21 січня 2020 рокуЛьвівСправа № 302/1201/19 пров. № 857/13996/19
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.
суддів Большакової О.О., Гінди О.М.
за участі секретаря судового засідання Пильо І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2019 року (суддя - Гайдур А.Ю., смт. Міжгір'я. повний текст судового рішення складено 30 жовтня 2019 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про скасування постанови про порушення митних правил,-
ОСОБА_1 у вересні 2019 року звернувся до суду з позовом до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил від 27.03.2019 №1198/30500/19, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 481 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 17000 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваною постановою його безпідставно було визнано винним у вчиненні порушенням митних правил, передбаченого частиною третьою статті 481 МК України, оскільки вказана постанова винесена без повного та належного дослідження всіх обставин справи та без дослідження документів, які він подавав, що потягло обмеження його прав. Так, позивач вказав на те, що при винесенні постанови не було враховано об'єктивної неможливості доставки транспортного засобу до органу доходів і зборів призначення у строк встановлений МК України, яка була зумовлена перебуванням транспортного засобу у період з 23.01.2019 по 24.02.2019 у ремонті, про що 23.01.2019 було повідомлено митний орган. Таким чином вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню у зв'язку із відсутністю у його діях складу правопорушення та виконанням всіх необхідних формальностей для не включення до строків тимчасового перевезення часу дії обставин непереборної сили.
Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2019 року у справі №302/1201/19 заявлений позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що дії позивача містять ознаки порушення митних правил визначених частиною третьою статті 481 МК України, у зв'язку з чим позивача обґрунтовано піддано адміністративному стягненню. Доказів існування визначених статтею 460 МК України обставин (аварії, дії обставин непереборної сили), наявність яких звільняє особу від адміністративної відповідальності, позивачем до митного органу не надано. Крім цього, відповідач звертає увагу, що перебування автомобіля в ремонті на станції технічного обслуговування згідно поданих позивачів документів не підтверджує факту, що такий ремонт мав місце саме внаслідок аварії, в тому числі дорожньо-транспортної пригоди чи дії обставин непереборної сили. Також апелянт наголошує, що ремонт транспортного засобу не міг завадити позивачу вивезти цей автомобіль за межі митної території України за допомогою інших способів чи засобів (наприклад, на лафеті, шляхом буксирування тощо), оскільки жодною нормою митного законодавства України не передбачено способу виконання такого зобов'язання, зокрема, необхідності вивезення транспортного засобу за межі митної території України виключно власним ходом.
Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, прийнятим з врахуванням всіх обставини справи та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Учасники справи, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 27.03.2019 в.о. заступника начальника Закарпатської митниці ДФС - начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Кухарем А.В. винесено постанову в справі про порушення митних правил №1198/30500/19, згідно якої позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 481 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 17000 грн.
Згідно даної постанови 24.02.2019 о 14 год. 59 хв. у зону митного контролю на ділянку «Виїзд з України» митного посту «Малий Березний» Закарпатської митниці ДФС, заїхав легковий автомобіль марки «AUDI», моделі «А», реєстраційний номерний знак Республіки Польщі НОМЕР_1 , у якому в якості водія слідував громадянин України ОСОБА_1 . Згідно інформації центральної бази даних Єдиної Автоматизованої Інформаційної Системи ДФС та АСМО «Інспектор», даний транспортний засіб був ввезений громадянином України ОСОБА_1 на митну територію України 23.11.2018 через пункт пропуску «Ужгород-Вишнє Нємецке» митного посту «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС, в режимі тимчасового ввезення під письмове зобов'язання про зворотне вивезення автомобіля до 22.01.2019. Станом на 24.04.2019 строк тимчасового ввезення вищевказаного легкового автомобіля перевищено більше ніж на десять діб, що свідчить про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 481МК України.
Не погоджуючись із винесеною постановою та вважаючи, що митним органом не з'ясовано всіх обставин справи позивач звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт поломки транспортного засобу підтверджується матеріалами справи і відповідачем не оспорюється. Така несправність виникла незалежно від волі позивача і спричинила пошкодження транспортного засобу, яке потребувало певного часу для відновлення можливості самостійного руху автомобілем.
