Справа № 189/1322/19
2/189/45/20
іменем України
22.01.2020 року смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області
Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Чорної О.В., за участю секретаря судового засідання Корхової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач, Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», звернувся до суду з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 11447,30 грн., а також просив стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 1921,00 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 08.02.2010 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4300,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
У зв'язку з чим позивач вважає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком кредитний договір.
Позивач посилається на ч.1 ст. 634 ЦК України згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином в установлений строк відповідно до умов договору і вимог закону.
Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, іншими витратами відповідно до умов договору, отже, належним чином зобов'язання за договором не виконував.
Як зазначає позивач у позові, у відповідача станом на 16.07.2019 року виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 11447,30 грн., яка складається з наступного: 2691,33 грн. - заборгованість за кредитом; 6734,67 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 1000,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 521,30 грн. - штраф (процентна складова) (а. с. 3).
В судове засідання сторони не з'явилися, повідомлені про час, дату та місце судового розгляду належним чином.
Представник позивача надав письмову заяву про розгляд справу без його участі, позов підтримує, просить задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач жодних заяв та клопотань не подавав, заперечення проти позову відсутні.
Відповідно до ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки всі умови у сукупності існують, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення по справі, про що постановив відповідну ухвалу.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв'язку з неявкою всіх учасників справи.
Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 08.02.2010 року ОСОБА_1 підписав з позивачем анкету-заяву 0303151200136880738 (копія, а. с. 10).
У заяві позивач засвідчує бажання оформити кредитну картку, визначений кредитний ліміт, базова процентна ставка за кредитом зазначена у розмірі 3,0 % на місяць, зазначений номер отриманої відповідачем кредитної картки - НОМЕР_1 (а. с. 10, зворот).
08.02.2010 року ОСОБА_1 також підписав довідку про Умови кредитування з використання кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду», згідно якої отримав кредитну відновлювальну лінію, базова процентна ставка - 3% річних, термін внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітним (а. с. 11).
У довідці також передбачені пеня та штрафи за прострочення по сплаті кредиту.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та у порядок, встановлені договором.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами.
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Суд встановив, що між сторонами укладений кредитний договір у простій письмовій формі шляхом підписання кількох документів, зокрема, анкети-заяви та довідки про умови кредитування, в яких викладені істотні умови кредитного договору, зокрема, зазначений розмір кредитного ліміту, процентна ставка за користування кредитом, розмірі і порядок сплати щомісячних платежів тощо.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у вигляді відновлювальної кредитної лінії, періодично сплачував за кредитом.
Суд встановив, що при виконанні договору з боку позивача, внаслідок порушення ним строків оплати договору, виникла заборгованість за тілом кредиту та відсотками за користуванням кредиту.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом розмір заборгованості за тілом кредиту за період з 08.02.2010 року по 16.07.2019 року складає 2691,33 грн. (а. с. 5-9).
Відповідно до заяви 0303151200136880738 та довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», базова процентна ставка в місяць складає 3,0 % , тобто 36% річних (а. с. 10-11).
Виходячи зі змісту довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» базова відсоткова ставка на місяць нараховується на залишок заборгованості, виходячи з розрахунку 360 днів на рік (а. с. 11).
З розрахунку заборгованості позивача вбачається, що під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 36,00 % на рік (3,0% в місяць), далі процентна ставка була змінена, і з 01.04.15 року збільшена до 43,20%, а з 27.07.2015 року складає 42%.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України та ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності, і не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.
Законом України від 12 грудня 2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», який набрав чинності 10 січня 2009 року, ЦК України доповнено статтею 1056-1, у якій встановлено заборону банку збільшувати розмір фіксованої процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку.
Кредитний договір між сторонами укладений 08.02.2010 року, тобто після набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У п. 28 Постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин» Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надав роз'яснення про те, що при підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.
Частинами 1, 3 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Водночас, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором (ч.4 ст.1056-1 ЦК України).
У кредитному договорі, укладеному між сторонами, не передбачено порядку розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу, який повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору; не визначено максимального розміру збільшення процентної ставки. Доказів протилежного позивачем не представлено. Також позивачем не представлено суду доказів письмового повідомлення позичальника про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.
Крім того, поняттю «базова процентна ставка» не надано визначення в Умовах і правилах надання банківських послуг та таке поняття не може розумітись як початкова процентна ставка, яка може змінюватись банком в односторонньому порядку.
Таким чином у суду відсутні підстави, ґрунтовані на законі, вважати, що між сторонами укладено кредитний договір із встановленням змінюваної процентної ставки.
Суд дійшов висновку, що згідно умов укладеного договору процентна ставка за користування кредитом є фіксованою, отже її зміна у в односторонньому порядку не допускається.
Суд також дійшов висновку, що збільшення фіксованої процентної ставки здійснено кредитором в односторонньому порядку, чим порушено ст. 1056-1 ЦК України, отже дана умова договору (про зміну в односторонньому порядку процентної ставки) є нікчемною.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач в період з 08.02.2010 року по 30.01.2018 року частково сплачував кредит (графі №15 «сума погашення за наданим кредитом» розрахунку), останній раз за кредитом відповідач сплатив 30.01.2018 році, у розмірі 398,00 грн. (а. с. 8, зворот).
