14 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/21672/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О, Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.
за участю представників:
позивача - Севрюкова В. В., Яворовський Г. Л.
відповідача - не з'явилися
третьої особи-1 - Скокін Л. Л.
третьої особи-2 - не з'явилися
третьої особи-3 - Яворовський Г. Л.
третьої особи-4 - Яворовський Г. Л.
третьої особи-5 - Яворовський Г. Л.
третьої особи-6 - не з'явилися
третьої особи з самостійними вимогами - Яворовський Г. Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Донецької обласної державної адміністрації Донецької обласної військово-цивільної адміністрації та Громадської організації "Мисливсько-рибальське господарство "Приазов'є"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2019 (головуючий суддя Тищенко А. І., судді Скрипка І. М., Михальська Ю. Б.)
у справі № 910/21672/16
за позовом Донецької обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок
до Донецької обласної державної адміністрації Донецької обласної військово-цивільної адміністрації
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних позовних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) Громадської організації "Мисливсько-рибальське господарство "Приазов'є", 2) Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства, 3) Новоселівської сільської ради, 4) Мирненської селищної ради, 5) Маріупольського професійного аграрного ліцею, 6) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Декоративні культури"
про визнання незаконним та скасування пункту 10 Розпорядження від 19.05.2016 № 411,
та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Чермалицької сільської ради
до Донецької обласної державної адміністрації Донецької обласної військово-цивільної адміністрації
про визнання незаконним та скасування пункту 10 Розпорядження від 19.05.2016 № 411,
Короткий зміст позовних вимог та короткий зміст рішень судів
1. Донецька обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Донецької обласної державної адміністрації Донецької обласної військово-цивільної адміністрації (далі - відповідач) та Голови Донецької обласної державної адміністрації Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Жебрівського Павла Івановича про визнання незаконним та скасування пункту 10 розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації, керівника Донецької обласної військово-цивільної адміністрації від 19.05.2016 № 411 (далі - розпорядження № 411) в частині надання Громадській організації "Мисливсько-рибальське господарство "Приазов'є" (далі - третя особа-1, ГО "МРГ "Приазов'є) у користування мисливських угідь площею 54178,1570 га.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що пункт 10 розпорядження № 411 суперечить вимогам статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" та Закону України "Про військово-цивільні адміністрації", оскільки на момент його прийняття власниками та користувачами земельних ділянок не було надано погодження на надання ГО "МРГ "Приазов'є" мисливських угідь та вони були надані в користування на строк більше одного року.
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 у справі № 910/21672/16 у задоволенні позову відмовлено повністю. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 зазначене рішення залишено без змін.
4. Постановою Верховного Суду від 10.05.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 і рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 у справі № 910/21672/16 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2018 прийнято до розгляду у даній справі позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Чермалицької сільської ради (далі - третя особа з самостійними вимогами), яка просить суд визнати незаконним та скасувати пункт 10 розпорядження № 411 в частині надання ГО "МРГ "Приазов'є" у користування мисливських угідь площею 54178,1570 га.
6. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що пункт 10 розпорядження № 411 суперечить вимогам статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" та Закону України "Про військово-цивільні адміністрації", оскільки на момент його прийняття власниками та користувачами земельних ділянок не було надано погодження на ведення ГО "МРГ "Приазов'є" мисливського господарства в її межах. Чермалицькою сільською радою не надавалась згода на надання в користування мисливських угідь на користь ГО "МРГ "Приазов'є", які знаходяться на території Чермалицької сільської ради, площа яких в межах Чермалицької сільської ради становить 8569,00 га, і які увійшли до загальної площі наданих угідь, згідно з розпорядженням № 411.
7. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2018 замінено відповідача - Голову Донецької обласної державної адміністрації Донецької обласної військово?цивільної адміністрації Жебрівського Павла Івановича на Донецьку обласну державну адміністрацію Донецьку обласну військово?цивільну адміністрацію (далі - відповідач).
8. Також суд першої інстанції, на виконання вказівок Верховного Суду, відповідними ухвалами залучив до участі у справі третіх осіб - власників/користувачів земельних ділянок, які повинні були надати погодження щодо надання третій особі-1 у користування мисливських угідь, та про яких були наявні (у тому числі, з наданих під час нового розгляду справи доказів) відомості у матеріалах справи - Новоселівську сільську раду, Мирненську селищну раду, Маріупольський професійний аграрний ліцей, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Декоративні культури".
9. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 у справі № 910/21672/16 у задоволенні позову Донецької обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок та позову Чермалицької сільської ради відмовлено повністю.
10. Аргументуючи прийняте рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що обраний позивачем та третьою особою з самостійними вимогами спосіб захисту прав шляхом визнання незаконним та скасування пункту 10 розпорядження № 411 не забезпечить реального захисту порушених прав та не призведе до поновлення прав, які вони вважають порушеними внаслідок прийняття пункту 10 розпорядження № 411, оскільки розпорядження № 411, яке є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, вичерпало дію свого пункту 10 внаслідок його виконання - укладення 10.06.2016 відповідного договору про умови ведення мисливського господарства з третьою особою-1.
11. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2019 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким позов Донецької обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок та позов третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору Чермалицької сільської ради задоволено.
Визнано незаконним та скасовано пункт 10 розпорядження № 411 в частині надання у користування мисливських угідь площею 54 178,1570 га ГО "МРГ "Приазов'є".
12. В обґрунтування постанови суд апеляційної інстанції послався на правову позицію викладену в постанові Великої палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 та дійшов висновку про те, що розгляд позову про визнання незаконним та скасування пункту 10 розпорядження № 411 вплине на законність всіх правочинів та документів, які укладено на підставі цього розпорядження та відновить порушені права для позивача та третьої особи з самостійними вимогами.
13. Дослідивши листи Лебединської сільської ради Донецької області від 24.12.2015 № 784, Чермалицької сільської ради Донецької області від 07.08.2015 № 523, про які було вказано у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у цій справі, а також лист Маріупольського професійного аграрного ліцею від 05.10.2015 № 315, та зазначивши, що в порушення норм чинного законодавства Чермалицькою сільською радою питання погодження надання в користування мисливських угідь не було винесено на розгляд сесії, відповідного рішення про надання погодження не приймалося, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що на момент прийняття відповідачем розпорядження № 411, не всіма власниками та користувачами земельних ділянок було надано погодження на ведення третьою особою-1 мисливського господарства.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
14. Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
15. ГО "МРГ "Приазов'є" також звернулася з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Доводи осіб, які подали касаційні скарги (узагальнено)
16. В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" в частині висновку про відсутність, на момент прийняттям розпорядження № 411, згоди всіх власників та користувачів земельних ділянок на передачу у користування ГО "МРГ "Приазов'є" мисливських угідь для ведення мисливського господарства.
17. Касаційна скарга ГО "МРГ "Приазов'є" мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неповно встановлено обставини справи, зокрема в частині погодження всіма власниками та користувачами земельних ділянок передачу ГО "МРГ "Приазов'є" мисливських угідь для ведення мисливського господарства, а також, що судом апеляційної інстанції проігноровано принцип пропорційності та не враховано інтереси інших суб'єктів, які не заперечували проти передачі у користування угідь. Також третя особа-1 посилається на порушення судом апеляційної інстанції статті 49 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки не залучено до участі у справі всіх землевласників та землекористувачів, які повинні були надавати погодження на передачу третій особі-1 у користування мисливських угідь.
Позиція інших учасників справи
18. 13.07.2019 позивач, треті особи-3-6 і третя особа з самостійними вимогами направили відзив, який надійшов на адресу Касаційного господарського суду 16.07.2019.
Вказаний відзив поданий учасниками справи поза межами строку визначеного ухвалою Верховного Суду від 24.06.2019, а тому колегія суддів залишає відзив без розгляду.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
19. Державне агентство лісових ресурсів України звернулося до Донецької обласної військово-цивільної адміністрації з листом від 16.07.2015 № 03-01/5343-15, яким, враховуючи клопотання Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства від 24.03.2015 № 01-57, від 20.04.2015 № 03-92, з метою підготовки подання до Донецької обласної ради, направило на погодження матеріали про надання у користування мисливських угідь на території Донецької області на строк не менш як на 15 років ряду підприємств та організацій, в тому числі ГО "МРГ "Приазов'є".
20. 03.03.2016 Голова Донецької обласної державної адміністрації, керівник військово-цивільної адміністрації Жебрівський П.І., розглянувши лист Держлісагентства України від 16.07.2015 № 03-01/5343-15, погодив надання в користування мисливських угідь на території Донецької області, загальною площею 648249,7253 га строком на 15 років в тому числі, ГО "МРГ "Приазов'є" - 54178,1570 га (погодження № 155 від 03.03.2016).