Не заперечуючи факту перебування автомобіля на ремонті, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно надано оцінку твердженням позивача про характер поломки та ремонту автомобіля.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями частини першої статті 103 МК України визначено, що тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.
Відповідно до абзацу 4 частини третьої статті 380 МК України (в редакції, чинній на час ввезення позивачем транспортного засобу) громадяни-резиденти, які перебувають на тимчасовому консульському обліку в консульській установі України за кордоном, мають право тимчасово ввозити на митну територію України під письмове зобов'язання про зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, один транспортний засіб особистого користування, що класифікується за товарною позицією 8703 (крім товарної підпозиції 8703 10) згідно з УКТ ЗЕД, та причіп до нього, що класифікується за товарною підпозицією 8716 10 згідно з УКТ ЗЕД (за умови ввезення разом із транспортним засобом), на строк, що не перевищує 60 днів протягом одного календарного року (який може бути як безперервним, так і з перервами), без сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Зазначені транспортні засоби можуть бути тимчасово ввезені на митну територію України за умови подання органу доходів і зборів документів, що підтверджують право власності громадянина на такі транспортні засоби та їх реєстрацію на території відповідної країни.
Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів (частина шоста статті 380 МК України).
Відповідно до частини сьомої статті 380 МК України у разі втрати чи повного зіпсування тимчасово ввезених транспортних засобів особистого користування внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили перебіг строку тимчасового ввезення зупиняється за умови надання органам доходів і зборів власниками таких транспортних засобів достатніх доказів їх втрати чи зіпсування. Дозволяється поміщення таких транспортних засобів у митний режим знищення або руйнування.
Частиною першою статті 458 МК України встановлено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Згідно із частиною третьою статті 481 МК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, яка діяла з 25.11.2018 до 22.05.2019) перевищення строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів за межі митної території України більше ніж на десять діб тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною першою статті 460 МК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, яка діяла з 25.11.2018 до 22.05.2019) передбачено, що вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.
З матеріалів справи встановлено та сторонами не заперечується, що транспортний засіб особистого користування марки «AUDI», моделі «А», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , реєстраційний номерний знак Республіки Польщі НОМЕР_1 ввезений ОСОБА_1 23.11.2018 в режимі тимчасового ввезення під письмове зобов'язання про зворотне вивезення автомобіля у термін до 22.01.2019, що підтверджується митною декларацією від 23.11.2018, яка знаходиться в матеріалах справи. Вказана митна декларація містить особистий підпис позивача про ознайомлення із відповідальністю згідно статтей 469, 470, 481, 485 МК України в разі невиконання цього зобов'язання.
Із вищенаведеного слідує, що транспортний засіб марки «AUDI», моделі «А», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , реєстраційний номерний знак Республіки Польщі НОМЕР_1 мав бути вивезений із митної території Україниу термін до 22.01.2019.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що основним аргументом не вивезення транспортного засобу, у визначені законом строки, позивач вказує перебування автомобіля маркиAUDI», моделі «А», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , реєстраційний номерний знак Республіки Польщі НОМЕР_1 у несправному стані. Крім цього, позивач вказує, що про факт несправності цього транспортного засобу, повідомив митницю 23.01.2019 звернувшись із відповідною заявою, до якої не додав жодного документа та зазначив, що такі можливо отримати виключно після завершення ремонту автомобіля та сплати послуг по його ремонту.
Однак, суд апеляційної інстанції не бере до уваги вищевказані покликання позивача, з огляду на таке.
Частиною першою статті 192 МК України встановлено, що якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов'язаний: 1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання; 2) терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.
Отже, виходячи зі змісту наведених норм, перевізник звільняється від відповідальності за статтею 481 МК України у разі наявності факту аварії або дії обставин непереборної сили за умови документального підтвердження такого факту та вчасного (до закінчення встановленого строку тимчасового ввезення) письмового повідомлення найближчого митного органу про обставини події.
В той же час, у випадках, коли МК України або іншими актами законодавства України з питань державної митної справи передбачено надання митному органу документального підтвердження факту аварії чи дії обставин непереборної сили, застосовуються положення розділу 8 («Підтвердження факту втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили») «Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 №657 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.10.2012 за №1669/21981 (далі - Порядок №657), відповідно до пункту 2 якого факт аварії чи дії обставин непереборної сили - часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем.
Залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції (пункт 3 розділу 8 Порядку №657).
Згідно з пунктом 5 розділу 8 Порядку №657 якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.
За змістом пункту 6 розділу 8 Порядку №657 у випадку, якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, яким здійснюється контроль за цими товарами, транспортними засобами, з письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.
З аналізу зазначених правових норм слідує, що підставою для звільнення від адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачене частиною третьою статті 481 МК України, є часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем, внаслідок саме аварії чи дії обставин непереборної сили, настання яких має бути належним чином підтверджено (доведено) та про них вчасно (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) має бути повідомлено митний орган шляхом подання письмової заяви із зазначенням обставин події, місцезнаходження транспортного засобу, а також надання інформації, яка надає можливість ідентифікувати такий транспортний засіб.
Тобто, особа, яка позбавлена можливості виконати свої обов'язки передбачені митним законодавством щодо транспортного засобу який перебуває під митним контролем має здійснити певний алгоритм дій які підтверджують настання аварії чи обставин непереборної сили. Це належне підтвердження настання таких обставин та вчасне письмове повідомлення про них митному органу.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 11 грудня 2018 року у справі №461/3006/17, від 10 грудня 2019 року у справі №559/1094/17.
З аналізу зазначених вище норм видно, що законодавством чітко визначено умови можливості не включення до строків тимчасового ввезення часу дії обставин непереборної сили чи аварії або ліквідації їх наслідків: документальне підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили; вчасне (до закінчення встановленого строку) письмове інформування перевізником найближчого митного органу про обставини події.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
У своїх поясненнях ОСОБА_1 підтвердив факт не вивезення зазначеного транспортного засобу за межі території України у встановлені строки у зв'язку з його поломкою та подальшим ремонтом. Позивач у заяві від 23.01.2019 повідомив Закарпатську митницю ДФС про неможливість вчасного вивезення за межі митної території України транспортного засобу особистого користування у зв'язку з поломкою автомобіля. Жодних документів, які б свідчили про наявність обставин непереборної сили, аварії протиправних дій третіх осіб позивачем надано не було.
В подальшому, позивачем долучено документи підтверджуючі факт ремонту транспортного засобу, а саме довідку від 24.02.2019 №7, видану ФОП ОСОБА_2 , акт прийому-передачі виконаних робіт від 24.02.2019 №38, квитанцію до прибуткового касового ордера від 24.02.2019, копію Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП Федоренко О.В.
Однак, надані позивачем документи вказують лише на те, що автомобіль перебував на ремонті, проте жодних доказів того, що такого ремонту транспортний засіб потребував в результаті аварії або дії обставин непереборної сили, наявні документи не містять. Відтак була відсутня підстава для не виконання вимог митного законодавства по вивезенню автомобіля з території України у встановлений законом строк і звільнення у зв'язку з цим позивача від відповідальності.
Повідомлення громадянина ОСОБА_1 надіслане на адресу Закарпатської митниці ДФС не є належним та допустимим доказом по справі, оскільки його зміст не містить відомостей про те, що ремонт автомобіля є наслідком факту аварії або дії обставин непереборної сили. Позивачем не було надано жодних документів від дорожньо - експлуатаційних служб чи поліції, які б підтверджували факт обставин непереборної сили або аварії до вищевказаного повідомлення, відтак таке повідомлення не може свідчити про виконання обов'язку передбаченого статтею 192 МК України.
Позивач не обґрунтував зв'язок несправності автомобіля з обставинами аварії, як небезпечної події техногенного характеру чи непереборної сили, як надзвичайних та невідворотних подій, що виникли незалежно від волі особи.
Також заява не відповідає вимогам, визначеним у пунктах 5, 6 розділу VIII Порядку №657 та фактично є повідомленням митниці про непідтверджену необхідність проведення ремонту автомобіля, а тому не тягне за собою жодних правових наслідків для можливого застосування положень статті 460 МК України чи дій митниці, визначених пунктами 5, 6 розділу VIII Порядку №657.
