вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" січня 2020 р. Справа№ 15/172-б
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів: Грека Б.М.
Копитової О.С.
за участю секретаря судового засідання Титарєвої Г.І.,
представників: від боржника - арбітражного керуючого Нестеренка О.А., від Головного управління ДФС у м. Києві - Литвиненка С.С.,
розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 09.07.2018 (суддя Пасько М.В.)
про скасування арештів, накладені на майно боржника,
у справі № 15/172-б
за заявою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (правонаступник Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі міста Києва)
до Промислової академії (код 14315017)
про банкрутство
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 задоволено клопотання ліквідатора боржника; скасовано будь-які арешти, накладені на майно та грошові кошти Промислової академії чи інші обмеження, обтяження щодо розпорядження його майном; заборонено накладення будь-яких нових арештів або інших обмежень, обтяжень щодо розпорядження майном Промислової академії; припинено обтяження рухомого та нерухомого майна Промислової академії; скасовано арешт майна Промислової академії, накладений постановою про відкриття виконавчого провадження від 30.03.2011 ВП 25450754, виданою Відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна внесений запис про арешт всього майна від 29.11.2012 за № 13314308; скасовано арешт майна Промислової академії накладений постановою про арешт майна боржника від 18.01.2012 № 30676721, виданою Відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна внесений запис про арешт всього майна від 20.01.2012 за № 12079761; встановлено, що ухвала підлягає негайному виконанню в порядку встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку протягом трьох років з дати її прийняття; належним чином засвідчений примірник ухвали направлено ліквідатору боржника та Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві.
Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2018, Головне управління ДФС у м. Києві звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.01.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № 15/172-б.
Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з тим, що при постановлені ухвали від 09.07.2018 суд першої інстанції не врахував постанову від 22.10.2015, якою вже вирішено питання про скасування арештів майна боржника, а відтак суд мав залишити без розгляду клопотання ліквідатора.
Ліквідатор у відзиві на апеляційну скаргу не погодився із вимогами та доводами скаржника, зазначивши, що зняття заборон та арештів з майна боржника є безумовним і стосується будь-яких органів і посадових осіб. Проте, орган Державної податкової служби, маючи статус кредитора боржника у даній справі, ухиляється від виконання постанови Господарського суду міста Києва від 22.10.2015 та не вчиняє дії зі скасування у Державному реєстрі податкової застави.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні матеріали справи, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Оскаржувана ухвала від 09.07.2018 постановлена до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року № 2343-XII в редакції з 19 січня 2013 року (далі - Закон про банкрутство), Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2011 порушено провадження у справі у справі № 15/172-б про банкрутство Промислової академії.
Ухвалою попереднього засідання від 25.12.2012 затверджено реєстр вимог кредиторів.
Постановою Господарського суду міста Києва від 22.10.2015, окрім іншого, визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Нестеренка О.А., скасовано арешти, накладені на майно Промислової академії (ідентифікаційний код 14315017), визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Встановлено, що накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.
У червні 2018 року на підставі ст. 38 Закону про банкрутство, постанови Господарського суду міста Києва від 22.10.2015 ліквідатор звернувся до господарського суду із заявою про скасування арештів майна боржника, накладені у виконавчих провадженнях, реєстраційні номери у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 11043374, 12079761.
Суд першої інстанції ухвалою від 09.07.2018 задовольнив клопотання ліквідатора банкрута; скасував будь-які арешти, накладені на майно та грошові кошти Промислової академії чи інші обмеження, обтяження щодо розпорядження його майном; заборонив накладення будь-яких нових арештів або інших обмежень, обтяжень щодо розпорядження майном Промислової академії; припинив обтяження рухомого та нерухомого майна Промислової академії. Окрім того, оскаржуваною ухвалою скасовано арешт майна Промислової академії, накладений постановою про відкриття виконавчого провадження від 30.03.2011 ВП 25450754, виданою Відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна внесений запис про арешт всього майна від 29.11.2012 за № 13314308; скасовано арешт майна Промислової академії накладений постановою про арешт майна боржника від 18.01.2012 № 30676721, виданою Відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна внесений запис про арешт всього майна від 20.01.2012 за № 12079761.
За висновком суду першої інстанції, з моменту відкриття щодо боржника ліквідаційної процедури, ліквідатор повинен мати можливість продажу майна боржника та укладання договорів купівлі-продажу відповідно до чинного законодавства України. Однак наявність арештів, обтяжень та іпотек обмежує права ліквідатора, що передбачені ст. 41 Закону про банкрутство та унеможливлює ефективне здійснення ним своїх функцій. При цьому суд першої інстанції врахував, що зняття заборон та арештів із майна боржника у відповідно до статті 38 Закону про банкрутство є безумовним, і стосується будь-яких органів і посадових осіб.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Як зазначалось вище, постановою суду першої інстанції від 22.10.2015 боржника - Промислову академію визнано банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру; скасовано арешти, накладені на майно боржника, чи інші обмеження щодо розпорядження майном боржника; визначено, що накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається. Цією ж постановою ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Нестеренка О.А., який в подальшому звернувся до суду з клопотанням про скасування обмежень, обтяжень та арештів, накладених на майно боржника.