21. 18.04.2016 Держлісагентство України звернулось до Донецької обласної державної адміністрації Донецької військово-цивільної адміністрації з поданням № 03-11/2357-16, яким, враховуючи клопотання Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства від 20.04.2015 № 03-92, погодження Донецької обласної державної адміністрації, погодження землевласників та землекористувачів, направило на розгляд Донецької обласної державної адміністрації Донецької обласної військово-цивільної адміністрації матеріали про надання у користування мисливських угідь на території Донецької області ГО "МРГ «Приазов'є" на строк не менш як на 15 років, загальною площею 54 178,1570 га.
22. 19.05.2016 розпорядженням Голови Донецької обласної ради Жебрівського П.І. № 411 на підставі, у тому числі, подання Держлісагентства України від 18.04.2016 № 03-11/2357-16 мисливські угіддя на території Донецької області загальною площею 648 249,7253 га надані в користування строком на 15 років одинадцяти організаціям і підприємствам згідно з переліком, під пунктом 10 до якого входить ГО "МРГ «Приазов'є" з правом користування 54 178,1570 га мисливських угідь.
23. Причиною виникнення спору стала незгода позивача з пунктом 10 розпорядження № 411, оскільки воно прийнято з порушенням статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" без погодження всіма власниками та користувачами земельних ділянок ведення ГО "МРГ "Приазов'є" мисливського господарства, а також те, що мисливські угіддя були надані в користування на строк, який перевищував встановлений законодавством.
24. Третя особа з самостійними вимогами щодо предмета спору - Чермалицька сільська рада також просить скасувати пункт 10 розпорядженням № 411 з тих підстав, що воно прийнято з порушенням статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", оскільки Чермалицькою сільською радою не надавалася згода на надання в користування мисливських угідь ГО "МРГ "Приазов'є", площа яких в межах Чермалицької сільської ради становить 8569,00 га, і які увійшли до загальної площі наданих угідь, згідно розпорядження № 411.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
25. Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, наведена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
26. Згідно з частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
27. Отже, підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і, одночасно, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
28. Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду щодо застосування до правовідносин у цій справі правового висновку викладеного в постанові Великої палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №923/466/17 щодо обраного позивачем та третьою особою з самостійними вимогами способу захисту права, яке останні вважають порушеним розпорядженням № 411.
29. Правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання урегульовано Законом України "Про мисливське господарство та полювання", який забезпечує рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу.
30. Ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку (частини один, два статті 21 Закону України "Про мисливське господарство та полювання").
31. За змістом статей 6, 61 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" подання документів з питань надання у користування мисливських угідь належить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, а також до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства у галузі мисливського господарства і полювання.
32. Відповідно до підпункту 21 пункту 3 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 №521 Держлісагенство України відповідно до покладених на нього завдань вносить пропозиції щодо надання в користування мисливських угідь та припинення права користування ними органам, що приймають зазначені рішення.
33. Відповідно до пункту 1, підпункту 4.1 пункту 4 Положення про обласні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 21.03.2012 № 134, обласні управління лісового та мисливського господарства підпорядковуються Держлісагентству України та є його територіальними органами та відповідно до покладених на них завдань забезпечують, зокрема подання Держлісагентству України документів з питань надання у користування мисливських угідь.
34. Згідно зі статтею 9 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських рад у галузі мисливського господарства та полювання належить, зокрема вирішення в установленому порядку питань надання в користування мисливських угідь; вирішення інших питань у межах своїх повноважень.
35. Порядок надання у користування мисливських угідь визначено положеннями статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", якими встановлено, що мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.
36. Приписами частини першої статті 1 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" встановлено, що для виконання повноважень місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених цим Законом, в районі відсічі збройної агресії Російської Федерації, зокрема в районі проведення антитерористичної операції, можуть утворюватися військово-цивільні адміністрації. Військово-цивільні адміністрації району, області - це тимчасові державні органи, що здійснюють на відповідній території повноваження районних, обласних рад, державних адміністрацій та інші повноваження, визначені цим Законом.
37. З наведеного вбачається, що мисливські угіддя для ведення мисливського господарства на території Донецької області надаються у користування за рішенням Донецької облдержадміністрації Донецької обласної військово-цивільної адміністрації за поданням Держлісагентства України, підготовленим на підставі документів, поданих Донецьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства, яке погоджується з Донецькою обласною державною адміністрацією, а також власниками або користувачами земельних ділянок.
38. Звертаючись з позовами позивач та третя особа з самостійними вимогами заперечують дотримання вимог статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", зокрема щодо наявності на час прийняття спірного розпорядження згоди всіх власників та користувачів земельних ділянок на надання у користування мисливських угідь.
