вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" січня 2020 р. Справа№ 910/11410/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Пашкіної С.А.
за участю секретаря судового засідання: Добрицької В.С.
учасники справи:
позивача Ніколова В.М.
відповідача Марків Н.В.
третьої особи Лесик Б.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Класс"
на рішення Господарського суду м. Києва
від 24.10.2019 (дата повного тексту 29.10.2019)
у справі № 910/11410/19 (суддя Демидов В.О.)
за позовом Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Класс"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство "Айбокс Банк"
про стягнення 257797,50 грн,
Позивач - Міністерство оборони України, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Класс", третя особа Приватне акціонерне товариство "Айбокс Банк", в якому просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Класс" на користь Міністерства оборони України 257797,50 грн. штрафних санкцій (штрафу та пені) за порушення умов договору від 27.06.2018 № 286/2/18/60; судові витрати покласти на відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем 27.06.2018 укладено договір № 286/2/18/60 про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України), а саме - обладнання для закладів громадського харчування (39310000-8) (казан електричний для варіння їжі, об'єм 400 л.): лот 1. Обладнання для їдалень (39312200-4) (казан електричний для варіння їжі, об'єм 400 л.), а саме: казан електричний для варіння їжі КВЕ-400) у кількості 19 штук до 25.08.2018 включно. Загальна вартість товару, що підлягав постачанню становить 1054500,00 грн, термін дії договору визначено до 31.12.2018. Під час виконання договору та при постачанні товару відповідачем допущено прострочення строків постачання товару у зв'язку з чим нараховано штрафні санкції у розмірі 257797,50 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.10.2019 у справі №910/11410/19 позов - задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Класс" на користь Міністерства оборони України суму штрафних санкцій у розмірі 164890 грн 50 коп. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2473 грн 36 коп., а всього 167363 (сто шістдесят сім тисяч триста шістдесят три) грн 86 (вісімдесят шість) коп. В решті позовних вимог - відмовлено.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що позивач відмовився від прийняття виконання договору на суму 999000,00 грн, а відповідач повідомив про неможливість проведення подальшої поставки товару позивачу. Крім того, судом було встановлено, що відповідно до п.п. 7.3.6. п. 7.3. розділу VII договору за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого товару за кожну добу затримання, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вартості недопоставленого товару. Отже, здійснивши перерахунок заявлених вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені у розмірі 91075,50 грн та штрафу у розмірі 73815,00 грн, а всього 164890,50 грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Класс" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило суд скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним. На думку скаржника, судом у рішенні не надано правової оцінки зміні технічних вимог до Товару. Відповідач у своїх додаткових пояснення від 11.10.2019 № 11/10/19-г/289 на позовну заяву зазначав, що позивачем після укладення Договору з відповідачем було змінено технічні вимоги до Товару, який мав бути йому поставлений і тому фізично неможливо було поставити Товар у кількості 18 штук у строки передбачені Договором. Відповідачу знадобився певний час для того, щоб переобладнати лінії виробництва комплектуючих, які за вимогами Позивача мають бути змінені. Водночас, позивач був повідомлений відповідачем, що залишок Товару може бути поставлений протягом дії Договору (копія листа міститься в матеріалах справи). Пунктом 10.1. Договору передбачено, що Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення. Листом від 21.11.2018 за № 286/6/6070 Позивач повідомив, що відмовляється від прийняття 18 штук Товару на суму 999 000,00 гривень без зазначення причин, це з урахуванням того, що за попередньою домовленістю між Сторонами Товар мав бути поставлений протягом дії Договору.
Згідно з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2019 апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Класс" на рішення Господарського суду м. Києва від 24.10.2019 у справі №910/11410/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Андрієнка В.В., судді Буравльов С.І., Пашкіна С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 у справі №910/11410/19 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Класс" про відстрочення сплати судового збору за оскарження рішення Господарського суду м. Києва від 24.10.2019 у справі №910/11410/19. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Класс" на рішення Господарського суду м. Києва від 24.10.2019 у справі №910/11410/19 залишено без руху, надавши скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.
В подальшому після усунення недоліків апелянтом, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 відкрито апеляційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Класс" та призначено справу до розгляду на 21.01.2020.
28.12.2019 на адресу суду від третьої особи надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд задовольнити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Класс» на рішення Господарського суду м. Києва від 24.10.2019 у справі №910/11410/19, скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 24.10.2019 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, третя особа зазначила, що судом першої інстанції при розгляді справи не надано належної оцінки неправомірності нарахування пені та штрафу за не поставку товару відповідачем у період протягом якого діяв Договір. Позивач відмовився від виконання своїх зобов'язань по Договору з 21.11.2018, тобто кінцевою датою нарахування пені та штрафу є ця дата. У разі якщо в суді буде доведено порушення зобов'язань відповідачем.
