Постанова
Іменем України
16 грудня 2019 року
м. Харків
справа №634/713/19
провадження № 22-ц/818/5408/19
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Піддубного Р.М. (суддя - доповідач),
суддів: Овсяннікової А.І., Сащенка І.С.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 22 серпня 2019 року, ухвалене у складі судді Єрьоміної О.В., -
У червні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом, мотивуючи який зазначило, що 24.02.2009 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 29000 грн , у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків та з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг.
Посилаючись на те, що відповідач взятих на себе за вищевказаним договором зобов'язань належним чином не виконав, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 80068 грн 11 коп., яка станом на 06.05.2019 року складається з: 29383,21 грн - заборгованості за кредитом; 20932,25 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 24708,60 грн - нарахованої пені за порушення зобовязань; 755,09 грн - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, а також штрафів: 500 грн - фіксована частина, 3788,96 грн - процентна складова.
Заочним рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 22 серпня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 24.02.2009 року у розмірі 29383,21 грн та 1921 грн судового збору. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки та процентів скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування скарги зазначив, що розмір процентів за користування кредитними коштами та пені за порушення зобов'язань зазначено у підписаній відповідачем заяві-анкеті, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач взятих на себе за договором кредиту зобов'язань щодо повернення отриманих у кредит коштів належним чином не виконав, правовими наслідками чого є стягнення з нього заборгованості за тілом кредиту у розмірі 29383,21 грн., разом з тим, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині, оскільки наданий банком витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів банку не містять підпису відповідача.
Проте повністю погодитись з такими висновками не можна.
Судовим розглядом встановлено, що відповідно до укладеного 24.02.2009 року договору ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Матеріали справи містять заяву позичальника у якій зазначено, що разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
Крім того Банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 06.05.2019 року становить 80068 грн 11 коп., яка складається з 29383,21 грн - заборгованості за кредитом; 20932,25 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 24708,60 грн - нарахованої пені за порушення зобов'язань; 755,09 грн - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, а також штрафів: 500 грн - фіксована частина, 3788,96 грн - процентна складова.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Матеріали справи свідчать про те, що у заяві позичальника від 24.02.2008 року процентна ставка за кредитом зазначена у розмірі 1,9 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Крім того, в анкеті заяві, яка містить підпис відповідача, зазначено також розмір пені (пеня 1 та пеня 2) за порушення зобов'язань за договором, який становить відповідно базову процентну ставку за користування кредитом/30, яка нараховується за кожен день прострочення кредиту та 1% від заборгованості, але не менше 10 грн в місяць, нараховується 1 раз на місяць за наявності прострочення за кредитом або відсоткам 5 та більше днів при наявності прострочення на суму більше 50 грн., а також розмір штрафів - 500 грн+5%від суми позову.
Отже сторони погодили умови договору кредиту в частині розміру процентів за користування кредитом та пені за порушення зобов'язань за договором, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
Оскільки в заяві позичальника від 24.02.2009 року базова відсоткова ставка по кредиту визначена у розмірі 1,9% на місяць, то за період з 01.11.2015 року по 06.05.2019 року відсотки, які були погашені за рахунок тіла кредиту становлять 14136,63 грн., а тому стягненню підлягає заборгованість за кредитом у розмірі 38962 грн. 34 коп.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту та процентів, стягнути пеню та штрафи.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Відповідно до наданих позивачем додаткових пояснень розмір пені за порушення відповідачем зобов'язань за кредитним договором становить 11699,74 грн.
Враховуючи, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів за порушення умов договору слід відмовити.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід змінити, стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту, до якої включено заборгованість за процентами за період з 28.06.2013 року по 17.06.2018 року у розмірі 38962 грн. 34 коп., а також 11699 грн. 74 коп. пені.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 371, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.
Заочне рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 22 серпня 2019 року в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором та розміру судового збору змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (ЄДОПОУ 14360570, ІПН НОМЕР_2 ) заборгованість кредитним договором від 24 лютого 2009 року у розмірі 50 662 (п'ятдесят тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 08 коп., а також 1215 грн. 50 коп. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (ЄДОПОУ 14360570, ІПН НОМЕР_2 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1824 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 16 грудня 2019 року.
Головуючий Р.М. Піддубний
Судді А.І. Овсяннікова
І.С. Сащенко