«18» грудня 2019 року
м. Харків
справа № 638/12915/18
провадження № 22-ц/818/5587/19
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Колтунової А.І.,
суддів: Бровченка І.О., Бурлаки І.В.,
за участю секретаря: Семикрас О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Харківобленерго» про стягнення матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2019 року, ухвалене суддею Штих Т.В.,-
04 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Харківобленерго» (далі - АТ «Харківобленерго») про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначив, що йому на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 ).
Позивач є споживачем електричної енергії та на підставі договору про користування електричною енергією для населення абонентом АК «Харківобленерго».
На підставі даного договору АТ «Харківобленерго» зобов'язане постачати споживачеві електричну енергію в необхідних йому обсягах відповідно до потужності 1,3 кВт електроустановок споживача, за гарантованим рівнем надійності, безпеки і якості, а споживач зобов'язаний оплачувати одержану електроенергію за обумовленими тарифами в терміни, передбачені цим договором. Умовами договору передбачений обов'язок енергопостачальника доказування відсутності своєї вини.
29 лютого 2016 року у вказаній квартирі відбулася пожежа, про що складено відповідний акт про пожежу, в якому зазначено, що причина пожежі імовірно пов'язана з дією джерела запалювання електричної природи.
Пожежею пошкоджені належні позивачу речі. Вартість прямих збитків від пошкодження квартири внаслідок пожежі склала 85 480,00 грн.
Винними діями АТ «Харківобленерго» спричинено позивачу окрім матеріальної шкоди також моральну шкоду, яка полягає в порушенні звичайного ритму життя, неможливості разом з родиною проживати в належній на праві власності квартирі.
Відповідачем не доведено, що запалювання електричної природи в квартирі сталося не з вини АТ «Харківобленерго», зважаючи на що, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 85 480,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн., а також витрати за виконання незалежної оцінки відновлювального ремонту квартири та майна в розмірі 2 700,00 грн.
10 жовтня 2018 року представником АТ «Харківобленерго» подано відзив на позов, в якому зазначено, що межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін встановлена на вихідних клемах розрахункового засобу обліку. Таким чином, струмоприймачі (у т.ч. електроприлади, що знаходяться на кухні, визначеної в акті про пожежу як місце виникнення пожежі), електроосвітлення, проводка та інше обладнання в квартирі АДРЕСА_2 знаходяться у власності та експлуатаційному обслуговуванні позивача. Відповідно до п. 42 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 та ст. 26 Закону України «Про енергетику» споживач зобов'язаний сам забезпечити належний технічний стан обладнання, безпечну експлуатацію та несе за це відповідальність.
Відповідно до п. 11 договору про користування електричною енергією споживач зобов'язався забезпечити належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх внутрішніх електромереж, електроустановок та побутових електроприладів.
Пунктом 1 договору про користування електричною енергією встановлено договірну потужність до 1,3 кВт електроустановок. Проте, у звіті про незалежну оцінку вартості збитків квартири, а саме в переліку рухомого майна зазначений духова шафа «Piramida» F84ETR Blak RUSTICO з потужністю 2,1 кВт. Тобто, потужність даного електроприладу значно перевищує договірну, передбачену п.1 вказаного договору та свідчить про порушення п. 1 та п. 11 договору. Також зі звіту вбачається, що осередок пожежі виник саме в цьому електроприладі, тобто в наслідок невідповідності його потужності вимогам п. 1 договору.
Зважаючи на те, що пожежа трапилась в межах балансової належності та експлуатаційної відповідальності самого позивача, який відповідно до зазначених нормативних актів несе відповідальність за безпечну експлуатацію своїх електроприладів, правові підстави для відшкодування шкоди АТ «Харківобленерго» відсутні.
Позивач не надав доказів виконання п. 49 Правил користування електричною енергією для населення, відповідно до яких у разі порушення енергопостачальником умов договору побутовий споживач викликає представника енергопостачальника для складання та підписання акта претензії побутового споживача.
Відповідно до витягу з оперативного журналу Північного РЕМ будь-яких відхилень якості напруги в мережі АТ «Харківобленерго», що забезпечують електропостачання будинку № АДРЕСА_3 протягом 29 лютого 2016 року не зафіксовано. Зважаючи на що, вина АТ «Харківобленерго» у виникненні пожежі відсутня та недоведена позивачем.
Позивачем необґрунтовано зазначено, що шкоду йому було завдано внаслідок джерела підвищеної небезпеки. Законодавчими нормами не визначено, що постачання електроенергії є діяльністю, пов'язаною з джерелом підвищеної небезпеки. Електромережа в квартирі не є джерелом підвищеної небезпеки, оскільки умови її використання не створюють небезпеки для оточення. Зважаючи на зазначене, відповідач не зобов'язаний доказувати відсутність вини за правилами ст. 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Наданий позивачем акт про пожежу не є доказом, що беззаперечно свідчить про наявність вини відповідача, оскільки в ньому зазначено, що імовірна причина пожежі пов'язана з дією джерела запалювання електричної природи. Дане формулювання не свідчить про достовірне встановлення причини пожежі, а є лише припущенням.
Також в причинах пожежі не визначено джерело запалювання, осередок пожежі, відсутнє будь-яке пов'язання виникнення пожежі з постачанням електричної енергії відповідачем.
Що ж стосується вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн., то дана вимога є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів, що свідчать про спричинення діями відповідача такої шкоди та не доведено її розмір.
Також відповідач не погодився з розміром матеріальної шкоди, вважає її необґрунтованою належними та допустимими доказами.
27 листопада 2018 року ОСОБА_1 подано відповідь на відзив, в якій зазначив, що не відповідають фактичним обставинам справи доводи відповідача стосовно того, що ОСОБА_1 як споживач не звертався до АТ «Харківобленерго» з приводу коливання напруги в мережі.
З акту про пожежу вбачається, що перепад напруги у електромережі був зафіксований також в сусідніх квартирах. З цих підстав власники квартир зверталися до АТ «Харківобленерго» з вимогами направлення комісії для підтвердження факту спричинення шкоди та компенсації збитків, але позивачем дані вимоги не задоволені.
Що ж стосується посилань відповідача стосовно того, що постачання електроенергії не є діяльністю, пов'язаною з джерелом підвищеної небезпеки, оскільки це не визначено законодавчими нормативними актами, то вони є необґрунтованими. Суд, беручи до уваги особливі властивості предметів, речовин або інших об'єктів, що використовуються в процесі діяльності, має право визнати джерелом підвищеної небезпеки також й іншу діяльність. До цих особливостей слід відносити створення підвищеної ймовірності завдання шкоди через неможливість повного контролю за ними з боку людей. Зважаючи на що, саме на відповідача покладений тягар доказування того, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Відповідачем не доведено, що запалювання електричної природи в квартирі сталося не з його вини. Підстави для визнання неналежним доказом висновку про вартість збитків від пошкодження квартири відсутні, оскільки даний висновок в повному обсязі відповідає вимогам ст. 1192 ЦК України. Розмір спричиненої моральної шкоди також є обґрунтованим, оскільки пожежа трапилась в зимовий період, під час перебування позивача в лікарні. Перебуваючи в постопераційному стані позивач та його родина не мали можливості проживати в належній їм квартирі з причини її непридатності для цього. Особисті речі та майно були знищені або пошкоджені в пожарі.
31 січня 2019 року представником відповідача було подано заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив, що доводи позивача стосовно того, що мешканцями будинку був складений акт, в якому зафіксовано перепад напруги, який мав місце у сусідніх квартирах та їх звернення до АТ «Харківобленерго» для підтвердження факту спричинення шкоди та компенсації збитків не підтверджує вину відповідача у заподіянні шкоди позивачу. Позивачем на підтвердження даних доказів надано акт від 02 березня 2016 року, з якого вбачається, що внаслідок обрізки гілок дерева сталося замикання та перегрів тюнера. Даний акт не є належним та допустимим доказом, оскільки не містить інформацію щодо предмета даного спору. На звернення жильців будинку щодо неякісної напруги АТ «Харківобленерго» відреагувало, 12 березня 2016 року проведений огляд електрообладнання будинку № 9, про що складений відповідний акт. В ході перевірки встановлено, що обривів проводів та їх замикання, перегорання запобіжників не виявлено, внутрішньобудинкові мережі знаходяться у справному стані. Даний акт був підписаний мешканцями будинку, будь-яких заперечень та зауважень на дії працівників АТ «Харківобленерго» заявлено не було.
Також спростовуються матеріалами справи доводи позивача щодо відсутності можливості викликати представника енергопостачальника для складання та підписання акта-претензії у зв'язку з перебуванням на лікуванні. Проте, з матеріалів справи вбачається, що акт про пожежу від 29 лютого 2016 року підписаний особисто ОСОБА_1 . В даному акті зафіксовано, що останнім під час складення акту не було заявлено про матеріальну шкоду, понесену внаслідок пожежі. Актом не встановлено винну у пожежі особу, що є необхідною умовою цивільної відповідальності, та обсяг і вартість завданої шкоди.
08 березня 2019 року ОСОБА_1 подані додаткові пояснення до заперечень на відповідь на відзив, в яких зазначено, що 29 лютого 2016 року в будинку були перепади напруги, на вимогу жильців будинку з цього приводу АТ «Харківобленерго» не було направлено комісію, перевірка електромережі не проводилася. Лише через 2 тижні представники РЕС звернулися до мешканки будинку ОСОБА_2 з пропозицією підписати документ про відсутність претензії до АТ «Харківобленерго», від підписання якого вона відмовилася. Жодних документів ОСОБА_2 не підписувала, що свідчить про підробку її підпису в акті від 12 березня 2016 року.
Наданий відповідачем акт про відсутність зауважень до електрообладнання не є належним та допустимим доказом.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, позов задовольнити. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам у справі. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо доведення відповідачем, що запалювання електричної природи в квартирі позивача сталося не з вини АТ «Харківобленерго». Даний висновок не підтверджений будь-якими належними та допустимими доказами. Факт спричинення АТ «Харківобленерго» матеріальної та моральної шкоди підтверджується актом про пожежу від 29 лютого 2016 року, який також є висновком експерта, та актом від 02 березня 2016 року, показаннями свідка ОСОБА_3 . Висновки суду стосовно того, що показання даного свідка не стосуються події, яка сталася в квартирі позивача, є необґрунтованими. Надані показання підтверджують факт перепаду напруги у електромережі будинку та пошкодження електротехніки, що є наслідком такого перепаду електронапруги. Спростовуються матеріалами справи висновки суду стосовно того, що мешканці будинку не зверталися до АТ «Харківобленерго» з заявою про коливання напруги в будинку.
14 листопада 2019 року представником АТ «Харківобленерго» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що рішення суду першої інстанції є законними та обґрунтованим, апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. В обґрунтування даного відзиву навів доводи, аналогічні тим, що були викладені у вищевказаному відзиві на позов та в запереченнях на відповідь на відзив.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 18 листопада 2019 року відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи був призначений в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (а.с. 177).
Судова колегія, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наведених нижче підстав.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції щодо відмови в позові в цілому відповідає зазначеним вимогам.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, щоОСОБА_1 є споживачем електричної енергії та на підставі договору про користування електричною енергією для населення абонентом АК «Харківобленерго». На АТ «Харківобленерго» покладено тягар доказування того, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. АТ «Харківобленерго» доведено, що запалювання електричної природи в квартирі позивача сталося не з вини відповідача. Також суд критично поставився до наданих в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_3 , оскільки вони не стосувалися події, яка відбулася в квартирі позивача. Посилання відповідача на відсутність належних доказів звернення споживачів до АТ «Харківобленерго» з приводу коливань напруги у мережі не спростовуються матеріалами справи. Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 повідомив, що жодних порушень функціонування енергетичної системи в день пожежі не було зафіксовано. Діями АТ «Харківобленерго» позивачу не завдано матеріальної та моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено, підтверджується письмовими доказами та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 30 травня 2013 року належить квартира АДРЕСА_4 (а.с. 8-10).
10 жовтня 2013 року між ОСОБА_1 та АТ «Харківобленерго» укладено договір про користування електричною енергією, відповідно до умов якого енергопостачальник бере на себе зобов'язання надійно постачати споживачеві електричну енергію у необхідних йому обсягах відповідно до потужності 1,3 кВт електроустановок споживача, з гарантованим рівнем надійності, безпеки і якості, а споживач зобов'язується оплачувати одержану електричну енергію за обумовленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором (далі - договір користування електричною енергією) (а.с. 11, 12).
Відповідно до абз. 7 п. 11 та абз. 6 п. 13 договору користування електричною енергією споживач електричної енергії зобов'язується узгоджувати з енергопостачальником нові підключення та переобладнання внутрішньої електропроводки, здійснювані з метою збільшення споживання електричної потужності.
Виходячи з положень ст.ст. 6, 526, 626-631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є обов'язковим для належного виконання сторонами відповідно до його умов, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
29 лютого 2016 року, орієнтовно о 12 годині 20 хвилин, в квартирі АДРЕСА_4 , сталася пожежа. За даним фактом складено відповідний акт про пожежу від 29 лютого 2016 року (а.с. 13).
З зазначеного акту про пожежу від 29 лютого 2016 року вбачається, що пожежею знищені - меблі, домашні речі та інше; пошкоджені - меблі, домашні речі, електрообладнання, електроустаткування та інше. Місце виникнення пожежі - кухня.
Акт про пожежу від 29 лютого 2016 року підписаний трьома членами комісії: головним інспектором Дзержинського РВ у м. Харкові ГУ ДСНС України у Харківській області майором служби цивільного захисту - ОСОБА_5 , власником квартири - ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (зворотний бік а.с. 13).
В розділі акту про пожежу «особливі зауваження членів комісії» зазначено, що під час складання акту про пожежу заяв чи повідомлень про нанесення матеріальних збитків від пожежі не надходило (зворотний бік а.с. 13).
З аналізу змісту акту про пожежу вбачається, що викладені ОСОБА_1 у відповіді на відзив доводи щодо перебуванні його на стаціонарному лікуванні в день пожежі в КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» та неможливості відвідування АТ «Харківобленерго» з метою фіксації факту спричинення йому матеріальної шкоди, є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки акт про пожежу від 29 лютого 2016 року був підписаний ОСОБА_1 як членом комісії.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються «Правилами користування електричною енергією для населення», затвердженими постановою КМУ України № 1357 від 26 липня 1999 року (далі - Правила), та Законом України «Про електроенергетику», що діяли станом на час їх виникнення.
Відповідно до п. 9 договору користування електричною енергією межа розподілу встановлюється на вхідних клемах розрахункового засобу обліку.
Зважаючи на те, що в акті про пожежу зазначено, що місцем виникнення пожежі є кухня, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що струмоприймачі, електроприлади, електроосвітлення, проводка та інше обладнання, що знаходиться на кухні позивача, перебувають у власності та експлуатаційному обслуговуванні саме позивача.
Відповідно до п. 42 Правил побутовий споживач електричної енергії зобов'язаний дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору, забезпечувати належний технічний стан та безпеку експлуатації своїх електроустановок та побутових електроприладів, невідкладно повідомляти енергопостачальника про недоліки в роботі засобу обліку.
Відповідно до абз. 2 та 3 ст. 26 ЗУ «Про електроенергетику» споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Безпечну експлуатацію енергетичних установок споживача та їх належний технічний стан забезпечує сам споживач.
Пунктом 1 договору користування електричною енергією передбачено, що енергопостачальник бере на себе зобов'язання надійно постачати споживачеві електричну енергію у необхідних йому обсягах відповідно до потужності 1,3 кВт електроустановок споживача, з гарантованим рівнем надійності, безпеки і якості.
Наданий позивачем звіт про незалежну оцінку вартості збитків квартири АДРЕСА_2 , містить перелік і опис оцінюваного майна (а.с. 27, 28), який містить четверту позицію - духову шафу «Piramida», потужність якої становить 2,1 кВт.
Дана потужність кухонного приладу, належного позивачу, перевищує потужність, встановлену п.1 договору користування електричною енергією, що свідчить про порушення останнім умов договору.
При цьому позивач посилався на те, що відповідачем порушені умови договору користування електричною енергією, зазначав про перепади напруги в електромережі.
Відповідно до п. 49 Правил у разі порушення енергопостачальником умов договору побутовий споживач викликає представника енергопостачальника для складення та підписання акта-претензії побутового споживача, в якому зазначаються терміни, види, відхилення показників з надання послуг тощо. Акт-претензія складається побутовим споживачем та представником енергопостачальника і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника енергопостачальника протягом 3 днів з дня звернення у містах, побутовий споживач має право скласти акт-претензію у довільній формі. У разі відмови представника енергопостачальника від підписання акта, акт вважається дійсним, якщо його підписали не менше ніж три побутових споживачі або побутовий споживач і виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоврядування.
Матеріали справи не містять відповідного акту-претензії, складеного ОСОБА_1 , з якого вбачається будь-яке відхилення показників з надання АТ «Харківобленерго» послуг за договором або порушення умов договору, що могли стати причиною пожежі в квартирі АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 надано до суду першої інстанції копію витягу з оперативного журналу відповідача, з якого вбачається, що 28 та 29 лютого 2016 року працівниками відповідача технологічних порушень в мережі зафіксовано не було (а.с. 82-85).
З наданого до суду акту від 02 березня 2016 року, підписаного ОСОБА_3 , вбачається, що 29 лютого 2016 року світло в будинку АДРЕСА_5 , було відключено у зв'язку зі здійсненням обрізки дерева. В результаті перепаду напруги в електромережі було пошкоджено електрообладнання, що належить ОСОБА_3 ОСОБА_3 висунуто вимогу до АТ «Харківобленерго» про направлення комісії для підтвердження факту спричинення шкоди та компенсації збитків (а.с. 98).
