13 січня 2020 року Чернігів Справа № 620/2980/19
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Зайця О.В.,
за участю секретаря Новик Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Заїздської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області про визнання протиправними та скасування рішень,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення Заїздської сільської ради "Про добровільне об'єднання територіальних громад" прийняте 11.06.2019 на сорок другій сесії сьомого скликання.
В обґрунтування позову зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад», Конституції України та порушують його права, які гарантовані державою.
Представник позивача просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача просив розглядати справу без його участі та подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що відповідач приймаючи рішення від 20.12.2018 № 9-22/18отг "Про селещний бюджет Варвинської селищної об'єднаної територіальної громади на 2019 рік" діяв у межах чинного законодавства України, ним не було порушені вимоги Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Конституції України, а отже вважає позовні вимоги необгрунтованими.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено.
11.06.2019 прийнято рішення Зайїздської сільської ради «Про добровільне об'єднання територіальних громад».
Не погоджуючись з даним рішенням позивач звернувся до суду.
Згідно із статтею 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, стаття 140 Конституції України визначає, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Згідно з приписів статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Такі конституційні положення відповідають Європейській Хартії місцевого самоврядування від 15.10.1985 (Хартію ратифіковано Законом України N 452/97-ВР від 15.07.1997).
Відповідно до статті 2 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в України" (далі - Закон №280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Відповідно до статті 4 Закону №280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.
Статтею 6 Закону №280/97-ВР установлено, що первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Територіальні громади в порядку, встановленому законом, можуть об'єднуватися в одну сільську, селищну, міську територіальну громаду, утворювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати відповідно сільського, селищного, міського голову.
Територіальні громади села, селища, міста, що добровільно об'єдналися в одну територіальну громаду, можуть вийти із складу об'єднаної територіальної громади в порядку, визначеному законом.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно із статтею 25 Закону №280/97-ВР: сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується, у тому числі, таке питання: прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначених цим та іншими законами.
Сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради (частина перша статті 46 Закону №280/97-ВР).
Частиною четвертою статті 46 Закону №280/97-ВР визначено, що наступні сесії ради скликаються: сільської, селищної, міської - відповідно сільським, селищним, міським головою; районної у місті, районної, обласної - головою відповідної ради.
Відповідно до частини п'ятої статті 46 Закону №280/97-ВР сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Згідно із частиною десятою статті 46 Закону №280/97-ВР рішення про скликання сесії ради відповідно до частин четвертої, шостої та восьмої цієї статті доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради.
Відповідно до частини дванадцятої статті 46 Закону №280/97-ВР сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.
Як вбачається з матеріалів справи 18.01.2019 до Заїздської сільської ради від Сухополов'янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області надійшла пропозиція щодо добровільного об'єднання Заїздської територіальної громади в Сухополов'янську територіальну громаду з центром у селі Сухополова.
21.01.2019 проведено громадське обговорення вказаної вище пропозиції, про що складено протокол, на якому вирішено підтримати ініціативу Сухополов'янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області про добровільне об'єднання територіальних громад 13 сіл району в одну територіальну громаду з центром у селі Сухополова (23 голоси "за" із 26 присутніх на обговоренні осіб).
Крім того, депутатами Заїздської сільської ради було проведено персональне анкетне опитування мешканців сіл, які входять у Заїздську сільську раду. Таке вивчення (саме в такий спосіб) громадської думки було зумовлено географічною віддаленістю сіл, що входять до Заїздської сільської ради від адміністративного центру.
Таким чином, відповідачем проводились громадські обговорення, що передує прийняттю рішення про надання згоди на добровільне об'єднання територіальних громад.
Також, суд не бере до уваги посилання позивача на рішення суду від 08.08.2019 у справі № 620/1618/19, оскільки обставини встановлені у даній справі є інакшими, ніж установлені під час розгляду справи № 620/1618/19.
Крім того, рішення "Про добровільне об'єднання територіальних громад" прийняте 11.06.2019 вичерпало свою дію шляхом його виконання, оскільки відповідно до постанови ЦВК від 11.10.2019 № 1920 були призначені на 22 грудня 2019 року та проведені, перші вибори депутатів сільських, селищних, міської рад об'єднаних територіальних громад і відповідних сільських, селищних, міського голів.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 ст. 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно вимог ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення виготовлено 21 січня 2020 року.
Суддя О.В. Заяць