вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" січня 2020 р. Справа№ 920/198/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Пашкіної С.А.
Буравльова С.І.
секретар судового засідання - Добрицька В.С.
учасники справи:
позивача Гуровський С.С.
відповідач 1 не з'явився
відповідач 2 не з'явився
відповідач 3 не з'явився
відповідач 4 не з'явився
відповідач 5 не з'явився
відповідач 6 П'яних М.С.
відповідач 7 не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорпостач"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 23.10.2019
у справі № 920/198/19 (суддя Зеленіна Н.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорпостач"
до 1) Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області
2) Шосткинського відділу поліції (м. Шостка) ГУ НП у
Сумській області
3) Шосткинського управління Державної казначейської служби
України у Сумській області
4) Головного управління Державної казначейської служби України
в Сумській області
5) Державної казначейської служби України
6) Прокуратури Сумської області
7) Головного управління Національної поліції у Сумській області
про стягнення 267 521,75 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорпостач" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області (далі - відповідач-1), Шосткинського відділу поліції (м. Шостка) ГУ НП у Сумській області (далі - відповідач-2), Шосткинського управління Державної казначейської служби України у Сумській області (далі - відповідач-3), Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області (далі - відповідач-4), Державної казначейської служби України (далі - відповідач-5), Прокуратури Сумської області (далі - відповідач-6) та Головного управління Національної поліції у Сумській області (далі - відповідач-7) про стягнення 267 521,75 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.10.2019 у справі №920/198/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорпостач" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 23.10.2019 у справі №920/198/19 та прийняти нове рішення про задоволення позову повністю. Також апелянт просив поновити пропущений строк на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга позивача обґрунтована наступним. На думку апелянта внаслідок незаконного та безпідставного вилучення майна у ТОВ "Дорпостач" під час проведення 18.02.2016 обшуку на автозаправній станції в м. Шостка по вул. Некрасова, 6, останньому було завдано збитків у розмірі 267 521,75 грн і вказані збитки підлягають стягненню з державного бюджету.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 у справі №920/198/19 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорпостач" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 у справі № 920/198/19 задоволено, поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження, зупинено дію рішення Господарського суду м. Києва від 23.10.2019 у справі № 920/198/19, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорпостач" призначено на 19.12.2019.
12.12.2019 через відділ документального забезпечення суду від Головного управління Національної поліції у Сумській області надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити в приміщенні Зарічного районного суду м. Суми або Сумського районного суду Сумської області.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 погоджено розгляд справи призначений на 19.12.2019 об 11 годині 20 хв. здійснювати в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2019 оголошено перерву у судовому засіданні до 21.01.2020 у зв'язку із нез'явленням представників відповідачів 2-5 та необхідністю додаткового з'ясування обставин справи.
Відповідачами 1, 4, 6 було подано відзиви на апеляційну скаргу у яких відповідачі проти заявлених у скарзі вимог заперечували та просили залишити без змін рішення місцевого господарського суду з огляду на його законність та обґрунтованість.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Частиною 7 вказаної статті передбачено, що закінчивши з'ясування обставин і перевірку їх доказами, суд апеляційної інстанції надає учасникам справи можливість виступити у судових дебатах у такій самій послідовності, в якій вони давали пояснення.
Отже, враховуючи вищенаведене, головуючим суддею, з дотриманням норм процесуального права, було оголошено про судові дебати.
Відповідно до частини 9 ст. 270 ГПК України, після закінчення дебатів суд виходить до нарадчої кімнати.