Згідно наданого розрахунку проценти за кредитом (графа 11 «погашені проценти» розрахунку), відповідач останній раз сплатив також 30.01.2018 року, у розмірі 109,69 грн. (а. с. 8, зворот).
Станом на 26.02.2018 року нараховані проценти за кредитом складали 0,00 грн. (графа №10 «нараховані на прострочену заборгованість проценти»), а нараховані на поточну заборгованість проценти станом на 26.02.2018 року (графа №9 «нараховані на поточну заборгованість проценти» ) складали 6,44 грн. (а. с. 8, зворот).
Станом на 28.02.2018 року заборгованість за тілом кредиту згідно розрахунку (графа №3 «сальдо поточної заборгованості» розрахунку) склала 2628, 16 грн., нараховані на поточну заборгованість проценти - 73,09 грн., а нараховані на прострочену заборгованість проценти - 3,38 грн. (разом 76,47 грн.).
Суд виходить з наступного розрахунку заборгованості за процентами за подальший період - з 28.02.2018 року до 16.07.2019 року (дата, станом на яку пред'явлено позовні вимоги): процентна ставка за договором складає 3,0% на місяць, тобто 36% на рік, щоденний процент становить 0,1% (30% розділити на 360 банківських днів).
Заборгованість за тілом кредиту (згідно розрахунку, графа №3 «сальдо поточної заборгованості», складає за період:
- з 01.03.2018 року по 26.03.2018 року (26 днів) - 2648,16 грн.;
- з 27.03.2018 року по 29.09.2018 року (187 днів) - 2626,63 грн.;
- з 30.09.2018 року по 16.07.2019 року (290 день) - 2691,33 грн.
Отже, сума заборгованості за процентами за період з 01.03.2018 року по 26.03.2018 року складає: 2648,16 грн. х 0.1% = 2,65 грн/день = 2,65 грн. х 26 дні = 68,9 грн.;
- сума заборгованості за процентами за період з 27.03.2018 року по 29.09.2018 року складає: 2626,63 грн. х 0.1% = 2,63 грн/день = 2,63 грн. х 187 днів = 491,81 грн.;
- сума заборгованості за процентами за період з 30.09.2018 року по 16.07.2019 року складає: 2691,33 грн. х 0.1% = 2,69 грн/день = 2,69 грн. х 290 днів = 780,1 грн.
Разом за період з 28.02.2018 року по 16.07.2019 року заборгованість за відсотками по кредиту складає 76,47 грн. + 68,9 грн.+ 491,81 грн.+ 780,1 грн.= 1417,28 грн.
Суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2691,33 гривень та процентами за користування у розмірі 1417,28 гривень.
Щодо розміру штрафних санкцій, то суд дійшов наступного висновку.
Згідно позовних вимог, позивач нарахував заборгованість за пенею та комісією у розмірі 1000,00 грн.; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 521,30 грн. - штраф (процентна складова)
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів за порушення умов договору слід відмовити.
Аналогічна правова позиція викладена постанові Верховного Суду України від 21.10.2015р. № 6-2003цс15.
Окрім цього, суд встановив, що позивач намагається стягнути штраф у твердій грошовій сумі та штраф у процентній складовій, правова природа якого, насправді, є пенею, оскільки розраховується у відсотках за кожен день прострочення.
Тому суд приходить до висновку, що з позивача слід стягнути штрафні санкції у вигляді штрафу у вигляді фіксованої частини у розмірі 500,00 грн.
З огляду на викладене, загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором б/н від 08.02.2010 року складає: 2691,33 грн. (тіло кредиту) + 1417,28 грн. (заборгованість за процентами) + 500, 00 грн. штраф, разом 4608,61 (чотири тисячі шістсот вісім гривень 61 коп).
У відповідності до ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 773,38 грн. сплаченого судового збору, який у зв'язку з частковим задоволенням позову розраховується наступним чином: 4608,61/11447,30 х 1921,00 = 773,38 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 528, 530, 638, 1049, 1050, 1054 ЦК, ст. ст. 7, 8, 10, 12, 18, 77, 81, 247, 259, 263-265, 268, 274-281 ЦПК України, суд, -
Цивільний позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 11447,30 грн. за кредитним договором №б/н від 08.02.2010 року - задовольнити частково.
Стягнути з відповідача, ОСОБА_1 , на користь позивача, Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 08.02.2010 року в розмірі 4608,61 (чотири тисячі шістсот вісім гривень 61 коп.) гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2691,33 грн., процентів за користування кредитом в розмірі 1417,28 грн., штрафу в розмірі 500,00 грн.
Стягнути з відповідача, ОСОБА_1 , на користь позивача, Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», судові витрати по справі (судовий збір) в розмірі 773,38 грн. (сімсот сімдесят три гривні 38 коп.).
В решті позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Покровський районний суд Дніпропетровської області в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
З дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яка починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; код ЄДРПОУ 14360570, рахунок для погашення заборгованості 29092829003111.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складений 22 січня 2020 року.
Суддя Чорна О.В.