21.01.2020 року м.Дніпро Справа № 904/4216/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузнецова В.О.,
суддів Чус О.В., Вечірка І.О.,
секретар судового засідання Крицька Я.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2019 (дата підписання рішення 05.11.2019, суддя Соловйова А.Є.) у справі
за позовом акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ
до Логвінової Ірини Олександрівни , смт. Широке, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, пені, комісії в загальній сумі 63 743,43 грн
І. Короткий зміст і підстави позовних вимог
Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Логвінової Ірини Олександрівни про стягнення 17 503,08 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 42 165,48 грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 4 074,87 грн заборгованості по комісії за користування кредитом.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №б/н від 09.10.2012, в частині повернення кредиту, сплати процентів та комісії за користування кредитом.
ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2019 у даній справі в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції вмотивовано посиланням на те, що матеріали справи не містять належного підтвердження, що ФОП Логвінова І.О. була ознайомлена, погодилась і приєдналась до "Умов та правил надання банківських послуг" саме в тій редакції, яка додана АТ КБ "Приватбанк" до позовної заяви.
ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи
3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись із згаданим рішенням, акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняте нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Скаржник зазначає, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2015 у справі № 904/6654/15 за позовом АТ КБ "Приватбанк" до фізичної особи-підприємця Логвінової Ірини Олександрівни було стягнуто з відповідача заборгованість за договором № б/н від 09.10.2012 у розмірі 22 411,94 грн. До якої входить тіло кредиту, відсотки, пеня та комісія.
Тобто, на думку апелянта, зазначеним рішенням, вже встановлено факт укладання договору з відповідачем та ознайомлення його з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку, томуданий факт не потребує повторного доказування. Таким чином, встановлено, що відповідач був ознайомлений з положеннями договору щодо нарахування відсотків, пені та комісії.
Позивач вважає, що відсутність підпису уповноваженої особи відповідача на Умовах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості. Підпис відповідач поставив саме в анкеті-заяві про приєднання до вказаних Умов, чим засвідчив те, що він повністю згодний з умовами кредитування та отриманням кредиту саме на таких умовах.
Позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові по справі №342/180/17-ц від 03.07.2019, не може застосовуватися при вирішенні даної справи, оскільки така позиція стосується не господарської, а цивільної справи, що виникла з інших правовідносин, та відповідачем в якій є фізична особа - споживач, на яку розповсюджуються норми законодавства про захист прав споживачів.
Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту.
Відповідач факт виконання своїх зобов'язань за договором не довів. Крім цього, відповідач не заперечував факту укладення кредитного договору, не заявляв вимог про визнання його недійсним або неукладеним, окремі умови укладеного договору не оспорював, розмір наявної заборгованості перед позивачем не спростовував.
3.2 Доводи інших учасників справи
Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем не надано.
За приписами ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
ІV. Апеляційне провадження
4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 02.12.2019 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: суддя-доповідач - Кузнецов В.О., судді Вечірко І.О., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2019 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху, у зв'язку відсутністю відомостей про зарахування суми судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги до спеціального фонду Державного бюджету України.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, призначено справу до розгляду на 21.01.2020.
21.01.2020 учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та не забезпечили в судове засідання явку повноважних представників, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Колегія суддів вважає, що неявка учасників справи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
21.01.2020 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами
09.10.2012 Фізична особа-підприємець Логвінова Ірина Олександрівна (далі - клієнт, відповідач) підписала заяву про відкриття поточного рахунку та картку зі зразками підписів і відбитка печатки (далі - Заява, арк.с. 20), за змістом якої відповідач погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за розрахунковими картками (розміщені на сайті www.privatbank.ua), Тарифами банку, які разом з даною заявою та карткою зі зразками підписів і відбитка печатки складають договір банківського обслуговування.
На виконання умов договору №б/н банківського обслуговування від 09.10.2012 публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", найменування якого змінено на акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - банк, позивач), надало фізичній особі-підприємцю Логвіновій Ірині Олександрівні кредитні кошти у межах встановленого ліміту: з 09.10.2012 у розмірі 1 000,00 грн, з 04.02.2013 у розмірі 8 500,00 грн, що підтверджується довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів вих. №08.7.0.0.0/190905070009 від 05.09.2019 (а.с. 31).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2015 у справі №904/6654/15 за позовом АТ КБ "Приватбанк" до фізичної особи-підприємця Логвінової Ірини Олександрівни стягнено з відповідача заборгованість за договором банківського обслуговування вих. №б/н від 09.10.2012 у розмірі 22 411,94 грн.
