12 грудня 2019 року
м. Харків
Справа № 645/5845/18
Провадження № 22-ц/818/5072/19
Харківський апеляційний суду складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого: Коваленко І.П.,
суддів: Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.,
за участю секретаря: Дмитренко А.Ю.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Науково-дослідний, проектно-конструкторський та технологічний інститут мікрографії,
третя особа: ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу запозовом ОСОБА_1 до Науково-дослідного, проектно-конструкторського та технологічного інституту мікрографії про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, третя особа: ОСОБА_2 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі його представника ОСОБА_3 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 серпня 2019 року в складі судді Бондарєвої І.В., -
встановив:
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Науково-дослідного, проектно-конструкторського та технологічного інституту мікрографії про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, третя особа: ОСОБА_2 .
Позов мотивований тим, що 03.03.2012 року він був прийнятий на посаду начальника відділу розробки нормативних документів та актуалізації бази даних Державного реєстру ПНО науково-дослідного, проектно-конструкторського та технологічного інституту мікрографії.
01.03.2015 року переведений на посаду завідувача відділу досліджень, розробки нормативних документів та актуалізації бази даних Державного реєстру ПНО.
31.08.2018 року наказом №№139/к його звільнено з займаної посади у зв'язку з ліквідацією структурного підрозділу, згідно п.1 ст. 40 КЗпП України, про що зроблено запис у трудовій книжці.
Вказане звільнення вважає незаконним та безпідставним, оскільки відповідачем було грубо порушено вимоги законодавства при прийнятті наказу № 22-о/д від 21.06.2018 р. «Про ліквідацію структурного підрозділу», відділ досліджень, розробки нормативних документів та актуалізації бази даних Державного реєстру ПНО, завідувачем якого був він, не був ліквідований, а лише відбулися зміни внутрішньої (організаційної структури) НДІ мікрографії.
Крім того, позивач зазначав, що не може бути звільнений, оскільки він є викривачем у розумінні ч. 1 ст. 53 Закону України «Про запобігання корупції». Так, 02.07.2018 р. ним була подана заява до Харківської місцевої прокуратури № 3 про неправомірні дії щодо привласнення грошових коштів НДІ мікрографії. За даним фактом до ЄРДР внесено відомості про вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України, та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018221050000096. Таким чином, наказ про ліквідацію є «інструментом» у боротьбі з працівниками відділу на грунті особистої неприязні. При цьому відділ був ліквідований саме на етапі виконання науково-дослідної роботи, яка повинна була виконуватись протягом 2018-2019 років, без обговорення на науково-технічній раді.
В зв'язку з цим просив визнати незаконним та скасувати наказ №139/к від 31 серпня 2018 року про його звільнення з посади завідувача відділу досліджень, розробки нормативних документів та актуалізації бази даних Державного реєстру ПНО НДІ мікрографії та поновити на зазначеній посаді; стягнути з НДІ мікрографії на його користь заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.
У жовтні 2018 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, мотивований тим, що відповідно до наказу від 21.06.2018 р. №22-0/д ліквідовано відділ досліджень, розробки нормативних документів та актуалізації бази даних Державного реєстру ПНО. Наказом від 31.08.2018 р. №139/к звільнено ОСОБА_1 з займаної посади на підставі ч.1 ст. 40 КЗпП України. Працівникам відділу запропоновано посади в інших відділах відповідно до кваліфікаційних вимог, попередніх результатів роботи, стажу роботи, наявних пільг. Необхідність ліквідації відділу виникла у зв'язку з необхідністю оптимізації робочого процесу та усунення дублювання функцій поміж структурними підрозділами у частині виконання робіт з розвитку Державних реєстрів, розробки нормативних документів СФД. Позивачу було запропоновано усі вакантні посади, які були на день звільнення, від яких позивач відмовився. Позивач відмовився від отримання рекомендованого листа з повним переліком вакантних посад (усього 13). Також відповідач зазначає, що науково технічна рада не має розпорядчих та виконавчих функцій, рішення, які приймаються, мають консультативно-дорадчий характер. Ліквідація структурного підрозділу не змінила структуру інституту як юридичної особи, не змінився статус, місцезнаходження, посадові особи, функції та завдання інституту, кількість працівників залишилась незмінною
Вважає доводи позовної заяви необґрунтованими та такими, які не підлягають задоволенню, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
У листопаді 2018 року до суду відповідачем були надані доповнення до відзиву на позовну заяву, в яких відповідач в обґрунтування підстав та необхідності ліквідації структурного підрозділу, зазначає, що у зв'язку із створенням Науково-методичного центру страхового фонду документації виникла необхідність перевезення частини техніки, меблів тощо, переміщення частини працівників, організація взаємодії, введення нових посад для повноцінного функціонування та роботи інституту в цілому. Пояснює, що відділ досліджень, розробки нормативних документів та актуалізації бази даних державного реєстру потенційно небезпечних об'єктів, завідувачем якого був позивач, дублював функції інших відділів мікрографії, як в частині ведення реєстру потенційно небезпечних об'єктів, так і в частині розробки нормативних документів страхового фонду документації, у зв'язку з чим функція науково-технічного забезпечення ведення та розвитку Державного реєстру потенційно небезпечних об'єктів була передана до відділу досліджень, розробки нових інформаційних технологій, комп'ютерних систем та ведення державних реєстрів. Наказом від 21 червня 2018 р. № 28-о/д відділ, завідувачем якого був позивач, було ліквідований. Водночас, позивачу було запропоновано рекомендованим листом з повідомленням від 16.07.2018 р. №01/352 усі наявні посади з правом вибору.
