Справа № 471/885/19
Провадження №2/471/71/20
Номер рядка звіту 68
(заочне)
"22" січня 2020 р.
Братський районний суд Миколаївської області
у складі:
головуючого судді - Скарницької І.Б.,
за участю секретаря - Романчук О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Братське цивільну справу за № 471/885/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якому просить суд розірвати шлюб, укладений між сторонами, судові витрати залишити за позивачем.
Позивач свої вимоги мотивує тим, що 04 січня 1970 між сторонами було укладено шлюб. Від шлюбу мають двох повнолітніх дітей. За час подружнього життя між сторонами виникли непорозуміння, подальше перебування у шлюбі недоцільне, збереження сім'ї неможливе, оскільки подружні стосунки припинено з травня 1978 року. На даний час сторони проживають окремо, не підтримують зв'язок. Позивач проживає з іншою жінкою, з якою має намір укласти шлюб
У судове засідання не з'явився позивач, представник позивач до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
У судове засідання не з'явився відповідач, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином шляхом опублікування оголошення, причини неявки суду невідомі.
Суд на підставі ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе ухвалити заочне рішення по справі.
Дослідивши матеріали справи суд встановив.
04 січня 1970 року між сторонами було укладено шлюб, який зареєстровано Григорівською сільською радою Братського району Миколаївської області, актовий запис № 02 (а.с. 6).
Спільне життя між подружжям не склалося, через розходження поглядів на сімейні та подружні відносини, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин.
Спору відносно поділу майна подружжя між сторонами на час розгляду справи не має.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Стаття 55 СК України встановлює обов'язок дружини та чоловіка спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. Дружина та чоловік зобов'язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім'ї.
Крім того, за ст. 56 СК України, дружина та чоловік мають право на вільний вибір місця свого проживання, мають право вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин.
Але кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин або до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Та як слідує із позовної заяви, сторони шлюбні відносини фактично припинили, а тому у суду є підстави вважати, що вони про побудову сімейних відносин між собою на почуттях взаємної любові, поваги, дружби і взаємодопомоги не піклуються, шлюбні стосунки не підтримують, внаслідок чого їх шлюб носить формальний характер.
Згідно ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
При цьому, за правилами ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом він припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу, а документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили (ч. 3 ст. 115 СК України).
Як наслідок, позов підлягає до задоволення, оскільки за установлених судом обставин, як то, що сторони не проживають однією сім'єю, збереження нормальних сімейних відносин між сторонами є неможливим.
При цьому, за правилами ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом він припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу, а документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили (ч. 3 ст. 115 СК України).
За таких фактичних обставин, враховуючи відносини між позивачем та відповідачем, суд вважає, що подальше сумісне життя сторін, як подружжя, і збереження шлюбу суперечить їхнім же інтересам, а тому такий шлюб, згідно вимог ч. 3 ст. 105, ст. 112 СК України підлягає розірванню, а позов - задоволенню.
Судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 200, 259, 264, 265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.
Шлюб, що укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , 1948 року народження, уродженкою с. Лотівка Шепетовського району Хмельницької області, зареєстрований 04 січня 1970 року Григорівською сільською радою Братського району Миколаївської області, актовий запис № 02 - розірвати.
Судові витрати залишити за позивачем
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку відповідно до положень ст. 354 ЦПК України.
СуддяІ.Б. Скарницька