Справа № 589/863/19
Провадження № 2/589/1128/19
26 листопада 2019 року
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді Прачук О.В.,
з участю секретаря судового засідання Антонян М.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника третьої особи - Сай С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Шостка в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Сумській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Надія», треті особи: Шосткинське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області
-про встановлення факту нещасного випадку на виробництві та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Шосткинського міськрайонного суду з зазначеним позовом. В обґрунтування вимог якого зазначив, що з 1976 року почав працювати у колгоспі «Путь Ілліча», який розпорядженням голови Шосткинської РДА від 20.02.1975 року був реформований в колгосп ім. Мічуріна, а в 1996 році в КСП ім. Мічуріна. У подальшому КСП ім. Мічуріна було ліквідовано та ТОВ «Агрофірма «Надія» є правонаступником вказаного КСП.
31.05.1980 року під час виконання своїх трудових обов'язків, а саме: ремонту кукурудзяної сіялки, отримав виробничу травму: уламок з котушки сіялки потрапив до правого ока.
Після нещасного випадку позивач негайно, у той же день, про вказаний факт повідомив свого роботодавця, однак відповідного Акту про нещасний випадок на виробництві йому ніхто не дав.
ОСОБА_1 тривалий час спостерігався у лікарів, у зв'язку з вказаною травмою він отримав третю групу інвалідності.
Позивач звертався до Управління Держпраці у Сумській області (далі - Управління) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Надія» (далі - Товариство) щодо проведення відповідного розслідування та складення Акту, однак Управління повідомило, що це має робити ТОВ «Агрофірма «Надія», а Товариство, в свою чергу, зазначило, що розслідування має проводити Управління, оскільки вони не є правонаступниками колгоспу.
Встановлення вказаного факту, позивачу необхідно для реалізації свого права на отримання страхових виплат, оскільки при зверненні до Шосткинського відділення Фонду, йому було роз'яснено про можливість призначення виплати лише у разі визнання нещасного випадку пов'язаним з виробництвом та на підставі Акту за формою Н-1. Тому просить суд встановити факт нещасного випадку на виробництві, що стався з ОСОБА_1 під час виконання трудових обов'язків та зобов'язати Управління Держпраці у Сумській області створити комісію для проведення розслідування нещасного випадку на виробництві зі складанням Акту про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1.
24 квітня 2019 року Управління Держпраці у Сумській області надало суду відзив на позовну заяву, у якому просив суд ухвалити рішення про відмову позивачу в задоволенні позову. В обґрунтування зазначив, що Управління Держпраці не може провести розслідування вказаного нещасного випадку відповідно до встановленого порядку, оскільки це має робити Товариство. Крім того, вимога позивача про встановлення факту нещасного випадку є незаконною, оскільки визначати чи пов'язаний даний нещасний випадок з виробництвом, чи ні - належить виключно до повноважень комісії по розслідуванню нещасного випадку.
14 травня 2019 року Шосткинське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області надало до суду пояснення на позовну заяву ОСОБА_1 , у якому зазначило, що вимоги позивача необґрунтовані та безпідставні, оскільки докази, на які посилається ОСОБА_1 , документально нічим не підтверджені.
29 серпня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Надія» надало суду відзив на позовну заяву, у якому просило суд відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 . В обґрунтування зазначили, що ТОВ «Агрофірма» «Надія» є новоствореним підприємством і не є правонаступником колгоспу ім. Мічуріна, тому відповідно не може бути належним відповідачем по справі.
В судовому засіданні позивач та його представник вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, вказані в позовній заяві. Так, ОСОБА_1 пояснив, що все життя мешкає в с. Вовна, до призову в армію та після демобілізації працював в колгоспі ім. «Путь Ілліча», який згодом було переіменовано в колгосп ім Мічуріна. В 1996 році колгосп був реорганізований в КСП ім. Мічуріна. 31 травня 1980 року він з напарником ОСОБА_3 сіяли кукурудзу на колгоспному полі, коли зламалась сіялка. Оглянувши її з напарником, він ( ОСОБА_1 ) пішов до кабіни трактору за ключем, та, взявши його, повертався до сіялки. В цей час напарник вдарив молотком по шестерні сіялки, від шестерні відлетів уламок і потрапив йому в око. Відразу ж після цього вони повернулись до тракторної бригади та повідомили про травму начальнику дільниці та інженеру з техніки безпеки. Його (позивача) повезли до м. Шостка в лікарню, але звідти довелось їхати в м. Суми, однак і в обласній лікарні не вдалось витягти уламок з ока, тому направили до лікарні в м. Одесу, де йому зробили операцію на оці. З приводу отриманої ним травми на виробництві начеб-то складався якийсь акт, але йому жодних документів не вручали. Про те, що він мав і має право на отримання відшкодування за втрачену працездатність, обізнаний взагалі не був, а коли дізнався вже в 2018 році, то звернувся спочатку до Управління Держпраці з метою проведення розслідування нещасного випадку, що трапився з ним, де йому роз'яснили, що він має звертатись до роботодавця або його правонаступника. Однак, звернувшись до ТОВ «Агрофірма «Надія», також отримав відмову у проведенні розслідування, які послались на те, що не є правонаступниками колгоспу, а отже і не повинні проводити розслідування. Вказане і змусило його звернутись до суду за захистом своїх прав.
Представник відповідача Управління Держпраці у Сумській області в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не надав.
Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Надія» в судових засідання проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що Товаристов не є правонаступником колгоспу, а отже розслідування має проводити Управління Держпраці. Крім того, вимоги позивача не підтверджені належними доказами.
Представник третьої особи - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області - Сай С.В. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , також посилаючись на відсутність достатніх доказів, які б підтверджували, що травма ока позивача, отримана ним саме внаслідок виконання трудових обов'язків.
Заслухавши пояснення сторін, покази свідків. дослідивши матеріали справи, суд дійшов до переконання про часткове задоволення позову на підставі наступного:
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV нещасним випадком є обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 показав, що з ОСОБА_1 вони працювали разом в с. Вовна в колгоспі ім. Мічуріна. Десь в кінці травня, напевно 30 числа, 1980 року (точної дати вже не пам'ятає, бо минуло багато часу) зранку йому та позивачу було доручено засівати поле кукурудзою, однак агроном невірно налаштував сіялку, тому був великий розход зерна: кожні 15 м доводилось зупинятись і досипати зерно в сіялку. Вони з ОСОБА_1 оглянули сіялку та вирішили зменшити зазори для зерна. Він (свідок) попрохав позивача принести з кабіни трактора розвідний ключ, але поки чекав його вирішив спробувати здвинути зазори молотком. З цією метою вдарив по котушці, яка регулює величину зазорів, молотком та відразу після удару почув як кричить ОСОБА_1 , повернувщись, побачив, що він тримається за обличчя руками та скаржиться на сильний біль. Він запитав у ОСОБА_1 , що трапилось - той відповів, що щось потрапило в око. Виявляється від удару молотком по котушці від неї відлетів уламок, який потрапив ОСОБА_1 в око. Трапилось це десь перед обідом, може об 11 годині. Він відразу відчепив сіялку та повіз позивача до бригади в село, а звідти позивача повезли в лікарню в м. Шостку. Знає також, що позивач лікувався і в м. Суми, через який час після травми позивач вийшов на роботу - свідок вже не пам'ятає. Розслідування цього випадку в колгоспі не проводилось, ніхто його щодо даного випадку не опитував, лише на зборах тракторної бригади він (свідок) розказав про травму отриману ОСОБА_1 . На даний час ні бригадира, ні інженера з техніки безпеки, ні голови колгоспу вже немає в живих.
Свідок ОСОБА_4 допитаний в судовому засіданні показав, що є односельчанином позивача та весь час живе в с. Вовна. В 80-х роках він був головою сільради: з 1973 по 1975 роки та з 1979 по 1982 роки. Як голова сільради він постійно приймав участь у виробничих нарадах голови колгоспу. На той час це був колгосп ім. Мічуріна. На одній з нарад у 1980 році, точну дату він не пам'ятає, він почув, що ОСОБА_1 при ремонті висівального апарату, коли сіяли кукурудзу, отримав травму ока: від удару молотка чи зубила по котушці відлетів уламок, який потрапив позивачу в око. Позивача відвезли спочатку в м. Шостку в лікарню, а потім в м. Суми. Також знає, що лікувався позивач і в Одесі. Чи проводилось розслідування цього випадку - йому не відомо. Ні голови колгоспу, ні бригадира вже не має в живих. Колгосп згодом було реорганізовано в КСП ім. Мічуріна.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 , дружина позивача, показала, що познайомилась з позивачем в 1982 році, а в 1983 вони одружились. При знайомстві вона помітила, що у позивача проблеми з очима, ніби на косоокість схоже. Згодом він розповів, що у правому оці уламок, який потрапив туди, коли він з ОСОБА_3 сіяли кукурудзу в травні 1980 року та ремонтували сіялку. Позивачу робили кілька операцій і кожен рік продовжували інвалідність, а в 2008 році встановили її безстроково. Про цей випадок їй розповідали і односельчане. Вона після одруження з позивачем працювала в колгоспі ім. Мічуріна агрономом; згодом колгосп було реорганізовано в КСП ім. Мічуріна.
З копії трудової книжки ОСОБА_1 , заведеної 01.01.1984 в колгоспі ім. Мічуріна в с. Вовна Шосткинського району, рік вступу до колгоспу 1976, вбачається, що позивач з 1976 року по 2000 рік працював на посаді тракториста спочатку у вказаному колгоспі, який згодом був реформований в КСП ім. Мічуріна. 20.03.2000 позивач був переведений до ТОВ «Агрофірма «Надія», де працював трактористом до 2009.
З медичного висновку вбачається, що позивач перебував на лікуванні в інституті зору з 04 липня по 15 липня 1980 року з діагнозом: «Проникаюче поранення правого ока, стороннє тіло в середині ока, часткова травматична катаракта.»
В направленні на лікування до Сумської обласної лікарні від 31.01.1984 зазначено, що хворий ОСОБА_1 , 1955 року народження, проживаючий в с. Вовна Шосткинскього району, в травні 1980 року отримав проникаюче поранення роговиці правого ока. Діагноз: «Афакія правого ока».
Згідно консультативного висновку Сумської обласної клінічної лікарні від 06.02.2008 року діагноз позивача вказано: «Рубець роговиці, афакія, вторинна дегенерація сітківки, вторинна косоокість правого ока. Наслідки виробничої травми в 1980 році.»
З довідки МСЕК, виданої 13.02.2008, вбачається, що ОСОБА_1 при повторному огляді було встановлено ІІІ групу інвалідності по зору безстроково.
З довідки Шосткинського об'єднаного управління ПФУ від 21.02.2019 № 94 вбачається, що ОСОБА_1 отримував пенсію по інвалідності з 13.02.2001 по 09.02.2010.
Отже, дослідженими в судовому засіданні належними і допустимими доказами в сукупності: показами свідків, письмовими доказами підтверджується факт отримання позивачем травми ока 31.05.1980 під час виконання трудових обов'язків, а саме: при ремонті сіялки під час сіяння кукурудзи в колгоспі ім. Мічуріна с. Вовна Шосткинського району Сумської області.
Незначні розбіжності в показах свідків та поясненнях позивача, зокрема, щодо дати отримання травми пояснюються тривалістю часу, що минув від події, та не впливає на достовірність показів свідків і пояснень позивача в цілому.
Відповідно до пунктів а), б) частини 2 розділу І Положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, затвердженого постановою Президії ВЦРПС та Держпроматомнагляду СРСР від 20 травня 1966 року, який діяв на час отримання позивачем травми, та дія якого поширювалась на всі підприємства, установи та організації, в т. ч. і колгоспи, розслідуванню в порядку, передбаченому цим Положенням, підлягають нещасні випадки, які сталися як на території організації, так і поза територією організації при виконанні роботи за завданням організації і таке інше.
