Постанова
Іменем України
Справа № 645/132/19
Провадження № 22-ц/818/5659/19
16 грудня 2019 року
м. Харків
Харківський апеляційний суд в складі колегії:
головуючого - Сащенко І.С.
суддів -Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув в порядку спрощеного апеляційного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
на заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06 вересня 2019 року (суддя Горпинич О.В.) по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, -
встановив:
АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовною заявою про стягнення зі спадкоємців боржника - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 7819,94 грн. за договором б/н від 23.09.2010 року, а також судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» посилається на те, що відповідно до укладеного договору з ПАТ КБ «ПриватБанк» від 23.09.2010 № б/н ОСОБА_3 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 8100 грн. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору по поверненню кредитних коштів на день смерті ОСОБА_3 утворилася заборгованість у розмірі 7819 грн. 94 коп. Спадкоємцем за законом після смерті боржника є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , оскільки вони проживали зі спадкодавцем на час його смерті, що підтверджується копією їх паспортів. 15.11.2015 року позивачем була направлена претензія кредитора до ОСОБА_4 24.11.2015 року позивачем було отримано відповідь з ОСОБА_5 ХДНК в якій зазначалось, що претензію кредитора переслано до Дванадцятої ХДНК за місцем заведення спадкової справи. 18.12.2015 року позивачем було отримано відповідь ОСОБА_6 09.11.2018 року до спадкоємців ОСОБА_2 , ОСОБА_1 було направлено лист-претензію, згідно яких позивач пред'явив вимоги, але ніяких дій не було виконано.
Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06 вересня 2019 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено у повному обсязі.
Не погодившись з вказаним рішенням суду АТ КБ «ПриватБанк» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Скарга мотивована неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; порушенням норм матеріального та процесуального права. У зв'язку переліченими порушеннями відповідач вказує на те, що позивач пред'явив вимоги до спадкоємців у строк, встановлений законом; наявне спадкове майно, що успадковане відповідачами, за рахунок якого можливо задовольнити вимоги позивача.
Правом на надання відзиву сторони по справі не скористалися.
Згідно зі ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам рішення суду в повній мірі не відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що 12 вересня 2015 року дружиною померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_2 подано заяву про відмову від прийняття спадщини, а оскільки ОСОБА_2 відмовилась від прийняття спадщини та не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими. В іншій частині вимог встановлено, що станом на 07.11.2015 року позивач вже знав про смерть ОСОБА_3 , але позов до суду подано у 11 січня 2019 року у зв'язку з чим, згідно ч. 4 ст. 1281 ЦК України позивач позбавляється права вимоги до ОСОБА_1 , а пропущений строк поновленню не підлягає.
Апеляційний суд частково погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами або договором.
Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 23 вересня 2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № б/н шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, відповідно до якого АТ КБ «Приватбанк», згідно якого він отримав кредит в розмірі 8100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.
На підтвердження умов договору АТ КБ «ПриватБанк» надало суду копію анкети-заяви відповідача, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розрахунок заборгованості (а.с. 13, 14-47).
ОСОБА_3 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 7819,94 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредити - 7359,54 грн., заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом - 460,40 грн., що підтверджується розрахунком (а.с. 6-12).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , виданого 28.07.2015 року Відділом ДРАЦС Харківського МУЮ (а.с. 52).
Спадкова справа № 824/2015 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 заведена на підставі заяви ОСОБА_1 від 12.09.2015 року (а.с. 144). Спадщину після смерті батька прийняла його донька ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.03.2016 року. Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з двокімнатної квартири АДРЕСА_1 (а.с. 164).
12 вересня 2015 року дружиною померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_2 подано заяву про відмову від прийняття спадщини, а тому вказана особа не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 (а.с. 181).
13 листопада 2015 року за вих. № SAMDN50000036102813 від 07.11.2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» направив на адресу Десятої Харківської державної нотаріальної контори претензію кредитора в порядку ст. 1281 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), у якій просив: повідомити чи заводилась спадкова справа після смерті ОСОБА_3 ; включити кредиторські вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до спадкової маси; повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед банком у розмірі 7863,51 грн.; надіслати інформацію стосовно звернення з заявою про прийняття або про відмову від прийняття спадщини, видачу свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям померлого боржника, відомості про осіб, які подали заяву про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті боржник (а.с. 57).
Листом Десятої Харківської державної нотаріальної контори від 18.11.2015 року № 3395/01-16 ПАТ КБ «ПриватБанк» повідомлено про направлення претензії кредитора ПАТ КБ «ПриватБанк» до спадкоємців померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 до Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори (а.с. 58).
Листом Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори від 24.11.2015 року № 3494/01-16 ПАТ КБ «ПриватБанк» повідомлено, що претензія кредитора до спадкоємців померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , зареєстрована у Книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 2259 від 24.11.2015 року та додана до спадкової справи № 824/2015 (а.с. 59).
24 жовтня 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» направив ОСОБА_2 та ОСОБА_1 лист-претензію про необхідність сплати заборгованості за кредитним договором № б/н від 23 вересня 2010 року, укладеного між банком та ОСОБА_3 , які залишені без задоволення (а.с. 60, 61).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із сутті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).
Оскільки зі смертю боржника зобов'язання щодо повернення кредиту входять до складу спадщини, то застосуванню підлягають норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора.
Згідно з ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Разом з тим положення зазначеної правової норми застосовуються у випадку дотримання кредитором статті 1281 ЦК України щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.
Статтею 1281 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право.
Обґрунтовуючи висновки суду першої інстанції правовими позиціями, викладеними у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 640/21504/14 провадження № 61-4740св18 та у постанові Верховного Суду України № 6-2962цс16 від 12 квітня 2017 року, суд не звернув увагу на істотні обставини, які суттєво вплинули на правильність застосування вказаних правових позицій.
Так, у вищевказаних судових рішеннях встановлено, що «…спадкодавець помер, що підтверджується свідоцтвом про його смерть, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис N 6327 від 07 травня 2013 року.
Позичальник у повному обсязі не виконав взяті на себе грошові зобов'язання за кредитним договором від 06 лютого 2008 року, станом на день його смерті заборгованість за спірним договором за розрахунками позивача складала 8021, 26 грн.
08 липня 2014 року позивач направив претензію кредитора до Третьої харківської державної нотаріальної контори, в якій просив повідомити, чи заводилась спадкова справа після померлого боржника, включити його кредиторські вимоги в спадкову масу, повідомити інформацію стосовно осіб, які подали заяву про прийняття спадщини або відмовилися від прийняття спадщини після смерті боржника, а також щодо осіб, які вже прийняли спадщину…».
Тобто, у даній справі, фактичні обставини істотно відрізняються від обставин, щодо яких ухвалені вищевказані правові висновки: ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а 13 листопада 2015 року за вих. № SAMDN50000036102813 від 07.11.2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» направив на адресу Десятої Харківської державної нотаріальної контори претензію кредитора в порядку ст. 1281 Цивільного кодексу України, що свідчить про дотримання позивачем вимог ст. 1281 ЦК України.
Факт того, що позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця надійшов до суду лише 11.01.2019 року не може бути підставою для відмови у його задоволенні, оскільки заяви про її застосування відповідачами до суду надано не було.
Стосовно обґрунтованості розміру суми боргу суд апеляційної інстанції приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.
Відповідно до ст.ст. 3, 6, 11, 525, 627 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язанням або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (предмет договору, умови, визначені законом як істотні, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди). Різновидом договору є кредитний договір, який обов'язково укладається в письмові формі (ст.ст. 1054, 1055 ЦК України).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Частиною 3 ст. 642 ЦК України встановлено, що особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.
Нормою ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.
Оскільки Умови та правила надання банківських послуг не підписані сторонами, а нарахування відсотків за користування кредитом умовами заяви від 23.09.2010 року не передбачені, то їх нарахування позивачем є безпідставним.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).
Позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що вказані Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору та погоджені останніми, а тому обґрунтованим вважає борг у розмірі 7359,54 грн.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та фактично зводяться до незгоди з рішенням суду та особистого тлумачення норм права та обставин справи. Судом першої інстанції у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.
З огляду на встановлені судом обставини справи, апеляційний суд погоджується з тим, що спадкодавцем ОСОБА_3 були порушені зобов'язання за кредитним договором № б/н, укладеного шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, відповідно до якого АТ КБ «Приватбанк», згідно якого він отримав кредит в розмірі 8100 грн.
Але, оскільки ОСОБА_2 відмовилась від прийняття спадщини та не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими.
В іншій частині вимог встановлено, що станом на 07.11.2015 року позивач вже був обізнаний про факт відкриття спадщини та можливості реалізації відповідних суб'єктивних прав, у зв'язку з чим, згідно ст. 1281 ЦК України позивач наділяється правом вимоги до ОСОБА_1 як до особи, що прийняла спадщину боржника.
За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, ухвалив рішення, яке не відповідає нормам матеріального і процесуального права, а тому наявні підстави для задоволення апеляційної скарги та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову.
Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції, відповідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 суми боргу кредитором спадкодавця з вищенаведених підстав.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує у відповідності ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 3, 10, 12, 13, 89, 351, 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06 вересня 2019 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 суми боргу кредитором спадкодавця - скасувати.
Ухвалити в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу кредитором спадкодавця - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місце знаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ: 14360570) суму боргу у розмірі 7359,54 грн.
В решті заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06 вересня 2019 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місце знаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ: 14360570) судові витрати у першій інстанції у розмірі 1807.90 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 2711.85 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.С. Сащенко
Судді І.П. Коваленко
А.І.Овсяннікова