79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81
"14" січня 2020 р. Справа № 914/984/19
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого судді: Данко Л.С.,
суддів: Мирутенка О.Л.,
Скрипчук О.С.,
секретар судового засідання: Харів М.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Шлях» вих. № 069 від 10.10.2019 (вх. № ЗАГС 01-05/3697/19 від 15.10.2019),
на рішення Господарського суду Львівської області від 18 вересня 2019 року (повний текст рішення складено 19.09.2019, м. Львів, суддя Березяк Н.Є.)
у справі № 914/984/19
порушеній за позовом
позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Пері Україна», м. Бровари, Київської області,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Шлях», м. Львів,
про стягнення 326166,31 грн, з яких: 98136,39 грн пеня, 41747,40 грн інфляційні втрати, 8185,16 грн три відсотки річних, 178097,36 грн неустойки та стягнення судових витрат,
за участю представників:
від апелянта/відповідача: не прибув,
від позивача: не прибув.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем: Товариством з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» 22 травня 2019 року за вхідним № 1032 на розгляд Господарського суду Львівської області подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шлях» про стягнення 326166,31 грн, з яких: 98136,39 грн - пеня, 41747,40 грн - інфляційні втрати, 8185,16 грн - три відсотки річних, 178097, 36 грн - неустойки та судові витрати (том І, а.с. 4-10).
Ухвалою місцевого суду від 27.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 914/984/19, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.07.2019 р. (том І, а. с. 2-3), про що сторони були належним чином повідомлені по-пошті з повідомленням про вручення (том І. а. с. 229,230).
Інформація по даній справі опублікована за такою веб-адресою: http://lv. аrditr. gov. ua. sud15015.
З матеріалів справи вбачається, що в подальшому підготовче засідання місцевим судом було відкладено на 15.07.2019 та 29.07.2019. Ухвалою суду від 29.07.2019 закрито підготовче провадження у справі №914/984/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.08.2019. В подальшому розгляд справи по суті відкладено на 18.09.2019, про що сторони були повідомлені у встановленому законом порядку на поштові/юридичні адреси сторін, що були ними самостійно вказані (докази в матеріалах справи).
Як вбачається з матеріалів справи, в судове засідання суду першої інстанції, яке відбулося 18.09.2019 представник позивача не з'явився. Через канцелярію суду, подав клопотання від 13.092019 №13/09/19-2, в якому просить розгляд справи без участі позивача за наявними матеріалами справи. В судове засідання 18.09.2019 представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи судом. Причини неявки в судове засідання - не повідомив. Вимог ухвали суду від 27.05.2019 не виконав.
За наслідками розгляду даної справи по суті місцевий господарський суд 28.09.2019 року ухвалив рішення, яким вирішив позовні вимоги задоволити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шлях» на користь Товариством з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» заборгованість у сумі 324819,49 грн, з яких: 98136,39 грн - пені, 8185,16 грн - 3% річних, 40400,58 грн - інфляційних збитків, 178097,36 грн - неустойки та 4872,30 грн відшкодування витрат на оплату судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовити (п.п. 1, 2 та 3 резолютивної частини судового рішення (том ІІ. а. с. 19-25).
02.10.2019 місцевий господарський суд за клопотання адвоката сторони позивача постановив додаткове рішення по даній справі, яким стягнув з відповідача на користь позивача 8000,00 грн витрат на надання правової допомоги (том ІІ, а. с. 50-53).
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Шлях» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том ІІ, а. с. 71-73), просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 18 вересня 2019 року у справу № 914/984/19 повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити у позовних вимогах позивача повністю.
Додаткове рішення від 02.10.2019 року по даній справі апелянтом не оскаржується.
Так, апелянт в апеляційній скарзі стверджує, що дійсно між сторонами був укладений договір №СО-17-0002147 оперативної оренди обладнання (надалі за текстом - договір), що відповідно до п. 1.1. договору, орендодавець надає орендарю у тимчасове оплатне користування (оренду) будівельну опалубку PERI (в т.ч. окремі елементи опалубки, спеціалізовану тару для її транспортування), іменовану надалі «обладнання», асортимент, кількість і вартість якого вказуються в актах прийому-передачі, що є невід'ємною частиною цього Договору, що сторони в додатку №1 (Специфікація) погодили асортимент обладнання, яке може бути передано в оренду і вартість оренди за один календарний день, що в пункті 2.1. договору встановлено, що передача обладнання в оренду (з оренди) здійснюється на підставі акту (ів) прийому-передачі, що на виконання вимог п. 2.1. договору позивач та відповідач підписали наступні акти прийому-передачі обладнання в оренду: №19692 від 05 жовтня 2017 року, відповідно до якого передано в користування обладнання вартістю 84571,10 грн (без ПДВ); №19694 від 05 жовтня 2017 року, відповідно до якого передано в користування обладнання та тара вартістю 1918813,80 грн (без ПДВ): №20622 від 15 листопада 2017 року, відповідно до якого передано в користування обладнання та тара вартістю 658272,80 грн (без ПДВ); №20962 від 30 листопада 2017 року, відповідно до якого передано в користування обладнання та тара вартістю 873178,70 грн (без ПДВ); №21412 від 22 грудня 2017 року, відповідно до якого передано в користування обладнання та тара вартістю 1068548,10 грн (без ПДВ); №21940 від 25 січня 2018 року, відповідно до якого передано в користування обладнання та тара вартістю 225288,50 грн (без ПДВ), загалом орендар отримав в користування обладнання вартістю 4828673,00 грн.
Апелянт в апеляційній скарзі також не заперечує часткового повернення під час дії договору (здачі на склад орендодавця) обладнання та тару до нього на загальну суму 4249 288,60 грн, що підтверджується актами прийому-передачі: № 20625 від 15 листопада 2017 року для підтвердження повернення обладнання вартістю 954398,00 грн (без ПДВ); № 20928 від 28 листопада 2017 року для підтвердження повернення обладнання та тари вартістю 1048986, 90 грн (без ПДВ); № 22024 від 26 січня 2018 року для підтвердження повернення обладнання та тари вартістю 311221, 70 грн (без ПДВ); № 23442 від 04 квітня 2018 року для підтвердження повернення обладнання та тари вартістю 956111, 90 грн (без ПДВ); № 24163 від 04 травня 2018 року для підтвердження повернення обладнання та тари вартістю 710760, 40 грн (без ПДВ); № 25060 від 07 червня 2018 року для підтвердження повернення обладнання та тари вартістю 267809, 70 грн (без ПДВ).
Але, як стверджує апелянт в апеляційній скарзі, 29.01.2019 р. Господарським судом Львівської області було прийнято рішення про стягнення за позовом ТзОВ «Пері Україна» до ТзОВ «Шлях» 604474,03 грн суми боргу згідно вищезазначеного договору; 18 квітня 2019 року ТзОВ «Шлях» сплатило 2340360,13 грн. боргу та 17 липня 2019 р. ТзОВ «Шлях» сплатило 445544,12 грн. чим повністю був погашений борг перед ТзОВ «Пері Україна», однак, Господарський суд Львівської області при винесенні рішення від 18.09.2019 р. не врахував дану обставину, тому постановив, на думку апелянта, незаконне судове рішення.
При цьому апелянт не заперечує, що його представник не приймав участі у судових засіданнях, а як вбачається з матеріалів справи, відповідач/апелянт не подавав відзиву на позовну заяву.
Автоматизованим розподілом судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду (том І, а. с. 66), справу № 914//984/19 розподілено колегії суддів у складі: Данко Л.С. - головуючий суддя, судді Мирутенко О.Л. та Скрипчук О.С.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 у справі № 914/984/19 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шлях» залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме надати докази сплати судового збору у повному обсязі та докази надсилання копії апеляційної скарги з додатками позивачу (опис вкладення)(том ІІ, а.с. 68-69).
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 року у справі № 914/984/19 (том ІІ, а.с. 106-108) клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено; відкрито апеляційне провадження. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 29.11.2019 р. розгляд справи № 914/984/19 призначено на 12 грудня 2019 року, про що сторони були належним чином повідомлені (том ІІ, а. с. 135, 136, 137).
У судове засідання, яке відбулося 12.12.2019 р. сторони повноважних представників не направили, апелянт подав клопотання про відкладення розгляду справи (том ІІ, а с. 238).
З підстав зазначених в ухвалі Західного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 р. розгляд справи відкладено на 14.01.2020 р. , про що сторони були належним чином повідомлені (том ІІ, а.с.142, 143).
У судове засідання, яке відбулося 14.01.2020 р. сторони, повторно, повноважних представників не направили, про причини незабезпечення участі у справі повноважних представників, суд не повідомили.
Позивачем надіслано до Західного апеляційного господарського суду Відзив на апеляційну скаргу, який поступив на адресу суду 29.11.2019 р. за вхідним № 01-04/4221/19 (том ІІ, а. с. 109-114), з підстав зазначених у відзиві просить рішення місцевого суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, а також те, що явка учасників судового процесу не визнавалася обов'язковою, колегія суддів вважає, що розгляд апеляційної скарги можливо здійснити без представників позивача та відповідача, за наявності відзиву на апеляційну скаргу.
Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та оскаржуваним рішенням, оцінивши зібрані по справі докази, дослідивши викладене у відзиві на апеляційну скаргу, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2019 у справі № 914/984/19 нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів даної справи та встановлено місцевим господарським судом п'ятнадцятого серпня 2017 року ТОВ «Пері Україна» (надалі - орендодавець) та ТОВ «Шлях» (надалі - орендар) уклали договір №СО-17-0002147 оперативної оренди обладнання (надалі за текстом - договір) (том І, а.с.21-27).
Відповідно до п. 1.1. договору, орендодавець надає орендарю у тимчасове оплатне користування (оренду) будівельну опалубку PERI (в т.ч. окремі елементи опалубки, спеціалізовану тару для її транспортування), іменовану надалі «обладнання», асортимент, кількість і вартість якого вказуються в актах прийому-передачі, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Сторони в додатку №1 (Специфікація) погодили асортимент обладнання, яке може бути передано в оренду і вартість оренди за один календарний день.
В пункті 2.1. договору встановлено, що передача обладнання в оренду (з оренди) здійснюється на підставі акту (ів) прийому-передачі.
На виконання вимог п. 2.1. договору №СО-17-0002147 оперативної оренди обладнання позивач та відповідач підписали наступні акти прийому-передачі обладнання в оренду: № 19692 від 05 жовтня 2017 року, відповідно до якого передано в користування обладнання вартістю 84571,10 грн (без ПДВ); №19694 від 05 жовтня 2017 року, відповідно до якого передано в користування обладнання та тара вартістю 1918813,80 грн (без ПДВ): № 20622 від 15 листопада 2017 року, відповідно до якого передано в користування обладнання та тара вартістю 658272,80 грн (без ПДВ); № 20962 від 30 листопада 2017 року, відповідно до якого передано в користування обладнання та тара вартістю 873 178,70 грн (без ПДВ); №21412 від 22 грудня 2017 року, відповідно до якого передано в користування обладнання та тара вартістю 1068548,10 грн (без ПДВ); № 21940 від 25 січня 2018 року, відповідно до якого передано в користування обладнання та тара вартістю 225288,50 грн (без ПДВ).
Загалом орендар отримав в користування за договором №СО-17-0002147 оперативної оренди обладнання вартістю 4 828673,00 грн (том І, а.с.40-58).
Зазначені вище та встановлені місцевим господарським судом обставини справи не заперечуються апелянтом в апеляційній скарзі.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, під час дії договору відповідач частково повернув (здав на склад орендодавця) обладнання та тару до нього на загальну суму 4 249288,60 грн, що підтверджується актами прийому-передачі: № 20625 від 15 листопада 2017 року для підтвердження повернення обладнання вартістю 954 398,00 грн (без ПДВ); № 20928 від 28 листопада 2017 року для підтвердження повернення обладнання та тари вартістю 1 048986, 90 грн (без ПДВ); № 22024 від 26 січня 2018 року для підтвердження повернення обладнання та тари вартістю 311221, 70 грн (без ПДВ); № 23442 від 04 квітня 2018 року для підтвердження повернення обладнання та тари вартістю 956111, 90 грн (без ПДВ); № 24163 від 04 травня 2018 року для підтвердження повернення обладнання та тари вартістю 710760, 40 грн (без ПДВ); № 25060 від 07 червня 2018 року для підтвердження повернення обладнання та тари вартістю 267809, 70 грн (без ПДВ) (а.с.59-76).
Зазначені вище обставини, встановлені місцевим господарським судом, підтверджуються матеріалами справи, теж не заперечуються апелянтом/відповідачем в апеляційній скарзі (рядки 24-57 зверху на сторінці другій тексту мотивувальної частини апеляційної скарги (том ІІ, а.с. 72).
Як встановив місцевий господарський суд, відповідач перелічені акти не підписав (копії доказів направлення відповідачу вказаних актів прийому - передачі долучені до матеріалів справи (а.с. 77-78).
Згідно з п. 4.1.1. Договору розмір орендної плати (без ПДВ) за одиницю обладнання за один календарний день зазначається сторонами в додатках до цього договору.
Відповідно до п. 4.2.1. договору, орендна плата в грошовому вираженні щомісячно розраховується (із можливістю врахування індексації) орендодавцем на підставі фактично наданого в оренду обладнання (згідно актів прийому-передачі обладнання) за фактичну (п.3.2.) кількість днів знаходження обладнання в оренді.
В пункті 4.2.2. договору встановлено, що орендар сплачує орендну плату щомісячно протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня закінчення оплачуваного (за який нарахована орендна плата) місяця.
Відповідно до п. 4.2.4. договору орендодавець до десятого числа кожного місяця, наступного за оплачуваним (за який нарахована орендна плата), направляє орендарю поштою (цінним листом із описом вкладення) оригінал підписаного та скріпленого печаткою орендодавця акту наданих послуг в двох примірниках.
Згідно із пунктом 4.2.5. договору, орендар зобов'язаний підписати і повернути орендодавцю один підписаний та скріплений печаткою орендаря оригінал акту наданих послуг до двадцятого числа місяця, наступного за оплачуваним, за яким нарахована орендна плата.
У разі неповернення (несвоєчасного повернення) підписаного та скріпленого печаткою орендаря акта наданих послуг і відсутності письмової мотивованої відмови орендаря від підписання цього акту (із доданням відповідного розрахунку на підставі підписаних сторонами актів прийому-передачі обладнання), такий акт і сума орендної плати в грошовому виражені вважаються беззастережно визнаними орендарем, а послуга є такою, що прийнята в повному обсязі (на вказану в акті прийому - передачі суму).
Так, позивач та відповідач підписали акт виконаних робіт щодо оренди обладнання № 30008567 від 31.10.17 на суму 82 899,94 грн (з ПДВ 20%) (період нарахування оренди 5 жовтня 2017 року - 31 жовтня 2017 року)(том І, а. с. 79-84).
Як вбачається з долучених позивачем до матеріалів справи копій поштових описів вкладення, поштової накладної та фіскального чеку (а.с.137-140), позивач направив відповідачу для підписання наступні акти виконаних робіт: № 30008840 від 30.11.17 на :уму 82547, 06 грн (з ПДВ 20%) (період нарахування оренди 1 листопада 2017 року - 30 листопада 2017 року); № 30009027 від 31.12.17 на суму 95701,73 грн (з ПДВ 20%) (період нарахування оренди 1 грудня 2017 р о к у -31 грудня 2017 року); № 30009332 від 31.01.18 на суму 123 100,50грн (з ПДВ 20%) (період нарахування оренди 1 січня 2018 року - 31 січня 2018 року); № 30009459 від 28.02.18 на суму 106 377, 60грн (з ПДВ 20%) (період нарахування оренди 1 лютого 2018 року - 28 лютого 2018 року); № 30009827 від 31.03.18 на суму 117 775, 20грн (з ПДВ 20%) (період нарахування оренди 1 березня 2018 року - 31 березня 2018 року); № 30009972 від 30.04.18 на суму 72699, 70грн (з ПДВ 20%) (період нарахування оренди 1 квітня 2018 року - 30 квітня 2018 року); № 30010333 від 31.05.18 на суму 43 204, 85грн (з ПДВ 20%) (період нарахування оренди 1 травня 2018 року - 31 травня 2018 року); № 30010614 від 30.06.18 на суму 29 606, 54грн (з ПДВ 20%) (період нарахування оренди 1 червня 2018 року - 30 червня 2018 року); № 30010901 від 31.07.18 на суму 28 168, 58 грн (з ПДВ 20%) (період нарахування оренди 1 липня 2018 року - 31 липня 2018 року)(а.с.84-136). Копії доказів направлення відповідачу вказаних актів долучені до матеріалів справи (том І, а. с. 137-140).
Однак, як стверджує позивач, відповідач не повернув йому підписані та скріплені печаткою акти наданих послуг, письмової мотивованої відмови від їх підписання не подав.