05.11.2018 р. до суду надійшла відповідь позивача на відзив, де він зазначив, що інформація відповідача про дублювання функцій між відділами НДІ мікрографії не відповідає дійсності, оскільки діяльність відділів є різною за основними завданнями та кваліфікацією спеціалістів. Той факт, що кожен із відділів має одним із своїх завдань забезпечення (науково-методологічне, програмне, нормативне тощо) функціонування державного реєстру СФД, свідчить лише про те, що відділи відповідно до їхньої спеціалізації виконують основне (а отже спільне для всіх відділів) завдання наукової та науково-технічної діяльності НДІ мікрографії, а саме науково-технічне забезпечення ведення та розвитку Державного реєстру документів СФД України, але кожен за своєю унікальною спеціалізацією. Крім того, доводи відповідача щодо неякісних результатів роботи відділу досліджень, розробки нормативних документів та актуалізації бази даних Державного реєстру ПНО, не мають відношення до підстав звільнення позивача у зв'язку з скороченням штату, а посилання відповідача на такі обставини в обґрунтування звільнення позивач, додатково підтверджують, що мотиви скорочення штату не є виробничою необхідністю та не пов'язані з усуненням дублювання функцій поміж структурними підрозділами, як вказано у наказі № 22-о/д від 21.06.2018 р. та наказі № 139/к від 31.08.2018 р.
В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали. При цьому позивач пояснив, що при звільненні йому запропонували найнижчу посаду, яка його не влаштовує за розміром заробітної плати, крім того посада інженера-технолога не є науковою. 22.06.2018 р. його запросили на засідання комісії і коли він увійшов до зали, то відразу повідомив членам комісії, що вони порушують закон і його не влаштовує посада провідного інженера-технолога, на що члени комісії зробили висновок про відмову позивача від посади. Письмову повідомлення відповідача від 16.07.2018 р. з додатками на його адресу надходило, але позивача не було в м. Харкові, тому він його не отримав. Членом профспілки він не був.
Представник відповідача проти позову заперечувала з мотивів, викладених у відзиві. Пояснила, що при вивільнені працівників відділу відповідачем враховувались їх наукові досягнення, досвід, пільги, сімейний стан.
Третя особа - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 серпня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Науково-дослідного, проектно--конструкторського та технологічного інституту мікрографії про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, третя особа: ОСОБА_2 - відмовлено.
Не погодившись із вказаним вище рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в особі його представника ОСОБА_3 звернувся на це рішення з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю; визнати незаконним та скасувати наказ №139/к від 31 серпня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача відділу досліджень, розробки нормативних документів та актуалізації бази даних Державного реєстру ПНО НДІ мікрографії та поновити ОСОБА_1 на зазначеній посаді; стягнути з НДІ мікрографії на користь ОСОБА_1 заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої зробив необґрунтований висновок щодо відсутності порушень процедури звільнення, оскільки не взяв до уваги відсутність доказів відмови працівника від переведення на іншу роботу та не звернув уваги, що фактично позивачу не було запропоновано всіх наявних вакансій. Не відповідають фактичним обставинам та не підтверджуються матеріалами справи твердження відповідача про зміну переліку вакантних посад, адже відповідно до довідки про вакантні посади НДІ мікрографії вих. №7/к від 22.06.2018 р. існували 13 вакантних посад, в той час як позивачу була запропонована лише 1.
