Іменем України
23 січня 2020 року
м. Київ
справа №1.380.2019.000403, адміністративне провадження №К/9901/15467/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2019р. (судді - Гінда О.М., Заверуха О.Б., Ніколін В.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У січні 2019р. позивач звернувся до суду з позовом в якому просив:
визнати протиправним та скасувати висновок про призначення одноразової грошової допомоги від 20.06.2018р., складений на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2018р. у справі №813/1123/18, на підставі матеріалів працівника поліції та протоколу від 20.06.2018р. № 11 про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності;
зобов'язати відповідача призначити і виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності в 70-крвтному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому буде прийнято рішення про виплату;
встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.03.2019р. позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано висновок відповідача про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу від 20.06.2018р.
Зобов'язано відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності в 70-кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому буде прийняте рішення про виплату.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2019р. відмовлено в задоволенні заяви про винесення додаткового рішення.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2019р. апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини 4 статті 298 КАС України.
З ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування касаційної скарги представник позивача зазначає, що суд апеляційної інстанції незаконно повернув апеляційну скаргу, оскільки довіреність на представництво прав та інтересів позивача у судах, яка подавалась разом із зазначеною апеляційною скаргою, повністю відповідає вимогам законодавства, а отже особа, яка підписала апеляційну скаргу, мала на це відповідні повноваження.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Повертаючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов'язковий спосіб посвідчення копій документів.
Однак право посвідчувати копії документів у справах, які веде адвокат, не означає право адвоката посвідчувати копії документа, що підтверджує його статус і повноваження представника сторони у судовому провадженні, яким є у тому числі довіреність, оскільки для цього документа процесуальний закон встановив окремі вимоги та порядок його подання, серед іншого й свій, інший обов'язковий спосіб посвідчення копії з нього.
Суд дійшов висновку, що повноваження адвоката як представника сторони мають бути підтверджені ордером або довіреністю, що посвідчує такі повноваження, або її копією, засвідченою у визначеному законом порядку, зокрема, особою, яка має повноваження на засвідчення копії довіреності.
Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що додана до апеляційної скарги позивачем копія довіреності не є документом, що посвідчує повноваження представника на здійснення від імені Микитовича Р.З. його процесуальних прав та обов'язків.
З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до статті 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
За змістом зазначеної норми Основного Закону України у спорах щодо захисту соціальних прав законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді виключно адвокатом.
Таким Законом у даній ситуації є Кодекс адміністративного судочинства України, яким передбачено винятки щодо представництва у справах щодо захисту соціальних прав.
Так, відповідно до частини 1 статті 55 КАС України (в редакції станом на час подання апеляційної скарги) сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
За правилами частин 1 та 2 статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України справи щодо захисту соціальних прав віднесені до справ незначної складності.
Таким чином, у справах щодо захисту соціальних прав допускається представництво не лише адвокатом.
Предметом спору у даній справі є одноразова грошова допомога, яка належить до соціальних гарантій, а тому дана справа стосується захисту соціальних прав.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження повноважень представника апеляційному суду надано копії нотаріально засвідченої довіреності.
Повертаючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції виходив з того, що таку підписано особою, яка не підтвердила свої повноваження щодо її підписання.
Підстави для повернення апеляційної скарги передбачені статтею 305 КАС України, однак серед них відсутня така підстава як не підтвердження особою, яка подала апеляційну скаргу, права на її підписання.
Водночас пунктом 3 статті 305 КАС України як підставу для повернення апеляційної скарги передбачено те, що її підписано особою, яка не має права її підписувати.
Саме наявність чи відсутність в особи права на підписання апеляційної скарги підлягає встановленню під час вирішення питання прийняття апеляційної скарги.
При цьому, видача особі нотаріально посвідченої довіреності, якою передбачено повноваження на представництво у суді підтверджує такі повноваження в тому числі і на підписання апеляційної скарги.
Оскільки особою, яка подала апеляційну скаргу було додано копію нотаріально засвідченої довіреності, якою передбачено повноваження представника на підписання апеляційної скарги, а тому апеляційний суд передчасно дійшов висновку, що апеляційну скаргу підписано особою, яка не мала права її підписувати.
При цьому, частинами 5, 6 статті 59 КАС України передбачено можливість засвідчення суддею відповідності копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу та приєднання засвідчених копій до справи.
Таким чином, в разі надання представником копії довіреності, а не її оригіналу, навіть належним чином незасвідченої, у суду відсутні підстави вважати, що апеляційну скаргу підписано особою, яка не має права її підписувати, а відсутність такого права може бути встановлена лише в разі невідповідності копії довіреності її оригіналу чи його відсутності.
Водночас, пунктом 2 статті 305 КАС України передбачено, що апеляційний суд наділений повноваженнями закрити апеляційне провадження, якщо після його відкриття виявиться, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.
Таким чином, в разі відкриття апеляційного провадження на підставі поданої неуповноваженою особою апеляційної скарги, апеляційний суд не позбавлений процесуальної можливості усунути такі недоліки на наступних стадіях апеляційного провадження.
Посилання суду апеляційної інстанції на рішення Верховного Суду в складі судді Касаційного адміністративного суду у справах №490/11396/16-а, №826/7054/18 є безпідставним, оскільки такі постановлені на стадії вирішення питання відкриття касаційного провадження, а не за наслідками касаційного перегляду.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 298 КАС України, що призвело до порушення норм процесуального права та постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2019р. - скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук