вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" січня 2020 р. Справа№ 910/3400/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Козир Т.П.
Куксова В.В.
за участю секретаря судового засідання Денисюк І.Г.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 16.01.2020
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Майнінг"
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2019 (повне рішення складено 27.08.2019)
у справі №910/3400/19 (суддя Щербаков С.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпробудмашина"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Майнінг"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство "Броварський меблевий комбінат"
про стягнення 1417653,83 грн,
Приватне акціонерне товариство "Діпробудмашина" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Майнінг" про стягнення збитків у розмірі 1417653,83 грн, завданих внаслідок неправомірних дій відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення від 10.07.2014 в частині звільнення орендованого нежитлового приміщення загальною площею 1733,00 кв.м. на 5 поверсі будівлі адміністративного будинку та їдальні (літ. Б), яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, 15 та повернення його позивачу після припинення дії договору, Приватному акціонерному товариству "Діпробудмашина" завдано збитки у розмірі 1417653,83 грн, які понесені позивачем внаслідок сплати штрафних санкцій за договором №1ДБМ0180036 оренди нежитлового приміщення від 14.08.2018 на користь Приватного акціонерного товариства "Броварський меблевий комбінат" - нового орендаря вищевказаного нежитлового приміщення, у зв'язку з простроченням позивачем виконання зобов'язання з передачі об'єкта в оренду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Приватне акціонерне товариство "Броварський меблевий комбінат".
У відзиві на позов відповідач проти позову заперечував, просив у задоволенні позовної заяви відмовити, вказуючи про те, що договір оренди нежитлового приміщення від 10.07.2014 діє до 09.09.2019, у зв'язку з чим відповідач вважає безпідставними твердження позивача щодо завдання йому збитків невиконанням відповідачем зобов'язань в частині звільнення орендованого нежитлового приміщення. Крім того, відповідач зазначає, що одностороння відмова позивача від договору, шляхом надсилання повідомлення, не свідчить про припинення дії договору, оскільки відмова від правочину вчиняється в такій самій формі в якій було вчинено правочин.
В наданих суду першої інстанції письмових поясненнях третя особа зазначає, що об'єкт оренди не був своєчасно переданий новому орендарю відповідно до договору оренди нежитлового приміщення №1ДБМ0180036 від 14.08.2018 у зв'язку з чим позивачу були нараховані штрафні санкції.
У відповіді на відзив позивач зазначив, зокрема, про те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2014 у справі №910/1380/19 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Майнінг" до Приватного акціонерного товариства "Діпробудмашина" про визнання недійсним одностороннього правочину щодо відмови від договору оренди від 10.07.2014.
В додаткових пояснення відповідач зазначав, що позивачем не доведено причинний зв'язок між неправомірними діями відповідача та завданими збитками.
20.06.2018 позивач подав місцевому господарському суду пояснення щодо понесених судових витрат, в яких зазначав, що сукупний розмір витрат на професійну правничу допомогу станом на 19.06.2019 становить 60849,75 грн.
В клопотанні, поданому суду першої інстанції 01.08.2019, відповідач просив зменшити суму витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача до 21607, 22 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.08.2019 у справі №910/3400/19 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Майнінг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробудмашина" 1417653,83 грн збитків, 21264,81 судовий збір та 30000 витрати на професійну правничу допомогу.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивачем доведено склад цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, позивачем доведено причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та понесеними позивачем збитками, а також належним чином обґрунтовано розмір заподіяних збитків.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Корум Майнінг" звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2019 у справі №910/3400/19 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, на яких ґрунтуються заперечення на позов, аналогічні тим, які викладено у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях відповідача.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Майнінг" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2019 у справі №910/3400/19; призначено розгляд апеляційної скарги.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства.
В судове засідання апеляційної інстанції представник третьої особи не з'явився.
Оскільки явка представників учасників спррави в судове засідання не була визнана обов'язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представника третьої особи.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2019 у справі №910/3400/19 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
10.07.2014 між Публічним акціонерним товариством "Діпробудмашина", яке перейменоване на Приватне акціонерне товариство "Діпробудмашина" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корум Груп", яке перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю "Корум Майнінг" (далі - орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення, у відповідності до п.1.1 якого передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування приміщення загальною площею 3465,00 кв. м (далі - предмет договору або об'єкт) на четвертому та п'ятому поверсі будівлі адміністративного будинку та їдальні (літ. Б), загальною площею 23306 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, буд.15. План об'єкта оренди наведений у додатку №1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною (п.1.1 договору).
Відповідно до п.1.2 договору об'єкт оренди може використовуватися орендарем для розміщення офісу. Цільове призначення використання об'єкта оренди протягом строку дії цього договору може бути змінене за письмовим узгодженням сторін.
Згідно з п.1.5 договору об'єкт оренди передається орендарю не пізніше 10.07.2014 по акту приймання-передачі (далі Акт №1).
За умовами п.1.8 договору цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі об'єкту оренди та діє до 09.09.2019.
Відповідно до п.2.1.1 п. 2.1. договору орендодавець зобов'язаний передати орендарю об'єкт оренди на умовах та в строки, передбачені договором, в орендне користування.
Пунктом 2.2.7 договору сторони погодили, що орендодавець має право на дострокове припинення договору у випадках, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 2.3.1 договору орендар зобов'язаний виконувати зобов'язання, передбачені цим договором, належним чином (в строк та в повному обсязі).
Згідно з п.2.3.14 договору, орендар зобов'язаний при припиненні цього договору повернути орендарю об'єкт оренди у відповідності з умовами цього договору.
Відповідно до п. 3.1 договору орендар зобов'язаний вносити плату за користування об'єктом оренди в розмірах та в строки обумовлені цим договором.
Пунктом 9.1 договору визначено, що орендар передає орендодавцю об'єкт оренди в день закінчення строку оренди або дострокового припинення цього договору. Передача об'єкта оренди оформлюється Актом приймання-передачі (далі - Акт№2), який складається в двох примірниках та підписується сторонами (їх уповноваженими представниками).
За умовами п.10.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повернення об'єкта оренди по Акту №2 та повного розрахунку між сторонами згідно з умовами цього договору.
Строк оренди починається з моменту прийняття орендарем об'єкта оренди за актом №1 і закінчується 09.09.2019 (п.10.2 Договору).
Відповідно до п.10.5 договору, дія цього договору може бути припинена в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця за умови попередження (шляхом направлення на адресу орендаря письмового повідомлення листом) орендодавцем орендаря, у письмовій формі, за 180 (сто вісімдесят) календарних днів до дати припинення.
Договір оренди нежитлового приміщення від 10.07.2014 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Басенко К.О. 10.07.2014 та зареєстрований в реєстрі за №1194.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.
У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
При цьому, відповідно до ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до Акту приймання-передачі №1 від 10.07.2014 Публічне акціонерне товариство "Діпробудмашина" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Корум Груп" прийняло в оренду нежитлові приміщення загальною площею 3465,00 кв. м на 4 (четвертому) та 5 (п'ятому) поверсі будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, буд.15, літ. "Б".
Додатком № 2 до договору оренди від 10.07.2014 сторони погодили розмір плати за оренду, порядок розрахунків.
У відповідності до договору про внесення змін від 02.03.2016 сторони дійшли згоди, у зв'язку із зменшенням площі об'єкту оренди з огляду на повернення з оренди четвертого поверху, внести зміни в п.1.1 Договору та викласти його у новій редакції: "1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування приміщення загальною площею 1733,00 кв. м, іменоване далі за текстом "Предмет Договору або Об'єкт" на п'ятому поверсі будівлі адміністративного будинку та їдальні (літ. Б), загальною площею 23306 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, буд.15".
Відповідно до Акту приймання-передачі (повернення приміщень) від 31.12.2015, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Діпробудмашина" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корум Груп" (орендар), орендар повернув, а орендодавець прийняв приміщення загальною площею 1732,00 кв. м на четвертому поверсі будівлі адміністративного будинку та їдальні (літ.Б), загальною площею 23306,00 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, буд.15.
Листом №58 від 19.06.2018 Приватне акціонерне товариство "Діпробудмашина" звернулось до відповідача, в якому повідомило, що на підставі п.10.5 договору оренди від 10.07.2014, укладеного між сторонами, у зв'язку з неодноразовим порушенням відповідачем графіку платежів, позивач заявив про дострокове припинення договору оренди нежитлового приміщення - 16.12.2018, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 19.06.2018.
Як зазначає позивач, розраховуючи на добросовісність поведінки відповідача та належне виконання останнім умов договору від 10.07.2014, зокрема п. 10.5. договору, позивач 14.08.2018 уклав з Приватним акціонерним товариством "Броварський меблевий комбінат" (далі - орендар) договір оренди нежитлового приміщення № 1ДБМ0180036, умовами якого передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплачуване користування (оренду) нежитлове офісне приміщення загальною площею 1 733, 00 кв.м. (далі - об'єкт оренди) на 5 (п'ятому) поверсі будівлі адміністративного будинку та їдальні (літ. Б), яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, 15. План об'єкта оренди наведений у додатку № 1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною.