Посилаючись на те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та Цивільного кодексу України, АТ КБ "Приватбанк" просить суд стягнути з відповідача 17 503,08 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 42 165,48 грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 4 074,87 грн заборгованості по комісії за користування кредитом.
Відповідно п.3.18.5.1 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом будь-якого зобов'язання по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п.3.18.2.2.2., 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п.3.18.2.2., 3.18.4.4., 3.18.4.5, 3.18.4.6 клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному у п.3.18.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.
4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі
Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши встановлені на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У частині 1 статті 638 Цивільного кодексу України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За приписами ст.526 Цивільного кодексу України, з якими кореспондуються положення ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частинами 1, 2 статті 1054 зазначеного Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 Цивільного кодексу України).
За змістом статті 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Частиною 1 статті 1056-1 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час підписання заяви про відкриття поточного рахунка) встановлено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1,2 ст.551 Цивільного кодексу визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.
Відповідно до ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
Аналізуючи зазначені вище приписи чинного законодавства слід дійти висновку, що у разі укладення кредитного договору плата за користування кредитними коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договором (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Матеріали справи свідчать про те, що в заяві відповідача про відкриття поточного рахунку від 09.10.2012 процентна ставка за користування кредитними коштами не зазначена.
Також, у вищезгаданій заяві відсутні умови про сплату комісії банку, а також встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та їх визначеного розміру.
Обґрунтовуючи право вимоги щодо стягнення відсотків за користування кредитом, пені та комісії, у тому числі їх розміру і порядку нарахування, позивач посилався на Умови та правила надання банківських послуг, які надав суду та відповідно до яких встановлено відсотки за користування кредитом.
При цьому, матеріали справи не містять належного підтвердження, що саме до поданої позивачем редакції "Умов та Правил надання банківських послуг" приєднався відповідач та погодився на умови, які вони містять.
Колегією суддів не приймається у якості належного доказу наданий позивачем витяг з "Умов та правил надання банківських послуг", оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (позивача), яка може вносити відповідні зміни в Умови.
Слід зазначити, що за відсутності в заяві домовленості сторін про сплату відсотків, пені за несвоєчасне погашення кредиту наданий позивачем витяг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. Окрім цього, Умови на які посилається позивач, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору ані щодо будь-яких встановлених ними нових Умов та правил чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, ані щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також якщо ці умови прямо не передбачені.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 Цивільного кодексу України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (09.10.2012) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (18.09.2019), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 Цивільного кодексу України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про недоведеність та необґрунтованість заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим у їх задоволенні необхідно відмовити.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17.
Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання скаржника на рішення рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2015 у справі №904/6654/15 за позовом АТ КБ "Приватбанк" до фізичної особи-підприємця Логвінової Ірини Олександрівни було стягнуто з відповідача заборгованість за договором № б/н від 09.10.2012 у розмірі 22 411,94 грн.
Так, мотивувальна частина рішення господарського суду від 08.09.2015 у справі №904/6654/15 свідчить про те, що задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, заборгованості по комісії за користування кредитом, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до п. 3.2.1.5.1. Умов - при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2., 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2., 3.2.1.4.3., термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8., 3.2.1.2.2.3., 3.2.1.2.3.4., винагороди, передбаченого п.п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4., 3.2.1.4.5., 3.2.1.4.6. Клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.
Дослідивши надані позивачем до позовної заяви Умови та правила надання банківських послуг, колегія суддів приходить до висновку, що під час розгляду справи № 904/6654/15 місцевим господарським судом досліджувалися інші Умови та правила надання банківських послуг.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника відносно того, що господарський суд неправомірно послався при вирішенні даного спору на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у справі № 342/180/17 від 03.07.2019, оскільки відповідачем у згаданій справі є фізична особа, а отже на правовідносини між сторонами розповсюджуються дія законодавства про захист прав споживачів.
Так, при вирішенні спору у справі № 342/180/17 Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновки саме щодо оцінки загальних правил та тарифів надання банківських послуг, розміщених на сайті банку, як підстави виникнення зобов'язання щодо сплати відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій.
4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час ухвалення рішення в оскаржуваній частині судом апеляційної інстанції не встановлено. В зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції має бути залишене без змін.
4.5 Розподіл судових витрат
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -
У задоволенні апеляційної скарги акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" відмовити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2019 у справі №904/4216/19 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Постанова складена у повному обсязі 23.01.2020.
Головуючий суддя В.О.Кузнецов
Судді О.В.Чус
І.О.Вечірко