ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
21 січня 2020 року Справа № 903/543/19
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В. , суддя Саврій В.А.
секретар судового засідання Кужель Є.М.
за участю представників сторін:
позивача - Сорока В.Г., Гринчук І.С.;
відповідача - Ульчак Б.І.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Тимощук Наталії Дмитрівни на рішення Господарського суду Волинської області від 24 вересня 2019 року (повний текст складено 25.09.2019) у справі № 903/543/19 (суддя Гарбар І.О.)
за позовом Волинської обласної спілки споживчих товариств
до Фізичної особи - підприємця Тимощук Наталії Дмитрівни
про усунення перешкод в користуванні торговельним місцем
Рішенням Господарського суду Волинської області від 24 вересня 2019 року у справі №903/543/19 позов Волинської обласної спілки споживчих товариств до Фізичної особи - підприємця Тимощук Наталії Дмитрівни про усунення перешкод в користуванні торговельним місцем задоволено. Вирішено усунути перешкоди в користуванні Волинською обласною спілкою споживчих товариств (вулиця Ковельська, будинок 13, місто Луцьк, 43016, код ЄДРПОУ 01743401) торговельним місцем №1954 шляхом виселення фізичної особи - підприємця Тимощук Наталії Дмитрівни (демонтажу малої архітектурної форми) із торгівельного місця №1954, загальною площею 18,60 кв.м., що знаходиться на території "Завокзального ринку" за адресою вулиця Карпенка-Карого, 1 в місті Луцьку.
Присуджено до стягнення з фізичної особи - підприємця Тимощук Наталії Дмитрівни на користь Волинської обласної спілки споживчих товариств 1921,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, ФОП Тимощук Наталія Дмитрівна звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Безпосередньо в судовому засіданні представники сторін повністю підтримали вимоги та доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01 липня 2018 року між Волинською обласною спілкою споживчих товариств (орендодавець/позивач) та фізичною особою - підприємцем Тимощук Наталією Дмитрівною (орендар/відповідач) був укладений договір оренди №1-13/1954/18 торговельного місця (а.с.13-14), відповідно до п.2.1 якого сторони встановили, що предметом договору є торговельне місце № 1954, загальною площею 18,60 кв.м., що розташоване на Завокзальному ринку в м. Луцьку, по вул. Карпенка Карого,1 для розміщення об'єкта торгівлі (малої архітектурної форми).
Згідно п.3.1 договору вступ орендаря у користування торговельним місцем настає одночасно з підписанням сторонами даного договору. Підписання даного договору свідчить про те, що Орендар отримав в користування Торговельне місце.
Після закінчення строку оренди, передбаченого цим договором або у випадку дострокового припинення договору, орендар зобов'язаний протягом 10 календарних днів повністю звільнити торговельне місце та виконати інші свої зобов'язання перед орендодавцем в тому числі грошові (3.2 договору).
Згідно п.4.1 договору розмір орендної плати за торговельне місце складає 2046,00 грн. на місяць в т.ч. ПДВ. Орендна плата сплачується щомісячно на поточний рахунок орендодавця, не пізніше 20-го числа поточного місяця (розрахунковий місяць).
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць після першого місяця дії договору визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати на офіційний індекс інфляції за попередній місяць. При цьому скоригована сума орендної плати не може бути нижчою за встановлену договором.
Відповідно до п.8.1 договору, сторони дійшли згоди, що цей договір є укладеним по 31.12.2018 року.
30 січня 2019 року Волинська обласна спілка споживчих товариств звернулася до ФОП Тимощук Н.Д. з листом №6 від 30.01.2019, в якому просила протягом 10 календарних днів повністю звільнити торговельне місце. Також в даному листі Волинська ОССТ повідомила, що даний договір на новий строк укладатися не буде.
Даний лист відповідачем отримано наручно 30.01.2019, однак станом на 16.07.2019 торговельне місце № 1954 від металоконструкції звільнено не було (а.с.16).
На підтвердження факту продовження користування відповідачем об'єктом оренди після закінчення дії договору, комісією в складі: Голяра В.В. - головного інженера ринку, Хомич C.Л - інспектора з основної діяльності, Гринчука І.С. - юриста Волинської облспоживспілки, був складений акт обстеження торговельного місця №1954 від 16.07.2019 про те, що станом на 16.07.2019 металева конструкція №1954, що належить приватному підприємцю Тимощук Н.Д., знаходиться на території ринку "Завокзальний" облспоживспілки (м. Луцьк, вул. Карпенка Карого, 1) (а.с.15).
Зазначене, в свою чергу стало підставою для звернення Волинської обласної спілки споживчих товариств з даним позовом до суду.
Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України ).
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів ст.526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ч.2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Приписами ч.1 ст.759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч. 1,5 ст.762 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Нормами ч.2 ст.291 ГК України встановлено, що договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.
Відповідно до ст.764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.
Як вже зазначалося вище, укладений між Волинською обласною спілкою споживчих товариств та фізичною особою-підприємцем Тимощук Н.Д. договір №1-13/1954/18 від 01.07.2018 оренди торговельного місця припинив свою дію з 31.12.2018 у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, небажанням орендодавця продовжувати термін дії угоди на наступний період часу, повідомленням про це орендаря, здійсненим у встановленому порядку орендодавцем.
Підтвердженням припинення дії договору оренди, волевиявлення облспоживспілки на заперечення пролонгації договору на наступний період, невиконання наймачем обов'язку щодо повернення орендованої торговельної площі є звернення Волинської ОССТ в господарський суд з позовом про усунення прешкод в користуванні ВОСС торговельним місцем.
Відповідно до ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Відповідно до ч.1ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Оскільки з припиненням дії договору оренди, відповідач втрачає статус орендаря, а спірний договір оренди торговельного місця, як встановлено судами обох інстанцій, припинив свою дію 31.12.2018 року, при цьому торговельне місце №1954, загальною площею 18,60 кв.м., що розташоване на Завокзальному ринку в м. Луцьку, по вул. Карпенка Карого,1, орендарем не звільнено, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та відповідно усунення перешкод в користуванні ВОСС торговельним місцем шляхом виселення ФОП Тимощук Н.Д. (демонтажу малої архітектурної форми) із торгівельного місця № 1954, загальною площею 18,60 кв.м., що знаходиться на території "Завокзального ринку" за адресою вулиця Карпенка-Карого, 1 в місті Луцьку.
При цьому, посилання скаржника на отримання листа №6 від 30.01.2019 лише 11.02.2019, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки на листі, долученому позивачем до позовної заяви, міститься підпис відповідача та проставлена дата отримання даного листа - 30.01.2019. Крім того, позивачем на вимогу суду апеляційної інстанції надано копію квитанції про направлення листа №6 від 30.01.2019, датовану 30.01.2019, копію конверта та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, що в свою чергу спростовує доводи апелянта щодо продовження дії договору оренди №1-13/1954/18 торговельного місця на новий термін.
Також колегією суддів не беруться до уваги посилання скаржника на відсутність доказів того, що металоконструкуція №1954 знаходиться з порушенням "Правил безпеки систем газопостачання", оскільки підставою позовних вимог у даній є використання даного торговельного місця не на підставі договору оренди.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Волинської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
При цьому, судовий збір за розгляд апеляційної скарги у відповідності до вимог ст.129 ГПК України покладається на відповідача.
Щодо заяви Волинської обласної спілки споживчих товариств про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, то колегія суддів зазначає, що дане питання буде вирішене судом після подання останнім доказів у відповідності до ч.8 ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Тимощук Наталії Дмитрівни залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Волинської області від 24 вересня 2019 року у справі №903/543/19 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
4. Справу №903/543/19 повернути Господарському суду Волинської області.
Повний текст постанови складений "23" січня 2020 р.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Миханюк М.В.
Суддя Саврій В.А.