вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
про відкладення розгляду справи
"20" січня 2020 р. Cправа № 902/745/19
Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Дочірнього підприємства "Козятинський Райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" (вул. П.Орлика, 10, м. Козятин, Вінницька область, 22100)
до: Фізичної особи - підприємця Бублик Леонтини Цезарівни ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 16 113,10 грн.
за участю секретаря судового засідання Стафійчук І.С.,
представників сторін:
позивача Савченко І.А. за договором;
відповідача не з'явився
На розгляді Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/745/19 за позовом Дочірнього підприємства "Козятинський Райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" до Фізичної особи - підприємця Бублик Леонтини Цезарівни про стягнення заборгованості за Договором № 13/1 від 01.07.2016 в розмірі 16 113,10 грн, з яких: 9 378,40 грн - сума заборгованості за Договором; 5 894,49 грн - борг з урахуванням індексу інфляції; 840,21 грн - 3% річних.
Ухвалою суду від 10.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/745/19 для судового розгляду по суті на 20.01.2020.
14.01.2020 до суду подано клопотання б/н від 14.01.2020 за підписом представника відповідача - адвоката Сільченко О.В. про відкладення розгляду справи на іншу дату з дотриманням положень ч. 5 ст. 185 ГПК України.
14.01.2020 до суду подано клопотання б/н від 14.01.2020 за підписом представника відповідача - адвоката Сільченко О.В. про: призначення у справі почеркознавчої експертизи, відповідно до раніше заявленого клопотання, відібравши зразки підпису бублик Л.Ц. у судовому засіданні; за наявності можливості забезпечення явки в судове засідання при розгляді справи по суті ОСОБА_2 , допитати його як свідка.
На визначену судом дату з'явився представник позивача.
Відповідач та його представник правом участі в засіданні суду не скористались.
В судовому засіданні 20.01.2020 судом з'ясовано думку представника позивача щодо заявлених представником відповідача клопотань, який заперечив проти їх задоволення посилаючись на затягування відповідачем розгляду справи та зловживання останнім процесуальними правами.
Розглядаючи в судовому засіданні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи суд виходить з наступного.
Метою судового представництва є необхідність забезпечення реалізації процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі.
Про призначення розгляду справи по суті на 20.01.2020 відповідач повідомлявся належним чином, ухвалою суду від 10.01.2020. Крім того, про дату розгляду справи по суті представник відповідача повідомлений в судовому засіданні 10.01.2020 під розписку.
Отже, про розгляд справи в суді відповідач був повідомлений належним чином, тобто, мав час та можливість і для вибору представника своїх інтересів під час розгляду справи, і для реалізації своїх прав як відповідача по справі.
Слід зазначити, що відповідач мав можливість здійснити судовий захист своїх інтересів не лише направивши в засідання суду свого представника, а й за необхідності, підготувати письмові пояснення по суті господарського спору.
Суд також приймає до уваги, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалась судом обов'язковою. Крім того, розгляд даної справи вже відкладався господарським судом, зважаючи на неявку відповідача та його представника. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що сторонам створені належні умови для реалізації їх процесуальних прав.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Недотримання строків розгляду справ судом порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.
Відсутність представника відповідача, відповідно до ст.216 ГПК України, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість розгляду справи у відповідному судовому засіданні.
З огляду на наведене, в сукупності всіх обставин, суд дійшов висновку про відсутність правих підстав для задоволення клопотання представника відповідача з підстав у ньому наведених.
Розглядаючи клопотання представника відповідача в частині призначення у справі почеркознавчої експертизи суд дійшов наступних висновків.
Ухвалою суду від 20.12.2019 судом визнано обов'язковою явку відповідача з метою розгляду клопотання представника відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи.
Проте, відповідач, в порушення положень ст.124, п.9 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.326 Господарського процесуального кодексу України, на вимогу суду в засідання 10.01.2020 не з'явилася. Поважність причин неявки, зазначені представником відповідача, судом визнано необґрунтованими.
З огляду на невиконання відповідачем вимог суду щодо явки в судове засіданні, не надання останнім обґрунтованих пояснень причин неявки, суд залишив клопотання представника відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі без задоволення.
Подаючи клопотання про призначення почеркознавчої експертизи на стадії судового розгляду справи по суті представник відповідача, посилаючись на ч.2 ст. 182 ГПК України, наголошує на необхідності призначення почеркознавчої експертизи з огляду на те, що договір, який є підставою позовних вимог, сфальшований.
Відповідно до ст. 177 ГПК України, одним і з завдань підготовчого провадження є з'ясування заперечень проти позовних вимог, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Згідно з ст.182 ГПК України, у підготовчому засіданні суд, серед іншого, вирішує питання про призначення експертизи, а також вирішує заяви та клопотання учасників справи.
Як передбачено ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом.
Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. 2 ст. 114 ГПК України).
На стадії підготовчого провадження суд надав учасникам справи можливість подати додаткові письмові пояснення на підтвердження своїх доводів та заперечень (за наявності).
Задля забезпечення принципу змагальності та диспозитивності під час розгляду справи №902/745/19 шляхом отримання додаткових доказів по справі, з метою розгляду клопотання представника відповідача про призначення почеркознавчої експертизи, з огляду на клопотання представника позивача про продовження строку підготовчого провадження, ухвалою суду від 20.12.2019, з поміж іншого, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, явку уповноважених представників сторін та відповідача - ФОП Бублик Л.Ц. визнано обов'язковою. Проте, вимоги суду відповідачем не виконано, що стало підставою залишення означеного клопотання представника відповідача без задоволення.
Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів.
Отже, питання про призначення судової експертизи має порушуватись стороною на стадії підготовчого провадження.
Згідно з ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Ст. 15 ГПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Як зазначалось судом вище, пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, встановлює право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України"). Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
За наявності заперечень сторони щодо повернення в підготовче провадження в даній справі та за відсутності прямої норми, яка б передбачала повноваження суду повернення до підготовчого провадження з власної ініціативи, суд не має підстав повернутися в підготовче провадження та задовольнити клопотання про призначення судової експертизи з одночасним зупиненням провадження у справі.
За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника відповідача в частині призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.
Щодо клопотання представника відповідача в частині забезпечення в судове засідання при розгляді справи по суті ОСОБА_2 та допиту його як свідка суд зазначає, що ухвалою від 20.12.2019 суд зобов'язав саме представника відповідача - адвоката Сільченко О.В. забезпечити явку в судове засідання громадянина ОСОБА_2 для надання пояснень по суті спору, як особи, що ініціювала з'ясування питання фальсифікації гр. ОСОБА_2 договору № 13/1 від 01.07.2016. Вимоги суду останнім не виконано, до того ж не подано до суду персональних даних про гр. ОСОБА_2 ..
При цьому, відповідно до ст. 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.
Статтею 89 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. Суд має право зобов'язати учасника справи, який подав заяву свідка, забезпечити явку свідка до суду або його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. В ухвалі про виклик свідка суд попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.
Як вбачається з матеріалів справи № 902/745/19 жодних заяв свідка до матеріалів даної справи додано не було.
Враховуючи вище викладене в сукупності, а саме відсутність поданих до суду заяв свідка, як наслідок - недотримання відповідачем процедури, яка встановлена ГПК України для виклику свідка, суд відмовляє в задоволені клопотання у вказаній частині.
Окрім того суд вважає за необхідне звернути увагу представника відповідача на слідуюче.
В силу приписів частини 1 статті 43 ГПК України, учасники процесу та їх представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з частинами 1, 2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Частиною 2 ст.42 ГПК України встановлено, що учасники справи зобов'язані, у тому числі, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17)
Згідно пункту 1 частини 2 статті 43 ГПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення у розумні строки законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.
Процесуальним законом вимагається та забезпечується належна поведінка сторони в господарському суді, що також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.
Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто, використовує його всупереч основним засадам господарського судочинства, отже, зловживає ним.
Дії представника відповідача (заявлення клопотання про призначення судової експертизи на стадії судового розгляду справи по суті, невиконання покладених судом обов'язків в частині забезпечення явки в засідання суду особи для надання пояснень по справі) ставлять під сумнів його бажання розглядати дану справу впродовж розумного строку, оскільки дії останнього фактично спрямовані на свідоме невиправдане затягування судового процесу та перешкоджання іншим учасникам процесу використовувати наявні засоби правового захисту, відтак, є зловживанням учасниками справи своїми процесуальним правами.
При цьому, задля реалізації учасниками процесуальних прав і обов'язків, визначених параграфом 3 глави 6 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за доцільне відкласти розгляд справи по суті на іншу дату.
Частиною першою статті 216 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст.ст. 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
З огляду на вищезазначене, у зв'язку з необхідністю забезпечення реалізації учасниками процесу своїх процесуальних прав і обов'язків, з метою повного, об'єктивного, всебічного розгляду справи, враховуючи відсутність заяви відповідача про розгляд справи без його участі, суд вважає за необхідне відкласти розгляд справи по суті на іншу дату.
Керуючись ст.ст. 202, 216, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. В задоволенні клопотання б/н від 14.01.2020 представника відповідача - адвоката Сільченко О.В. про відкладення розгляду справи відмовити.
2. В задоволенні клопотання б/н від 14.01.2020 представника відповідача - адвоката Сільченко О.В. про призначення у справі почеркознавчої експертизи та забезпечення явки в судове засідання при розгляді справи по суті ОСОБА_2 , допитати його як свідка відмовити.
3. Розгляд справи по суті відкласти на 04.02.20 о 11:00 год. , в приміщенні Господарського суду Вінницької області за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, 29, (3-й поверх, зал №5).
4. Роз'яснити учасникам справи ст. 207 ГПК України, згідно положень якої під час розгляду справи по суті в учасників справи з'ясовується, чи мають вони заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
5. Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://vn.arbitr.gov.ua/sud5003/
6. Копію ухвали надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Ухвала набирає законної сили відповідно до приписів ст.235 ГПК України та не підлягає оскарженню.
Ухвала підписана 23.01.2020.
Суддя Матвійчук В.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. П.Орлика, 10, м. Козятин, Вінницька область, 22100)
3 - відповідачу (АДРЕСА_1)