Відповідачем не надано суду першої інстанції, а також апелянтом/відповідачем суду апеляційної інстанції письмових пояснень, щодо причин не підписання та неповернення позивачу актів виконаних робіт.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що загалом, згідно наведених вище актів виконаних робіт, нарахована відповідачу орендна плата становить 782 081,70 грн.
Відповідач частково оплатив оренду: 11.12.2017 перераховано позивачу 27 000,00 грн: 27.04.2018 - 160 000,00 грн. Загалом 187 000, 00 грн.
Також, ТОВ «Шлях», на підставі п. 9.2. Договору, сплачено позивачу 02 жовтня 2017 року гарантійний платіж в розмірі 100 000, 00 грн, 13.11.2017-40 000 грн.
У зв'язку з порушенням орендарем п.4.2.2. Договору щодо внесення орендної плати, позивач направив відповідачу повідомлення вих. № 288 від 09.07.2018 про розірвання договору оперативної оренди обладнання, де останнім днем дії Договору було вказано 31 липня 2018 року. Також у повідомленні містилась вимога повернути обладнання до 31 липня 2018 року (а.с. 141-147).
З огляду на викладене, договір оперативної оренди обладнання від 15.08.2017р. №СО-17-0002147 укладений між позивачем та відповідачем, був розірваний та останнім днем строку його дії було 31.07.2018 року.
Згідно з п.12.8 Договору, 21 вересня 2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» із гарантійного платежу зарахувало в рахунок сплати оренди 130 667, 30 грн, про що повідомлено орендаря окремим листом (том І, а.с. 148).
Відтак, борг зі сплати орендної плати становить: 782 081,70 грн (нарахована орендна плата) - 187 000,00 грн (кошти перераховані як орендна плата) -130 667, 30 грн (частина гарантійного платежу зарахована як сплата оренди) = 464 414,40 грн (з ПДВ 20%) (борг).
Тобто, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем зі сплати орендної плати за наступними актами:
№ 30009332 від 31.01.18 сума заборгованості становить 66 581, 93грн (з ПДВ 20%); № 30009459 від 28.02.18 сума заборгованості становить 106 377, 60грн (з ПДВ 20%); № 30009827 від 31.03.18 сума заборгованості становить 117 775,20грн (з ПДВ 20%); № 30009972 від 30.04.18 сума заборгованості становить 72 699, 70грн (з ПДВ 20%); № 30010333 від 31.05.18 сума заборгованості становить 43 204,85грн (з ПДВ 20%); № 30010614 від 30.06.18 сума заборгованості становить 29 606, 54грн (з ПДВ 20%); № 30010901 від 31.07.18 сума заборгованості становить 28 168, 58 грн (з ПДВ 20%).
В пункті 5.2.9. договору передбачений обов'язок орендаря повернути (здати на склад орендодавця) обладнання очищеним, належно упакованим, в справному стані із врахуванням природного зносу не пізніше дня припинення договору відповідно до п. 3.3. або розірвання договору відповідно до п. 3.4.
Однак у визначений строк відповідач не повернув обладнання та не здійснив оплати орендних платежів.
Враховуючи викладене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області із позовом вих. № 375 від 17 вересня 2018 року про стягнення з ТОВ «Шлях» 464 414,40 грн заборгованості з орендної плати; 92 058.20 грн пені за період з 01.12.2017 до 31.08.2018 за прострочення виконання зобов'язання з оплати орендної плати; 12 298,09 грн інфляційних втрат за період з 01.12.2017 до 30.06.2018 у зв'язку із простроченням виконання зобов'язання з оплати орендної плати; 3% річних в розмірі 8 162,94 грн за період з 01.12.2017 до 31.08.2018; 579 384,40 грн заборгованості з відшкодування вартості неповернутого обладнання.
Місцевим судом встановлено, що після подання позову до суду, апелянтом/відповідачем додатково було повернено обладнання вартістю 551844,00 грн, що підтверджується долученим до справи актом прийому-передачі від 07.11.2018 р. №29382.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.01.2019 у справі 914/1905/18, позовні вимоги задоволено повністю.
Двадцять першого березня 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович відкрив виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області № 914/1905/18 від 19.03.2019 щодо стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача в сумі 604 474,03 грн.
Як зазначає позивач та встановлено місцевим господарським судом, станом на 01.04.2019 відповідач не виконав вказане рішення суду в повному обсязі.
Колегією суддів встановлено, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання щодо своєчасної та повної сплати орендних платежів та повернення обладнання за укладеним між сторонами договором оперативної оренди обладнання №СО - 17-0002147 від 15.08.2017 ТОВ «Пері Україна» звернувся до суду з позовом про стягнення з ТзОВ «Шлях» заборгованості у даній справі, яка не була предметом розгляду при ухваленні рішення Господарського суду Львівської області від 29.01.2019 у справі № 914/1905/18, а саме: пені за період з 01.09.2018 до 31.03.2019 в сумі 98 136,39 грн; інфляційних втрат за період з 01.09.2018 до 31.03.2019 в сумі 41 747,40 грн; 3% річних за період з 01.09.2018 до 31.03.2019 в сумі 8 185,16 грн.
Крім того, як зазначає позивач, пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі несвоєчасного повернення обладнання, відповідач сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати (по ставці, що діє в період порушення) за час прострочення.
Відтак, позивач просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі 178 097, 36 грн за користування обладнанням за час прострочення його повернення в період з 01.08.2018 до 06.11.2018.
Отже твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі про те, що місцевим господарським судом не було взято до уваги рішення Господарського суду Львівської області від 29.01.2019 р. за позовом ТОВ «Пері Україна» до ТОВ «Шлях» про стягнення 604474,03 грн. суми боргу згідно вищевказаного договору, тобто, що місцевим господарським судом під час розгляду даної справи не враховано судового рішення від 29.01.2019 у іншій справі № 914/1905/18, та, що не було взято до уваги сплату ТзОВ «Шлях» 18.04.2019 р. 230360,13 грн. боргу та 17.07.2019 р. 445544,12 грн., чим повністю погашений борг перед ТзОВ «Пері Україна», оскільки стягнення основного боргу не є предметом спору у даній справі, а як зазначено вище у цій постанові, предметом спору у даній справі є стягнення: - пені у розмірі 98136,39 грн. за період 0 01.09.18 до 31.03.2019 (п. 1 прохальної частини позовної заяви);- інфляційних втрат в сумі 41747,40 грн. (п. 2 прохальної частини позову); - 3% річних в сумі 8185,16 грн. (п. 4 прохальної частини позову); - неустойку в розмірі 178 097, 36 грн (п. 5 прохальної частини позову).
Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 610 ЦКУ визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).
Статтею 3 Закону «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 10 січня 2002 року N 2921-III передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 7.1. договору, у разі несвоєчасної сплати орендної плати орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
В пункті 7.9 Договору сторони встановили, що строк позовної давності щодо стягнення неустойки (пені) та щодо вимог про відшкодування збитків у зв'язку із пошкодженням обладнання складає 3 (три) роки. Період нарахування штрафних санкцій складає весь період прострочення зобов'язання.
Колегія суддів перевіривши розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати орендної плати, погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що згідно акта: №30009332 від 31.01.2018 р. заборгованість в розмірі 123 100, 50 грн., за період з 01.09.2018 по 06.09.2018, за період з 07.09.218 по 20.09.2018 та в розмірі 123 100,50 грн., 66 581,93 грн за період з 21.09.2018 по 31.03.2019, пеня складає відповідно: 708,25 грн. + 1699,80 грн + 12608,61 грн. = 15 016,66 грн; згідно акта № 30009459 від 28.02.18 заборгованість в розмірі 106 377, 60 грн, пеня за період 01.09.18 по 06.07.18 = 612,04 грн. + за період з 07.09.18 р. по 31.03.19 р. (36 днів прострочки), пеня = 21 613,60 грн., разом за цим актом пеня складає 22 225,63 грн.; згідно акта № 30009827 від 31.03.18 заборгованість складає 117775,20 грн, пеня розрахована за період з 01.09.18 р. по 06.09.18 р. = 677,61 грн., за період з 07.09.18 р. по 31.03.19 р. за 18 днів прострочення платежу, пеня = 23029,34 грн., разом за цим актом пеня 24 606,95 грн.; згідно акта № 30009972 від 30.04.18 заборгованість в розмірі 72 699,70 грн., пеня розрахована від суми боргу за період з 01.09.18 р. по 06.09.18 складає 418,27 грн., за період з 07.09.18 р. по 31.03.19 р. = 14 770,99 грн., разом за цим актом пеня = 15189,26 грн.; згідно акта № 30010333 від 31.05.18 заборгованість складає 43 204,85грн, пеня розрахована від суми боргу за період з 01.09.18 по 06.09.18 складає 248,58 грн., за період з 07.09.18 по 31.03.19 р. = 8778,28 грн., разом за цим актом пеня = 9026,85 грн; згідно акта № 30010614 від 30.06.18 заборгованість в розмірі 29 606,54грн, пеня за період з 01.09.18 по 06.09.18 складає 170,34 грн. (6 днів прострочення), пеня за період з 97.09.18 по 31.03.19 - 6015,40 грн., разом = 6185,74 грн ; згідно акта № 30010901 від 31.07.18 заборгованість в розмірі 28 168, 58 грн, пеня розрахована від суми боргу за період з 01.09.18 по 06.09.18 (6 днів прострочення) пеня = 162,07 грн., за період з 07.09.18 по 31.03.19 р. (18 днів прострочення) пеня = 5723,24 грн., що разом за даним актом складає 5885,30 грн.
