Провадження: №1-кп/484/156/20
Справа: № 484/5400/19
Кримінальне провадження № 62019150000000921
Вирок
іменем України
23.01.2020 року м. Первомайськ
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Первомайська кримінальне провадження № 62019150000000921 від 22.11.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Суха Балка Доманівського району Миколаївської області, громадянина України, освіта середня, зареєстрованого АДРЕСА_1 , фактично проживаючого АДРЕСА_2 , не працюючий, раніше в силу ст.. 89 КК України не судимий,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 407 ч.4 КК України.
За участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_3
встановив
обвинуваченим ОСОБА_3 26.03.2019 року укладено з Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Відповідно до наказів від 26.03.2019 командира військової частини НОМЕР_1 59-РС та № 77 ОСОБА_3 призначено на посаду старшини 12 артилерійської батареї 4 артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу вказаної військової частини, поставлено на всі види забезпечення, таким чином з того часу останній вважається таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків з військової служби за посадою.
Старшину ОСОБА_3 29.07.2019 відповідно до наказу командира військової частини № НОМЕР_2 увільнено від займаної посади та призначено на посаду номера обслуги 1 артилерійського взводу 12 артилерійської батареї 4 артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 .
Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації, є день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
Відтак, з 26.03.2019, тобто з дня зарахування ОСОБА_3 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , останній набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу за контрактом та з цього ж дня розпочав виконання свого військового обов'язку - проходження військової служби за контрактом.
Згідно положень ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це час, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це час період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Таким чином, з 17.03.2014 року по теперішній час в Україні діє особливий період.
Також, у ст. 1 Закону України «Про оборону України» надається визначення терміну особливий період як періоду, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 (затверджений Законом України від 17.03.2014 №1126-У11 «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію»), на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.
Згідно вимог п. п. 1, 2, 3 ч. З ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.
Про особливий період несення військової служби та порядок проходження військової служби старшині ОСОБА_3 було достеменно відомо, і до часу нез'явлення вчасно на службу останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього обов'язки.
Проходячи військову службу, старшина ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, нє допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, ОСОБА_3 був зобов'язаний дотримуватися вимог ст. ст. 9, 11, 14, 16, 37, 40, 216, 221 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Однак, діючи в порушення вимог вищевказаних нормативних актів, старшина ОСОБА_3 вчинив умисний військовий злочин проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.
Так, 09.07.2019 о 08 годині 00 хвилин ОСОБА_3 , діючи умисно, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків військової служби без поважних на те причин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, не з'явився вчасно на військову службу до військової частини НОМЕР_1 (дислокується за адресою: АДРЕСА_3 ), та перебував за адресою: АДРЕСА_4 , де проводив час на власний розсуд по 31.07.2019, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків з військової служби, чим протизаконно припинив виконувати конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, свої службові обов'язки не виконував, не приймаючи мір для повернення до військової частини, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв.
31.07.2019 о 08 год. 00 хв. старшина ОСОБА_3 добровільно прибув до військової частини НОМЕР_1 та заявив про себе.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №184 від 31.07.2019 старшину ОСОБА_3 виключено із списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення.
Таким чином, старшина ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він 09.07.2019 о 08 годині 00 хвилин, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи військову службу на посаді старшини 12 артилерійської батареї 4 артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків з військової служби, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, в порушення вимог ст.ст. 9, 11, 14, 16, 37, 40, 216, 221 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», не з'явився вчасно на військову службу без поважних причин до військової частини НОМЕР_1 (дислокується за адресою: АДРЕСА_3 ) ті перебував за адресою: АДРЕСА_4 , де проводив час на власний розсуд - до 08 год. 00 хв. 31.07.2019, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків з військової служби, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 407 КК України - нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем (крім строкової служби), вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винним у пред'явленому обвинуваченні, ніякі фактичні обставини справи не оспорював і пояснив, що проходив військову службі за контрактом з 26.03.2019 року у Збройних Силах України. 09.07.2019 року не з'явився вчасно без поважних причин з відпустки до військової частини. У скоєному розкаявся, просить не позбавляти його волі.
Ніхто з учасників процесу ніякі фактичні обставини справи не оспорював, тому судом не досліджувались всі докази щодо цих обставин відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України.
Крім того вина ОСОБА_3 підтверджується наданими стороною обвинувачення письмовими доказами: службовою запискою від 30.10.2019 року слідчого третього слідчого відділу СУ ТУ ДБР у м. Миколаєві, копією контракту від 26.03.2019 року, витягом з наказу №77 від 26.03.2019 року, витягом з наказу №165 від 09.07.2019 року; витягом з наказу від 25.04.2019 року № 103, витягом з наказу №121 від 17.05.2019 року, витягом з наказу № 184 від 31.07.2019 року, витягом з наказу № 135-рс від 29 липня 2019 року, витягом з особової справи ОСОБА_3 , копією послужного списку.
Таким чином вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину доведена. Його дії правильно кваліфіковані за ст. 407 ч.4 КК України.
Обираючи вид та міру покарання ОСОБА_3 , суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, а також данні про особу винного, який повністю визнав себе винним, розкаявся у вчиненому, має постійне місце проживання, в силу ст.. 89 КК України не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем служби характеризується посередньо.
Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання суд визнає повне визнання своєї провини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які б відповідно до ст. 67 КК України обтяжували покарання, судом не встановлено.
Частина 1 статті 69 КК України встановлює, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Враховуючи, що ОСОБА_3 є не судимим, визнає себе винуватим у інкримінуємому йому кримінальному правопорушенні, щиро розкаюється, активно сприяв розкриттю злочинів, суд вважає, що сукупність вищевказаних обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 та дані про його особистість, істотно знижують ступень тяжкості вчиненого ним злочину, а тому при призначенні йому покарання можливо застосувати ст. 69 КК України та призначити йому основне покарання у вигляді штрафу.
Судові витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд вважає недоцільним, оскільки досі ОСОБА_3 сумлінно виконував процесуальні обов'язки.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд
ухвалив
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинувачені за ст. 407 ч.4 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст.. 69 КК України у вигляді штрафу у розмірі 300 неоподаткованих мінімумів громадян в сумі 5100 грн. в дохід держави.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Апеляційну скаргу може бути подано до Миколаївського апеляційного суду через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: