Єдиний унікальний номер: 343/1774/17
Номер провадження: 1-кп/0343/32/20
про закриття кримінального провадження
23 січня 2020 року м. Долина
Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого: судді- ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурорів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
захисника: ОСОБА_5
обвинуваченого: ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області кримінальне провадження № 32016090000000080 про обвинувачення ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Довге Стрийського району Львівської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України,-
На розгляді в Долинському районному суді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 32016090000000080 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України. В обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_6 , будучи службовою особою, діючи усупереч вимог п. 44.1, п. 44.2, ст. 44, п. 134.1, ст. 134, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, протягом 2013-2014 років умисно ухилився від сплати 674 923,27 грн податку на прибуток підприємств, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах і становить 1123 неоподаткованих мінімуми доходів громадян.
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про закриття кримінального провадження в зв'язку з декриміналізацією дій обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник заперечили щодо задоволення даного клопотання, оскільки вважають що вини обвинуваченого в ухиленні від сплати податків немає та не було і на час порушення вказаного кримінального провадження, а подані стороною обвинувачення докази є недопустимими.
25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України № 1101-ІХ «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес», яким ч. 1 ст. 212 викладено в такій редакції:
Умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, -
карається штрафом від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Також зазначеним Законом внесено зміни до Примітки до вказаної статті, відповідно до якої: під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які в п'ять тисяч і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під особливо великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів, інших обов'язкових платежів, які в сім тисяч і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
З набранням чинності цим Законом змінилось поняття «значного розміру» як ознаки складу злочину, передбаченої ч. 1 ст. 212 КК України, що призвело до часткової декриміналізації.
Чинна редакція ч. 1 ст. 212 КК України охоплює значний розмір, що у 3000 (три тисячі) і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Згідно пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, для цілей кваліфікації кримінальних правопорушень неоподатковуваний мінімум доходів громадян обчислюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 цього Кодексу п'ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на один місяць), встановленого законом про державний бюджет на 01 січня відповідного року. Із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01 січня 2013 року, встановленого статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік» (1 147 грн.), податкова соціальна пільга у відповідному році складала 573,5 грн. (половина розміру прожиткового мінімуму), а також із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01 січня 2014 року, встановленого статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» (1 218 грн.), податкова соціальна пільга у відповідному році складала 609 грн. (половина розміру прожиткового мінімуму). Відтак на час вчинення ОСОБА_6 (2013-2014 роки) інкримінованих йому дій, мінімальна сума ухилення від сплати податків (у значних розмірах) як ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, повинна була становити не менше 609 тис.грн. ( 1000 н.м.д.г.)
Разом з тим, згідно обвинувального акту ОСОБА_6 пред'явлено обвинувачення в умисному ухиленні від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинені службовою особою товариства, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах, а саме в сумі 674923, 27 грн.
Відповідно до положень ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Згідно ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України передбачено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Аналогічні вимоги обов'язковості ретроактивного застосування кримінального закону, який скасовує караність діяння, містяться у статті 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенції), яка є частиною національного законодавства України та в практиці Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд).
Так, у рішенні у справі Scoppola v. Italy (№ 2) (2009) Європейський суд поклав в основу правової позиції щодо тлумачення частини першої статті 7 Конвенції те, що в європейському та міжнародному масштабі склався консенсус стосовно обов'язковості ретроактивного застосування кримінального закону, який скасовує караність діяння.
На підтвердження вказаного висновку Європейський суд посилався на частину 1 статті 49 Хартії основних прав Європейського Союзу 2000 року (далі - Хартія), яка містить імперативну вимогу щодо зворотної дії в часі закону, який передбачає більш м'яке покарання, а також - на тлумачення цього положення Судом Європейського Союзу в рішенні у справі Silvio Berlusconi and Others (2005), де зазначено, що в цій справі до заявників не був застосований не просто закон, який пом'якшує покарання, а закон, що насправді скасовував караність діяння. Таким чином, Європейський суд визначив, що попри свій буквальний зміст частина перша статті 49 Хартії передбачає й обов'язковість зворотного застосування закону, який скасовує злочинність діяння. Висновок Європейського суду у справі Scoppola v. Italy (№ 2) (2009) про те, що частина перша статті 7 Конвенції включає також і позитивну гарантію ретроактивного застосування до особи закону, що скасовує злочинність діяння, зобов'язує застосовувати практику Європейського суду, якою забезпечується дотримання принципу верховенства права і законності, згідно зі статтями 8, 9 КПК України.
Згідно п. 4 ч. 1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо, зокрема, набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.
Таким чином, в даному випадку відбулася часткова декриміналізація діяння шляхом внесення змін до закону про кримінальну відповідальність (ст. 212 КК України), а саме, визначено значний розмір коштів ( 3000 і більше неоподаткованих мінімумів доходів громадян), тому підстави для притягнення ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 212 КК України відсутні у зв'язку з декриміналізацією відповідальності за вчинення злочинного діяння передбаченого цією статтею.
Закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 за декриміналізацією є реабілітуючою обставиною і не тягне для нього будь-яких негативних наслідків.
Твердження обвинуваченого та його захисника щодо відсутності підстав для закриття кримінального провадження позбавлені правового змісту, оскільки після декриміналізації діяння зникає правове поняття кримінального провадження і кримінально-процесуального переслідування особи, ще є підставою для невідкладного закриття такого провадження.
Доводи обвинуваченого про те, що він не ухилявся від сплати податків, можуть бути предметом дослідження судом в порядку цивільного судочинства.
У зв'язку із викладеним, керуючись ст. 58 Конституції України, ст.ст. 4, 5 КК України, ст.ст. 129, 284, Законом України № 1101-ІХ «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес» від 18 вересня 2019 року, суд, -
Кримінальне провадження № 32016090000000080 про обвинувачення ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Довге Стрийського району Львівської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з декриміналізацією, відповідно до Закону України №1101-ІХ «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес» від 18 вересня 2019 року звільнивши його від кримінальної відповідальності.
Процесуальні витрати, за проведення експертиз в сумі 48334 грн. 30 коп., відшкодувати за рахунок коштів державного бюджету.
Ухвала суду підлягає апеляційному оскарженню.
Суддя