Відтак:15016,66грн+22225,63грн+24606,95грн+15189,26грн+9026,85грн+6185,74грн+5885,30грн = 98 136,39 грн. вказує, що розрахунок пені є правильним, а тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення 98 136,39 грн пені є обґрунтованими.
Колегією суддів не береться до уваги покликання апелянта в апеляційній скарзі (рядки 38-41 зверху на сторінці другій тексту мотивувальної частини апеляційної скарги - том ІІ, а.с. 72) на те, що ним 18.04.2019 р. було сплачено 230360,13 грн., а 17.07.2019 р. ще 445544,12 грн. основного боргу, оскільки у справі № 914/984/19 - за квітень 2019 р. та за липень 2019 р. позивач пені не нараховував. Пеня розрахована позивачем по 31.03.2019 р. включно, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно з частиною 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення 8 185,16 грн - трьох відсотків річних, зазначає, що такий позивачем здійснено правильно, а відтак, вимоги підлягають до задоволення, з огляду на те, що згідно акта № 30009332 від 31.01.18: за період з 01.0918 р. по 20.09.18 р., з 21.09.18 р. по 31.03.2019 р. від сум боргу 123100,50 грн. та 66581,93 грн = відсотки разом складають суму 1253,07 грн.; згідно акта № 30009459 від 28.02.18: 3% річних від суми боргу 106377,60 грн. за період з 01.09.218 по 31.03.19 р. складають 1853,59 грн.; згідно акта № 30009827 від 31.03.18 розмір заборгованості 117775,20 грн. - відсотки за період з 01.09.218 по 31.03.2019 = 9993,97 грн.; згідно акта № 30009972 від 30.04.18 розмір заборгованості 72699,70 грн. відсотки за період з 01.09.18 по 31.03.19 складають 1266,77 грн.; згідно акта № 30010333 від 31.05.18: розмір заборгованості 43204,85 грн., 3% за період з 01.09.18 по 31.03.2019 = 752,83 грн.; згідно акта № 30010614 від 30.06.18 розмір заборгованості 29606,54 грн., за період з 01.09.18 по 31.03.19 відсотки 515,88 грн; згідно акта № 30010901 від 31.07.18 розмір заборгованості 28168,58 грн., за період з 01.09.2018 по 31.03.2019 відсотки 490,83 грн., що загалом складає розмір 3% річних - 8185,16 грн.
Колегією суддів при перерахунку розміру 3% річних не беруться до уваги твердження апелянта в апеляційній скарзі (рядки 38-41 зверху на сторінці другій тексту мотивувальної частини апеляційної скарги - том ІІ, а.с. 72), що ним 18.04.2019 р. було сплачено 230360,13 грн., а 17.07.2019 р. ще 445544,12 грн. основного боргу, оскільки у справі № 914/984/19 - за квітень 2019 р. та за липень 2019 р. позивач 3% річних не нараховував. Відсотки розраховані позивачем у даній справі по 31.03.2019 р. включно, що підтверджується матеріалами справи.
Щодо розрахунку стягнення інфляційних втрат в сумі 41 747,40 грн - суд перевіривши поданий позивачем розрахунок, вказує, що поданий розрахунок інфляційних втрат є не вірним.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що саме, інфляційне збільшення згідно акту №30009332 від 31.01.2018 за період з 21.09.2018 по 31.03.2019 на суму боргу 66 581,93 грн становить 4 303,08 грн, а не зазначені позивачем 5 649,90 грн. Відтак, перевіривши здійснений місцевим господарським судом власний розрахунок інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що обґрунтованим є нарахування інфляційних втрат у розмірі 40 400,58 грн.
Колегією суддів не беруться до уваги покликання апелянта в апеляційній скарзі (рядки 38-41 зверху на сторінці другій тексту мотивувальної частини апеляційної скарги - том ІІ, а.с. 72), що ним 18.04.2019 р. було сплачено 230360,13 грн., а 17.07.2019 р. було сплачено 445544,12 грн. основного боргу, оскільки у даній справі № 914/984/19 - за квітень 2019 р. та за липень 2019 р. позивач інфляційних втрат не нараховував. Інфляційні втрати розраховано по 31.03.2019 р. включно, що підтверджується матеріалами справи.
В пункті 7.2. договору передбачено, що у разі несвоєчасного повернення обладнання відповідач сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати (по ставці, що діє в період порушення) за час прострочення.
Згідно із частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
В пункті 2 статті 785 Цивільного кодексу України вказано, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Як встановлено матеріалами справи, договір оперативної оренди обладнання припинив свою чинність 31 липня 2018 року, після чого відповідач частково повернув обладнання, що підтверджується актом № 29382 від 07 листопада 2018 року.
Станом на дату припинення договору у відповідача/апелянта перебувало в користуванні обладнання за ціною оренди в розмірі 28 168, 58 грн за 31 день, доказом чого є акт обладнання за ціною оренди в розмірі 28 168, 58 грн за 31 день, доказом чого є акт виконаних робіт № 30010901 від 31.07.2018.
Колегія суддів перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення 178097,36 грн неустойки за користування обладнанням за час прострочення його повернення за період з 01.08.2018 по 06.11.2018, погоджується з висновком місцевого суду, що такий позивачем здійснено правильно, а відтак, вимоги підлягають до задоволення.
На підставі вищенаведеного в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що позовні вимоги слід задоволити частково та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шлях» (79035, м. Львів, вул. Зелена, буд. 115 Б, ідентифікаційний код 13826859) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Об'їзна дорога, буд. 60, ідентифікаційний код 31032954) заборгованість у сумі 324819,49 грн, з яких: 98 136,39 грн - пені, 8185,16 грн - 3% річних, 40 400,58 грн - інфляційних збитків, 178 097,36 грн - неустойки та 4872,30 грн відшкодування витрат на оплату судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Як вбачається з матеріалів даної справи, представник позивача, через канцелярію місцевого суду, подав заяву від 24.07.2019 №24/1-1 про те, що після розгляду справи по суті, буде подано до суду клопотання про компенсацію витрат на правничу допомогу з відповідними доказами понесення витрат на правничу допомогу, в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Останній подав відповідні документи, і місцевий господарський суд ухвалою від 26.09.2019 р. прийняв клопотання до розгляду, призначив розгляд клопотання у судовому засіданні на 02.10.19 (том ІІ, а. с. 45-46).
Господарський суд Львівської області 02.10.2019 р. у справі № 914/984/19 постановив додаткове рішення (том ІІ, а. с. 50-53), яким стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шлях» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» 8000,00 грн витрат на надання правової допомоги.
Додаткове рішення від 02.10.2019 р. у справі № 914/984/19 - не оскаржується.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, місцевий господарський суд правомірно судовий збір поклав на відповідача/апелянта в розмірі 4872,30 грн.
Підсумовуючи вищевказане, необхідно зазначити, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини даної справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника відповідно до положень ст.129 ГПК України.
Поновити дію рішення Господарського суду Львівської області від 18 вересня 2019 у справі № 914/984/19.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд, -
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 18 вересня 2019 року у справі № 914/984/19 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на апелянта.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
4. Матеріали справи повернути в Господарський суд Львівської області.
Повний текст постанови складено та підписано 22.01.2020 року.
Головуючий суддя Л.С.Данко
Суддя О.Л.Мирутенко
Суддя О.С.Скрипчук