Справа № 128/3206/19
Іменем України
22 січня 2020 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
судді Карпінської Ю.Ф.,
за участі секретаря Москвичової О.Р.,
у відсутності учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , з викликом заінтересованих осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною заявою, обгрунтовуючи її тим, що відповідно до розпорядження Представника Президента України Вінницької районної державної адміністрації від 09 березня 1994 року № 80 «Про приватизацію державного житлового фонду в районі» Вінницькою районною державною адміністрацією 10 березня 1994 року було видано свідоцтво про право власності на житло, відповідно до якого квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та членам її сім'ї: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 . На момент видачі свідоцтва про право власності на житло в паспорті його прізвище було помилково вказано « ОСОБА_5 » замість правильного відповідно до свідоцтва про народження « ОСОБА_1 » і відповідно в свідоцтві про право власності на житло його прізвище було помилково вказано « ОСОБА_5 ». 30 грудня 1997 року Вінницьким РВ УМВС України у Вінницькій області видано новий паспорт серії НОМЕР_1 , в якому його прізвище вказано правильно відповідно до свідоцтва про народження « ОСОБА_1 ». В даний час він разом з дружиною та дітьми вирішили зареєструвати у встановленому законом порядку право власності на квартиру в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, однак в зв'язку з розбіжностями в написанні його прізвища, вказаних в свідоцтві про народження, новому паспорті та свідоцтві про право власності на житло, вони не мають можливості зареєструвати своє право власності на квартиру у встановленому на даний час порядку, тому заявник просить суд встановити факт належності йому правовстановлюючого документу. Внести відповідні зміни до свідоцтва про право власності на житло в позасудовому порядку він не має можливості.
В судове засідання учасники справи не з'явились, однак попередньо через канцелярію суду подали письмові заяви про розгляд справи у їх відсутності, при цьому заявник ОСОБА_1 в поданій заяві просить задовольнити заяву, а заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в поданих заявах зазначили, що проти задоволення заяви ОСОБА_1 не заперечують.
Частиною 3 статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Врахувавши думки учасників справи, викладені у поданих до суду письмових заявах, дослідивши письмові докази по справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом установлено, що відповідно до розпорядження Представника Президента України Вінницької районної державної адміністрації від 09 березня 1994 року № 80 «Про приватизацію державного житлового фонду в районі» Вінницькою районною державною адміністрацією Вінницької області 10 березня 1994 року було видано свідоцтво про право власності на житло, відповідно до якого квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та членам її сім'ї: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , що підтверджується копією архівного витягу № 01-29/339, наданого Архівним відділом Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області 21.11.2019 (а.с. 13-14), та копією свідоцтва про право власності на житло (а.с. 15-18).
Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 04.04.1951 прізвище заявника по справі записано як « ОСОБА_1 » (а.с. 19). Аналогічно прізвище заявника записано також й у свідоцтві про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 20.09.1975, що підтверджується копією свідоцтва (а.с. 20).
30 грудня 1997 року Вінницьким РВ УМВС України у Вінницькій області заявнику по справі було видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 , що підтверджується копією паспорта (а.с. 6). На підставі паспорта заявнику ОСОБА_1 було видано також довідку про присвоєння ідентифікаційного номера (а.с. 6).
Той факт, що свідоцтво про право власності на житло, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , видане відповідно до розпорядження Представника Президента України Вінницької районної державної адміністрації від 09 березня 1994 року № 80 «Про приватизацію державного житлового фонду в районі» Вінницькою районною державною адміністрацією Вінницької області 10 березня 1994 року, дійсно належить на праві спільної часткової власності, в тому числі й заявнику по справі ОСОБА_1 , підтверджується копією вищезазначеного архівного витягу № 01-29/339, наданого Архівним відділом Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області 21.11.2019 (а.с. 13-14); копією довідки про склад сім'ї наймача та займані приміщення, відповідно до якої прізвище заявника по справі виправлено з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_5 » (а.с. 21), а також даний факт підтверджується письмовими заявами заінтересованих осіб по справі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які відповідно до вищевказаного свідоцтва є також співвласниками квартири АДРЕСА_1 , згідно з якими проти задоволення заяви ОСОБА_1 вони не заперечують.
Частиною 1 статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'я, по батькові, прізвищем, місцем та часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
В абз. 2 п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 зазначено, що суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв'язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв'язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
З аналізу вищевикладеного вбачається, що встановлення факту належності правовстановлюючого документу породжує юридичні наслідки, тобто від нього залежить виникнення майнового права заявника на квартиру АДРЕСА_1 ; чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення.
З досліджених судом письмових доказів убачається, що дійсно через наявні описки в прізвищі заявника, які містяться в документах, необхідних для посвідчення майнового права заявника на квартиру АДРЕСА_1 , останній не має можливості зареєструвати своє право власності на вказану квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Встановлення факту належності правовстановлюючого документу необхідно заявнику для реєстрації за собою права власності на відповідну частку квартири АДРЕСА_1 у встановленому на даний час порядку. Без доведення факту належності правовстановлюючого документу в судовому порядку заявник буде позбавлений можливості зареєструвати своє право власності на вказану квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що дає суду законні підстави для задоволення заяви.
Під час розгляду даної заяви про встановлення факту належності правовстановлюючих документів спору про право виявлено не було.
Керуючись ст.ст. 13, 18, 19, 89, 95, 258, 211, 247, 263-265, 293, 294, 315, 319, 354-355 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , з викликом заінтересованих осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту належності правовстановлюючого документу- задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , належить свідоцтво про право власності на житло, відповідно до якого квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та членам її сім'ї: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , видане 10 березня 1994 року Вінницькою районною державною адміністрацією на підставі розпорядження Представника Президента України Вінницької районної державної адміністрації від 09 березня 1994 року № 80 «Про приватизацію державного житлового фонду в районі».
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заявник: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Заінтересовані особи:
ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;
ОСОБА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;
ОСОБА_4 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .
СУДДЯ Ю.Ф.Карпінська