Апелянт звертає увагу на те, що висновок суду про те, що «…на порушення переважного права на залишення на роботі позивач в позовній заяві не посилався» не відповідає дійсності, оскільки в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують його переважне право на залишення на роботі, а саме посвідченні інваліда 2 групи, серія НОМЕР_1 , видане Харківським обласним військовим комісаріатом 12.03.2002 р. та посвідчення особи, яка постраждала внаслідок чорнобильської катастрофи (Категорія 1), серія НОМЕР_2 , видане Харківською обласною державною адміністрацією 14.03.2002 р. Судом не взято до уваги професійне виконання позивачем службових обов'язків, що підтверджує диплом за активну участь у роботі Всеукраїнської науково-практичної конференції «Наукове забезпечення діяльності оперативно-рятувальних підрозділів (теорія та практика» у Національному університету цивільного захисту України 12 березня 2015 р.
Також зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, адже не надав належної правової оцінки тому факту, що позивача було звільнено у зв'язку з ліквідацією структурного підрозділу згідно п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП, про що зроблено запис №15 у трудовій книжці. Однак, виходячи із аналізу п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України вбачається, що ліквідацію структурного підрозділу НДІ мікрографії не можна розцінювати як ліквідацію юридичної особи та підставу для звільнення позивача, оскільки фактично відбулась зміна в організації праці та скорочення штату.
Крім того апелянт не погоджується із висновком суду про необґрунтованість доводів щодо порушення при звільненні позивача вимог ч.3 ст. 53 Закону України «Про запобігання корупції», оскільки він є викривачем, звільнення його через помсту, адже із заявою про вчинення злочину позивач звернувся вже після того, як був затверджений новий штатний розпис, видано наказ про ліквідацію структурного підрозділу та ОСОБА_1 попереджено про наступне скорочення. Зазначає, що чинне законодавство передбачає заборону саме звільнення, яке сталось 31.08.2018 р., тобто вже після звернення позивача з заявою.
Вважає, що дійсною підставою звільнення є конфлікт інтересів, який виник у зв'язку з порушеннями директором ОСОБА_2 норм діючого законодавства, який зловживаючи своїм службовим становищем, постійно здійснював тиск на позивача та інших працівників НДІ мікрографії, які критикували його діяльність. Про надуманість змін в організації праці для ліквідації відділу свідчить невідповідність посилань відповідача на обставини, якими обґрунтовуються підстави для такої ліквідації про необхідність перерозподілу функціональних обов'язків та усунення дублювання функцій між підрозділами.
Також зазначає, що порушення при прийнятті наказу № 22-о/д від 21.06.2018 р. ч. 1 ст. 10 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», яка визначає виключну компетенцію науково-технічної ради щодо удосконалення та розвитку структури наукової установи, є порушенням конституційних прав позивача на збереження його робочого місця і перевищення керівником своїх повноважень та вимог норм законодавства, оскільки зміна в будь-якому разі має відбуватися за безпосередньої участі науково-технічної ради.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів порушення процедури звільнення ОСОБА_1 , передбаченої трудовим законодавством.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 03.12.2012 р. перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи з 01.01.2015 року на посаді завідувача відділу досліджень, розробки нормативних документів та актуалізації бази даних Державного реєстру ПНО НДІ мікрографії на підставі наказу № 26/к від 27.02.2015 р. (а.с.10, 120).
20 червня 2018 року Головою Держаної архівної служби України був затверджений штатний розпис НДІ макрографії, який вводиться в дію з 01 вересня 2018 р. (а.с.74-76).
У зв'язку з необхідністю оптимізації робочого процесу та усунення дублювання функцій поміж структурними підрозділами у частині виконання робіт з розвитку Державних реєстрів, розробки нормативних документів СФД та на підставі погодженої і затвердженої Головою Держаної архівної служби України 20 червня 2018 року штатного розпису НДІ мікрографії директором НДІ мікрографії ОСОБА_2 видано наказ від 21 червня 2018 року № 22-о/д «Про ліквідацію структурного підрозділу» (а.с.62).
Як вбачається з даних про Структуру НДІ макрографії, затвердженої директором НДІ макрографії та погодженої головою Державної архівної служби України, станом на 18.01.2018 р. та на 19.06.2018 р., після ліквідації відділу досліджень, розробки нормативних документів та актуалізації бази даних Державного реєстру ПНО загальна кількість штатних одиниць НДІ мікрографії залишилась не змінною (70), за рахунок появи нової посади секретаря (1) та збільшення кількості посад у відділі досліджень, розробки перспективних та удосконалення традиційних технологій формування СФД - з 10 до 11 штатних одиниць, у відділі досліджень, розробки нормативних, конструкторської та проектної документації на об'єкти будівництва у сфері СФД - з 8 до 9 штатних одиниць, у відділі досліджень, розробки нових інформаційних технологій, комп'ютерних систем та ведення державних стандартів - з 9 до 13 штатних одиниць, в експлуатаційно-технічному відділі - з 10 до 11 штатних одиниць (а.с. 121, 73).
22 червня 2018 року ОСОБА_1 попереджено про наступне скорочення та запропоновано посаду провідного інженера-технолога відділу досліджень, розробки перспективних та удосконалення традиційних технологій формування СФД, яка відповідає його фаху (а.с.61, 68).
Від підпису на попередженні ОСОБА_1 відмовився, у зв'язку з чим комісією в складі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 було складено Акт від 22.06.2018 р. (а.с.69, 70).
Про майбутнє вивільнення працівників НДІ макрографії відповідачем до Центру зайнятості надіслана Звітність, Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (форма №4-ПН), де зазначено, що відповідачем передбачено з 01.09.2018 р. вивільнити 8 працівників відділу досліджень, розробки нормативних документів та актуалізації бази даних Державного реєстру ПНО, а саме: завідувач відділу; заступник завідувача відділу; науковий співробітник; молодший науковий співробітник; провідний інженер-технолог; інженер технолог І категорії; інженер технолог ІІ категорії - 2 особи (а.с.67)
Згідно довідки про вакантні посади НДІ мікрографії, станом на 22.06.2018 р. у відповідача мається 13 вакантних посад, з яких: секретар-1; провідний економіст з планування та моніторингу відділу 03-1; провідний бухгалтер бахгалтерії-1; провідний інженер-технолог відділу 11-1; інженер-технолог І категорії відділу 11-1; інженер-технолог І категорії відділу 13-1; провідний архітектор відділу 21-1; молодший науковий співробітник відділу 32-1; провідний - інженер програміст відділу 32-1; слюсар по ремонту та обслуговуванню технологічного обладнання та електрообладнання ІV розряду відділу 41-1; водій автотранспортних засобів відділу 41-1; слюсар по ремонту та обслуговуванню водопровідних та каналізаційних систем ІV розряду відділу 41-1.(а.с.66).
У зв'язку з відмовою позивача від отримання попередження про звільнення та від посади інженера-технолога, відповідачем 16.07.2019 р. за місцем проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) рекомендованим листом направлено копії наказу № 22-о/д від 21.06.2018 р. «Про ліквідацію структурного підрозділу», попередження від 22.06.2018 р. про наступне скорочення з пропозицією працевлаштування, а також повідомлення про усі 13 наявні вільні посади, які його можуть зацікавити. Вказане повідомлення повернуто без отримання, за закінченням терміну зберігання (а.с.66, 71,72).
Наказом від 31.08.2018 року № 139-к завідувач відділу досліджень, розробки нормативних документів та актуалізації бази даних Державного реєстру ПНО ОСОБА_1 звільнений 31.08.2018 року з підстав, передбачених 1 статті 40 КЗпП України, у зв'язку ліквідацією
структурного підрозділу, з виплатою державної допомоги згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та вихідної допомоги, згідно ст.44 КЗпП України (а. с. 60).
Пунктом першим частини першої статі 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно ст. 43-1 КЗпП України, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві.
Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з'ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноваженим ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користався вивільнений працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникові з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.
Такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року по справі № 6-1264цс17.
У першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці.
При цьому, учасники трудового спору вправі подавати будь-які допустимі докази, що підтверджують факт наявності у працівника, який звільняється, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці. Такими доказами можуть бути документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо.
Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку суд при розгляді трудового спору повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників.
З матеріалів справи вбачається, що при вирішенні питання щодо переведення ОСОБА_1 на іншу посаду, відповідач виходив з того, що позивач має стаж роботи в НДІ мікрографії 05 років 08 місяців, одружений, має двох повнолітніх дітей, має вищу освіту (закінчив Московське ВКУ дорожніх та інженерних військ у 1978 р., спеціальність - командна тактична експлуатація машин інженерного озброєння; Військово-інженерна академія ім. В.В. Куйбишева у 1990 р., спеціальність командно-штабна цивільний захист) має звання полковника у відставці; ветеран військової служби, ветеран війни-інвалід війни 2 групи; особа, яка постраждала внаслідок чорнобильської катастрофи 1 категорії, військовий пенсіонер. Атестацію проходив у 2013 р. - відповідає займаній посаді. Має 2 опубліковані статті, 6 тез доповідей (за п'ять років). Наукової ступені і звання не має. Відповідно до кваліфікації і продуктивності праці та п.4 ст.42 КЗпП України пропонується посада провідного інженера-технолога відділу 11. (а.с.63).
Проте позивач відмовився від запропонованої посади провідного інженера-технолога.
При цьому судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що учасники трудового спору вправі подавати будь-які допустимі докази, що підтверджують факт наявності у працівника, який звільняється, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці. Такими доказами можуть бути документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо.
Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку суд при розгляді трудового спору повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників.
Оцінивши надані докази у їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що в результаті ліквідації відділу досліджень, розробки нормативних документів та актуалізації бази даних Державного реєстру ПНО відбулися зміни в організації виробництва і праці НДІ макрографії, оскільки усі працівники вказаного відділу були звільнені, їх чисельність скорочена на 100%, і така ліквідація дає власникові право на звільнення працівників.
При цьому загальна кількість штатних одиниць НДІ мікрографії не змінилась лише за рахунок утворення різних посад в інших структурних підрозділах установи.
Звільнення ОСОБА_1 відбулось без згоди виборного органу первинної профспілкової організації , що діє на підприємстві, оскільки позивач не є її членом, що ним не оспорювалось, тобто, відповідно до вимог ст. 43-1 КЗпП України.
Вимоги ст.47 КЗпП України щодо проведення розрахунку та видачі трудової книжки при звільненні позивача відповідачем також були виконані; на порушення переважного права на залишення на роботі - позивач в позовній заяві не посилався.
З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не надано доказів порушення процедури звільнення, передбаченої трудовим законодавством, у зв'язку з чим позов про скасування наказу про звільнення та про поновлення на роботі підлягає залишенню без задоволення.
Також судом першої інстанції обґрунтовано зазначив, що питання доцільності змін у структурі НДІ мікрографії судом не вирішувалось, оскільки таке право належить власникові або уповноваженому ним органу, за умови дотримання правил щодо переведення звільнених працівників на іншу роботу за наявності вакантних робочих місць (посад) і згоди працівників.
Доводи позивача про те, що ліквідація структурного підрозділу зі створенням чи без створення іншого структурного підрозділу не є ліквідацією або реорганізацією юридичної особи, про відсутність скорочення штату, обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції і не приймаються колегією суддів, оскільки наказ від 21 червня 2018 року № 22-о/д «Про ліквідацію структурного підрозділу» ніким не оспорювався і даних про його скасування матеріали справи не містять.
Обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції і не приймаються колегією суддів і доводи про те, що науково-технічна рада не була обізнана про наміри керівництва щодо ліквідації відділу досліджень, розробки нормативних документів та актуалізації бази даних Державного реєстру ПНО НДІ мікрографії, оскільки згідно з пунктом 1.2 Положення про науково-технічну раду НДІ мікрографії, затвердженого наказом від 19 лютого 2018 року № 11-о/д, науково-технічна рада є колегіальним виборним консультативно-дорадчим органом, що створюється відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та Статуту НДІ мікрографії.
Доводи щодо порушення при звільненні позивача вимог ч.3 ст.53 Закону України «Про запобігання корупції» , оскільки він є викривачем, звільнення його через помсту, обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції і не приймаються колегією суддів, оскільки до Харківської місцевої прокуратури №3 із заявою про вчинення злочину він звернувся 02.07.2018 р., тобто вже після того, як був затверджений новий штатний розпис, видано наказ про ліквідацію структурного підрозділу (відділу досліджень, розробки нормативних документів та актуалізації бази даних Державного реєстру ПНО) та ОСОБА_1 попереджено про наступне скорочення.
Матеріали справи не містять даних про результати досудового розслідування кримінального провадження №42018221050000096 за ст.3 ст.191 КК України та про притягнення посадових осіб НДІ мікрографії до кримінальної відповідальності.
Інші позовні вимоги є похідними від основної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, а тому підстави для задоволення також відсутні.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі його представника ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 серпня 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 17 грудня 2019 року.
Головуючий - І.П. Коваленко
Судді - А.І. Овсяннікова
І.С. Сащенко