Справа № 467/87/20
3/467/42/20
23.01.2020 року суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області Догарєва І.О., розглянувши матеріали, які надійшли від Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Нава Узбекистан, не працюючого, зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою : АДРЕСА_2 , 27.08.2019 року притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173 -2 КУпАП та підданий адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 170,00 грн.
за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
З протоколу про адміністративне правопорушення від 19 січня 2020 року вбачається, що 19 січня 2020 року о 18 год. 58 хв. ОСОБА_2 , який на протязі року за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 , вчинив по відношенню до своєї дружини ОСОБА_3 , домашнє насильство в сім'ї психологічного характеру, а саме: ображав її брутальною лайкою, та образливими словами, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2ст.
В судовому засіданні ОСОБА_1 обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення підтвердив та пояснив, що 19.01.2020 року, прийшовши додому, побачив, що його дружина розпиває спиртні напої з іншими жінками. Він зробив їй зауваження. Після цього між ними почалася сварка, під час якої вони ображали один одного образливими словами.
В судовому засіданні ОСОБА_3 пояснила, що дійсно 19.01.2020 року розпивала в себе вдома спиртні напої. Коли прийшов її чоловік ОСОБА_1 , побачивши її зробив зауваження щодо цього, вона у відповідь почала його також ображати. Після чого у них зав'язалась сварка, в ході якої вони ображали один одного нецензурними словами.
В свою чергу, суд, дослідивши матеріали адміністративної справи у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у тому числі з урахуванням наявних у справі пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, керуючись законом, приходить до наступного.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення, серед іншого, є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
За положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, встановлюються, серед іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, який в силу положень ст. 251 КУпАП, є одним із джерел доказів у справі про адміністративне правопорушення.
Тож, досліджуючи останній, разом із іншими, додатними до нього матеріалами, суд прийшов до таких висновків.
Відповідальність за ч.2 ст. 173 -2 КУпАП настає у разі вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
У даному випадку, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 ображав свою дружину брутальною лайкою, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру.
У той же час, організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» 07 грудня 2017 року № 2229-VIII.
Так, відповідно до п. 3 ч.1 Закону № 2229-VIII, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, повязаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.
При цьому, слід вказати, що зазначити, що конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Конфлікт не містить вище перелічених ознак. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить.
Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди.
Тож, у даному випадку, з огляду на установлені судом фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП, так як, у останнього був відсутній умисел на заподіяння шкоди психічному здоров'ю потерпілої, у той час, як у цій ситуації мав місце сімейний конфлікт.
При цьому, суд, окрім викладених вище мотивів, виходив ще й з того, що на особу, уповноважену складати протокол про адміністративне правопорушення, покладається обов'язок довести причинно - наслідковий зв'язок між діями, що учинені особою та наслідками, що настали.
Інакше кажучи, саме по собі вживання нецензурної лайки на адресу осіб, із числа передбачених ст.3 Закону № 2229-VIII, автоматично не утворює собою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, так як, ці дії неминуче мають потягнути за собою наслідки, а саме: завдання чи можливість завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Та як у цьому випадку наявність наслідків дій ОСОБА_1 у виді спричинення шкоди психічному здоров'ю, хоча й відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, втім, їх зміст не розкрито, що не доведені за стандартом "поза розумним сумнівом", а, відтак, і грунтуються на припущеннях, що прямо суперечить ст. 62 Конституції України.
Інакше кажучи, з фабули протоколу не простежується факт того, що конфліктна ситуації викликала у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Дійсним є лише факт того, що атмосфера взаєморозуміння у цій родині відсутня, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виник конфлікт, однак не кожен конфлікт є домашнім насильством у розумінні норм Закону.
Водночас, суд зауважує, що він позбавлений можливості самостійно визначати та конкретизувати дані протоколу, з урахуванням того, що у справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення, але національні суди, розглянувши справу відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв"язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
Тож, суд не вправі у цьому випадку усувати недоліки протоколу про адміністративне правопорушення, тим більше, що обставини, які свідчать про наявність всіх ознак об'єктивної сторони правопорушення у цій ситуації, підлягають доказуванню у порядку і у спосіб, що передбачені КУпАП, з урахуванням положень ст. 251 цього Кодексу щодо доказів, і мають кореспондуватися із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», тобто, суд позбавлений можливості встановити їх із самих лише слів учасників провадження про адміністративне правопорушення, без належних доказів.
Крім цього, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до вимог ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тому, у світлі всього вищевикладеного, у той час як провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності і ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановленому законом, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, яке передбачене ч.2 ст. 173-2 КУпАП, а як наслідок, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ст. 247 цього Кодексу.
З цих мотивів, керуючись ст.ст. 221, 245, 247, 251, 252, 268, 272, 280, 321 Кодексу України про адміністративне правопорушення, суд,-
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 173-2 КУпАП - закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги і обов'язковою для виконання на всій території України.
Суддя І.О.Догарєва