претензія складається у двох примірниках по одному для споживача та виконавця.
Згідно п. 38 Правил, у разі неприбуття представника виконавця в установлений договором строк для проведення перевірки кількісних та/або якісних показників або необґрунтованої відмови від підписання акта- претензії такий акт вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі.
Відповідно до п. 39 Правил, Акт- претензія реєструється уповноваженими особами виконавця у журналі реєстрації актів- претензій згідно з додатком 3. Виконавець зобов'язаний розглянути такий акт- претензію і повідомити протягом трьох робочих днів споживача про її задоволення або про відмову у задоволенні з обґрунтуванням причини такої відмови. У разі ненадання протягом установленого строку виконавцем відповіді вважається, що він визнав викладені в акті- претензії факти неналежного надання або ненадання послуг. Спори щодо задоволення претензій споживачів розв'язуються у суді. Споживач має право на досудове розв'язання спору шляхом задоволення пред'явленої претензії.
Також вказаною постановою затверджено ТИПОВИЙ ДОГОВІР про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Аналізуючи вказані норми закону у контексті спірних правовідносин слід вказати, що надання послуг з теплопостачання у спірний період передбачено виключно на договірній основі. Проте договори про надання та отримання таких послуг укладаються відповідно до згаданих вимог закону не на індивідуальній основі з кожним споживачем з індивідуальними умовами, довільної форми, свобода ж договору у вказаних відносинах до певної міри врегульована законом та не є безмежною.
Так, відповідно до згаданих вимог закону виконавець зобов'язаний підготувати для кожного із споживачів індивідуальний договір (фактично договір приєднання) на основі типового договору та надіслати примірник такого договору споживачу для підписання. Споживач же зобов'язаний такий договір (на основі типового, який відповідає умовам типового та вимогам закону) підписати. Все таки законодавець надає певну свободу вибору для споживача з метою захисту його прав та інтересів надаючи споживачеві можливість не погоджуватися із надісланим договором, у випадку якщо такий не відповідає умовам типового. Надає можливість подавати свої заперечення, зауваження, тощо з цього приводу. Для цього споживачу надано місячний термін з дня внесення проекту договору. Крім цього, слід вважати, що будь-які претензії з приводу неотримання послуги, отримання послуг неналежної якості, не у повній мірі, тощо можуть бути подані відповідно до норм закону лише в межах укладеного договору, який знову ж повинен відповідати умовам типового.
Отримання ж пропозиції укласти договір (його проекту); ненадання жодних заперечень з приводу отриманого проекту договору у визначений законом строк; обов'язок споживача щодо укладення договору на основі типового; відсутність претензій, заперечень з приводу отримання послуг з теплопостачання, - відповідно до вказаних вище вимог закону, зокрема, ст. 642 ЦК України, слід вважати бездіяльністю, що свідчить про бажання та прийняття пропозиції укласти договір. Та вказане слід вважати виникненням між сторонами фактичних договірних стосунків на основі умов типового договору про надання послуг з централізованого опалення (теплопостачання) зі всіма наслідками договірних стосунків між сторонами, про які йшлося у вказаних нормах закону та йдеться в умовах надісланого договору на основі типового.
Відповідно до наведеного, у період відсутності договірних стосунків (зобов'язань) між сторонами, обов'язок доведення надання послуг з теплопостачання (централізованого опалення), надання таких відповідної кількості та якості, правильності нарахування заборгованості за надану послугу покладається на виконавця.
У випадку ж виникнення, наявності договірних стосунків між сторонами обов'язок доведення неотримання послуг, отримання послуг неналежної якості чи кількості, не у відповідності із умовами договору покладається на споживача, який наділений для цього відповідними засобами, а саме вправі повідомляти про це виконавця, у різних формах, складати відповідні акти-претензії, тощо.
Вказане також слід вважати відповідає та не суперечить змісту правових позицій, викладених у Постановах Верховного Суду України за наслідками розгляду справ №6-110цс12 від 10.10.2012 року та 6-2951цс15 від 20.04.2016 року.
Як вбачається із матеріалів справи на час розгляду справи судами обох інстанцій договору приєднання позивачем за первісним позовом, відповідачам надіслано не було, відповідно первісний позов слід вважати безпідставним без надання належних доказів надання відповідних комунальних послуг, яких стосується спір, надання їх відповідної кількості та якості, правильності нарахування заборгованості за надану послугу, тощо.