Згідно п. 1.5. договору № 1ДБМ0180036, об'єкт оренди передається орендарю 17.12.2018 по акту приймання-передачі.
За умовам п. 2.1.1 п.2.1. договору № 1ДБМ0180036, орендодавець зобов'язаний передати орендарю об'єкт оренди на умовах та в строки, передбачені договором, в орендне користування.
Орендар зобов'язаний вносити плату за користування об'єктом оренди в розмірах та в строки, обумовлені цим договором (п. 3.1. договору).
Відповідно до п. 7.10 договору №1ДБМ0180036, у випадку прострочення орендодавцем виконання зобов'язання по передачі об'єкта оренди орендарю, орендодавець сплачує орендарю штраф в наступних розмірах:
7.10.1. за період прострочення, що становить 10 календарних днів, орендодавець зобов'язаний сплатити орендарю штраф 100 % плати за оренду, визначеної в п. 1.2. додатку № 2 до договору;
7.10.2. за період прострочення, що становить 30 календарних днів, то орендодавець зобов'язаний сплатити орендарю штраф у розмірі 100 % плати за оренду, визначеної в п. 1.2. додатку № 2 до договору;
7.10.3. за період прострочення, що становить 60 календарних днів, то орендодавець зобов'язаний сплатити орендарю штраф у розмірі 100 % плати за оренду, визначеного в пункті 1.2. додатку № 2 до договору.
Додатком №2 до договору оренди нежитлового приміщення № 1ДБМ0180036 від 14.08.2018 сторони договору погодили розмір плати за оренду та порядок розрахунків.
Як зазначає позивач, станом на 17.12.2018 відповідачем об'єкт оренди звільнено та передано позивачу за актом не було, що унеможливило його подальшу передачу новому орендарю (ПрАТ "Броварський меблевий комбінат"), внаслідок чого Приватне акціонерне товариство "Броварський меблевий комбінат" надіслало на адресу позивача претензію № 20/12/18 від 20.12.2018, в якій зазначило, що станом на 20.12.2018 ПрАТ "Діпробудмашина" так і не було передано у тимчасове оплачуване користування ПрАТ "Броварський меблевий комбінат" об'єкт оренди, у зв'язку з чим третя особа вимагала передати у тимчасове оплачуване користування нежитлове офісне приміщення загальною площею 1733,00 кв.м., на 5 поверсі будівлі адміністративного будинку та їдальні (літ. Б), яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, 15.
Листом від 24.12.2018 №24-12/18 позивач надав відповідь на вищезазначену претензію третьої особи, в якому повідомив, що станом на 24.12.2018 нежитлове офісне приміщення загальною площею 1733, 00 кв.м., на 5 поверсі будівлі адміністративного будинку та їдальні (літ. Б), яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, 15 не звільнено попереднім орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Корум Майнінг", а тому позивач не може передати його ПрАТ "Броварський меблевий комбінат".
27.12.2018 ПрАТ "Броварський меблевий комбінат" повторно надіслало на адресу позивача претензію № 27-12/18, в якій повідомило про нарахування штрафу у розмірі 1417653,83 грн. відповідно до п. 7.10. договору №1ДБМ0180036 від 14.08.2018, у зв'язку із чим вимагало передати у тимчасове оплачуване користування нежитлове офісне приміщення загальною площею 1733,00 кв.м., на 5 поверсі будівлі адміністративного будинку та їдальні (літ. Б), яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, 15 та сплатити штраф за прострочення виконання зобов'язання по передачі об'єкту оренди відповідно до п. 7.10.1. договору за період прострочення, що становить 10 календарних днів у розмірі 1417653,83 грн. без ПДВ на поточний рахунок ПрАТ "Броварський меблевий комбінат".
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було визнано розмір нарахованих штрафних санкцій та сплачено на рахунок ПрАТ "Броварський меблевий комбінат" штраф у розмірі 1417653, 83 грн, що підтверджується платіжним дорученням №846 від 06.03.2019.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення від 10.07.2014 в частині звільнення орендованого нежитлового приміщення загальною площею 1733,00 кв.м. на 5 поверсі будівлі адміністративного будинку та їдальні (літ. Б), яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, 15 та повернення його позивачу після припинення дії договору, Приватному акціонерному товариству "Діпробудмашина" завдано збитки у розмірі 1417653,83 грн, які понесені позивачем внаслідок сплати штрафних санкцій за договором №1ДБМ0180036 оренди нежитлового приміщення від 14.08.2018 на користь Приватного акціонерного товариства "Броварський меблевий комбінат" - нового орендаря вищевказаного нежитлового приміщення, у зв'язку з простроченням позивачем виконання зобов'язання з передачі об'єкта в оренду.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що повідомлення №58 від 19.06.2018 є одностороннім правочином з боку позивача щодо відмови від договору оренди від 10.07.2014, який є нікчемним у зв'язку з недодержанням вимоги закону про нотаріальне посвідчення. Крім того, відповідач вважає, що вчинивши односторонній правочин щодо відмови від договору оренди від 10.07.2014 і зазначивши у повідомленні №58 від 19.06.2018 про необхідність повернення об'єкта оренди 16.12.2018, позивач тим самим фактично не визнає право відповідача на користування об'єктом оренди: офісним нежитловим приміщенням 1733,0 кв. м на п'ятому поверсі будівлі адміністративного будинку, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, 15 на строк оренди - до 09.09.2019, як це передбачено умовами Договору оренди від 10.07.2014.
Колегія суддів вважає вищевказані доводи відповідача безпідставними з огляду на наступне.
Частинами 1-3 ст.202 ЦК України передбачено що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Статтею 203 Цивільного кодексу України, передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Виходячи зі змісту частин першої та другої ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Положеннями ч.1 ст.209 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
За приписами ст.793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно з ч.3 ст.214 Цивільного кодексу України відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.
З наведених норм вбачається, що формами правочину можуть бути або усна, або письмова, а отже відповідач помилково ототожнює нотаріальне посвідчення правочину з його формою та вважає, що нотаріально посвідчений правочин є окремою формою правочину.
Таким чином, суд зазначає, що формою вчинення нотаріально посвідченого правочину є письмова форма, при цьому законодавство не вимагає нотаріального посвідчення повідомлення про дострокове припинення договору оренди, укладеного з нотаріальним посвідченням.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 15.08.2018 у справі №910/20142/17.
Відповідно до положень статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частинами першою і другою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Отже, зазначеною нормою встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов'язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов'язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.
Згідно з частинами першою і третьою статті 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і четвертої статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним чинним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку. За загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 ГК України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов'язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №916/1684/18.
Як встановлено вище, в пункті 10.5 договору сторони погодили, що дія цього договору може бути припинена в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця за умови попередження (шляхом направлення на адресу орендаря письмового повідомлення листом) орендодавцем орендаря, у письмовій формі, за 180 (сто вісімдесят) календарних днів до дати припинення.
Таким чином, сторони договору, врахувавши встановлену законом свободу договору, на власний розсуд погодили підстави та порядок припинення дії цього договору, що не суперечить вимогам статей 6, 525, 598, 627, 651 ЦК України та статей 188, 291 ГК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №922/3248/18.
Твердження відповідача про те, що вчинивши односторонній правочин щодо відмови від договору оренди від 10.07.2014 і зазначивши у повідомленні №58 від 19.06.2018 про необхідність повернення об'єкта оренди 16.12.2018, позивач тим самим фактично не визнає право відповідача на користування об'єктом оренди на строк оренди - до 09.09.2019, як це передбачено п. 1.8 та 10.2 Договору оренди від 10.07.2014 є безпідставним, оскільки у даному випадку звернення позивача (орендодавця) до відповідача (орендаря) з листом №58 від 19.06.2018 щодо повідомлення про відмову від договору є реалізацією права позивача, як власника такого майна, на вільне розпорядження належним йому майном.
Таким чином, враховуючи що відповідний лист №58 від 19.06.2018 про дострокове припинення договору оренди нежитлового приміщення від 10.07.2014 надісланий позивачем відповідно до п. 10.5. договору, відповідач зобов'язаний був 16.12.2018 повернути об'єкт оренди за актом приймання-повернення приміщень, чого останнім не здійснено.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно приписів статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1) протиправної поведінки;
2) шкоди;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;
4) вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню (Постанова Вищого господарського суду України від 19 березня 2015 року у справі №910/19489/14).
Як зазначено вище, розраховуючи на добросовісність поведінки відповідача та належне виконання останнім умов договору від 10.07.2014, зокрема п. 10.5. договору, позивач 14.08.2018 уклав з Приватним акціонерним товариством "Броварський меблевий комбінат" (далі - орендар) договір оренди нежитлового приміщення № 1ДБМ0180036, умовами якого передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплачуване користування (оренду) нежитлове офісне приміщення загальною площею 1 733, 00 кв.м. (далі - об'єкт оренди) на 5 (п'ятому) поверсі будівлі адміністративного будинку та їдальні (літ. Б), яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, 15.