В судове засідання, яке відбулось 21.01.2020 з'явились всі учасники апеляційного провадження.
Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Частиною 7 вказаної статті передбачено, що закінчивши з'ясування обставин і перевірку їх доказами, суд апеляційної інстанції надає учасникам справи можливість виступити у судових дебатах у такій самій послідовності, в якій вони давали пояснення.
Враховуючи вищенаведене, головуючим суддею, з дотриманням норм процесуального права, було оголошено про судові дебати.
Представники відповідача та третьої особи підтримали апеляційну скаргу, просили суд її задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати, представник позивача заперечував щодо доводів наведених в апеляційній скарзі та просив суд її відхилити.
Відповідно до частини 9 ст. 270 ГПК України, після закінчення дебатів суд виходить до нарадчої кімнати.
Отже, після проведення колегією суддів наради, головуючий суддя оголосив вступну та резолютивну частини постанови у даній справі, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Класс" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 24.10.2019 без змін.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
27.06.2018 між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Класс" (постачальник) укладено договір № 286/2/18/60 про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України), за умовами якого постачальник зобов'язався у 2018 році поставити Міністерству оборони України обладнання для закладів громадського харчування (39310000-8) (Казан електричний для варіння їжі, об'єм 400 л) лот 1. Обладнання для їдалень (39312200-4) (Казан електричний для варіння їжі, об'єм 400 л), а саме: Казан електричний для варіння їжі КВЕ-400 (далі - товар), зазначений у специфікації, а замовник забезпечити приймання та оплату товару в кількості, у строки.
Згідно п. 1.2. розділу І сторонами договору визначено, що ціна, кількість та строки постачання товару визначаються специфікацією, за якою товаром є казан електричний для варіння їжі КВЕ-400 у кількості 19 штук загальною вартістю 1054500,00 грн. з ПДВ, строк постачання - до 25.08.2018 включно.
Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. розділу V договору товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо. Терміни постачання обладнання визначено у рознарядці замовника, яка є невід'ємною частиною договору. Місцем поставки товару є військові частини Міністерства оборони України, що зазначені у рознарядці Міністерства оборони України, яка є невід'ємною частиною цього договору, згідно з розрахунком поставки та обов'язковим дотриманням передбачених нею вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та черговості відвантажень.
Згідно рознарядки Міністерства оборони України за специфікацією (додаток 12.1.1. договору від 27.06.2018 № 286/2/18/60) сторонами договору погоджено місця постачання товару (військові частини А0284, А0998, А0704, Центр забезпечення службової діяльності МО та ГШ ЗСУ), та терміни такого постачання - до 25.08.2018 включно.
Відповідно до п.п. 2.1. розділу ІІ договору постачальник повинен поставити замовнику товар якість, маркування, тара та упаковка якого відповідає вимогам чинних стандартів (ТУ У 27.5-36068718-002:2018) і в установленому порядку буде підтверджена такими документами: інструкція з експлуатації та гарантійний талон, сканований гарантійний лист виробника та/або постачальника, що посвідчує якість та відповідність товару технічним та якісним вимогам замовника, декларація про відповідність технічним регламентам (для холодильного та технологічного обладнання).
На виконання умов договору поставки відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Класс" виставлено до сплати позивачу Міністерству оборони України рахунок-фактуру № 509 про сплату коштів за поставку казана електричного для варіння їжі КВЕ-400 (ТУ У 27.5-36068718-002:2018) у кількості 1 штуки вартістю 55500,00 грн з ПДВ (а.с. 21). Вартість вказаного товару також підтверджується видатковою накладною № 224 від 24.08.2018 (а.с. 22).
22.10.2018 сторонами договору підписано акт приймання № 55 казана електричного для варіння їжі КВЕ-400 у кількості 1 штуки вартістю 55500,00 грн.(а.с. 23).
Факт поставки даного товару підтверджується повідомленням-підтвердженням отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством оборони України в централізованому порядку (а.с. 24).
Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. розділу IV договору розрахунки за фактично поставлений товар проводиться протягом 30 календарних днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунка-фактури на відвантажений товар, підписаного керівником та головним бухгалтером підприємства (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі), але не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення поточного бюджетного року. До рахунки-фактури додаються: акт приймання-передачі; видаткова накладна постачальника; повідомлення підтвердження (додаток № 12.2.1. до договору), яке оформлюється одержувачем замовника.
