Справа №2-69/10
20 січня 2010 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Злотнікова В.Я.,
при секретарі - Зудіновій К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справу за позовом прокурора м. Сімферополя в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_3, про визнання недійсним договору довічного утримання,
Прокурор м. Сімферополя звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_3, про визнання договору довічного утримання від 14.10.2004р., укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, недійсним, посилаючись на те, що ОСОБА_1 страждає на хронічне психічне захворювання, у зв'язку з чим, при укладенні вказаного договору не могла розуміти значення своїх дії та керувати ними, а, крім того, вказаний правочин був вчинений під впливом обману з боку ОСОБА_2, який вироком Київського районного суду м. Сімферополя від 13.05.2009р. був визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.185, ч.4 ст.190 КК України, у тому числі за заволодіння квартирою ОСОБА_1
У судовому засіданні представник прокуратури мотивовано підтримала заявлені вимоги по тих же підставах, просила суд позов задовольнити.
Представник ОСОБА_1 ОСОБА_4, який є її опікуном, у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, у судовому засіданні 18.11.2009р. позов прокурора підтримав, просив його задовольнити
ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, в матеріалах справи є його заява про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача ОСОБА_5, а також його адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, посилаючись на те, що ОСОБА_2 добросовісно виконував свої обов'язки за договором довічного утримання. На час укладення договору у сторін та нотаріуса не було ні яких підстав вважати, що ОСОБА_1 не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, крім того, відповідно до діючого законодавства, відчужувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути фізична особа незалежно від її стану здоров'я. Доводи прокуратури стосовно того, що спірний договір був укладений під впливом обману, просили не приймати до уваги, оскільки договір був укладений в присутності нотаріуса та засвідчений нею, що на їх думку виключає можливість укладення його під впливом обману.
Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що при укладенні договору довічного утримання в неї не виникло сумнівів стосовно дієздатності ОСОБА_1
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню по наступних підставах.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Матеріалами справи встановлено, що 14.10.2004р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір довічного утримання, який був посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстровий номер 4124, згідно якого, ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1, а останній зобов'язався довічно повністю утримувати ОСОБА_1 (а.с.5).
Згідно висновку судово-психіатричної експертизи №802 від 15.06.2007р., проведеної в рамках кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_2, ОСОБА_1 страждає на хронічне психічне захворювання, параноідну шизофренію (непреривний тип течії). За своїм психічним станом не може розуміти значення своїх дії та керувати ними, та не могла розуміти значення своїх дії та керувати ними при підписанні договору довічного утримання від 14.10.2004р. (а.с.6-9).
Відповідно до ч.1 ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 20.12.2007р. ОСОБА_1 визнано недієздатною (а.с.42-43).
Вироком Київського районного суду м. Сімферополя від 13.05.2009р., залишеним в силі ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 28.07.2009р., ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.185, ч.4 ст.190 КК України. Даним вироком суду, в вину ОСОБА_2 постановлений епізод заволодіння квартирою ОСОБА_1, згідно якого ОСОБА_2 з невстановленими особами з приводу надати допомогу, зробити ремонт в квартирі, скористувавшись довірчими відношеннями з боку ОСОБА_1, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в КРУ «КПЛ №1» з хронічним психічним захворюванням, 14.10.2004р. в нотаріальній конторі м. Сімферополя уклав з ОСОБА_1 договір довічного утримання, згідно якого до ОСОБА_2 перейшло право власності на нерухоме майно ОСОБА_1 - квартиру АДРЕСА_1 (а.с.124-129).
Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Статтею 230 ЦПК України встановолено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_1 за своїм психічним станом не могла розуміти значення своїх дії та керувати ними при укладенні договору довічного утримання від 14.10.2004р., правочин, вчинений в такому стані, не відповідає загальним вимогам чинності правочину, зокрема відповідності волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі, а ОСОБА_2, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_1 страждає на хронічне психічне захворювання, замовчував цю обставину, суд вважає, що заявлений позов є обґрунтованим та підлягаючи задоволенню.
Заперечення представника відповіадча та його адвоката суд оцінює критично, оскільки вони спростовуються вищенаведеними висновками суду в їх сукупності.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судовий збір в дохід держави у сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.
На підставі ст.ст.203,215,216,225,230 ЦК України, керуючись ст.ст. 10,11,60,61,88,209,212,214-215,294 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати недійсним договір довічного утримання від 14.10.2004р., реєстровий номер 4124, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, повернувши сторони в первинне положення.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави у сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя: