Справа № 148/2055/19
Провадження №2/148/89/20
Іменем України
(ЗАОЧНЕ)
11 січня 2020 року м. Тульчин
Тульчинський районний суд
Вінницької області в складі: судді Саламахи О.В.,
за участю: секретаря Немирівської Ю.А.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
До Тульчинського районного суду Вінницької області звернулось АТ КБ «ПриватБанк» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 12636,94 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного договору від 08.12.2014 відповідач отримав кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з щомісячною сплатою відсотків за користування кредитними коштами - 34,80 % на рік.
Відповідно до умов договору, відповідач зобов'язаний погашати заборгованість за кредитним договором, за перевитрати платіжного ліміту, а також, оплачувати комісії на умовах передбачених договором, а у разі невиконання покладених на нього зобов'язань, за вимогою банку виконати їх, з поверненням кредиту і оплатою винагороди банку. У випадку прострочення виконання зобов'язання більше як на 30 днів.
У зв'язку з тим, що відповідач не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з вказаним позовом та просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором на загальну суму 12636,94 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, вказавши у позовній заяві, що просить розглядати справу без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним у справі рекомендованим поштовим повідомленням про вручення судової повістки, також повідомлялася через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України, і не повідомила суд про причини своєї неявки та у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подала.
За таких обставин, суд ухвалив, розглянути справу заочно за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі даних і доказів, відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, в зв'язку з неявкою усіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відповідно до копії анкети-заяви від 08.12.2014, відповідач погодилася, що дана заява разом з пам'яткою клієнта, умовами і правилами надання банківських послуг та тарифами, складають між нею та позивачем договір про надання банківських послуг, з умовами якого вона ознайомилася (а.с. 19).
Згідно копії умов і правил надання банківських послуг, зокрема відповідно до п. 2.1.1.5.5 позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором, п. 2.1.1.5.6 у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту ( у тому числі прострочення кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку, п. 2.1.1.7.5 при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, станом на 30.09.2019, позивач свої зобов'язання виконав належним чином, а саме: надав відповідачеві грошові кошти, а вона їх отримала і використовувала на власні потреби, що підтверджує зростаюче сальдо заборгованості у розрахунку і складає 12636,94 грн., до якої входять: 1790,35 грн. - тіло кредиту; 8268,64 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 1500 грн. - заборгованість за пенею і комісією; 500 грн. - штраф (фіксована частина), 557,95 грн. (процентна складова) (а.с. 17-18).
Виходячи з положень ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України, встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1050 ЦК України, передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, згідно якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; за ч. 2 цієї статті, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, обставини викладені в позовній заяві знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, а тому позов про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає частковому задоволенню.
Так, вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача штрафів 500,00 грн. (фіксована частина) та 577,95 грн. - (процентна складова), суд виходить з наступного.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи викладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 за № 6-2003цс15. Однак ця постанова не містить висновку про те, який же вид неустойки (штраф чи пеня) підлягає стягненню та який критерій має бути застосовано до його вибору. Тлумачення статей 3 та 549 ЦК України дозволяє стверджувати, що при виборі того, який вид неустойки (штраф чи пеня) повинен стягуватися, необхідно враховувати вимоги справедливості і розумності (пункт 6 статті 3 ЦК України). Тому необхідно визначити стягнення якого виду неустойки (штрафу чи пені) є розумним і справедливим, з урахуванням їх розміру.
Враховуючи викладене, суд вважає, що з відповідача слід стягнути пеню за прострочене зобов'язання, та з метою недопущення притягнення відповідача двічі до юридичної відповідальності, штраф (фіксована частина), штраф (процентна складова) в загальному розмірі 1077,95 грн. не стягувати.
У зв'язку чим, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу, слід відмовити.
Щодо інших позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк», суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги стягнувши з ОСОБА_2 суму заборгованості за кредитним договором - 11588,99 грн.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, на користь позивача, з відповідача необхідно стягнути, пропорційно до розміру позовних вимог, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі -1761,69 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 19, 23, 76-81, 95, 141, 206, 265, 352, 354 ЦПК України, ст. 525, 526, 527, 530, 536, 538, 549, 554, 610, 611, 624, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд, -
Позов - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої, за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», вул. Грушевського, буд.1 Д, м. Київ (рахунок № НОМЕР_2 , МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570), суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 11588 (одинадцять тисяч п'ятсот вісімдесят вісім) гривень 99 копійок, яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 1790 (одна тисяча сімсот дев'яносто) гривень 35 копійок; заборгованості за відсотками за користування кредитом - 8268 (вісім тисяч двісті шістдесят вісім) гривень 64 копійки; заборгованість за пенею і комісією - 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої, за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», судові витрати по сплаті судового збору - 1761 (одна тисяча сімсот шістдесят одна) гривня 69 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто Тульчинським районнимсудом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Тульчинського районного суду
Вінницької області О.В. Саламаха