Згідно ч. 4 розділу І вказаного Положення результати розслідування нещасного випадку на виробництві, викликавшого втрату працездатності не менше одного робочого дня, оформляються Актом по формі Н-1, який підлягає зберіганню протягом 45 років.
В судовому засіданні з пояснень позивача та показів свідків встановлено, що розслідування обставин отримання травми позивачем роботодавцем не проводилось та Акт за формою Н-1 не складався. Вказане підтверджується і відповіддю Держархіву Сумської області від 14.11.2019 № СП-102, згідно якої у документах архівного фонду колгоспу ім. Мічуріна с. Вовна Шосткинського району Сумської області в протоколах загальних зборів уповноважених членів колгоспу та засідань правління колгоспу за 1980 рік відсутні відомості про нещасний випадок на виробництві, який стався 31.05.1980 року з ОСОБА_1
В кінці 2018 року позивач звернувся з заявою до Управління Держпраці у Сумській області з приводу проведення відповідного розслідування нещасного випадку на виробництві, який стався з ним у 1980 році. Однак йому було роз'яснено, що розслідування має проводити правонаступник колгоспу ім. Мічуріна, а саме: ТОВ «Агрофірма» Надія».
Зважаючи на вказану відповідь, листом від 23.01.2019 року ОСОБА_1 звернувся до керівника ТОВ «Агрофірма «Надія» з проханням провести відповідне розслідування та надати йому Акт форми Н-1.
Однак, листом від 28.01.2019 ТОВ «Агрофірма «Надія» повідомило позивача, що згідно зі Статутом товариство не є правонаступником інших юридичних осіб (підприємств та організацій) та не має будь-яких документів стосовно нещасного випадку, який стався з позивачем на виробництві у 1980 році, а отже і не може провести розслідування.
Таким чином, позивачем було вичерпано можливості вирішення питання проведення розслідування та встановлення факту нещасного випадку, пов'язаного з виробницвом, у позасудовому порядку.
Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-яким не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом статей 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Враховуючи, що відповідачі по справі: Управління Держпраці та ТОВ «Агрофірма» Надія», заперечували як обов'язок кожного з них провести розслідування за зверненням позивача, так і сам факт отримання позивачем травми при виконанні трудових обов'язків, суд приходить до висновку, що належним способом захисту прав позивача є задоволення вимоги про встановлення факту, що нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 31 травня 1980 року під час виконання трудових обов'язків в колгоспі ім. Мічуріна, є таким, що пов'язаний з виробництвом, оскільки в іншому порядку, зважаючи на позиції сторін по справі, позивач встановити вказаний факт не може та встановлення вказаного факту необхідно йому для отримання страхових виплат.
Розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій здійснюється відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
На час звернення позивача до суду діяв Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений Постановою КМУ від 30 листопада 2011 р. N 1232, який втатив чинність з 01.07.2019.
Відповідно з 01.07.2019 діє Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, (далі - Порядок) затверджений постановою КМУ від 17 квітня 2019 р. № 337.
Відповідно до п. 3 Порядку нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків або в дорозі (на транспортному засобі підприємства чи за дорученням роботодавця), внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання (отруєння) та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного та рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення тощо;
Так, згідно п. 29 Порядку № 337 факт настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) на виробництві може бути встановлено у судовому порядку.
Якщо такий факт встановлено у судовому порядку і нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) не підлягають спеціальному розслідуванню, розслідування організовує підприємство (установа, організація), де сталися такі випадок та / або гостре професійне захворювання (отруєння), або його правонаступник у разі реорганізації цього підприємства (установи, організації).
У разі ліквідації підприємства (установи, організації) без правонаступника розслідування всіх нещасних випадків та / або гострих професійних захворювань (отруєнь), факт яких встановлено у судовому порядку, проводить спеціальна комісія, склад якої визначений пунктом 15 цього Порядку та яка утворюється Держпраці або її територіальним органом (п. 14 Порядку).
Як зазначалось, відповідачі по справі заперечували наявність у них обов'язку проводити розслідування нещасного випадку за заверненням позивача.
При цьому Управління Держпраці посилалось на наявність правонаступника колгоспу ім. Мічуріна, а ТОВ «Агрофірма «Надія» заперечувало, що вони є правонаступником вказаного колгоспу.
Разом з тим, з досліджених в судовому засіданні доказів судом встановлено наступне:
З матеріалів справи вбачається, що колгосп ім. Мічуріна було у 1996 році реорганізовано в КСП ім. Мічуріна.
Розпорядженням голови Шосткинської районної державної адміністрації від 20.03.2000 № 129 зареєстровано товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Надія», (засновниками якого були мешканці с. Вовна) з юридичною адресою: Сумська область, Шосткинський район, с. Вовна, вул. Октябрська 47 .
Розпорядженням голови Шосткинської РДА від 14.09.2000 № 438 зареєстровано зміни до Статуту ТОВ «Агрофірма «Надія», а саме: зборами засновників товариства від 25.08.2000, протокол № 2, затверджено доповнити статтю І «Загальні положення» п. .п. 1.6 : «ТОВ «Агрофірма «Надія» є правонаступником КСП ім. Мічуріна з дня припинення його діяльності. ТОВ «Агофірма «Надія» приймає на своє виконання і повну відповідальність по зобов'язаннях КСП ім. Мічуріна».
Вказані дослідженні документи надані архівом Шосткинської РДА.
Таким чином, відповідно до п. 29 Порядку організувати розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем має правонаступник підприємства, а саме: ТОВ «Агрофірма «Надія», яке є відповідачем по справі
Відповідно до п. 12 Порядку на підприємстві (в установі, організації) утворюється комісія з розслідування нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь), що не підлягають спеціальному розслідуванню (далі - комісія).
Комісія утворюється наказом роботодавця не пізніше наступного робочого дня після отримання інформації про нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) від безпосереднього керівника робіт, повідомлення від закладу охорони здоров'я, заяви потерпілого, членів його сім'ї чи уповноваженої ним особи.
Згідно п. 33 Порядку до обов'язків комісії, зокрема, належить обов'язок скласти, розглянути та підписати акти за формою Н-1 (тимчасові акти за формою Н-1 у разі їх складення) згідно з додатком 11 у кількості, визначеній рішенням комісії (спеціальної комісії); а у разі незгоди члена комісії (спеціальної комісії) із змістом розділів 5, 6, 8, 9 такого акта - обов'язково підписати ці акти з відміткою про наявність окремої думки, яка викладається членом комісії письмово, в якій він обґрунтовано викладає пропозиції до змісту розділів 5, 6, 8, 9 акта (окрема думка додається до цих актів та є їх невід'ємною частиною).
Оскільки судом встановлено, що травма ока отримана позивачем при виконанні трудових обов'язків та встановлено, що даний нещасний випадок пов'язаний з виробництвом вимога позивача про зобов'язання створити комісію для проведення розслідування та скласти акт за формою Н-1 підлягає задоволенню.
Зважаючи на те, що особою, відповідальною за організацію розслідування, є ТОВ «Агрофірма «Надія», у задоволенні вказаної вимоги до Управління Держпраці слід відмовити та, враховуючи, що товариство також є відповідачем по справі, покласти відповідний обов'язок на ТОВ «Агрофірма «Надія».
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору відповідно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 81, 141, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд-
Позов - задовольнити частково.
Встановити факт, що нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 31 травня 1980 року під час виконання трудових обов'язків в колгоспі ім. Мічуріна, є таким, що пов'язаний з виробництвом.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Надія» створити комісію для проведення розслідування нещасного випадку на виробництві, скласти та видати акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1, який стався з ОСОБА_1 31 травня 1980 року під час виконання трудових обов'язків в колгоспі ім. Мічуріна.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Надія" на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1536 гривень 80 копійок.
Дані про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 .
Дані про відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Надія", юридична адреса: Івано-Франківська область, Тлумацький район, с. Долина, вул. Івана Франка 5, код ЄДРПОУ 30869155.
Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Шосткинський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне рішення складено 12 грудня 2019 року.
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області О.В.Прачук