21 січня 2020 року справа № 580/2884/19
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гараня С.М., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна екологічна інспекція України, про зобов'язання вчинити дії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі-позивач) з адміністративним позовом Державної екологічної інспекції у Черкаській області (далі-відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна екологічна інспекція України, в якому просить:
- зобов'язати Державну екологічну інспекцію у Черкаській області внести зміни до трудової книжки, шляхом визнання запису № 16 про звільнення позивача з 17.11.2016 недійсним та внесенням нового запису про звільнення позивача з посади завідуючого юридичного сектору Державної екологічної інспекції у Черкаській області з 02.05.2019;
- стягнути з Державної екологічної інспекції у Черкаській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.11.2016 по 02.05.2019 у сумі 187 589 грн 28 коп. з відповідним відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що відповідачем 16.11.2019 наказом Державної екологічної інспекції у Черкаській області № 96-О ОСОБА_1 з 17.11.2016 звільнено з посади завідувача юридичного сектору відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України «Про державну службу», у зв'язку із нез'явленням державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд або більш як 150 календарних днів протягом 2016 року внаслідок тимчасової непрацездатності. За твердженням позивача у день звільнення про вказаний наказ йому не було повідомлено, трудову книжку йому не видавали, про факт звільнення стало відомо лише 02.05.2019 після звернення із відповідною заявою до відповідача. Тому, такі дії з боку Державної екологічної інспекції у Черкаській області є порушенням гарантованих законодавствам прав позивача, у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний внести зміни до трудової книжки та сплатити позивачеві середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Ухвалою судді від 15.11.2019 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у спрощеному позовному проваджені, з повідомленням, викликом сторін.
Представник позивача 12.11.2019 до зали судового засідання прибув та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 12.11.2019 проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що позивач проігнорував поштове повідомлення, яким повідомлялося про звільнення та необхідність явки для вручення трудової книжки. Доказів того, що в подальшому позивач звертався до відповідача з проханням видати трудову книжку позивачем не надано. Тому в даному випадку вина відповідача у затримці видачі трудової книжки відсутня.
28 жовтня 2019 року представником Державної екологічної інспекції України надано пояснення, в яких зазначено, що позивачу слід відмовити у задоволенні позову та вказано, що якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримати трудову книжку. Державна екологічна інспекція у Черкаській області вчинила всі необхідні заходи для того щоб позивач вчасно отримав трудову книжку. Проте позивач, не вказує з яких саме причин ним не було отримано трудової книжки.
В судовому засіданні 14.11.2019 головуючий перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження та повідомив учасників процесу, що рішення у даній справі буде прийнято на протязі строку розгляду справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Матеріалами справ встановлено, що 16.11.2019 наказом Державної екологічної інспекції у Черкаській області № 96-О ОСОБА_1 з 17.11.2016 звільнено з посади завідувача юридичного сектору відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України «Про державну службу», у зв'язку із нез'явленням державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд або більш як 150 календарних днів протягом 2016 року внаслідок тимчасової непрацездатності.
Передумовою звільнення позивача стали такі обставини.
Актами №1 - №7 зафіксовано факт відсутності позивача на робочому місці у період з квітня по жовтень 2016 року, а саме 26.04.2016, 26.05.2016, 24.06.2016, 26.07.2016, 26.08.2016, 27.09.2016, 28.10.2016, що підписані посадовими особами Державної екологічної інспекції у Черкаській області. На час складання вказаних актів відомостей про поважність причин відсутності на робочому місці ОСОБА_1 не надано.
Також, Державна екологічна інспекція у Черкаській області листом від 21.10.2016 вих. № 10-18/3000 звернулася до виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, яким просила повідомити чи перебував (перебуває) ОСОБА_1 на лікуванні у період з 31.03.2016 по час звернення.
Виконавча дирекція Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності листом від 11.11.2016 № 2274/09-23 повідомила відповідача, що за інформацією управління охорони здоров'я Черкаської обласної державної адміністрації Левченко В.А. у період з 31.03.2016 по час надання відповіді перебував на лікуванні у таких закладах охорони здоров'я міста Черкаси та Черкаської області. А саме: листок непрацездатності № 596891 з 30.03.2016 по 08.04.2016 видано КНП «Третя Черкаська міська поліклініка» ЧМР, листок непрацездатності № 596714 з 11.04.2016 по 26.04.2016 видано КНП «Третя Черкаська міська поліклініка» ЧМР, листок непрацездатності № 589923 з 10.05.2016 по 13.05.2016 видано КНП «Третя Черкаська міська поліклініка» ЧМР, листок непрацездатності № 422635 з 16.05.2016 по 23.05.2016 видано КНП «Третя Черкаська міська поліклініка ШМД» ЧМР, листок непрацездатності № 594967 з 24.05.2016 по 26.05.2016 видано КНП «Третя Черкаська міська поліклініка» ЧМР. 26.05.2016 пацієнт ОСОБА_1 на прийом лікаря не з'явився, тому листок непрацездатності закритий з відміткою про порушення режиму. Листок непрацездатності № 545798 з 24.05.2016 по 18.06.2016 видано КЗ «Городищенське РТМО», листок непрацездатності № 422298 з 21.06.2016 по 24.06.2016 видано КНП «Перша Черкаська міська лікарня» ЧМР, листок непрацездатності № 516080 з 29.06.2016 по 04.07.2016 видано КНП «Перша Черкаська міська лікарня» ЧМР.
17 листопада 2016 року позивачу направлено лист № 12-20/3271, яким повідомлено про звільнення у зв'язку із нез'явленням на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд або більш як 150 календарних днів протягом 2016 року внаслідок тимчасової непрацездатності. В листі також зазначено на необхідність звернення до Державної екологічної інспекції у Черкаській області для отримання трудової книжки. Вказаний лист направлено рекомендованим листом, який повернуто на адресу Державної екологічної інспекції у Черкаській області без вручення із відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».
Заявою доданою до матеріалів справи від 02 травня 2019 року позивач просив відповідача повернути трудову книжку та дав згоду на її пересилання «Новою поштою».
З вище викладених обставин позивач вважає, що у трудовій книжці запис про його звільнення з 17.11.2016 має бути змінений на 02.05.2019, та як наслідок за невчасне вручення трудової книжки йому має бути сплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.11.2016 по 02.05.2019, тому звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує, що за змістом ч. 6 статті 43 Конституції України, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Пунктом 4 частини 1 статті 83 Закону України «Про державну службу» (далі - Закон № 889), визначено, що державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону).
Згідно із ч. 2 ст. 87 Закону України «Про державну службу», підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення може бути нез'явлення державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд або більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (без урахування часу відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами), якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання.
Разом з тим, суд зазначає, що ч. 2 ст.87 Закону № 889 передбачено дві підстави для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення, а саме: перша - нез'явлення державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд внаслідок тимчасової непрацездатності; друга - нез'явлення державного службовця на службу більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності.
При визначенні наявності підстав для припинення державної служби у зв'язку з нез'явленням державного службовця на службу більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності, облік часу нез'явлення на службі здійснюється не підряд, а сумарно протягом року, починаючи з першого дня нез'явлення на службу через тимчасову непрацездатність. Також у цьому разі, вихід державного службовця на службу не є тією обставиною, яка перешкоджає суб'єкту призначення реалізувати його право на припинення державної служби за його ініціативою.
Як встановлено судом, та не заперечується позивачем, у 2016 році, починаючи з 30.03.2016 по 28.10.2016 ОСОБА_1 не з'являвся на службу більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності, отже у відповідача була правова підстава для прийняття рішення про припинення державної служби позивача.
Щодо вимог позивача про внесення змін до трудової книжки, шляхом визнання запису № 16 про звільнення позивача з 17.11.2016 недійсним та внесенням нового запису про звільнення позивача з посади завідуючого юридичного сектору Державної екологічної інспекції у Черкаській області з 02.05.2019 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17.11.2016 по 02.05.2019, у зв'язку із невчасним врученням трудової книжки, суд вказує таке.
Відповідно до ст.47 Кодекс законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 № 58, зареєстрованого Міністерством юстиції України 17.08.1993 за № 110 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 4.1 Інструкції, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.
Згідно з п. 4.2 Інструкції, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.
Аналіз наведених норм законодавства дозволяє суду дійти висновку, що власник або уповноважений ним орган несе відповідальність за невчасну видачу трудової книжку, лише у тому разі, коли трудову книжку не було вручено з його вини або у разі не дотримання вимог щодо надсилання поштового повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки, у разі відсутності працівника на роботі в день звільнення.
Відповідачем було дотримано відповідних вимог щодо вручення позивачу в день звільнення трудової книжки, 17.11.2016 позивачу направлено повідомлення про звільнення у зв'язку із нез'явленням на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд або більш як 150 календарних днів протягом 2016 року внаслідок тимчасової непрацездатності, а також зазначено на необхідність звернення до Державної екологічної інспекції у Черкаській області для отримання трудової книжки. Вказаний лист направлено рекомендованим листом, який повернуто на адресу Державної екологічної інспекції у Черкаській області без вручення із відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».
Твердження позивача про те, що відповідач не вправі був приймати рішення про звільнення у день його тимчасової непрацездатності не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи. Позивачем під час розгляду справи та до позовної заяви не було надано доказів тимчасової непрацездатності у день прийняття оскаржуваного наказу від 16.11.2016.
В той же час стосовно доводів позивача, щодо отримання ним трудової книжки лише 02.05.2019 після звернення до відповідача із відповідною заявою, суд вказує на таке.
Частинами 1-2 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що як позивач, так і відповідач повинні довести обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги і заперечення. Встановлений частиною 2 статті 77 КАС України обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності не позбавляє необхідності доведення позивачем в ході судового розгляду справи заявлених ним підстав позову.
Тому, саме лише заперечення позивачем, тієї обставини, що відповідач повідомляв його про необхідність отримання трудової книжки у зв'язку зі звільненням та ненадання інших доказів, окрім заяви від 02.05.2019, якою просив повернути трудову книжку та дав згоду на її пересилання «Новою поштою», яка також не містить відміток щодо її отримання Державною екологічною інспекцією у Черкаській області, не може слугувати достатньою підставою для висновку про невчасне вручення відповідачем трудової книжки та як наслідок настання відповідальності за невчасне її вручення у відповідності до трудового законодавства України.
У відповідності до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.
Підстави для застосування ст. 139 КАС України щодо розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.М. Гарань