Отже, після проведення колегією суддів наради, головуючий суддя оголосив вступну та резолютивну частини постанови у даній справі, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорпостач" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 у справі № 920/198/19 від 03.10.2019 - без змін.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст . 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою слідчого судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 09.02.2016 у справі № 589/887/16-к за клопотанням прокурора Шосткинської місцевої прокуратури Резнік О.М. було надано слідчому СВ Шосткинського ВП (м. Шостка) ГУНП в Сумській області Бурнатному Д.С. дозвіл на проведення обшуку у приміщеннях автозаправних станцій, розташованих за адресами м. Шостка, вул. Некрасова, 6, вул. Шевченка, 45, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання документів та предметів, що можуть мати значення для розслідування кримінального провадження № 12014200110002360 від 27.12.2014, а саме, договори на постачання продукції, товаротранспортні накладні, видаткові та інші накладні, прибуткові та касові ордери, головна книга, носії інформації (у тому числі електронні), касові книги, кошти, отримані від реалізації продукції з використанням об'єкту інтелектуальної власності, належного ПП "Автопрофіт", та інші документ, які стосуються подальшого продажу товарів з використанням об'єкту інтелектуальної власності, належного ПП "Автопрофіт" та мають значення для встановлення істини у кримінальному провадженні.
На підставі даної ухвали, 12.02.2016 та 18.02.2016 відповідно, були проведені обшуки на автозаправних станціях ТОВ "Дорпостач" в м. Шостка по вул. Шевченка, 45 та вул. Некрасова, 6.
В ході проведення даних обшуків було вилучене майно ТОВ "Дорпостач", яке необхідне для здійснення підприємницької діяльності, та про відшукання якого прямо не було надано дозвіл в ухвалі про проведення обшуку.
За твердженням позивача у зв'язку із проведенням обшуків ТОВ "Дорпостач" було позбавлене можливості здійснювати підприємницьку діяльність на автозаправних станціях в м. Шостка по вул. Шевченка, 45 та вул. Некрасова, 6.
Ухвалою слідчого судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 16.02.2016 у справі № 589/1019/16-к було відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Шосткинського ВП ГУ НП в Сумській області Бурнатного Д.С., погодженого прокурором Шосткинської місцевої прокуратури Резнік О.М. про арешт майна, яке було вилучено під час проведення обшуку 12.02.2016 на автозаправній станції в м. Шостка по вул. Шевченка, 45.
Позивач зазначає, що у цій ухвалі наголошено, зокрема, що з урахуванням положень діючого КПК України, слідчим суддею враховано, що в клопотанні про арешт майна по кримінальному провадженні № 12014200110002360 від 27.12.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 229 КК України відсутня особа з правовим статусом, визначеним у ч. 1 ст. 170 КПК України, що б давало можливість застосування арешту майна, клопотання подане з порушенням строку звернення з клопотанням, відсутня обґрунтована підозра у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, не зазначений розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Також, не доведено можливість використання зазначеного майна у кримінальному провадженні; достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину; доказом злочину; набуте злочинним шляхом; доходом від вчинення злочину; отримане за рахунок доходів від вчинення злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого.
Оскільки вилучене під час обшуку 12.02.2016 майно повернуто не було, ТОВ "Дорпостач" звернулось зі скаргою, та ухвалою слідчого судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 22.02.2016 у справі № 589/1019/16-к було зобов'язано слідчого, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22014200110002360 від 27.12.2014, повернути ТОВ "Дорпостач" тимчасово вилучене 12.02.2016 під час обшуку майно за адресою: м. Шостка, вул. Шевченка, 45.
Ухвалою колегії суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області від 29.02.2016 ухвала слідчого судді від 16.02.2016 про відмову в арешті майна була залишена без змін. В ухвалі суду апеляційної інстанції зазначено, що розглянувши клопотання слідчого та відмовивши у його задоволенні, слідчий суддя цілком вірно та обґрунтовано дійшла висновку про відсутність підстав для арешту зазначеного у клопотанні майна. Зокрема, слідчий суддя врахувала правові підстави для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, наслідки арешту майна, розумність та співмірність обмеження права власника майна завданням кримінального провадження. В межах кримінального провадження № 12014200110002360 від 27.12.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 229 КК України, підозра жодній особі не оголошувалась, що б давало підставу для арешту майна. Крім того, не визначено розміру шкоди, завданої даним злочином, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Як слідчим так і стороною обвинувачення не було доведено, що вищевказане майно ТОВ "Дорпостач" може використовуватись як доказ у кримінальному провадженні, яке набуте злочинним шляхом, є засобом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення або отримане за рахунок доходів від вчинення злочину.
Апелянт зазначає, що вказаними судовими рішеннями підтверджується незаконність та безпідставність вилучення майна у ТОВ "Дорпостач" під час проведення 12.02.2016 обшуку на автозаправній станції в м. Шостка по вул. Шевченка, 45.
Також, ухвалою слідчого судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 23.02.2016 у справі № 589/1019/16-к було відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Шосткинської місцевої прокуратури Резнік О.М. про арешт майна, яке було вилучено під час проведення обшуку 18.02.2016 на автозаправній станції в м. Шостка по вул. Некрасова, 6.
У вказаній ухвалі зазначено, зокрема, що з урахуванням положень діючого КПК України, слідчим суддею враховано, що в клопотанні про арешт майна по кримінальному провадженні №12014200110002360 від 27.12.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 229 КК України відсутня особа з правовим статусом, визначеним у ч. 1 ст. 170 КПК України, що б давало можливість застосування арешту майна, за тривалий час досудового розслідування відсутня обґрунтована підозра у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, не зазначений розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, не вказаний розмір неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, не проведена експертиза в сфері інтелектуальної власності, по дає підстави для сумніву щодо використання ТОВ "Дорпостач" товарного знаку "klо". Також не доведено: можливість використання зазначеного майна у кримінальному провадженні; достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення почину; доказом злочину; набуте злочинним шляхом; доходом від вчинення злочину; отримане за рахунок доходів від вчинення злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, звинуваченого. Посилання на необхідність накладення арешту на зазначене майно є передчасним, так як суду не надано переконливих доказів щодо вчинення вказаного кримінального правопорушення. Крім того, зважаючи на наслідки арешту майна, яке безумовно тягне за собою зупинення діяльності ТОВ "Дорпостач", в зв'язку з цим вивільнення осіб, що працюють на підприємстві та недоотримання Державним бюджетом України сплачених підприємством податків, та ті обставини, що у кримінальному провадженні навіть за рік досудового розслідування достовірно не встановлено ідентичності використаного підприємством товарного знаку "klо", що належить ПП "Автопрофіт", а також зважаючи на надані фотознімки є підстави вважати, що використаний знак може бути лише імітацією товарного знаку, що не тягне за собою кримінальної відповідальності, а накладення арешту на вилучене майно матиме негативні наслідки, то слідчий суддя вважає, що нема правових підстав для задоволення зазначеного клопотання.
Ухвалою колегії суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області від 14.03.2016 зазначена ухвала слідчого судді від 23.02.2016 була залишена без змін. В ухвалі суду апеляційної інстанції зазначено, що розглянувши клопотання слідчого та відмовивши у його задоволенні, слідчий суддя цілком вірно та обґрунтовано дійшла висновку про відсутність підстав для арешту зазначеного у клопотанні майна. Зокрема, слідчий суддя врахувала правові підстави для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, наслідки арешту майна, розумність та співмірність обмеження права власника майна завданням кримінального провадження. Як вірно зазначив слідчий суддя, в межах кримінального провадження № 12014200110002360 від 27.12.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 229 КК України, відсутня особа з правовим статусом, визначеним у ч. 1 ст. 170 КПК України, що б давало можливість застосування арешту майна, за тривалий час досудового розслідування відсутня обґрунтована підозра у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, не зазначений розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, не вказаний розмір неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та не проведена експертиза в сфері інтелектуальної власності, що дає підстави для сумніву щодо використання ТОВ "Дорпостач" товарного знаку "klо". Як слідчим так і стороною обвинувачення не було доведено, що вищевказане майно ТОВ "Дорпостач" може використовуватись як доказ у кримінальному провадженні, яке набуте злочинним шляхом, є засобом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення або отримане за рахунок доходів від вчинення злочину. Крім того, накладення арешту на вилучене майно матиме негативні наслідки, що тягнуть за собою зупинення діяльності ТОВ "Дорпостач", а оскільки більше ніж за рік досудового розслідування, всупереч ст. 219 КПК України по даному кримінальному провадженні нікому не повідомлено про підозру, не призначено експертизи та достовірно не встановлено ідентичності використаного підприємством товарного знаку "klо", що належить ПП "Автопрофіт", то колегія суддів вважає, що немає правових підстав для накладення арешту на вищевказане майно.