Більше того, як вбачається рішення Господарського суду Львівської області від 31.05.2016 року справа №914/926/16 ЛМКП «Львівтеплоенерго» у розробленому ним проекті договору з централізованого теплопостачання, який ним був запропонований для укладення споживачам у 2014 році із розміщенням на сайті, у засобах масової інформації, - звузив обсяг прав та обов'язків сторін порівняно з Типовим договором, встановив умови, які не відповідають умовам Типового.
Крім цього, з рекомендаційних роз'яснень Антимонопольного комітету України від 24.03.2015 року №6-рр вбачається, що застосування ЛМКП «Львівтеплоенерго» у правовідносинах із споживачами положень договору приєднання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води від 01.07.2014, умови та зміст якого внаслідок невідповідності вимогам Типового договору можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, може кваліфікуватись як порушення за ст. 13 ЗУ «Про захист економічної конкуренції». Невиконання ЛМКП «Львівтеплоенерго», як виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води, вимог, визначених, у статтях 21 і 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилах надання послуг та Типовому договорі, може призводити до ущемлення інтересів споживачів, а відтак кваліфікуватись як порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Також, слід вказати і про те, що розрахунки заборгованості подані ЛКП «Залізничнетеплоенерго» (Т.1 а.с. 9, 59) не містять належної інформації щодо способу нарахування заборгованості, не містять показників будинкового лічильника опалення та квартирного лічильника (лічильників) щодо нарахування заборгованості за гаряче водопостачання та здійснені з розрахунком на дві, а згодом на три особи (при реєстрації у квартирі відповідачів двох осіб). Також, Акти про використання теплової енергії за спірний період лише частково підписані представником споживача (ЛКП «Богданівка») та містять вибіркові, часткові дані, необхідні до зазначення у такого роду актах (Т.1 а.с. 14-18).
Окрім цього, жодних інших доказів, які б стверджували надання відповідачам послуг з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання, надання таких відповідної кількості та якості (підготовка будинку до опалювального сезону, показники надання кількості теплової енергії за показниками загальнобудинкового лічильника, розрахунок таких відповідно до площ будинку, показники внутрішньо квартирних лічильників, тощо) не надано. Не подані такі ні у суді першої інстанції, ані у суді апеляційної інстанції хоча перешкод у цьому у позивача не було. Фактично позивачем лише надані розрахунки заборгованості, про стягнення якої вони просять, яка здійснена відповідно до нормативно правових актів, однак без належних доказів надання послуг, відповідно до цих же нормативно правових актів. Відповідачі ж отримання згаданих послуг та належної якості у спірний період заперечують.
Відповідно такі розрахунки заборгованості та інші згадані докази, за наявності заперечень з приводу надання та отримання послуг, про стягнення заборгованості за які подано позов не слід вважати належними доказами на підтвердження надання відповідних комунальних послуг, надання їх відповідної кількості та якості, правильності нарахування заборгованості за надані послуги та ін.
Зважаючи на вказане доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 слід визнати частково обґрунтованими та таку задовольнити частково. Доводи ж апеляційної скарги Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» слід вважати необґрунтованими та таку слід відхилити.
Рішення ж суду першої інстанції слід скасувати в частині задоволення первісного позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу - відмовити. В решті рішення суду слід залишити без змін.
Що стосується доводів ОСОБА_1 про неналежність позивача та його представників то такі слід вважати безпідставними, оскільки повноваження представників позивача за первісним позовом: в.о. директора Пакіжа С.П., в.о. директора Камінського В.М., Старенького О.С. Дмитрука М.О., якими підписувались заяви від імені позивача та які брали участь у справі підтверджуються статутом позивача, наказами позивача (Т.1 а.с. 20, 190-201, Т.2 а.с. 115), довіреностями (Т1 а.с. 37, 53, 173, 232, Т.2 а.с. 86, 95, 116, 156).
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.2-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 08 листопада 2018 року (в якому ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 16 листопада 2018 року виправлено описку)в частині задоволення первісного позову - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу - відмовити.
В решті рішення суду - залишити без змін.
Стягнути Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» в користь ОСОБА_1 2400 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 23 січня 2020 року.
Головуючий : Я.А. Левик
Судді: Л.Б. Струс
М.М. Шандра