справа № 489/3395/19
провадження №1-кп/489/364/20
Іменем України
23 січня 2020 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судових засідань ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження на підставі обвинувального акта за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Норакерт Ечміадзинського району Республіки Вірменії, місця реєстрації та проживання на території України не маючого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_6 ,
встановив:
Прокурором подано клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, в зв'язку з тим, що ризики запобігання спробам з боку обвинуваченого переховуватися від органу досудового розслідування та суду, вчинення інших кримінальних правопорушень не зменшилися та не змінилися.
На підтвердження ризиків прокурором вказано на те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти власності, не зв'язаний постійним місцем роботи, міцними соціальними зв'язками, у нього відсутнє постійне місце реєстрації та місце проживання в Україні, що дає достатні підстави вважати про існування ризику переховування його від органів досудового розслідування і суду.
Крім того, ОСОБА_3 в минулому притягався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності, враховуючи відсутність постійного джерела доходу, вважає доведеним наявність ризику вчинення ним і інших кримінальних правопорушень.
Захисник посилаючись на необґрунтованість обвинувачення, зменшення ризиків у зв'язку із дослідженням судом частини письмових доказів, допиту потерпілого та деяких свідків, просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора та обрати обвинуваченому більш м'який запобіжний захід.
Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дійшов висновку, що підстави для збереження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відпали.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою, суд враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився.
Тримання під вартою, згідно ст. 183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Залишаються ризики переховування обвинуваченого від суду, вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, тобто дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Підтвердженням цьому є те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти власності, має судимість за вчинення корисливого злочину, не має постійного місця роботи та джерела доходів, міцних соціальних зв'язків, у нього відсутнє постійне місце реєстрації та місце проживання в Україні.
За таких обставин, є доведеним наявність вказаних ризиків і те, що їм неможливо запобігти при вжитті більш м'яких запобіжних заходів, передбачених КПК України, а тому є необхідність у збереженні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням нового строку.
З урахуванням наведеного, підстав для задоволення клопотання захисника про обрання більш м'якого запобіжного заходу суд не вбачає.
Щодо посилання захисника на необґрунтованість обвинувачення, зокрема невірну кваліфікацію інкримінуємого обвинуваченому злочину, то такі доводи не є підставою з урахуванням встановлених вище обставин для обрання більш мякого запобіжного заходу, оскільки винність особи встановлюється вироком суду.
Керуючись ст.ст. 331, 372 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора - задовольнити.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 днів до 22 березня 2020 року (включно).
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити до Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор», а також до ТУ ДСА в Миколаївській області для забезпечення перекладу ухвали з української мови на вірменську.
У задоволенні клопотання захисника про обрання більш м'якого запобіжного заходу відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі в 7-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги на підставі рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 року № 4-р/2019.
Суддя ОСОБА_1