Допитана в суді першої інстанції в якості свідка ОСОБА_3 зазначила, що мешкає за адресою: АДРЕСА_6 , та зверталася до АТ «Харківобленерго» з метою відшкодування збитків за стрибок енергії, який привів до поламки її побутових приладів (а.с. 150).
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достовірність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо критичного ставлення до наданих ОСОБА_3 в якості свідка показань, оскільки вони не відповідають вимогам ст. 80 ЦПК України, а саме вони не дають суду змогу дійти висновку про наявність обставин, які входять до предмету доказування у даній справі, а саме, надані показання не містять фактичних даних, з яких безспірно вбачається вина АТ «Харківобленерго» у виникненні пожежі, що відбулася в квартирі ОСОБА_1 , яка розташована в будинку АДРЕСА_3 .
Зазначений вище акт від 02 березня 2016 року та надані ОСОБА_3 в суді першої інстанції пояснення свідчать лише про можливий перепад напруги в електромережі, проте на підставі цих даних неможливо безспірно та достеменно встановити причинний зв'язок даної події, пожежі в квартирі позивача та вини в її заподіянні АТ «Харківобленерго».
Відповідачем надано до суду витяг з оперативного журналу Північного РЕМ, з якого будь-яких відхилень якості напруги в мережі АТ «Харківобленерго», що забезпечують електропостачання, протягом 29 лютого 2016 року не зафіксовано.
Також допитаний в суді першої інстанції в якості свідка ОСОБА_4 зазначив, що жодних порушень функціонування енергетичної системи в день пожежі зафіксовано не було.
Позивач в обґрунтування вимог посилався на встановлену в акті про пожежу причину, а саме, в даному акті зазначено, що причина пожежі ймовірно пов'язана із дією джерела запалювання електричної природи.
Колегія суддів не вважає зазначену в акті про пожежу причину достатнім на належним доказом, оскільки дане формулювання не є чітким та беззаперечним, а містить лише припущення щодо природи виникнення пожежі.
Колегія суддів не погоджується з викладеними позивачем в апеляційній скарзі доводами, що акт про пожежу від 29 лютого 2016 року також є і висновком експерта.
Відповідно до ч. 1 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, постановлені експертові, складений у порядку, визначеному законом.
Жодний з наданих позивачем до суду документ не відповідає вимогам ч.1 ст. 102 ЦПК України.
Судом апеляційної інстанції також досліджений наданий позивачем письмовий звіт про незалежну оцінку вартості збитків, проте не вважає його належними та достатніми доказом у справі, оскільки він також не містить даних, з яких достовірно та безспірно вбачається вина АТ «Харківобленерго» у виникненні пожежі, що відбулася в квартирі ОСОБА_1 .
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що письмові докази, які містяться в матеріалах справи, не є достатніми для задоволення позову, оскільки у своїй сукупності не дають суду змогу дійти висновку про наявність вини АТ «Харківобленерго» у спричиненій в квартирі позивача пожежі та матеріальній шкоді.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів керується наступним.
Європейський суд з прав людини в своїй прецедентній практиці зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на
положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine),
рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).
Як зазначено вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову з мотивів недоведення вини відповідача у заподіяній позивачу шкоді.
Враховуючи вказані вище мотиви, у колегії суддів відсутні підстави надавати оцінку по суті доводам стосовно того, що діяльність АТ «Харківобленерго» з постачання електроенергії є діяльністю, пов'язаною з джерелом підвищеної небезпеки, зважаючи на що саме на відповідача покладений тягар доказування того, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Що ж стосується позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення на його користь з АТ «Харківобленерго» моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн., то вони також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від первісної позовної вимоги, та є недоведеними належними та достатніми доказами.
Положеннями ч. 1-3 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 5, 9 вищенаведеної постанови пленуму Верховного суду України, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого-спростування інформації редакцією засобу масової інформації. при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Отже, до юридичних фактів, які має довести позивач у зазначеній категорії справ, зокрема, належить доведення факту завдання моральної шкоди та розміру шкоди.
Оскільки при розгляді справи судом першої та апеляційної інстанції не було встановлено протиправність діяння відповідача, наявності шкоди від такого діяння та причинного зв'язку між протиправним діянням та шкодою, то колегія суддів вважає, що правові підстави для стягнення з АТ «Харківобленерго» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди відсутні.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом розгляду судом першої інстанції, їм надана належна оцінка.
Зважаючи на вищенаведене, оцінюючи докази у їх сукупності, з урахуванням зазначених вище суперечностей та розбіжностей в доказах, що наявні в матеріалах справи, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Постанову складено «18» грудня 2019 року.
Головуючий суддя: Судді:А.І. Колтунова І.О. Бровченко І.В. Бурлака