Згідно із п.п. 6.3.1., 6.3.2., 6.3.5. п. 6.3. розділу VI договору постачальник зобов'язаний забезпечити постачання товару у строки, встановлені договором; забезпечити постачання товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом ІІ договору; письмово, не пізніше ніж за два робочі дні, повідомити одержувача замовника про дату надання товару для приймання.
У відповідності до п.п. 6.1.1., 6.1.2. п. 6.1. розділу VI договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари протягом 30 календарних днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформлених документів, передбачених договором; прийняти поставлений товар згідно з належним чином оформленим і підписаним актом приймання-постачання (додаток 22 до наказу Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440).
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Отже, правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначені Законом України "Про публічні закупівлі".
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей закон застосовується: до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень; до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень. Під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом, та можуть використовувати електронну систему закупівель з метою відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору.
Частиною 2 статті 32 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем торгів протягом строку дії його пропозиції, не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та пропозиції учасника-переможця. З метою забезпечення права на оскарження рішень замовника договір про закупівлю не може бути укладено раніше ніж через 10 днів з дати оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір про закупівлю.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач під час укладення спірного договору про поставку у даному договорі обумовили істотні умови договору, а також обумовили строк здійснення поставки (до 25.08.2018 включно).
Відповідно, 22.10.2018 сторонами підписано акт приймання № 55 казана електричного для варіння їжі КВЕ-400 у кількості 1 штуки вартістю 55500,00 грн. Факт здійснення поставки даного товару відповідачем не спростовується та підтверджується матеріалами справи.
Крім того, судом було встановлено, що отримання даного товару з боку позивача підтверджується не тільки актом приймання № 55 від 22.10.2018, а й повідомленням-підтвердженням, що у сукупності свідчать про отримання товару з боку позивача саме 22.10.2018 відповідача без будь-яких застережень.
Отже, з обумовленої сторонами кількості казанів електричних для варіння їжі КВЕ-400 (19 штук) відповідачем поставлено 22.10.2018 на користь позивача казан у кількості 1 шт. загальною вартістю 55500,00 грн. Інші частина товару не поставлена, що також не заперечувалось представником скаржника в судовому засіданні в апеляційній інстанції.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з п. 6.2.4. Договору, визначено, що у разі порушення постачальником порядку постачання товару, його кількості, якості та строків, які визначені у специфікації, та/або рознарядці, при зміні постачальником в односторонньому порядку умов Договору чи відмови від виконання Договору замовник, в односторонньому порядку, має право відмовитися від подальшого виконання зобов'язань постачальником за Договором; відмовитися від встановлення на майбутнє господарських відносин з постачальником; достроково розірвати Договір, повідомивши про це постачальника у строк 5 робочих днів з дня настання таких підстав.
Отже, 21.11.2018 позивач звернувся письмово до відповідача із листом, в якому повідомив, що відповідно до п.п. 6.2.4. умов договору замовник відмовляється від прийняття подальшого виконання зобов'язань постачальником на загальну суму 999000,00 грн.
22.11.2018 відповідачем повідомлено листом Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України про те, що внаслідок усунення браку (демонтажні роботи несправних тенів) виявленого службою технічного контролю відповідача, лінію випуску казанів зупинено до моменту отримання якісних тенів від виробника для їх заміни та повідомлено, що технічні можливості виробника тенів не дозволяють виготовити їх раніше 20.12.2018. Вказаним листом відповідачем також повідомлено позивача, що казани електричні для варіння їжі об'ємом 400 л. в кількості 18 штук на суму 999000,00 грн не буде поставлено.
Статтею 615 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Таким чином, враховуючи відмову позивача від прийняття виконання договору на суму 999000,00 грн та повідомлення відповідачем неможливості проведення подальшої поставки товару позивачу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що внаслідок відмови позивача від прийняття подальшого виконання зобов'язання, господарське зобов'язання по поставці товару вважається припиненим з 21.11.2018.
Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частинами 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 552 Цивільного кодексу України визначено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Частинами 2 і 4 статті 231 ГК передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості. Розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).
Також, вказана правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду Верховного суду від 02.04.2019 у справі № 917/194/18.
Відповідно до п.п. 7.3.6. п. 7.3. розділу VII договору за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого товару за кожну добу затримання, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вартості недопоставленого товару.
Позивачем до сплати відповідачу нараховано суму пені за порушення строків поставки товару - казан електричний для варіння їжі вартістю 55500,00 грн у кількості 1 шт. у розмірі 3163,50 грн та штрафу у розмірі 3885,00 грн, всього 7048,50 грн враховуючи строк прострочення поставки з 26.08.2018 до 21.10.2018 включно. Вказаний розрахунок приймається судом та підтверджується фактичними обставинами справи.
При цьому, судом першої інстанції було вірно зазначено, що строк прострочення становить 88 днів, починаючи з 26.08.2018 до 21.11.2018, у зв'язку з чим пеня за несвоєчасне постачання товарів становить 87912 грн (999000,00 * 0,1 *88), штраф складає 69930 грн (999000,00 *7).
Стосовно доводів апелянта (відповідача) в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
У відповідності до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, як вказував апелянт, що позивачем після укладення Договору з відповідачем, було змінено технічні вимоги до Товару, який мав бути йому поставлений і тому фізично неможливо було поставити Товар у кількості 18 штук у строки передбачені Договором. Відповідачу знадобився певний час для того, щоб переобладнати лінії виробництва комплектуючих, які за вимогами позивача мають бути змінені.
Однак, зазначене не відповідає дійсності.
Відповідно до п. 11.1 Договору, зміни та доповнення до Договору вносяться тільки у письмовій формі шляхом укладання відповідних додаткових угод, які підписуються Сторонами цього Договору та додаються до тексту як невід'ємної його частини.
Судом було встановлено, що матеріали справи не містять вказаних вище документів, на які посилається скаржник. Жодних інших документів (доказів) відповідачем надано суду не було в розумінні статей 76-79 та 86 ГПК України.
Крім того, як вже було зазначено вище, в матеріалах справи наявний лист датований 22.11.2018, в якому відповідач повідомив Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України про те, що внаслідок усунення браку (демонтажні роботи несправних тенів) виявленого службою технічного контролю відповідача, лінію випуску казанів зупинено до моменту отримання якісних тенів від виробника для їх заміни та повідомлено, що технічні можливості виробника тенів не дозволяють виготовити їх раніше 20.12.2018. Вказаним листом відповідачем також повідомлено позивача, що казани електричні для варіння їжі об'ємом 400 л. в кількості 18 штук на суму 999000,00 грн не буде поставлено. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач вказаним листом спростував сам посилання в своїй скарзі, що недопоставка товару склалася з вини позивача.
Стосовно твердження скаржника, що листом від 21.11.2018 за № 286/6/6070 позивач повідомив, що відмовляється від прийняття 18 штук Товару на суму 999 000,00 гривень без зазначення причин, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно п. 1.2. розділу І сторонами Договору визначено, що ціна, кількість та строки постачання товару визначаються специфікацією, за якою товаром є казан електричний для варіння їжі КВЕ-400 у кількості 19 штук загальною вартістю 1054500,00 грн з ПДВ, строк постачання - до 25.08.2018 включно.
В своєму листі від 21.11.2018 №286/6/6070/ (адресований відповідачу) позивач зазначив, що станом на 19.11.2018 за оперативними даними Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України до військових частин Збройних сил України (як одержувач Замовника) товар не надійшов. Відповідно до п.п. 6.2.4. умов Договору Замовник відмовляється від прийняття подальшого виконання зобов'язань Постачальником на загальну суму 999 000,00 грн.
Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що Замовник скористався своїм правом, передбаченим п.п. 6.2.4. Договору, який визначає дії Замовника у разі порушення Постачальником порядку постачання товару. Тому, посилання скаржника у своїй апеляційній скарзі на те, що позивачем не було зазначено причин відмови від отримання залишку Товару колегія суддів вважає безпідставними, що також було обґрунтовано в даній постанові.
Апелянт також посилається на те, що позивач був повідомлений відповідачем, стосовно того, що залишок Товару може бути поставлений протягом дії Договору (копія листа міститься в матеріалах справи). Крім того, на думку відповідача пунктом 10.1. Договору передбачено, що Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.
Однак, як встановлено судом, позивач та відповідач під час укладення спірного договору про поставку у даному договорі обумовили істотні умови договору, а також обумовили строк здійснення поставки (до 25.08.2018 включно). Крім того сторонами в Договорі було чітко визначено підстави відмови від подальшого зобов'язання. Крім того, п. 10.1 Договору визначено порядок розрахунку, тобто кінцева дата його можливості, але у випадку належної поставки товару.
Отже, враховуючи вищенаведене та підсумовуючи всі докази у даній справі в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що всі доводи наведені в апеляційній скарзі відповідачем не відповідають обставинами справи та є необґрунтованими.
Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Класс" залишити, в розумінні статті 86 ГПК України, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 у справі №910/11410/19, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 у справі №910/11410/19 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.
Керуючись ст. 129, 267-285,287 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Класс" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 у справі № 910/11410/19 залишити без змін.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/11410/19.
Повний текст постанови складено та підписано 23.01.2020.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді С.І. Буравльов
С.А. Пашкіна