Справа № 645/5935/19 Головуючий І інстанції -
Провадження № 33/818/1475/19 Бабкова Т.В.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач - Бездітко В.М.
17 грудня 2019 року Харківський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ - Бездітко В.М.
за участю секретаря - Яковлевої М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою адвоката Бабенко Олени Анатоліївни як захисника ОСОБА_1 на постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
04 вересня 2019 року працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно протоколу серії БД № 158569, 04 вересня 2019 року о 2250 год. в м. Харкові по вул. Танкопії, буд. 39/18, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Transporter» д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6820 - ARHE 0219» та в закладі охорони здоров'я (КНП ХОР «ОНД») відмовився в присутності двох свідків.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2019 року притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 200 грн та позбавлено права керування транспортним засобом строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 384,20 грн.
Не погоджуючись з постановою суду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Бабенко О.А. подала апеляційну скаргу, доводи якої мотивує наступним.
З постановою суду не погоджується, у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також через порушення судом норм матеріального і процесуального права.
За обставинами події зазначає, що 04 вересня 2019 року ОСОБА_1 зупинено поліцейськими, від проходження «Драгеру» він дійсно відмовився, оскільки сумнівався у справності приладу. Проїхати у лікарню йому не пропонували.
За вказаних обставин вважає, що поліцейськими не дотримано вимоги ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Посилається, що свідки не були допитані в судовому засіданні, а тому їх пояснення не можна вважати допустимими доказами по справі.
Просить скасувати постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2019 року та закрити провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В клопотанні про поновлення строку адвокат Бабенко О.А. просить поновити строк апеляційного оскарження посилаючись, повний текст оскаржуваної постанови отримано ОСОБА_1 21 листопада 2019 року.
Враховуючи, що доводи про поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду у справі про адміністративне правопорушення не спростовуються матеріалами справи, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови підлягає задоволенню.
В призначене судове засідання на 10 грудня 2019 року ОСОБА_1 не з'явився.
09 грудня 2019 року від ОСОБА_1 та його захисника - Бабенко О.А. надійшли заяви про перенесення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю адвоката в іншому судовому засіданні.
Апеляційним судом задоволено заяви розгляд справи відкладено на 17 грудня 2019 року.
В призначене судове засідання на 17 грудня 2019 року ОСОБА_1 не з'явився, повідомлявся належним чином, відповідно до вимог ст. 277-2, ч. 5 ст. 294 КУпАП, клопотання про відкладення судового розгляду не заявляв, про причини неявки суд не повідомив.
16 грудня 2019 року від захисника надійшла заява про перенесення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні.
В ч. 4 ст. 294 КУпАП встановлені строки перегляду постанови суду першої інстанції відповідно до яких, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Згідно з одним із принципів судочинства визнано пріоритет публічного інтересу над приватним. Безпідставне умисне затягування розгляду справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, зміцнення законності та виховання громадян.
Крім того, недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист і негативно впливає на ефективність та авторитет судової влади.
Виходячи з вищезазначеного та вимог ст. 294 КУпАП, щодо строків перегляду постанови, з метою недопущення затягування судового розгляду, апеляційний суд приходить до висновку про розгляд справи про адміністративне правопорушення за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
П. 2.5 ПДР України визначено обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
П. 6 розділу ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (далі за змістом - Інструкція 2) передбачає, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Поліцейським протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 158569 від 04 вересня 2019 року, складено саме за відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6820 - ARHE 0219» та в закладі охорони здоров'я.
Відмова ОСОБА_1 від проходження огляду, крім протоколу, також підтверджується:
- поясненнями свідків гр. гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які були залучені поліцейськими при оформленні матеріалів про адміністративне правопорушення та засвідчили своїми поясненнями відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння (а.с. 1, 5-6);
- відеозаписом з нагрудних камер поліцейським, на якому зафіксовано, що ОСОБА_1 запропоновано в присутності свідків пройти огляд за допомогою спеціального технічного приладу або в закладі охорони здоров'я. ОСОБА_1 від відповіді ухиляється, в подальшому погодився пройти огляд в закладі охорони здоров'я. Однак прослідувати на огляд відмовився та повідомив поліцейським, що визнає, що має ознаки алкогольного сп'яніння. Також на відеозаписі зафіксовано ознайомлення ОСОБА_1 зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення та надання ОСОБА_1 пояснень в яких він зазначив «Не согласен, каюсь» (а.с. 8);
- даними про відсторонення водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, яке здійснено в порядку передбаченому ч. 1 ст. 266, ст. 265-2 КУпАП та відповідно до його розписки він зобов'язався не керувати транспортним засобом до повного витверезіння (а.с. 7).
Зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 суд повно та всебічно встановив фактичні обставини правопорушення на підставі доказів наявних в матеріалах справи, досліджених в судовому засіданні, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст. ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду та постановив рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 245, 280, 283 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги, про те що поліцейським не запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі спростовуються матеріалами справи, зокрема відеозаписом події, поясненнями свідків, фабулою протоколу про адміністративне правопорушення.
Заходи забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення в порядку передбаченому ст. 267 КУпАП ОСОБА_1 не оскаржував.
Доводи апеляційної скарги, про те що ОСОБА_1 не вручено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, апеляційний суд визнає необґрунтованими, оскільки таке направлення виписується для закладу охорони здоров'я, як підстава для проведення огляду.
Відповідно до п. 9 розділу ІІ Інструкції, саме на поліцейських покладено обов'язок забезпечити доставку водіїв до закладу охорони здоров'я для проведення огляду.
Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження будь-якого огляду на стан алкогольного сп'яніння у поліцейських були відсутні підстави для надання йому такого направлення.
З врахуванням встановлених обставин справи під час розгляду апеляційної скарги адвоката Бабенко О.А. апеляційним судом не встановлено неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
У справі Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 року ЄСПЛ вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не зазначено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених районним судом обставин події.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.
Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті, що відповідає характеру вчиненого правопорушення та меті адміністративного стягнення.
Відповідно, за наслідками апеляційного перегляду справи, апеляційним судом не встановлено підстав для скасування постанови Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2019 року.
Керуючись ст. ст. 245, 251, 256, 266, 278, 280, 284, 294, 295 КУпАП, -
Поновити адвокату Бабанко Олені Анатоліївні як захиснику ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2019 року.
Апеляційну скаргу адвоката Бабенко Олени Анатоліївни як захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Харківського
апеляційного суду /підпис/ В.М. Бездітко
Згідно з оригіналом
Постанова набрала законної сили 17 грудня 2019 року
Суддя В.М. Бездітко
Секретар М.В. Яковлева