Миколаївської області
Справа №477/1677/17
Провадження №1-кп/477/117/20
20 січня 2020 року м. Миколаїв
Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Миколаєві об'єднані судом кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017150230000666 та № 12017150230001094, відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 122, ч.2,4 ст. 296, ч.2 ст. 345 КК України, та ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 122, ч. 2, 4 ст. 296, ч.2 ст. 345 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинувачених - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
захисників обвинувачених - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
26 грудня 2019 року до Жовтневого районного суду Миколаївської області з Миколаївського апеляційного суду надійшли матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 122, ч.2,4 ст. 296, ч.2 ст. 345 КК України, та ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 122, ч.2,4 ст. 296, ч.2 ст. 345 КК України, з ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року, якою вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 07 березня 2019 року відносно ОСОБА_4 , а також у порядку ч.2 ст. 404 КПК України у відношенні ОСОБА_3 скасований та призначений новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 28 грудня 2019 року призначено підготовче судове засідання.
В підготовчому судовому засіданні адвокатами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заявлені клопотання про повернення обвинувального акту прокурору через невідповідність вимогам ч.2 ст. 191 КПК України.
На думку захисника ОСОБА_6 , в порушення зазначеної норми, в обвинувальному акті неповно вказані анкетні дані щодо обвинуваченого, а саме: відсутні відомості щодо освіти, сімейного стану, утриманців, місця реєстрації; міститься посилання на висновки експертів, які можуть бути доказами та мають надаватись суду лише на відповідній стадії процесу, що суперечить принципам неупередженості суду, безпосередності дослідження ним доказів; з посиланням на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 12.12.2019 року зазначає про не повне викладення фактичних обставини кримінального правопорушення щодо предметів вчинення злочину за ст. 296 КК України та механізму спричинення потерпілим тілесних ушкоджень, посилається на відсутність формулювання обвинувачення, в якому фактично дублюється повідомлення про підозру, обвинувачення та правова кваліфікація викладені не чітко та не конкретно, що порушує право обвинуваченого на захист; невірно зазначена як обставина, яка обтяжує покарання - вчинення злочину групою осіб; відсутні відомості про розмір шкоди, завданої потерпілим діяннями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; не зазначені витрати на залучення експертів, за наявності проведених експертиз; відсутні додатки до обвинувального акту, згадка про реєстр матеріалів досудового розслідування, реєстр містить неповний перелік процесуальних дій і процесуальних рішень, в ньому не зазначено відомості про складення обвинувального акта, не зазначено коли, ким та в якому кримінальному провадженні направлено обвинувальний акт до суду.
Адвокат ОСОБА_7 посилався на зайву кваліфікацію дій обвинувачених за ч.2 ст. 296 КК України, також посилався на виключення обставини, яка обтяжує покарання - вчинення злочину групою осіб, на наявність в обвинувальному акті посилання на висновки експертиз та відсутність зазначення про предмети вчинення злочину за ст. 296 КК України.
Обвинувачені підтримали клопотання своїх захисників.
Прокурор проти повернення обвинувального акту заперечував, пояснивши, що обвинувальний акт складений відповідно до вимог ст. 291 КПК України, в ньому зазначені обставини та кваліфікація дій, встановлені під час досудового розслідування, інші недоліки можуть бути усунуті шляхом уточнення та зміни кваліфікації або виключення з обвинувачення під час розгляду справи, витрати на залучення експертів не зазначені, оскільки рахунки за проведені експертизи не виставлялись, реєстр та розписки є додатками до обвинувального акту та не мають зазначатися в тексті обвинувального акту.
Ураховуючи, що складання ухвали суду вимагає значного часу, на підставі частини другої статті 376 КПК України, суд обмежився складанням і оголошенням резолютивної частини ухвали.
Заслухавши думки сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт, суд доходить наступного висновку.
Щодо доводів захисника про неповні анкетні дані обвинуваченого, відсутність відомостей про розмір шкоди, витрат на залучення експерта, відсутність додатків а також неповний перелік процесуальних дій у реєстрі, а саме: відомостей про складання обвинувального акту, відсутність даних щодо того, коли, ким та в якому кримінальному провадженні направлено обвинувальний акт, суд доходить наступного.
Статтею 291 КПК України передбачений перелік відомостей, що зазначаються в обвинувальному акті. Такий перелік є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню. За змістом вказаної статті ці відомості зазначаються з урахуванням особливостей конкретного кримінального провадження відповідно до правової кваліфікації, що надана діям обвинуваченого. Тому не всі відомості, які наведені у статті 291 КПК України (наприклад, розмір шкоди, дані про викривача, витрати на експертизу, заходи кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, тощо) мають обов'язково зазначатись в обвинувальному акті по кожному конкретному кримінальному провадженню з урахуванням певних особливостей.
Також, в статті 291 КПК України наведений вичерпний перелік анкетних відомостей щодо обвинуваченого, які мають міститися в обвинувальному акті, а саме: прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство. Як видно з обвинувального акту, такі відомості в ньому зазначені. Відомості про те, коли, ким та де складений та затверджений обвинувальний акт міститься в самому обвинувальному акті, наданому суду, а відомості про те, коли, ким та в якому кримінальному провадженні направлений обвинувальний акт до суду міститься у супровідному листі прокуратури. До обвинувальних актів в якості додатків, відповідно до частини 4 статті 291 КПК України, додані реєстр матеріалів досудового розслідування та розписки обвинувачених про отримання копії обвинувального акту та реєстру з зазначенням кількості аркушів.
З огляду на викладене, доводи захисту в цій частині суд вважає неспроможними та такими, що не відповідають положенням законодавства та базуються на формальному тлумаченні норм КПК України.
Щодо тверджень сторони захисту про зайву кваліфікацію дій обвинувачених за ч.2 ст. 296 КК України та виключення обставин, що обтяжують покарання, суд зазначає, що правильність кваліфікації дій обвинуваченого та наявність обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання, вирішується судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, наданих сторонами кримінального провадження в межах пред'явленого обвинувачення.
Стосовно неконкретності пред'явленого обвинувачення, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог п. 5 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
При цьому, пунктами 1, 2 частини 1 статті 91 КПК України регламентовано, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та винуватість обвинуваченого, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Недотримання цих вимог закону свідчить про неконкретність пред'явленого обвинувачення, що порушує право обвинуваченого на захист.
Як вбачається з обвинувального акта, при викладенні обвинувачення за ч.1 ст. 122 КК України, як щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , так і щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , зазначені однакові обставини спричинення тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , при цьому зазначено, що тілесні ушкодження зазначеним потерпілим обвинувачені наносили спільно. Однак, з висновків судово-медичних експертиз, зміст яких наведено у обвинувальному акті, у потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 виявлені численні тілесні ушкодження і лише одне тілесне ушкодження (у кожного з потерпілих) відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, а інші - до категорії легких тілесних ушкоджень. Але при цьому у обвинувальному акті не конкретизовано дії кожного з обвинувачених, а саме: ким з обвинувачених та кому з потерпілих було спричинено саме те тілесне ушкодження середньої тяжкості, про яке йдеться у висновках експерта по кожному з потерпілих.
Також, в частині обвинувачення за ч.4 ст. 296 КК України, яка передбачає відповідальність за дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, не зазначений механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілим та відсутні відомості, чи були предмети, якими такі тілесні ушкодження наносились, заздалегідь заготовленими, про що зазначено в ухвалі Миколаївського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року.
Також, суд звертає увагу на доводи захисту про наявність в обвинувальному акті посилання на зміст проведених під час досудового розслідування експертиз, оскільки висновки експерта фактично є доказами у справі, а відповідно до ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, з метою дотримання загальних засад кримінального процесу.
Щодо доводів прокурора про можливість уточнення певних обставин під час розгляду справи, суд зазначає, що відповідно до статті 338 КПК України, прокурор має право змінити обвинувачення в частині правової кваліфікації та / або обсягу обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа. Однак у обвинувальному акті мають бути викладені обставини, які прокурор вважає вже встановленими, що має забезпечити обвинуваченому чітке розуміння, які саме його дії є протиправними та мати можливість здійснювати ефективний захист проти висунутого обвинувачення.
Серед іншого, судом також встановлено, що в обвинувальному акті відносно ОСОБА_3 по обвинуваченню його у вчиненні злочину за ч.2 ст. 186 КК України, зазначено про нанесення ним двом потерпілим тілесних ушкоджень під час словесної сварки, після чого, реалізуючи намір на відкрите викрадення майна, ОСОБА_3 силою заволодів майном потерпілих. При цьому, кваліфікуючи дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, не зазначена мета та умисел застосування такого насильства, в той час як наявність прямого умислу та застосування насильства саме з метою заволодіння майном є необхідною складовою суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.
Зазначене вказує на невідповідність обвинувального акту нормам КПК України, що позбавляє суд можливості визначити межі судового розгляду стосовно обвинувачених та прийняти об'єктивне рішення по справі з огляду на п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, відповідно до якого обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого Законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим кодексом, та ч. 1 ст. 337 КПК України, відповідно до якої судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.52).
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд повертає обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність повернути обвинувальний акт прокурору через його невідповідність вимогам КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 291, 314, 372, 376 КПК України,
Обвинувальні акти у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017150230000666 та № 12017150230001094, у судовому провадженні по обвинуваченню ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 122, ч.2,4 ст. 296, ч.2 ст. 345 КК України, та ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 122, ч.2,4 ст. 296, ч.2 ст. 345 КК повернути прокурору як такий, що не відповідає вимогам КПК України
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Жовтневий районний суд Миколаївської області протягом семи днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали проголошений 22 січня 2020 року о 16 год. 00 хв.
Суддя ОСОБА_1