Справа № 474/1086/18
Провадження № 2/474/147/20
Іменем України
23.01.20 року смт. Врадіївка
Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Сокола Ф.Г.
за участю секретаря судового засідання Тодосьєвої А.С.
розглянув у підготовчому відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку, -
встановив:
13.11.2018р. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому просить визнати за ним право приватної власності на земельну ділянку площею 0,25 га, яка надана для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані по АДРЕСА_1 та належна на підставі державного акту на право приватної власності на землю № 00000001, виданого 13.04.1993р., ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позов обґрунтований тим, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Врадіївською державною нотаріальною конторою Миколаївської області від 05.01.2000р. зареєстрованого в реєстрі за № 4, ОСОБА_4 успадкувала після свого чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 житловий будинок з побутовими та господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 . 29.09.2000р. позивач купив у доньки спадкодавці, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 житловий будинок по АДРЕСА_1 . Вказаний договір укладений був письмово та нотаріально посвідчувався. Незважаючи на ту обставину, що купівля-продаж житлового будинку, проводилась сторонами у законний спосіб, земельна ділянка площею 0,25 га, яка надана для обслуговування вказаного житлового будинку спадкоємицею не переоформлювалась та на даний час на праві власності належить покійному. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є її донька ОСОБА_2 , яка не бажає переоформлення вказаної земельної ділянки. Тому існує причина яка перешкоджає позивачу у позасудовому порядку узаконити право власності на земельну ділянку.
Позивач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином, в порядку визначеному ст. 128-130 ЦПК України, повідомлений про час, дату і місце судового розгляду, про причини неявки суд не повідомив.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте 23.01.2020р. звернувся до суду із заявою, в якій підтримує позовні вимоги та просить розглянути справу за його відсутності, крім того просить судові витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, проте 13.12.2018р. звернулася до суду із заявою, в якій не заперечує проти задоволення позову та просить розглянути справу за її відсутності.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Частинами 3 та 4 ст. 200 ЦПК України визначено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Вивчивши матеріали справи, враховуючи те, що визнання відповідачем пред'явленого до нього позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а у підготовчому судовому засіданні, у відповідності до вимог ст. 189 ЦПК України, виконано завдання підготовчого провадження, суд вважає за можливе прийняти рішення за результатами проведення підготовчого провадження на підставі наявних у справі матеріалів.
Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 11.01.1999р.
Згідно державного акту на право приватної власності на землю серії № 00000001, виданого 13.04.1993р. на підставі рішення виконкому Врадіївської селищної ради від 28.01.1993р. № 8, ОСОБА_3 , який проживав по АДРЕСА_1 , був власником земельної ділянки площею 0,25 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку.
Відповідно до звіту про експертну грошову оцінку станом на 24.10.2018р. ринкова вартість земельної ділянки становить 35 891 грн. 00 коп.
05.01.2000р. Державним нотаріусом Врадіївської державної нотаріальної контори Миколаївської області видано свідоцтво на право на спадщину за законом, згідно якого ОСОБА_4 успадкувала після свого померлого чоловіка ОСОБА_3 , житловий будинок з побутовими та господарчими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 , та який розташований на земельній ділянці фонду селищної ради.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданим 26.04.2000р.
05.07.2000р. Державним нотаріусом Врадіївської державної нотаріальної контори Миколаївської області видано свідоцтво на право на спадщину за законом, згідно якого ОСОБА_2 успадкувала після своєї померлої матері ОСОБА_4 , житловий будинок з побутовими та господарчими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 , та який розташований на земельній ділянці фонду селищної ради.
Відповідач ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 30.04.1953р.
Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого 26.06.1987р., ОСОБА_5 та ОСОБА_6 26.06.1987р. зареєстрували шлюб, прізвище після державної реєстрації шлюбу чоловіка та дружини " ОСОБА_7 ".
29.09.2000р. позивач купив у ОСОБА_2 житловий будинок по АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу укладений письмово та нотаріально посвідчений 29.09.2000р., зареєстрований в реєстрі за номером 1709.
