Справа № 643/13262/17
Провадження № 22-ц/818/4697/19
17 грудня 2019 року
м.Харків
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Овсяннікової А.І.
суддів - Коваленко І.П., Сащенко І.С.
учасники справи:
позивач Публічне акціонерне товариство «Альфа -Банк»
відповідачі ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3
третя особа Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Московського районного суду міста Харкова від 23 липня 2019 року у складі судді Поліщук Т.В. по справі № 643/13262/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа -Банк» до ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про примусове виселення з житлового приміщення,-
У жовтні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Альфа -Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про примусове виселення з житлового приміщення.
В обґрунтування позову зазначає, що 29 листопада 2007 року між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 800002762, за яким позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 18 100 доларів США.
В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 29 листопада 2007 року між сторонами укладено Іпотечний договір № 800002762-И, за яким ОСОБА_1 передав в іпотеку квартиру за адресою АДРЕСА_1 . Вартість предмету іпотеки оцінено в 251 800 грн.
ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, в результаті чого Банк прийняв рішення звернути стягнення на заставлене майно та 13 квітня 2017 року Московським ВДВС міста Харків ГТУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
В ході виконавчого провадження стало відомо, що в квартирі зареєстровані мешканці, включаючи неповнолітню дитину, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .
Подальша реєстрація ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в квартирі унеможливлює реалізацію предмета іпотеки, внаслідок чого порушуються права та законні інтереси Іпотекодержателя.
Неповнолітня ОСОБА_2 зареєстрована у житловому приміщенні з 26 грудня 2007 року, а договір іпотеки укладений 29 листопада 2007 року, тобто купівля зазначеної квартири та передача її в іпотеку відбулась раніше за реєстрацію в ній неповнолітньої особи.
Просить виселити без надання іншого житла ОСОБА_1 , ОСОБА_3 - ОСОБА_5 з квартири за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого житла та стягнути судові витрати.
Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав. Квартиру він придбав на підставі договору купівлі-продажу від 29 листопада 2007 року за 244 925,00 грн., що еквівалентно 48500,00 доларів США. Банком надано кредит у розмірі 18100 доларів США, цільове призначення - часткова оплата вартості квартири. Квартиру придбано частково за кредитні кошти, а частково -30 400 доларів США- за його, а тому підстав для виселення без надання іншого житлового приміщення немає.
Третя особа орган опіки та піклування Департаменту служб у справах дітей надала суду письмовий висновок щодо недоцільності виселення неповнолітньої дитини з квартири, оскільки внаслідок виселення відповідачів із житлового приміщення без надання іншого жилого приміщення буде порушено право неповнолітньої дитини на житло, яке є одним із основних майнових прав дитини.
Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 23 липня 2019 року у задоволенні позову ПАТ «Альфа- Банк» відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що предмет іпотеки придбаний відповідачем не тільки за рахунок отриманих кредитних коштів, а й за рахунок власних коштів, а тому підстави для виселення без надання іншого житлового приміщення відсутні.
В апеляційній скарзі АТ «Альфа- Банк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Кредитні кошти отримано ОСОБА_1 саме на часткову оплату вартості квартири в сумі 18 100 доларів США та тільки після отримання кредитних коштів в банківській установі придбано спірне майно, а тому наявні підставі про виселення відповідачів без надання іншого житла.
Колегія суддів, вислухав суддю - доповідача, дослідив матеріали справи та обговорив доводи апеляційної скарги вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи 29 листопада 2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк» » правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 800002762, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 18 100 доларів США з цільовим призначенням - часткова оплата вартості квартири АДРЕСА_2 .
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 29 листопада 2007 року між Банком та ОСОБА_1 укладено Іпотечний договір № 800002762-И, відповідно до якого в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_2
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2016 року звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, яка станом на 28 лютого 2015 складає 173 684,91 грн. шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна.
Постановою від 13 квітня 2017 року державного виконавця Московського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області відкрито виконавче провадження.
Станом на 11 травня 2017 року в спірній квартирі зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2
За змістом статті 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Особи, які проживають у зазначених приміщеннях на умовах договору найму (оренди), не підлягають виселенню, якщо: договір найму (оренди) був укладений до моменту укладення іпотечного договору і про наявність такого договору було доведено до відома іпотекодержателя або такий договір був зареєстрований у встановленому законом порядку; договір найму (оренди) був укладений після укладення іпотечного договору за згодою іпотекодержателя.
Відповідно статті 109 Житлового кодексу України (далі - ЖК України), виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.
Отже, особам яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки і придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. При цьому за положенням частини другої статті 109 ЖК України постійне житло вказується в рішенні суду.
Верховний Суд України у постанові від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16 зробив правовий висновок, згідно з яким за змістом частини другої статті 40 Закону № 898-IV та частини третьої статті 109 ЖК УРСР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону № 898-IV,так і норма статті 109 ЖК УРСР.
До аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц .
В усталеній практиці Верховного Суду України при розгляді вказаної категорії справ, у тому числі й у постановах від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16, від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16, роз'яснено порядок застосування статті 40 Закону № 898-IVта статті 109 ЖК УРСР. Зазначено, що частина друга статті 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Зроблено висновок про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону № 898-IV, так і норма статті 109 ЖК УРСР.
З тексту кредитного договору вбачається, що цільове використання кредиту часткова оплата вартості квартири АДРЕСА_2 , яка є предметом іпотеки. Кредит надано на суму 18 100 доларів США, а , 30 400 доларів США сплачено відповідачем зі власних, а не кредитних, коштів.
Отже, вважати що спірну квартиру придбано виключно за рахунок кредиту банку -не можна, а тому висновки суду щодо відсутності підстав для виселення відповідачів без надання іншого житлового приміщення є обґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують. Рішення ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа -Банк» - залишити без задоволення.
Рішення Московського районного суду міста Харкова від 23 липня 2019 року - залишити без зміни.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17 грудня 2019 року.
Головуючий - А.І. Овсяннікова
Судді: І.П. Коваленко
І.С. Сащенко