23 січня 2020 рокуЛьвівСправа № 607/24670/19 пров. № А/857/327/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Качмара В.Я., Старунського Д.М.,
з участю секретаря судового засідання Юник А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 листопада 2019 року (суддя першої інстанції Братасюк В.М., м. Тернопіль),
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №1578907 від 02 жовтня 2019 року, якою його визнано винним за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 листопада 2019 року позов задоволено. Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №1578907 від 02 жовтня 2019 року скасовано, а провадження у справі закрито.
Із таким судовим рішенням не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та постановити нове - про відмову у задоволенні позову. Обґрунтовуючи незгоду, апелянт зокрема, зауважив, що суд дійшов помилкового висновку про не надання доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки відзив разом із доказами був надісланий на електронну адресу суду. Зазначає, що перевищення швидкості зафіксоване лазерним вимірювачем швидкості TruCam 20/20, серійний номер ТС000652, про що зазначено у постанові.
Представники учасників справи у судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце слухання, що підтверджується телефонограмою та підтвердженням отримання повістки на електронну адресу.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до постанови серії ЕАК №1578907 від 02 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 02 жовтня 2019 року о 10 год. 17 хв., в с. Гамаліївка Львівської області Пустомирівського району на а/д М06 «Київ-Чоп» 530 км. рухався зі швидкістю 100 км/год., чим перевищив максимальну допустиму швидкість в населеному пункті 50 км/год., швидкість вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості руху ТЗ TruCAM LTI 20/20 ТС000652, чим порушив п. 12.4 ПДР України.
Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.
Не погодившись з постановою, позивач оскаржив її до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що провина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, не доведена, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Вимогами ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», зокрема, передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Вимогами пункту 12.4 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - Правила) передбачено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
В свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частинами 1, 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач у позовній заяві зазначав про те, що рухався в потоці інших транспортних засобів з допустимою швидкістю. Також зазначив, що лазерний вимірювач швидкості автотранспортних засобів LTI 20/20 TruCAM є виключеним є Державного реєстру на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 №1362 та сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки №UA-MI/1-2903-2012 від 29.08.2012 є нечинним з 02.11.2015. Відтак вважає, що інспектором поліції безпідставно застосовано зазначений пристрій та взято до уваги його технічні дані щодо швидкості.
Щодо цих доводів позивача колегія суддів зазначає, що відповідно до п.5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» сертифікати відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу, видані в установленому порядку до набрання чинності цим Законом, чинні протягом визначеного в них строку дії.
Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року №193.
Отже, чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію.
Відповідно до переліку засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року № 437 вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM фірми Laser Technology, Inc., США, (номер за Державним реєстром засобів вимірювальної техніки) У3197-12 міжповірочний інтервал становить 1 рік.
Також, можливість використання виробу «TruCAM LTІ 20/20» виробництва Laser Technology Inc., США підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку.
Так, лазерний вимірювач швидкості TruCAM LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
Правильність реалізації у приладі TruCAM зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCAM, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCAM.
Враховуючи викладене, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов'язковим.
Отже, з урахуванням наведеного, колегія судів не приймає до уваги доводи позивача щодо неналежності доказів фіксації порушення ним ПДР, та вважає, що докази, отримані за результатами використання Лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 є належними доказами по справі.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідачем до суду першої інстанції було надіслано електронною поштою на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови та заперечення доводів позивача фотознімок та відеозапис, здійснений приладом TruCam LTI 20/20, згідно даних яких автомобіль з державним номерним знаком НОМЕР_1 рухається зі швидкістю 100 км/год на 530 кілометрі автодороги Київ-Чоп (а.с. 23, 25).
Відтак помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що суб'єктом владних повноважень не подано відзиву на позов та кваліфіковано судом як визнання позову.
Отже, апеляційний суд зазначає, що позивач перевищив встановлену у населеному пункті швидкість 50 км/год на 20 км/год.
Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 , перевищив встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, відтак такий вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Крім цього, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції помилкового розглянуто дану справу в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності регламентовано статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Статтею 271 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливості проголошення та вручення судових рішень в окремих категоріях адміністративних справ, у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 289 цього Кодексу, де зазначено, що суд проголошує повне судове рішення.
Відповідно до частини 1 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, негайно після виходу суду з нарадчої кімнати публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Крім того, частиною 4 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Отже, зазначена категорія справ повинна розглядатися судом за правилами загального позовного провадження з викликом в судове засідання учасників справи.
Разом з тим, суд першої інстанції розглянув спір без виклику сторін в судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження .
Таке порушення є суттєвим.
Приписами пункту 7 частини 3 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо: суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Колегія суддів, з урахуванням вищевикладеного дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 272, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,
апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції задовольнити, скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 листопада 2019 року.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Большакова
судді Д. М. Старунський
В. Я. Качмар