14 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 904/1908/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.,
за участю представників:
позивача - Ковтун А. О.,
відповідача - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Синельниківської міської ради
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2019 (головуючий суддя Кощеєв І. М., судді Дармін М. О., Березкіна О. В.)
у справі № 904/1908/19
за позовом Синельниківської міської ради
до фізичної особи - підприємця Веллс Галини Григорівни
про стягнення збитків у розмірі 94 483,42 грн,
Короткий зміст позовних вимог
1. Синельниківська міська рада (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Веллс Галини Григорівни (далі - відповідач, ФОП Веллс Г. Г.) про стягнення збитків у розмірі 94 483,42 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач використовує земельну ділянку без відповідних документів на землекористування, що призвело до ненадходження до міського бюджету земельних платежів, у зв'язку з цим позивачу було завдано збитків на загальну суму 94 483,42 грн. Позивач вказує на те, що відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець та використовує земельну ділянку у своїй підприємницькій діяльності.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2019 у справі № 904/1908/19 позов задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з ФОП Веллс Г. Г. на користь Синельниківської міської ради 94 483,42 грн та судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.
4. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскільки правовідносини сторін виникли з приводу користування земельною ділянкою комунальної власності без оформлення правовстановлюючих документів на землю, то позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі 94 493,42 грн є обґрунтованими.
5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2019 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2019 скасовано, провадження у справі № 904/1908/19 закрито.
6. Закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд апеляційної інстанції виходив із того, що даний спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
7. Суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали справи не містять належних доказів використання відповідачем нежитлової будівлі та земельної ділянки під нею у господарській діяльності. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірні правовідносини з позивачем стосовно фактичного використання відповідачем земельної ділянки без оформлення належним чином такого використання не мають ознак господарських.
8. Апеляційний господарський суд зазначив, що наявність у відповідача статусу підприємця не свідчить про те, що він виступає у такій якості, зокрема, у правовідносинах з користування земельною ділянкою без укладення договору оренди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. Синельниківська міська рада, не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2019, звернулась із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції у повному обсязі, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2019 у справі № 904/1908/19 залишити в силі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
10. Підставами для скасування постанови скаржник вважає порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму статті 231 ГПК України, що призвело до неправильного вирішення питання і закриття провадження у справі.
11. На думку скаржника, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін статті 1 ГПК України підвідомчі господарським судам.
Доводи інших учасників справи
12. ФОП Веллс Г. Г. не надала відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фізична особа Веллс Галина Григорівна з 25.10.2007 є власником нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 а на підставі договору дарування від 12.09.2007 ВЕО № 300763 № 1858, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
14. У ході планової ревізії фінансово-господарської діяльності виконавчого комітету Синельниківської міської ради за період з 01.01.2014 по 31.08.2017, яка проводилась відповідно до плану проведення заходів державного фінансового контролю Східного офісу Держаудитслужби на ІІІ квартал 2017, було проведено перевірку законності використання земель міста.
15. За результатом ревізії складено акт обстеження земельної ділянки від 05.10.2017, відповідно до якого проведено контрольне обстеження земельної ділянки площею 0,0608 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що ФОП Веллс Г. Г. займає вищезазначену земельну ділянку для комерційного використання/роздрібна торгівля та комерційні послуги.
16. Судами попередніх інстанцій встановлено, що власником спірної земельної ділянки площею 0,0608 га є Синельниківська міська рада Дніпропетровської області. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, форма власності - комунальна.
17. Веллс Г. Г. неодноразово запрошувалась до Синельниківської міської ради на засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі, що підтверджується листами від 02.11.2017 № 01-15/4084, від 30.11.2017 № 01-15/4496, від 31.01.2018 № 01-23/405, від 03.04.2018 № 01-15/1281 та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення
18. 15.11.2017 проведено засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам та розглянуто акти з визначення та відшкодування збитків власникам землі в присутності запрошених суб'єктів господарювання, що підтверджується протоколом засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам № 2.
19. Сума збитків, недоотриманих місцевим бюджетом внаслідок використання земельної ділянки за відсутності правовстановлюючих документів на землю розрахована позивачем за формулою: Нгр. х % : 100%, де Нгр. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, % - визначено згідно рішення Синельниківської міської ради від 27.04.2012 № 337-20/VІ «Про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Синельниківської міської ради» зі змінами, внесеними рішенням міської ради від 26.03.2015 № 913-50/VІ. Так, за період з 01.01.2014 по 31.07.2017 сума, яку відповідач мав би сплатити у разі укладення ним договору оренди земельної ділянки з позивачем складає 94 483,42 грн.
20. 23.05.2018 проведено повторне засідання комісії, що підтверджується протоколом з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам № 8, за результатами якого було прийнято рішення визначити збитки у вигляді неодержаного Синельниківською міською радою доходу за час фактичного користування земельною ділянкою на особу, що завдала шкоду, зокрема, на Веллс Г. Г .
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
21. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
22. За приписами частини четвертої статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
23. У відповідності до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
24. Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.
Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
25. Тобто, за загальним правилом критеріями належності справи до господарського судочинства є в сукупності суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин.
26. Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою (стаття 24 ЦК України).
27. Відповідно до статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.
28. Статтею 26 ЦК України передбачено, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
29. З наведених норм законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, відповідно до якої право на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
30. Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
31. Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
32. Приписами статті 50 ЦК України визначено, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
33. Фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина дев'ята статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).
34. З аналізу наведених вище норм матеріального права слід дійти висновку, що фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус «фізична особа-підприємець» сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
35. Отже, наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах.
Вказана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 2-7615/10, від 05.06.2018 у справі № 522/7909/16-ц, від 15.05.2019 у справі № 904/10132/17, від 27.11.2019 у справі № 340/385/17.
36. Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірні правовідносини між сторонами виникли щодо стягнення збитків у вигляді орендної плати, завдані використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів. При цьому, позивач вважає, що земельна ділянка використовується Веллс Г. Г. як фізичною особою-підприємцем.
37. Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що матеріли справи не містять належних доказів використання відповідачем нежитлової будівлі та земельної ділянки під нею у господарській діяльності, та, надаючи оцінку протилежним висновкам місцевого господарського суду, послався, зокрема, на те, що акт від 05.10.2017 не містить підпису самої Веллс Г. Г., опису послуг, що надаються та виду торгівельної діяльності, яка відбувається на вказаній земельній ділянці; також апеляційний господарський суд звернув увагу на обставини зазначені в Акті № 14 з визначення та відшкодування збитків власнику землі від 23.05.2018, складеного відповідною комісією, в якому зазначається про те, що земельна ділянка використовується для комерційного використання - обслуговуання нежитлової будівлі. Доводи касаційної скарги зазначеного висновку не спростовують.
38. Таким чином, установивши, що спірні правовідносини з позивачем стосовно фактичного використання відповідачем земельної ділянки без оформлення належним чином такого використання не мають ознак господарських, апеляційний господарський суд обґрунтовано закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України.
39. Передання в оренду земельних ділянок комунальної власності громадянам у разі розташування на цих ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), які перебувають у їх власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 123 Земельного кодексу України (частина третя статті 124 цього Кодексу).
40. Надання земельних ділянок комунальної власності в користування здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу й об'єднання) та в інших випадках, якщо ділянка не зареєстрована в Державному земельному кадастрі, і право власності на неї не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни меж і цільового призначення такої земельної ділянки (частина перша статті 123 Земельного кодексу України).
41. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України).
42. Наявність у відповідача статусу підприємця не свідчить про те, що він виступає у такій якості, зокрема, у правовідносинах з користування земельною ділянкою та у правовідносинах щодо замовлення документації із землеустрою.
Подібну правову позицію викладено у постанові Великої палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 904/1182/17 та колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.
43. Отже, Суд зазначає, що касаційна скарга Синельниківської міської ради, її доводи, фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Суду, враховуючи вимоги статті 300 ГПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
44. Звертаючись із касаційною скаргою, Синельниківська міська рада не спростувала наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довела неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування ухваленого зі справи судового рішення.
45. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Синельниківської міської ради залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін як таку, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.
Розподіл судових витрат
46. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Суд
1. Касаційну скаргу Синельниківської міської ради залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2019 у справі № 904/1908/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил