16 січня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/1907/19 пров. № 857/12132/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Старунського Д.М., Качмара В.Я,
з участю секретаря судового засідання Чопко Ю.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги, за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року про залишення позовної заяви без розгляду (суддя першої інстанції Смокович В.І., м. Луцьк, повний текст складено 21.10.2019),
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (в подальшому замінено ухвалою від 21.10.2019 правонаступником Головним управлінням ДПС у Волинській області) про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-10305-55 від 07 лютого 2019 року про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 18276 грн 72 коп.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року позовну заяву залишено без розгляду.
Із таким судовим рішенням не погодився позивач та подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповноту з'ясування та невідповідність обставин справи, просив скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Мотивуючи незгоду із судовим рішенням, зазначив, що судом не було взято до уваги ту обставину, що ним не пропущено строк звернення до суду, оскільки отримавши вимогу про сплату боргу 08.05.2019, він оскаржив її 15.05.2019 в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Волинській області. 28.05.2019 він отримав лист від Головного управління ДФС у Волинській області №4945/ФОП/03-20-10-01-09 про залишення його скарги без розгляду, відтак з цього часу у нього виникло право на звернення до суду, яке він реалізував подавши позов 18.06.2019, тобто в тримісячний строк, визначений ч. 4 ст. 122 КАС України.
Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує щодо доводів апеляційної скарги та просить залишити ухвалу суду без змін.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомленими про час та місце слухання, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення повісток та підтвердженням про її отримання.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ФОП ОСОБА_1 оскаржену вимогу №Ф-10305-55 від 07 лютого 2019 року отримав 08 травня 2019 року, що підтверджується долученою до позовної заяви копією конверта (а.с. 8).
15 травня 2019 року ФОП ОСОБА_1 подав до Головного управління ДФС у Волинській області скаргу на зазначену вимогу (а.с. 61).
Про залишення без розгляду вказаної скарги контролюючий орган повідомив позивача листом від 24 травня 2019 року (а.с. 62-63).
18 червня 2019 року ОСОБА_1 оскаржив вимогу №Ф-10305-55 від 07 лютого 2019 року до суду (а.с. 2-5).
Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Вимогами ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) передбачено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, відповідно до якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов'язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов'язків.
Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
Колегія суддів звертає увагу, що початок перебігу строку звернення до суду розпочинається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення.
Відповідно до частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закону №2464-VI) орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.
Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Отже вказаними положеннями визначений порядок дій платника в частині непогодження із отриманою вимогою, яким є адміністративний чи судовий вид оскарження.
При цьому, для висновку, що особа скористалась процедурою адміністративного оскарження вимоги та дотрималась строку звернення до суду, слід дослідити як саму скаргу, так і надану податковим органом відповідь із з'ясуванням дати отримання останньої платником.
Як установлено судом, позивач скористався двома способами оскарження спірної вимоги.
Так, отримавши 08 травня 2019 року оскаржену вимогу, позивач 15 травня 2019 року подав до Головного управління ДФС у Волинській області скаргу на неї. У подальшому, отримавши лист Головного управління ДФС у Волинській області про залишення без розгляду вказаної скарги, ОСОБА_1 18 червня 2019 року звернувся до суду із даним позовом.
Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні докази щодо дати отримання позивачем рішення за результатами оскарження вимоги про сплату боргу.
Так, згідно копії листа ГУ ДФС у Волинській області від 24 травня 2019 року повідомлено ОСОБА_1 про залишення без розгляду його скарги на вимогу про сплату боргу зі сплати єдиного соціального внеску.
Згідно відтиску печатки на конверті, поштове відправлення було здано на пошту 27 травня 2019 року. При цьому, дата отримання цього листа ОСОБА_1 не вказана (а.с. 63). Повідомлення про вручення листа у матеріалах справи відсутнє.
З приводу ненадання позивачу можливості для подання заяви про поновлення строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Отже, процесуальними нормами закріплено обов'язок суду встановлювати факт дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду та у випадку його пропуску за відсутності заяви про поновлення пропущеного строку звернення, або якщо наведені в такій заяві підстави визнаються судом неповажними, суд залишає таку позовну заяву без розгляду, не розглядаючи справу по суті позовних вимог.
Згідно з ч. 13 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Частиною 6 статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Таким чином, у випадку встановлення судом після відкриття провадження у справі факту пропуску позивачем строку звернення до суду та з метою встановлення всіх фактичних обставин, за яких може бути прийнято рішення про залишення позову без розгляду, суд має залишити позовну заяву без руху для надання позивачу строку на усунення недоліків, шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Згідно матеріалів справи та оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд дійшов висновку про пропуск позивачем встановленого процесуальним законодавством строку звернення до суду під час засідання, після відкриття провадження у даній адміністративній справі. Однак, встановивши, що позовну заяву подано позивачем із пропуском визначених законодавством строків, суд не надав можливості позивачу подати заяву про поновлення строку на звернення до адміністративного суду, в якій він міг обґрунтувати поважність причин пропуску такого строку або надати інші докази поважності таких причин, шляхом залишення позовної позивача без руху, на підставі ч. 13 ст. 171 КАС України.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Право громадянина на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю будь-якій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Після дослідження поданої позовної заяви, судом першої інстанції постановлено ухвалу від 12 липня 2019 року, якою відкрито провадження у даній адміністративній справі. В мотивувальній частині зазначено, що відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення, тощо.
Таким чином, за наслідком перевірки позовної заяви та доданих до неї матеріалів, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для повернення позовної заяви, чи відмови у відкритті провадження у справі.
Залишаючи позов ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції послався на ч.ч. 3, 4 ст. 123 КАС України, якими встановлено: якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду; якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, за наслідком розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність встановлених ст. 123 КАС України підстав для залишення позовної заяви без розгляду, оскільки після відкриття провадження у справі жодних нових обставин встановлено не було, а при розгляді клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, суд не надав можливість позивачу подати клопотання про поновлення строку звернення до суду.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що помилковість висновків суду першої інстанції та порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення питання, колегія суддів вважає, що ухвала Волинського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року про залишення позову без розгляду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ч. 3 ст. 243, 250, 310, 315, 317, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд,
апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року про залишення позовної заяви без розгляду скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. О. Большакова
судді Д. М. Старунський
В. Я. Качмар
Повний текст постанови складено 23 січня 2020 року.