Крім того, апеляційний суд вважає, що поломка транспортного засобу не могла завадити позивачу вивезти його за межі митної території України за допомогою інших способів (наприклад, на лафеті), оскільки жодною нормою митного законодавства України не передбачено способу виконання такого зобов'язання, зокрема, необхідності вивезення транспортного засобу за межі митної території України виключно власним ходом. Законодавець лише визначає обов'язок доставити транспортний засіб до органу доходів і зборів призначення до закінчення строків, передбачених МК України.
Також, позивачем не надано жодних доказів того, що автомобіль фактично потребував ремонту до ввезення його на Україну і він фізично не міг здійснити необхідний ремонт транспортного засобу, ще до моменту ввезення останнього на митну територію України.
Крім цього, ФОП ОСОБА_2 не є суб'єктом, який наділений правом видавати відповідні документи, що підтверджують наявність аварії чи обставин непереборної сили, в розумінні пункту 3 розділу VIII Порядку №657.
Враховуючи наведені норми митного законодавства та встановлені фактичні обставин справи, суд апеляційної інстанції констатує, що сам по собі факт перебування автомобіля на ремонті не підтверджує факту аварії чи обставин непереборної сили та в контексті статті 192 МК України не перериває, встановлений частиною третьою статті 380 МК України строк тимчасового ввезення для автомобільного транспорту.
Перебування транспортного засобу позивача в ремонті, на переконання колегії суддів, не було спричинене аварією, дією обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, тому положення частини першої статті 460 МК України до спірних правовідносин застосовані бути не можуть.
Така позиція висловлена Верховним Судом, зокрема в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №569/4632/16-а, від 04 грудня 2018 року у справі №308/6634/16-а, від 05 березня 2019 року у справі №448/391/16-а, від 02 квітня 2019 року у справі №455/417/16-а.
Окрім цього, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу, що повідомлення громадянина ОСОБА_1 надіслане на адресу Закарпатської митниці ДФС 23.01.2019, позаяк позивач за письмовим зобов'язанням про зворотне вивезення автомобіля зобов'язаний був вивезти транспортний засіб до 22.01.2019. Відтак, заява про неможливість своєчасного вивезення транспортного засобу за межі території України надіслана відповідачу поза межами встановленого строку тимчасового вивезення товару.
Доводи позивача про те, що 21.01.2019 ним було вивезено автомобіль за межі митної території України, що підтверджується копією закордонного паспорту із відміткою про перетин державного кордону України, та усно повідомлено митний орган про перебування автомобіля на ремонті, у зв'язку з чим ним було дотримано вимог статті 380 МК України, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вивезення транспортних засобів за межі митної території не є тотожним перетину державного кордону на транспортному засобі в розумінні митного та податкового законодавства. Більше того, в наявній в матеріалах фотокопії сторінки паспорту позивача відсутні будь-які відомості, які б могти ідентифікувати особу, якій належить такий документ. Також вказаний документ жодним чином не підтверджує факт перетину позивачем державного кордону України саме на транспортному засобі марки «AUDI», моделі «А», реєстраційний номерний знак Республіки Польщі НОМЕР_1 . Натомість, згідно баз даних ПІК «АСМО Інспектор» та ЄАІС ДФС України, зафіксовано перетин кордону України ОСОБА_1 у вказаному транспортному засобі лише 24.02.2019 о 14 год. 59 хв. через митний пост «Малий Березний» Закарпатської митниці ДФС.
Щодо покликань позивача на відсутність у протоколі про порушення митних правил від 24.02.2019 №1198/30500/19 пояснень свідків та понятих, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 504 МК України свідком може бути будь-яка особа, якщо є підстави вважати, що їй відомі обставини, що підлягають встановленню у справі про порушення митних правил. Відповідно до частини першої статті 505 МК України понятими є особи, які залучаються до участі у проведенні процесуальних дій у справі про порушення митних правил.
Матеріалами справи підтверджено, що до розгляду справи про порушення ОСОБА_1 митних правил ні свідки, ні поняті залучені не були, що спростовує хибні твердження позивача про необхідність їх підписів у вищевказаному протоколі.
