проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"23" січня 2020 р. Справа №905/1599/19
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», м.Добропілля, Донецька область, (вх.№3503Д/1-40) на рішення Господарського суду Донецької області від 17.10.2019 року по справі №905/1599/19,
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу «Знам'янська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Одеська залізниця», м.Знам'янка, Кіровоградська область,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», м.Добропілля, Донецька область,
про стягнення 46600,00 грн.,-
У серпні 2019 року Акціонерним товариством «Українська залізниця» подано позов до Господарського суду Донецької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» 46600,00 грн. штрафу за неправильно зазначену у залізничній накладній №48746762 масу вантажу за відправкою Легендарна Донецької залізниці - Ладижин Одеської залізниці, вагон №56081441.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 17.10.2019 року у справі №905/1599/19 (суддя Матюхін В.І., повний текст складено 18.10.2019 року) позов задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу «Знам'янська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Одеська залізниця» 46600,00 грн. штрафу, 1921,00 грн. на відшкодування витрат по оплаті судового збору.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 17.10.2019 року та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що комерційний акт №414115/36/31 в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не доводить факту неправильного зазначення відповідачем маси вантажу в залізничній накладній №48746762, адже він складений з порушенням приписів Правил складання актів (неналежні підписанти), а тому не може вважатись належним доказом.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 року відкрито апеляційне провадження за скаргою відповідача, встановлено строк позивачу для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі, а також встановлено учасникам справи строк на протязі якого вони мають право подати до суду клопотання, заяви та документи в обґрунтування своїх вимог і заперечень по справі. Враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом було попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи - за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом).
Згідно з ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч.7 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з ч.2 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Як вбачається з долучених до матеріалів справи повідомлень відділення зв'язку, копію ухвали суду від 03.12.2019 року отримано сторонами 10.12.2019 року.
Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.
За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
17.12.2019 року від позивача надійшов відзив (вх.№11872), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, котрі стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.
09.03.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (вантажовідправник) на адресу ПАТ ДТЕК «Західенерго» (вантажоодержувач) у напіввагоні №56081441 за залізничною накладною на групу вагонів №48746762 (усього 3 вагони) зі станції Легендарна Донецької залізниці на станцію Ладижин Одеської залізниці відвантажило концентрат вугільний.
За накладною вага нетто у вагоні - 69000 кг, брутто - не зазначено, тари - 22500 кг. У накладній також зазначено, що вантаж маркований тирсою.
При проходженні зазначеного вагону з вантажем станції Тимкове Одеської залізниці (попутна станція, на яку вагон прибув 11.03.2019 року) було виявлено, що маса вантажу, зазначена у накладній, не відповідає фактичній масі вантажу.
При контрольному переважуванні вагону з вантажем на станції Тимкове Одеської залізниці на справних 150-тонних тензометричних статичних вагонних вагах станції, повірених 26.10.2018 року, виявилось: вага брутто - 91860 кг, вага тари (з документу) - 22500 кг, вага нетто 69360 кг, що більше проти даних залізничної накладної та вантажопідйомності вагону на 360кг.
Зважування вагону з вантажем здійснювалось у присутності начальника станції (Лаврукович Л.В.), старшого приймальника потягів (Фісіна Н.М.) і приймальника потягів (Пфлуг А.К.) 2 рази, при повторному зважуванні дані не змінились.
Таким чином, було складено комерційний акт №414115/36 від 14.03.2019 року, який підписаний трьома особами, а саме: начальником станції (Лаврукович Л.В.), старшим приймальником потягів (Фісіна Н.М.) та приймальником потягів (Пфлуг А.К.). У комерційному акті зазначено, що: навантаження у вагоні навалом, вище рівня бортів на 250 мм; поверхня вантажу потоплана; маркування не проглядається; вагон бездвірний, люка зачинені щільно; просипання (витікання) вантажу немає; вагон в технічному відношенні справний.
Посилаючись на недотримання ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» вимог Статуту залізниць України щодо внесення правильних відомостей про масу вантажу до накладної, що підтверджено комерційним актом, позивач на підставі статей 118, 122 Статуту залізниць України нарахував відповідачу штраф згідно розрахунку: провізна плата за всю відстань перевезення у п'ятикратному розмірі, на загальну суму 46600,00 грн.
Вказана обставина стала підставою для звернення позивача до Господарського суду Донецької області з даним позовом про стягнення з ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» штрафу на загальну суму 46600,00 грн. у зв'язку з неправильним зазначенням відповідачем маси вантажу у залізничній накладній.
Спір у справі виник між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу «Знам'янська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Одеська залізниця» (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (відповідач у справі) щодо правомірності пред'явлення залізницею до стягнення з відповідача, як відправника вантажу третій особі-одержувачу, штрафу у зв'язку з неправильним зазначенням у накладній маси вантажу на підставі пунктів 118, 122 Статуту залізниць.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч.3 ст. 909 ЦК України).