Таким чином, апелянт зазначає, що даними судовими рішеннями підтверджується незаконність та безпідставність вилучення майна у ТОВ "Дорпостач" під час проведення 18.02.2016 обшуку на автозаправній станції в м. Шостка по вул. Некрасова, 6.
На підстав вищевикладеного, апелянт просить суд стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорпостач" збитки у розмірі 267 521,75 грн.
Відповідачі, заперечуючи проти позову, вказують на недоведеність позивачем понесення збитків у розмірі 267 521,75 грн та відсутність доказів визнання дій органів досудового розслідування незаконними.
Частиною 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна,
За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК).
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Колегія суддів відзначає, що з наявних у матеріалах справі доказів, зокрема рішень слідчих суддів та судів апеляційної інстанції, не вбачається встановлення судом факту незаконних дій (бездіяльності) працівників органів досудового розслідування; доказів звернення позивача з відповідними вимогами до суду також не надано.
При цьому суд зважає на те, що перевірка правомірності відповідних дій чи бездіяльності органів дізнання, досудового слідства чи прокуратури здійснюється у відповідності до положень КПК України, та не відноситься до компетенції судів господарської юрисдикції. Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.09.2018 (справа №910/6099/17) від 09.04.2019 (справа №910/23364/17).
Судова колегія відзначає, що відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювана шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 07.10.2015 у справі №916/3371/14, від 28.01.2015 у справі №5023/3993/12(5023/9057/11), від 04.11.2014 у справі №904/1197/14, від 02.09.2014 у справі №910/2023/13, від 22.01.2013 у справі №5011-71/2684-2012, від 19.08.2014 у справі №3-51гс 14).
Отже, для наявності підстав для відшкодування збитків, є доведення наявності у діях або бездіяльності відповідачів одночасно 3-х елементів, а саме:
1) факту неправомірності дій при здійсненні ними своїх повноважень щодо вилучення та несвоєчасного повернення майна, належного позивачеві;
2) спричинення шкоди;
3) причинного зв'язку між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіянням шкоди.
Зважаючи на викладене, неправомірність дій (бездіяльності) службових чи посадових осіб працівників поліції щодо вилучення та несвоєчасного повернення тимчасово вилученого майна, як одного з складових цивільної відповідальності, повинна бути доведена, тобто має підтверджуватись в силу ст. 78 ГПК України належними доказами, зокрема, відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків.
Така правова позиція наведена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 25.10.2005 у справі №32/421, у постанові Вищого господарського суду України від 13.06.2017 у справі №903/89/16, а також у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №720/454/16-ц.
На підставі наведеного колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про відшкодування за рахунок Державного бюджету України збитків, завданих позивачу незаконними діями (бездіяльністю) органів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12014200110002360 у розмірі 267521,75 грн. являються недоведеними, необґрунтованими, а відтак, не підлягають задоволенню.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорпостач" , в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 у справі №920/198/19, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене, оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 у справі №920/198/19 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.
Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорпостач" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 у справі №920/198/19 залишити без змін.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №920/198/19.
Повний текст постанови складено та підписано 23.01.2020.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді С.А. Пашкіна
С.І. Буравльов