Водночас, згідно реєстраційного посвідчення "Первомайське міжміське бюро технічної інвентаризації" посвідчує, що житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_2 , в цілому зареєстрований за позивачем на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого Врадіївською державною нотаріальною конторою Миколаївської області від 29.09.2000р. реєстр №1709 та записано в реєстрову книгу № 5 стор. 240 за реєстровим №1071 від 09.10.2000р.
З огляду на вищевикладене суд вважає, що в реєстраційному посвідчені допущено описку щодо номеру будинку, оскільки інші дані щодо здійснення купівлі-продажу житлового будинку збігаються з даними зазначеними в договорі купівлі-продажу від 29.09.2000р., зареєстрованому в реєстрі за номером 1709.
Згідно інформаційної довідки Врадіївської державної нотаріальної контори №1421/01-16 від 21.12.2018р. слідує, що після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_3 відкрита спадкова справа № 94/1999 Врадіївською державною нотаріальною конторою Миколаївської області, (Свідоцтво про право на спадщину № 4 від 05.01.2000р.) та померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_4 відкрита спадкова справа № 319/2000 Врадіївською державною нотаріальною конторою Миколаївської області, (Свідоцтво про право на спадщину №953 від 10.07.2002р.), які знаходяться на зберіганні в Державному нотаріальному архіві миколаївської області.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема копій спадкових справ № 94/99 та 319/00, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 11.01.1999р. Після смерті останнього спадщину, яка складалася із житлового будинку з побутовими та господарчими будівлями та спорудами, прийняла його дружина ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 05.01.2000р., зареєстрованому в реєстрі № 4. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 26.04.2000р., та після неї спадщину прийняла донька ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 05.07.20000р., зареєстрованому в реєстрі № 1220.
Свідоцтва на право на спадщину щодо земельної ділянки площею 0,25 га, яка надана для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані по АДРЕСА_1 та належна на підставі державного акту на право приватної власності на землю № 00000001, виданого 13.04.1993р., ОСОБА_3 , не видавалися.
В матеріалах справи відсутні відомості щодо нікчемності чи визнання вказаного договору купівлі-продажу недійсним в порядку визначеному чинним законодавством.
Водночас, земельна ділянка площею 0,25 га, яка надана ОСОБА_3 в приватну власність для обслуговування житлового будинку не була предметом договору-купівлі продажу.
З огляду на обставини встановленні в судовому засіданні до спірних правовідносин підлягає застосуванню Земельний кодекс України 1990 року в редакції, яка діяла на момент укладення договору-купівлі продажу житлового будинку.
Так, згідно п. 3 ч. 1 ст. 6 ЗК України 1990 року, громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка).
Відповідно ч. 1 ст. 23 ЗК України 1990 року, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 30 ЗК України 1990 року, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.
Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у статті 30 ЗК України 1990 року, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.
При цьому при застосуванні положень ст. 30 ЗК України 1990 року у поєднанні з нормою ст. 23 ЗК України 1990 року слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.
Враховуючи той факт, що власник земельної ділянки помер, а спадкоємиця не бажає переоформлювати цю земельну ділянку через відчуження у законний спосіб усієї садиби позивачу по справі, в іншому окрім судового порядку, підтвердити своє право власності на земельну ділянку, яка надана для обслуговування житлового будинку, позивач не може, а тому його право підлягає захисту в суді.
На підставі ст. 141 ЦПК України, враховуючи думку представника позивача витрати зі сплати судового збору в сумі 704 грн. 80 коп. підлягають залишенню за позивачем.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-89, 141, 200, 206, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право приватної власності на земельну ділянку площею 0,25 га, яка надана для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані по АДРЕСА_1 та належна на підставі державного акту на право приватної власності на землю № 00000001, виданого 13.04.1993р., ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Врадіївський районний суд Миколаївської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ф.Г. Сокол