вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" січня 2020 р. Справа№ 910/11505/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Ткаченка Б.О.
Суліма В.В.
без виклику сторін
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київський метрополітен"
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2019
у справі № 910/11505/19 (суддя Босий В.П.)
за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"
до Фізичної особи-підприємця Загоруйко Олени Фоніївни
за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про стягнення 130 434,56 грн.,
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2019 позов Комунального підприємства "Київський метрополітен" задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Загоруйко Олени Фоніївни на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" заборгованість у розмірі 53 175,94 грн. та судовий збір у розмірі 797,64 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулось до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження, рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2019 у справі № 910/11505/19 скасувати частково, у частині відмови у задоволенні позовних вимог у розмірі 77 258,62 грн., та прийняти нове рішення, яким вказані позовні вимоги задовольнити повністю. Вирішити питання про перерозподіл судових витрат відповідно до розміру задоволених позовних вимог.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник вказує на те, що резолютивна частина рішення складена з порушенням п. 1 ч. 5 ст. 238 ГПК України, є нечіткою та такою, що унеможливлює її правильне сприйняття та ускладнює безпосереднє виконання рішення.
Скаржник зазначає, що форма правочину щодо зміни та розірвання договору може бути визначена сторонами договору, за їх домовленістю, однак, жодних змін до п. 3.10 договору сторонами не вносилось. Договором не передбачено, що виконання п. 3.10 договору здійснюється на підставі виставленого балансоутримувачем рахунку, отже, враховуючи те, що рахунок не є первинним бухгалтерським документом, який підтверджує факт вчинення певної господарської операції, а факт виставлення рахунку на меншу суму не свідчить про внесення змін до укладеного сторонами договору оренди та, відповідно, не змінює розмір обумовленого договором авансового платежу, зафіксованого в договорі, складення позивачем рахунку-фактури на сплату авансового платежу у меншому розмірі, не свідчить про погодження ним меншого розміру авансового платежу, аніж передбачений умовами договору.
Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2019 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київський метрополітен" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2019 у справі № 910/11505/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.
Північний апеляційний господарський суд, визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надійшло.
Згідно з ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).
За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено, що з 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1 921,00 грн.
Отже, малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує 192 100,00 грн. (1 921,00 грн.* 100 = 192 100,00 грн).
Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення 130 434,56 грн., вказана справа, відповідно до приписів ГПК України, відноситься до малозначних справ.
Частиною 10 ст. 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Виходячи із зазначених правових норм, перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Київський метрополітен" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2019 у справі № 910/11505/19 у визначеному складі колегії суддів. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київський метрополітен" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2019 у справі № 910/11505/19 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.
16.12.2019 від третьої особи через відділ канцелярії суду надійшли письмові пояснення, у яких третя особа вказала, що підтримує апеляційну скаргу та просить суд задовольнити її у повному обсязі.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, доводи відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 13.10.2017 між третьою особою, позивачем та відповідачем укладений договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2527 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого третя особа, за договором орендодавець, на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності № 53 від 13.06.2017 передає, а відповідач, за договором орендар, приймає в оренду нерухоме майно (приміщення №12), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: м. Київ, станція метро "Петрівка" (вестибюль №2), для розміщення на території метрополітену торговельних об'єктів змішаної торгівлі.
Згідно з п. 3.1 договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради № 415/1280 від 21.04.2015 згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору, становить без ПДВ 1 942,42 грн. за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку 54 387,73 грн.
Також у п. 3.10 договору сторони погодили умову про те, що зобов'язання відповідача по сплаті орендної плати забезпечується у вигляді авансової орендної плати в розмірі не менше ніж орендна плата за два місяці. Відповідач сплачує авансовий платіж протягом 10 календарних днів з дати підписання договору. Позивач, за договором підприємство-балансоутримувач, зараховує авансовий платіж як орендну плату за останні два місяці строку дії договору оренди. Індексація орендної плати в цьому випадку проводиться відповідно до Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду.
Однак, як вказує позивач у позовній заяві, відповідачем не виконано свого обов'язку, передбаченого п. 3.10 договору, та не сплачено авансової орендної плати за договором, у зв'язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем складає суму у розмірі 130 434,56 грн.
Внаслідок укладення договору згідно із ст. 11 ЦК України виникли цивільні права та обов'язки.
Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Така ж норма закріплена і в ст. 526 ЦК України.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України, передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За своєю правовою природою договір № 2527 є договором найму (оренди).
Частиною 1 ст. 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-ХІІ (далі - Закон № 2269) орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Згідно із ч. 1 ст. 628, ч. 1 ст. 636 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.
Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що враховуючи положення п. 3.1 договору, авансова орендна плата згідно із п. 3.10 договору, на момент його укладення, становила суму у розмірі 130 530,56 грн. ((54 387,73(розмір орендної плати)+10 877,55(20% ПДВ))*2), яка мала бути сплачена відповідачем до 23.10.2017.
В подальшому, 14.08.2018 між третьою особою, позивачем та відповідачем укладено договір № 1 про внесення змін до договору (надалі - договорі № 1), відповідно до якого сторони внесли зміни, зокрема, до п. 3.1 договору та виклали його в наступній редакції: "орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради № 415/1280 від 21.04.2015 згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору, становить без ПДВ 720,03 грн. за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому за місяць складає 22 156,64 грн. та застосовується з 01.09.2018.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Колегія суддів апеляційного господарського суду також погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що хоча договором № 1 сторони дійшли згоди про зменшення розміру орендної плати до 22 156,64 грн. (без ПДВ) та безпосереднє застосування такого розміру з 01.09.2018, зобов'язання відповідача зі сплати авансової орендної плати виникло з моменту підписання договору та мало бути виконано до 23.10.2017.