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (Статутами) (ст. 920 ЦК України).
Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України «Про транспорт», Законом України «Про залізничний транспорт», Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457 (далі - Статут), Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644 (далі - Правила), Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року №334, Правилами приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року №861/5082, Правилами видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року №862/5083.
Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).
Відповідно до статті 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення;
За договором залізничного перевезення вантажу, згідно з частиною 1 статті 22 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів (частини 1, 2, 4, 5 статті 23 Статуту залізниць України).
Відповідно до пункту 2.1 Правил відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. У разі пред'явлення вантажу до перевезення навалом, насипом або наливом у графу 20 «Найменування вантажу» вноситься відмітка «навалом», «насипом» або «наливом».
У додатку 3 до цих Правил встановлено, що графа «маса вантажу, визначена відправником» заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказуються маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом); у графі «спосіб визначення маси» зазначається спосіб визначення маси вантажу (на вагах, за стандартом, за трафаретом, за обміром, за розрахунками, умовно), тип ваг (товарні, вагонні, елеваторні тощо), їх вантажопідйомність та ким було визначено масу вантажу (залізницею/ відправником); у графі «ким завантажено вантаж у вагон (контейнер)» зазначається: відправником або залізницею; у графі «правильність внесених відомостей підтверджую» представник відправника засвідчує правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника.
Пунктом 2.3 Правил визначено, що представник відправника у графі 55 накладної «Правильність внесених відомостей підтверджую» вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреністю на оформлення перевезення.
Відповідно до пункту 5.5 Правил, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Правильність внесених до накладної №48746762 відомостей, як це передбачено пунктом 2.3 Правил, в тому числі щодо маси вантажу, своїм підписом підтвердив представник відправника агент комерційний Ільченко Г.В. «ЄЦП» 16.03.2019 року, а саме у вагоні №56081441 маса вантажу 69000 кг.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Тобто, зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Згідно з пунктом 105 Статуту залізниць України залізниці вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
За пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (ст.118 Статуту залізниць України).
Пунктом 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Частиною 1 статті 26 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.
З наведеними вище приписами кореспондуються положення пункту 129 Статуту залізниць України, якими визначено, що обставини, які можуть бути підставою для застосування матеріальної відповідальності за порушення, допущені під час перевезення вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
За змістом вищенаведених положень, залізничні перевезення оформляються накладною як обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, що укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача та супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Законодавцем встановлено матеріальну відповідальність вантажовідправника за пред'явлення до перевезення вантажу з неправильним зазначенням його маси у накладній та її невідповідності фактичній масі вантажу, який надійшов до станції призначення, у вигляді штрафу в розмірі п'ятикратної провізної плати за все перевезення.
Отже, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, в розумінні частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.
Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17.
Відповідно до пункту 10 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, зі змінами, внесеними відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 року №138, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Отже, пунктом 10 Правил складання актів на виконання статті 29 Статуту залізниць України визначено імперативно частину суб'єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів: начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також передбачено можливість участі в складенні комерційного акта одержувача вантажу, якщо він брав участь у перевірці, або інших працівників залізниці.
Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2018 у справі №910/3930/17 та від 18.06.2018 у справі №910/11397/17, від 23.11.2018 у справі №916/2450/17.
Відповідно до частин 1, 3 статті 64 та частини 3 статті 65 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство, як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов'язків між працівниками підприємства.
Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акта.
Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.05.2018 у справі №916/2001/17 та від 23.06.2018 у справі №916/1993/17, від 23.11.2018 у справі №916/2450/17.
Судова колегія зазначає, що комерційний акт від 14.03.2019 року №414115/36 складений та підписаний начальником станції Лаврукович Л.В., старшим приймальником потягів Фісіна Н.М. та приймальником потягів Пфлуг А.К.
Колегія суддів відзначає, що усі три особи з боку залізниці мали право на підписання комерційного акту, зокрема начальник станції (за посадою), старший приймальник потягів Фісіна Н.М. на яку згідно наказом начальника виробничого підрозділу «Знам'янська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Одеська залізниця» покладено обов'язки щодо участі у комісійній перевірці кількості та стану вантажу і надане право підписувати комерційні акти і приймальник потягів як працівник станції, який особисто здійснював перевірку.
Судом врахована і та обставина, що посада начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) за штатним розкладом на станції Тимкове Одеської залізниці не передбачена. Таким чином, комерційний акт з боку залізниці підписаний належними особами.
Колегія суддів вважає, що доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правовідносин між позивачем і відповідачем та не спростовують обґрунтованих висновків місцевого господарського суду.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Донецької області від 17.10.2019 року по справі №905/1599/19 має бути залишене без змін.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 17.10.2019 року по справі №905/1599/19 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя В.І. Сіверін
Суддя О.І. Терещенко