Відповідно до абз. 9 ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.
Оскільки в процедурі ліквідації задоволення вимог кредиторів відбувається за рахунок коштів, отриманих від здійсненої у встановленому порядку реалізації майна банкрута, майно банкрута повинно бути вільним від будь-яких обтяжень.
Тобто, з моменту відкриття відносно боржника ліквідаційної процедури всі без винятку обтяження чи інші обмеження щодо розпорядження його майном підлягають скасуванню.
Існування не скасованих заборон на відчуження активів банкрута перешкоджає ліквідатору у виконанні покладених на нього Законом обов'язків.
Дія статті 38 Закону про банкрутство розповсюджується також на об'єкти майна банкрута, що знаходяться в іпотеці та в податковій заставі.
Відповідно до ст. 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Реєстру на підставі рішення суду або відповідної заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження. Заяви про виникнення, зміну, припинення обтяжень та про звернення стягнення на предмет обтяження підписуються обтяжувачем.
За визначенням ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" заявник - орган державної влади, його посадова особа, якими встановлено, змінено або припинено обтяження, особа, в інтересах якої встановлено, змінено або припинено обтяження, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення обтяження речових прав.
Пунктом 66 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 703, встановлено, що в разі проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно заінтересованою особою є орган державної влади, орган місцевого самоврядування або їх посадові особи, якими встановлено обтяження речових прав на нерухоме майно, а також особа, в інтересах якої встановлено обтяження (обтяжувач).
Відповідно до п. 67 Порядку, для проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень таких речових прав, є, зокрема, рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; інші акти відповідних органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.
Для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію. Заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, (пункт 7, 9 Порядку).
Статтею 31-1 "Особливості проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів" Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.
Таким чином, реєстраційні дії щодо скасування обтяжень на майно здійснюються за заявою заінтересованих осіб, а також в порядку ст. 31-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Колегія суддів зазначає, що боржник (банкрут) не є заінтересованою особою та заявником в розумінні Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", а відтак за його заявою не можуть бути проведені відповідні реєстраційні дії про скасування обтяження його майна.
За загальним правилом зняття заборон та арештів з майна боржника в порядку ст. 38 Закону про банкрутство є безумовним, стосується будь-яких органів і посадових осіб, у тому числі реєструючих, правоохоронних органів та не потребує подальшого винесення окремих судових рішень, а також сплати додаткових коштів, однак, якщо посадова особа ухиляється від виконання постанови суду про визнання боржника банкрутом, зацікавлена особа - в даному випадку ліквідатор боржника - вправі звернутися до суду з відповідною заявою (клопотанням, скаргою). Розгляд такої заяви судом відбувається виключно в межах справи про банкрутство.
При цьому винесення судом окремого судового рішення про звільнення майна боржника від обтяжень лише конкретизує обов'язок осіб, визначений Законом про банкрутство, та може бути підставою для відповідальності цих осіб за невиконання рішення суду у встановленому порядку.
Станом на час звернення ліквідатора до суду із клопотанням, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна були наявні обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, які були внесені на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 30.03.2011, ВП № 25450754, ВДВС Солом'янського РУЮ та постанови про арешт майна боржника від 18.01.2012 ВП № 30676721, ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві.
Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував постанову Господарського суду міста Києва від 22.10.2015, якою вже вирішено питання про скасування арештів, оскільки зі спливом більше двох років вимоги постанови не виконані та арешти не скасовані, а відповідні записи з реєстру не вилучені. Отже, клопотання ліквідатора банкрута про скасування арештів відповідає способу захисту, визначеному чинним законодавством з огляду на наведені вище норми.
Відтак, суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали від 09.07.2018, правомірно задовольнив клопотання ліквідатора.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи, що місцевий господарський суд ухвалив правильне судове рішення із дотриманням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими вище обставинами справи та наведеним відповідним нормативно-правовим обґрунтуванням, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги ГУ ДФС із залишенням без змін оскаржуваної ухвали Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 у даній справі.
Судові витрати за розгляд справи апеляційним судом належить покласти на скаржника в межах сплаченого судового збору при подачі апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 271, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 у справі № 15/172-б залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений та підписаний 22.01.2020.
Головуючий суддя С.В. Сотніков
Судді Б.М. Грек
О.С. Копитова