Згідно п. 7.10 договору № 1ДБМ0180036, у випадку прострочення орендодавцем виконання зобов'язання по передачі об'єкта оренди орендарю, орендодавець сплачує орендарю штраф в наступних розмірах:
7.10.1. за період прострочення, що становить 10 календарних днів, орендодавець зобов'язаний сплатити орендарю штраф 100 % плати за оренду, визначеної в п. 1.2. додатку № 2 до договору;
7.10.2. за період прострочення, що становить 30 календарних днів, то орендодавець зобов'язаний сплатити орендарю штраф у розмірі 100 % плати за оренду, визначеної в п. 1.2. додатку № 2 до договору;
7.10.3. за період прострочення, що становить 60 календарних днів, то орендодавець зобов'язаний сплатити орендарю штраф у розмірі 100 % плати за оренду, визначеного в пункті 1.2. додатку № 2 до договору.
Додатком № 2 до договору оренди нежитлового приміщення № 1ДБМ0180036 від 14.08.2018 сторони договору погодили розмір плати за оренду та порядок розрахунків.
Відповідно до п. 1.2. додатку №2 до договору № 1ДБМ0180036, плата за оренду об'єкта оренди за кожний місяць складається з двох частин: орендної плати та додаткової плати.
1.2.1. Орендна плата за кожний місяць визначається на момент виставлення рахунку за формулою: орендна плата = базова орендна ставка * Пл.*Індекс К, де:
Базова орендна ставка - становить 681, 14 грн., в тч. ПДВ 20 % за 1 м. кв. в місяць.
Пл. - загальна площа об'єкта оренди в м. кВ., прийнята орендарем за актом приймання-передачі, що складає 1733, 00 кв.м.
Індекс К - співвідношення встановленого Національним банком України офіційного курсу гривні до долара США на дату складання рахунку на оплату орендної плати, до курсу гривні до долара США, який за погодженням сторін складає 27, 245640 грн., за умови, що значення зазначеного співвідношення є більше ніж одиниця (Індекс К не застосовується, якщо його значення менше одиниця).
* - означає математичний знак множення,
= - означає математичний знак рівняння.
1.2.2. Додатковою платою є вартість експлуатаційних витрат.
Згідно п. 3.4. договору № 1ДБМ0180036, орендодавець виставляє орендареві рахунок на оплату плати за оренду, розрахованої відповідно до додатка № 2 до цього договору. Орендар зобов'язаний сплачувати плату за орендну не пізніше строку, зазначеного в цьому договорі, незалежно від факту одержання їм зазначених рахунків. При неотриманні орендарем зазначених рахунків, плата за оренду розраховується орендарем самостійно відповідно до додатка № 2 до цього договору.
Тож, у зв'язку з простроченням позивачем виконання зобов'язання з передачі об'єкта в оренду, Приватним акціонерним товариством "Броварський меблевий комбінат" відповідно до п. 7.10 договору оренди нежитлового приміщення №1ДБМ0180036 від 14.08.2018 нараховано позивачу штраф у розмірі 1417653,83 грн, який сплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №846 від 06.03.2019.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що розмір понесених Приватним акціонерним товариством "Діпробудмашина" збитків становить суму 1417653,69 грн., які останній поніс у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення від 10.07.2014 в частині звільнення орендованого нежитлового приміщення загальною площею 1733, 00 кв.м. на 5 поверсі будівлі адміністративного будинку та їдальні (літ. Б), яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, 15 та повернення його позивачу у строк, визначений в листі про дострокове припинення дії договору оренди нежитлового приміщення від 10.07.2014 відповідно до п. 10.5. договору.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про доведеність позивачем суду належними, допустимими та достовірними доказами протиправність дій відповідача, які виразились у неналежному виконанні свого зобов'язання з повернення об'єкту оренди з користування, порушення ним господарських та договірних зобов'язань, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та понесеними збитками кредитора, оскільки внаслідок таких дій відповідача позивачем був сплачений штраф у розмірі 100 % плати за оренду визначеного в додатку №2 до договору оренди нежитлового приміщення №1ДБМ0180036 від 14.08.2018, укладеного між позивачем та третьою особою, що склав 1417653,83 грн.
Відповідачем в свою чергу не доведено суду відсутності його вини між протиправною поведінкою та понесеними збитками кредитора, а також наявності обставин, які звільняють його від відповідальності відповідно до норм законодавства.
З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем доведено склад цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, доведено причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та понесеними позивачем збитками, а також належним чином обґрунтовано розмір заподіяних збитків, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Діпробудмашина" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Майнінг" про стягнення збитків в розмірі 1417653,83 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.
Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладається судом на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Майнінг" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2019 у справі №910/3400/19 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/3400/19 повернути Господарському суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано 23.01.2020.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Т.П. Козир
В.В. Куксов