Справа № 189/60/20
2/189/181/20
22.01.2020 року суддя Покровського районного суду Дніпропетровської області Чорна О.В., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСКО» про стягнення невиплаченої суми розрахунку при звільненні, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, -
встановив:
До Покровського районного суду Дніпропетровської області надійшов цивільний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСКО» про стягнення невиплаченої суми розрахунку при звільненні, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, яким вона просить стягнути на її користь з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 13874,79 грн., а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 119425,00 грн.
Ознайомившись з позовною заявою та додатками до неї, суддя дійшов висновку, що подана позовна заява не відповідає вимогам встановленим ст. ст. 175, 177 ЦПК України.
Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог, спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Позивачка стверджує, що зверталася до відповідача з вимогою надати довідку щодо заборгованості по заробітній платі, але не надала належних доказів, що така заява дійсно направлялася відповідачу.
Крім того позивачем не додано довідку про середньомісячну та середньоденну заробітну плату, обчислену відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».
Згідно з пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року №13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Обчислення заробітної плати в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 року №100 (далі - Порядок).
Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).
Аналогічна позиція щодо розрахунку розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку викладена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 року по справі №6-195цс134.
Згідно зі ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Клопотання про витребування доказів судом з обґрунтуванням неможливості самостійно надати такі докази від позивача не надходило.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
При цьому, Верховний Суд у своїй постанові від 30.05.2018 у справі №307/3251/16 прийшов до висновку, що позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають з трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі, що узгоджується з вимогами ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини 1статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середній заробіток за весь час затримки при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року (справа №910/4518/16).
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач, серед іншого, просить суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 119425,00 грн., але не додає документи, що підтверджують сплату судового збору за вищевказану вимогу.
Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою позову майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840,80 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (10 510 грн.)
Отже, судовий збір підлягає сплаті у розмірі 1194,25 грн.
Частинами 1, 2 ст. 185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин позовну заяву необхідно залишити без руху та надати позивачеві час, достатній для усунення вищезазначених недоліків шляхом оплати судового збору та надання довідок про середньомісячну та середньоденну заробітну плату позивача, обчислену відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».
На підставі викладеного та керуючись ст. 185 ЦПК України,
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСКО» про стягнення невиплаченої суми розрахунку при звільненні, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків десять днів з дня отримання ним копії даної ухвали шляхом оплати судового збору та надання довідок про середньомісячну та середньоденну заробітну плату позивача, обчислену відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».
Роз'яснити позивачу, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений строк, позовна заява буде визнана неподаною та йому повернена, а також те, що виконання ухвали вчинюється шляхом подання позовної заяви з усуненими недоліками з копіями для учасників, та належним чином оформленими доказами (засвідченими копіями).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Чорна