Натомість колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із висновком господарського суду про те, що позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 202 від 18.04.2019, з якого вбачається, що позивач погодив суму авансової орендної плати відповідно до п. 3.10 договору у розмірі 53 175,94 грн. враховуючи наступне.
Згідно із п. 9.2 договору усі зміни та доповнення до цього договору оформляються у письмовій формі і вступають в силу з моменту підписання їх сторонами.
В матеріалах справи відсутні докази внесення змін до п. 3.10 договору, та внесення змін до п. 3.1 станом на 23.10.2017.
Слід зазначити, що у договорі відсутні положення про те, що авансовий платіж може бути погоджений у рахунку на оплату.
Колегія суддів апеляційного господарського суду наголошує на тому, що у відповідача згідно із умовами договору було зобов'язання сплатити авансовий платіж у розмірі 130 434,56 грн. саме до 23.10.2017, натомість рахунок на оплату, виставлений позивачем датований 18.04.2019.
Посилання відповідача про те, що договір є припиненим оскільки останній звернувся до позивача та третьої особи із листом №1 від 02.10.2019 щодо припинення договору керуючись п. 9.4 договору та ст. 766 ЦК України є безпідставним, враховуючи наступне.
Згідно із ст. 9.4 договору, він припиняється у разі: ліквідації орендодавця або орендаря; невиконання або систематичного неналежного виконання істотних умов договору; закінчення строку на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта; у разі смерті орендаря (якщо орендарем є фізична особа); в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 766 Цивільного кодексу України якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором:
1) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою;
2) відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.
Відповідач, посилаючись на невиконання умов договору щодо передачі об'єкта оренди в оренду, стверджує про припинення дії договору.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.
Однак, умовами договору, а саме п.п. 4.1.1, 4.2.1, 4.2.2 сторони погодили, що третя особа зобов'язана протягом 30 календарних днів після виконання відповідачем проектних, будівельно-монтажних робіт та підписання акту введення в експлуатацію передати по акту приймання-передачі об'єкт оренди. Відповідач зобов'язаний забезпечити розробку проектної документації на об'єкт оренди у відповідності до технічних вимог, наданим позивачем на замовлення відповідача, погодити з позивачем та виконати будівельно-монтажні роботи. Відповідач зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту введення в експлуатацію прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що сторони за договором погодили умову про те, що передача об'єкта оренди відповідачу в оренду пов'язана з моментом виконання відповідачем проектних, будівельно-монтажних робіт та підписання акту введення в експлуатацію, натомість відповідачем доказів виконання таких зобов'язань не надано, що свідчить про те, що строк виконання третьою особою обов'язку з передачі об'єкта оренди відповідачу не настав.
Таким чином, враховуючи умови договору № 2527, який на момент розгляду справи по суті є чинним, положення ст. 530 ЦК України, п. 3.10 договору, наявність у відповідача грошового зобов'язання зі сплати на користь позивача заборгованості у розмірі 130 434,56 грн. є підтвердженою, а позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача авансового платежу у розмірі 130 434,56 грн. є такою, що підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню.
Натомість відповідачем вказана заборгованість не спростована та не надано доказів її погашення.
Слід зазначити, що сторони також погодили умову про те, що надміру сплачена сума орендної плати підлягає в установленому порядку заліку в рахунок майбутніх платежів, а у разі неможливості такого заліку у зв'язку із припиненням орендних відносин - повернення відповідачу (п. 3.11 договору).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; (п. 1, 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України).
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1, 3 ч. 1, ч. 2 ст. 277 ГПК України із застосуванням положень ст. 257, 258, 264 Цивільного кодексу України дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги Комунального підприємства "Київський метрополітен" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2019 в частині відмови у стягненні заборгованості у розмірі 77 278,62 грн., ухваливши у вказаній частині нове рішення - про задоволення позову.
Отже, керуючись ст. 2, ч. 4 ст. 236, ст. 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги у даній справі та часткового скасування рішення суду першої інстанції про відмову задоволені позову в частині стягнення заборгованості у розмірі 77 278,62 грн., з ухваленням нового - про задоволення позову.
З урахуванням задоволення апеляційної скарги, понесені судові витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції (судовий збір) покладається на відповідача у справі, в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 281, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київський метрополітен" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2019 у справі № 910/11505/19 - задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2019 у справі № 910/11505/19 скасувати в частині відмови у стягненні 77 278,62 грн. заборгованості та розподілу судового збору, з ухваленням у вказаній частині нового рішення.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Загоруйко Олени Фоніївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, пр. Перемоги, будинок 35; ідентифікаційний код 03328913) 77 278,62 грн. заборгованості, 1 123,36 грн. судового збору.
В решті рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2019 у справі № 910/11505/19 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Загоруйко Олени Фоніївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, пр. Перемоги, будинок 35; ідентифікаційний код 03328913) 53 175,94 грн. та судового збору у розмірі 797,64 грн. - залишити без змін.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Загоруйко Олени Фоніївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, пр. Перемоги, будинок 35; ідентифікаційний код 03328913) 2 881,50 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
4. Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду міста Києва.
5. Матеріали справи № 910/11505/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді Б.О. Ткаченко
В.В. Сулім