23 січня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/2546/19 пров. № 857/13134/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року про повернення позовної заяви, прийняту суддею Чепенюк О.В. у місті Тернополі у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, Відділу архітектурно - будівельного контролю Тернопільської міської ради, Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради про скасування рішень, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Тернопільської міської ради (надалі - відповідач 1), Виконавчого комітету Тернопільської міської ради (надалі - відповідач 2), Відділу архітектурно - будівельного контролю Тернопільської міської ради (надалі - відповідач 3), Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради (надалі - відповідач 4), в якому просить визнати протиправними та скасувати: містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями господарського призначення та гаражем», затверджені наказом Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради від 11.07.2018 року № 159 (із змінами) - до відповідачів за №№ 1, 2, 4; реєстрацію дозволу на початок виконання будівельних робіт ТП 112182420683 «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та гаражем» від 30.08.2018 року - до відповідачів за №№ 1, 2, 3.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року позовну заяву повернуто позивачу у зв'язку із неусуненням недоліків позовної заяви, викладених в ухвалі Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року про залишення позовної заяви без руху.
Суд виходив з того, що заява представника позивача, подана на виконання вимог ухвали суду від 11 листопада 2019 року не усунула недоліків позовної заяви, зазначених в даній ухвалі та не відповідає вимогам ст.160 КАС України, оскільки містить аналогічні із первинним позовом позовні вимоги із зазначенням того ж суб'єктного складу відповідачів. При цьому позивач не вказує, які рішення чи дії Тернопільської міської ради, Виконавчого комітету Тернопільської міської ради ним оскаржуються, обґрунтування і зміст позовних вимог до цих відповідачів відсутній.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із порушенням процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що вимоги позовної заяви є взаємопов'язаними та сформульовані відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України. Звертає увагу на те, що Тернопільська міська рада та її виконавчий комітет несуть відповідальність за прийняті рішення виконавчих органів ради, а тому повинні виступати співвідповідачами за заявленими позовними вимогами. З приводу покликання суду на те, що право позивача не порушено, зазначає, що позивач проживає у багатоквартирному будинку, який межує з незаконним будівництвом. Здійснення незаконного будівництва, з порушенням норм законодавства у сфері містобудівної діяльності, правил містобудування може призвести до руйнування будинку, в якому проживає позивач.
Просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Враховуючи, що апеляційну скаргу подано на ухвалу суду про повернення позовної заяви, в силу приписів ч.2 ст.312 КАС України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 320 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
З обставин справи вбачається, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини, які склали підстави для прийняття оскаржуваного процесуального судового рішення.
Судом із матеріалів справи, зокрема, із ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року встановлено, що позовну заяву залишено без руху. Відповідно до вимог статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в ухвалі було зазначено недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення (десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху).
Позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду:
- позовної заяви, яка відповідатиме вимогам статті 5, пунктів 4, 5, 9 частини п'ятої статті 160 КАС України, з чітким формулюванням змісту позовних вимог, визначенням належного відповідача (відповідачів), викладом обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до кожного з відповідачів, рішення (дії) яких оскаржуються, і обґрунтуванням порушення оскаржуваними рішеннями, діями прав, свобод, інтересів позивача;
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з урахуванням вже поданих;
- клопотання про залучення третіх осіб у відповідності до положень статті 49 КАС України з обґрунтуванням як рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки.
Частинами 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства (надалі - КАС України) встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч.5 ст.169 КАС України).
Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.
Позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо до закінчення встановленого судом строку не усунув усіх або хоча б одного недоліку, зазначеного в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху.
Із матеріалів справи (а.с.12) судом встановлено, що копію ухвали про залишення позовної заяви без руху від 11 листопада 2019 року апелянт отримав 13 листопада 2019 року. Відтак, до 23 листопада 2019 року позивач мав право на усунення недоліків позовної заяви.
14 листопада на адресу суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою суду від 19 листопада 2019 року позовну заяву повернуто позивачу без розгляду у зв'язку із неповним виконанням вимог ухвали від 11 листопада 2019 року.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом не дотримано вимог ч.5 ст. 169 КАС України, відповідно до якої суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків, оскільки наданий суддею строк не закінчився.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що оскаржувана ухвала постановлена передчасно, з порушенням норм процесуального права.
Згідно з ч.2 ст. 6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Європейський суд з прав людини вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
У Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 року у справі «Меньшакова проти України» (Заява № 377/02) у п.52 «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (Рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ)».
У справі «Мушта проти України» ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що повернення позовної заяви в даному випадку суперечить завданню адміністративного судочинства, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги являються суттєвими і дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст.ст. 312, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року про повернення позовної заяви у справі № 500/2546/19 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та оскарженню до Верховного Суду не підлягає.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. В. Онишкевич