15 січня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/1311/19 пров. № 857/11259/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Макарика В.Я.
суддів - Бруновської Н.В., Матковської З.М.
за участю секретаря судового засідання - Марцинковської О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року (головуючий суддя в суді першої інстанції Гундяк В.Д., м. Івано-Франківськ) у справі № 300/1311/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-
19 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області в якому просив скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-2291-54 від 08.02.2019 року.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області від 08.02.2019 року за №Ф-2291-54 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 1 398,92 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. судового збору.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач Головне управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, без врахування принципу верховенства права з підстав викладених в апеляційній скарзі.
Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у їх відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка проводить незалежну професійну діяльність (адвокат).
В матеріалах справи містяться копії банківських чеків за №№TS211939, S211939 від 02.07.2018 та 09.10.2018 року з яких встановлено, що позивачем було сплачено на рахунок 37191201020901 платежі у розмірі по 2 457,18 грн., що повністю відповідає розміру єдиного соціального внеску (надалі - ЄСВ), який підлягав до сплати позивачем за ІІ-ІІІ квартали 2018 року. (а.с.10-11).
ОСОБА_1 було подано заяву про перерахування помилково сплачених коштів у загальній сумі 4 914,36 грн. з рахунку НОМЕР_1 на рахунок НОМЕР_2 , що підтверджується дослідженою в судовому засіданні копією цієї заяви з відмітками посадових осіб, наданою відповідачем по справі (а.с.12).
08.02.2019 року ГУ ДФС в Івано-Франківській області винесено вимогу про сплату недоїмки №Ф-2291-54, якою повідомлено позивача, що за ним рахується заборгованість зі сплати недоїмки в розмірі 1 398,92 грн. (а.с.18).
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” N2464-VI від 08.07.2010 ( далі Закон N2464-VI) який і визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до частини 1 статті 1 вищевказаного Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; а недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом;
Згідно з частиною 2 статті 6 Закону N2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку (частина 7 статті 9 Закону).
У відповідності до частини 8 статті 9 вищевказаного Закону платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Тобто ЄСВ за ІІ та ІІІ квартали 2018 року ОСОБА_1 був зобов'язаний сплатити відповідно до 20.07.2018 і 20.10.2018.
У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 11 статті 9 Закону №2464-VI).
Згідно пункту 2 частини 11статті 25 Закону №2464-VI за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
За несплату ЄСВ у певний термін законодавець для платників внеску передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.
При цьому відповідно до частини 6 статті 9 Закону №2464-VI для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.
Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з Положенням про рух коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 12 лютого 2016 року №54 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 березня 2016 року за №330/28460) (далі - Положення), у відповідності до пункту 1 розділу II якого (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) ДФС та її територіальні органи відкривають в органах Казначейства небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 “Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування” (далі - рахунок 3719) для зарахування та розподілу страхових коштів.
За змістом пунктів 1-3 розділу III Положення страхові кошти, що сплачуються страхувальниками, зараховуються на рахунки 3719, відкриті на ім'я територіальних органів ДФС в управліннях (відділеннях) Казначейства й на кінець операційного дня перераховуються Головними управліннями Казначейства на відповідні рахунки 3719 головних управлінь ДФС з подальшим перерахуванням на відповідні рахунки 3719, відкриті на ім'я ДФС в Казначействі.
Страхові кошти, акумульовані на рахунках 3719 ДФС, об 11 год. 00 хв. наступного операційного дня розподіляються автоматично за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до визначених Законом пропорцій (у відсотках) та перераховуються за призначенням - на рахунки, відкриті в Казначействі за балансовим рахунком 3717 “Рахунки державних позабюджетних фондів” на ім'я фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування.
Судом першої інстанції встановлено, що 02.07.2018 та 09.10.2018 року, тобто у строки, передбачені частиною 8 статті 9 Закону №2464-VI, позивачем зобов'язання по ЄСВ було сплачено в повному розмірі, проте у платіжних дорученнях помилково зазначено рахунок НОМЕР_1 .
Допущена ОСОБА_1 помилка не свідчить про не своєчасну сплату необхідної суми ЄСВ у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки страхові кошти в подальшому (на кінець операційного дня) у будь-якому разі підлягали перерахуванню на відповідні рахунки 3719, відкриті на ім'я ДФС в Казначействі.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що здійснення помилки під час перерахування платником суми грошового зобов'язання з ЄСВ у строк, встановлений Законом №2464-VI, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може бути підставою для притягнення платника до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату ЄСВ.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №760/6097/16-а від 24.10.2018 року.
Взявши до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанцій є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, висновки суду є правильними, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 229 ч. 4, 243, 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року у справі № 300/1311/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. Я. Макарик
судді Н. В. Бруновська
З. М. Матковська
Повне судове рішення складено 23 січня 2020 року.