Також цілком необґрунтованими є доводи позивача про те, що із змісту статті 380 МК України ввезений на митну територію України транспортний засіб мав право перебувати на території України 60 днів, як у 2018 році, так і в 2019 році, оскільки вказаною нормою МК України чітко встановлено право тимчасово ввозити на митну територію України під письмове зобов'язання про зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, один транспортний засіб особистого користування, на строк, що не перевищує 60 днів протягом одного календарного року (який може бути як безперервним, так і з перервами). Із системного аналізу даної норми слідує, що транспортний засіб може перебувати на території України напротязі максимального строку - 60 днів (який може бути як безперервним, так і з перервами), але протягом одного календарного року, з дати ввезення такого автомобіля. Тому, надуманими є твердження позивача про поновлення з 01.01.2019 шістдесятиденного строку тимчасового ввезення автомобіля на митну території України.
Що стосується посилань позивача на положення абзацу 4 частини четвертої статті 380 МК України (із змінами, внесеними згідно із Законом від 08.11.2018 №2612-VIII), то апеляційним судом не заперечується та обставина, що строки, передбачені абзацами першим, другим, третім та п'ятим цієї частини, можуть бути продовжені органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Однак, жодного документального підтвердження, що митним органом приймалось рішення про продовження строку тимчасового ввезення легкового автомобіля марки «AUDI», моделі «А», реєстраційний номерний знак Республіки Польщі НОМЕР_1 , до кінцевої дати вивезення транспортного засобу (22.01.2019) позивачем не надано, відсутні такі і в матеріалах справи.
Позивач покликається також на те, що станом на дату складення протоколу про адміністративне правопорушення та винесення постанови в справі про адміністративне правопорушення норма частини третьої статті 481 МК України діяла в редакції Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» та передбачала відповідальність за перевищення строку тимчасового ввезення товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів, крім транспортних засобів особистого користування, за межі митної території України більше ніж на десять діб, але не більше ніж на двадцять діб, в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Проте такі доводи позивача є цілком необґрунтованими та безпідставними, оскільки Прикінцевими положеннями Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» чітко передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім, зокрема пунктів 7 і 8 розділу І цього Закону (якими і внесено зміни до статті 481 МК України), які набирають чинності через 180 днів з дня, наступного за днем опублікування цього Закону. Тобто, станом на час виникнення спірних відносин у справі стаття 481 МК України діяла в редакції від 25.11.2018.
Беручи до уваги встановлене, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що позивач виконав вимоги законодавства щодо термінового повідомлення митного органу про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу, подавши відповідну заяву та надавши докази таких обставин, які відповідач не взяв до уваги. Таким чином, судом першої інстанції невірно застосовані норми права, що призвело до помилкового висновку про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, у зв'язку із перебуванням транспортного засобу у ремонті.
Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем було порушено вимоги частини третьої статті 380 МК України, оскільки ним перевищено встановлений статтею 380 МК України строк тимчасового ввезення автомобілів, а тому відповідач приймаючи оскаржувану постанову в справі про порушення митних правил від 27.03.2019 №1198/30500/19, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 481 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 17000 грн, діяв у межах та у відповідності до чинного законодавства.
Вчинене позивачем правопорушення є триваючим та з огляду на законодавчо встановлені вимоги щодо встановлення факту аварії чи непереборної сили, які є підставами для звільнення від адміністративної відповідальності за порушення митних правил, позивачем не надано суду належні та допустимі докази, які б підтвердили неможливість вивезення транспортного засобу в строки передбачені МК України, а тому накладення митним органом адміністративного стягнення на позивача у вигляді штрафу розміром 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є правомірним.
Суд першої інстанції за результатами розгляду справи прийняв рішення, врахувавши лише позицію позивача, без проведення належного глибинного дослідження всіх необхідних доказів, застосувавши спрощений поверхневий підхід до встановлення фактів.
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач при винесенні оскарженої постанови діяв відповідно до норм чинного законодавства, в межах своєї компетенції та у спосіб, що передбачений законодавством, відтак правомірно виніс постанову в справі про порушення митних правил, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, оцінивши зібрані докази у сукупності, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги відповідача являються підставними і обґрунтованими та спростовують висновки суду першої інстанції.
Таким чином, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, оскаржуване рішення суду відповідно до вимог статті 317 КАС України підлягає скасуванню з одночасним прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову з наведених вище підстав.
Керуючись частиною третьою статті 243, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС задовольнити.
Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2019 року скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. О. Большакова
О. М. Гінда
Повне судове рішення складено 23 січня 2020 року.