39. На підставі досліджених обставин справи судами встановлено, що 19.05.2016 головою Донецької обласної державної адміністрації Донецької обласної військово-цивільної адміністрації ухвалено розпорядження № 411 про надання у користування, в тому числі і ГО "МРГ "Приазов'є", мисливських угідь строком на 15 років. Розпорядження № 411 прийнято на підставі подання від 18.04.2016 №03-11/2357-16, яке прийнято з урахуванням клопотання Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства від 20.04.2015 № 03-92, погодження Донецької обласної державної адміністрації, погодження землевласників та землекористувачів.
40. Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність на момент прийняття відповідачем розпорядження № 411 погодження всіх власників та користувачів земельних ділянок на ведення мисливського господарства на підставі наявних в матеріалах справи листів Лебединської сільської ради від 24.12.2015 № 784, Чермалицької сільської ради від 07.08.2015 № 523, Маріупольського професійного аграрного ліцею від 05.10.2015 № 315, в яких йдеться про відкликання раніше наданого погодження, та у зв'язку з тим, що Чермалицькою сільською радою питання погодження надання в користування мисливських угідь не було винесено на розгляд сесії, відповідного рішення надання погодження не приймалося.
41. Як було зазначено вище, порядок надання в користування мисливських угідь визначений статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання".
Разом з тим, норми статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" не визначають форми погодження надання мисливських угідь для ведення мисливського господарства, не встановлюють вимог щодо обов'язкового дотримання такої форми (зокрема у вигляді рішень сесій органів місцевого самоврядування) та, відповідно, не встановлюють наслідки недотримання форми погодження.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 910/4019/17.
42. Апеляційний господарський суд вказаного не врахував та дійшов помилкового висновку про необхідність винесення сільською радою на розгляд сесії питання погодження надання в користування мисливських угідь, оскільки вказані вимоги щодо погодження не містяться у статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання".
43. Крім того, апеляційний господарський суд встановив, що розпорядження № 411 приймалося на підставі подання Державного агентства лісових ресурсів України від 18.0.4.2016 № 03-11/2357-16 в матеріалах якого містилися, зокрема, погодження землевласників та землекористувачів.
44. Разом з тим, суд апеляційної інстанції не надав оцінки вказаним обставинам справи, не дослідив наявні в матеріалах справи аркуші погодження землекористувачів (землевласників) на надання земель в якості мисливських угідь ГО "МРГ "Приазов'є" про що також підставно зазначають відповідач та третя особа-1 у своїх касаційних скаргах.
45. Колегія суддів касаційного господарського суду зазначає, що за загальними правилами процесуального закону кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
46. Предметом оскарження у цій справі є пункт 10 розпорядження № 411 з підстав прийняття його відповідачем з порушенням приписів статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання".
47. З наведених вище норм законодавства вбачається, що процедура погодження надання у користування мисливських угідь передбачає наявність погодження як облдержадміністрації так і власників і користувачів земельних ділянок.
48. Підставою для прийняття відповідачем розпорядження № 411 стало подання від 18.04.2016 № 03-11/2357-16, яке було оформлено на підставі клопотання Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства від 20.04.2015 № 03-92.
49. Апеляційний господарський суд, зазначаючи про відсутність погодження Лебединської сільської ради, Маріупольського професійного аграрного ліцею та Чермалицької сільської ради з підстав підписання вказаними особами листів про відкликання погодження, не дослідив обставини щодо обізнаності відповідача або інших органів, відповідальних за надання у користування мисливських угідь про відкликання землевласниками/землекористувачами погодження на надання ГО "МРГ "Приазов'є" мисливських угідь у користування.
50. Також, суд апеляційної інстанції не спростував доводи Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства від 20.06.2018 №06-542вих-18 щодо дотримання вимог статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" при наданні у користування третій особі-1 мисливських угідь та неповідомлення Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного агентства лісових ресурсів України та Донецьку обласну державну адміністрацію про спростування своїх погоджень землевласниками/землекористувачами, та не надав оцінку поясненням відповідача, викладеним в численних відзивах наявних у матеріалах справи щодо процедури погодження третій особі-1 надання у користування мисливських угідь.
51. Таким чином, під час розгляду справи апеляційний господарський суд не дослідив позицію всіх учасників справи щодо дотримання процедури погодження надання у користування мисливських угідь, не надав оцінку наявним у матеріалах справи доказам, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а відтак достеменно не встановив обставини справи щодо порушення відповідачем приписів статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" під час прийняття розпорядження № 411.
52. Разом з тим, місцевий господарський суд, дійшовши висновку про невірно обраний позивачем та третьою особою з самостійними вимогами спосіб захисту, також не дослідив вказані обставини справи.
53. Невстановлення судами попередніх інстанцій обставин справи, що входять до предмета доказування у цій справі унеможливлює здійснення судом касаційної інстанції перевірки дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання".
54. Окрім того, апеляційний господарський суд в своїй постанові послався на частину шосту статті 21 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", якою передбачено, що відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами.
55. Проте, апеляційний господарський суд не зазначив, на підставі якої норми закону укладення таких договорів вимагається на стадії погодження надання в користування мисливських угідь і як відсутність таких договорів впливає на процедуру погодження.
56. Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
За визначенням термінів, наведеним у статті 1 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.
Ведення мисливського господарства передбачає здійснення діяльності з охорони, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються у напіввільних умовах у межах території мисливських угідь, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського собаківництва на території мисливських угідь.
57. Відповідно до частин першої, п'ятої та шостої статті 21 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Для потреб мисливського господарства користувачі мисливських угідь мають право у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок, будувати на мисливських угіддях необхідні будівлі та біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов'язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок. Відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами.
58. Згідно з частиною четвертою статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" переважне право на користування мисливськими угіддями мають: власники та постійні користувачі земельних ділянок; користувачі мисливських угідь, які продовжують строк користування цими угіддями.
59. Колегія суддів зазначає, що зважаючи на норми статей 79, 90, 92, 95 Земельного кодексу України земельні ділянки та мисливські угіддя є різними об'єктами користування, проте, водночас мисливське угіддя як ділянка суші має свою чітко окреслену територію на земельній ділянці. У зв'язку з чим права та інтереси землекористувачів, власників земельних ділянок та користувачів мисливських угідь перетинаються та тісно пов'язані.
60. Зазначаючи про те, що скасування пункту 10 розпорядження № 411 відновить порушені права позивача, суд апеляційної інстанції не з'ясував чи стосується спірне розпорядження прав та обов'язків позивача, зокрема чи є позивач особою яка має переважне право на користування мисливськими угіддями і яким чином сказане розпорядження перешкоджає позивачу реалізувати це право, за його наявності.
61. Верховний Суд України у постанові від 03.02.2016 у справі № 6-2902цс15 зауважив, що у практиці Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.021986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
62. Критерій пропорційності передбачає, що втручання у право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, якої передбачається досягнути, та засобами, що використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".
63. Суд апеляційної інстанції, з урахуванням приписів статей 76, 77 ГПК України щодо належності та допустимості доказів, які стосуються предмета доказування, достеменно не встановив наявність чи відсутність погодження Чермалицької сільської ради надання в користування мисливських угідь при прийнятті розпорядження № 411, а відтак не встановив чи було порушено право сільради при реалізації нею своїх прав на землю, законність втручання сільради у право мирного володіння майном третьою особою-1, а також яким чином позбавлення третьої особи-1 права користування спірними мисливськими угіддями буде сприяти задоволенню суспільного інтересу.
64. З огляду на викладене колегія суддів погоджується із доводами скаржників про наявність підстав для скасування постанови апеляційної інстанції як такої, що прийнята з порушенням норм процесуального права щодо дослідження зібраних у справі доказів та встановлення обставин справи, що мають суттєве значення для вирішення спору, а також неправильним застосуванням норм матеріального права.
65. Разом з тим, суд першої інстанції також припустився вказаних вище порушень норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
66. Доводи третьої особи-1 про порушення судами статті 49 ГПК України, щодо незалучення до участі у справі всіх землевласників та землекористувачів, які повинні були надати погодження на передачу в користування мисливських угідь Судом відхиляються, оскільки вказаним обставинам надав оцінку суд першої інстанції і колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
67. Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
68. Зважаючи на викладене, висновки судів попередніх інстанцій не ґрунтуються на повному і всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, встановлення яких є необхідним для правильного вирішення спору.
69. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
70. Оскільки передбачені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не надають йому права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, постановлені у цій справі судові рішення необхідно скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
71. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Судові витрати
72. Оскільки справа передається на новий розгляд, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
1. Касаційну скаргу Донецької обласної державної адміністрації Донецької обласної військово-цивільної адміністрації задовольнити частково.
2. Касаційну скаргу Громадської організації "Мисливсько-рибальське господарство "Приазов'є" задовольнити.
3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 у справі № 910/21672/16 скасувати.
4. Справу № 910/21672/16 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил