Справа № 420/449/20
22 січня 2020 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Київської ДПІ Південного управління у м. Одесі ГУ ДФС в Одеській області, про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчити на певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Київської ДПІ Південного управління у м. Одесі ГУ ДФС в Одеській області, про:
визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коржової Юлії Едуардівни, про закінчення виконавчого провадження №57992884 від 08.05.2019 року;
зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України відновити виконавче провадження №57992884.
Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши позовну заяву, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Відповідно до п.8 ч.1 статті 4 КАС України, відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Згідно статті 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно ч. 3 ст. 287 КАС України визначено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.
Відповідно до Положення про Державну виконавчу службу України, затвердженого постановою КМУ №229 від 02 липня 2014 року, Державна виконавча служба України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів відповідно до закону.
З 07 квітня 2015 року вищевказане Положення втратило чинність у зв'язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України №150 від 31 березня 2015 року, якою погоджено пропозицією Міністерства юстиції щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Міністерство постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 17 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» функцій і повноважень Державної реєстраційної служби та Державної виконавчої служби, які припинені.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 17 від 21 січня 2015 року ліквідовано Державну реєстраційну службу та Державну виконавчу службу, поклавши на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, договорів комерційної концесії (субконцесії), з питань реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади м. Києва, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності. Крім того, пунктом 2 встановлено, що Міністерство юстиції є правонаступником Державної реєстраційної служби та Державної виконавчої служби, що ліквідуються, в частині реалізації державної політики у сферах, зазначених у пункті 1 цієї постанови.
Згідно ст. 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
Відповідно до п. 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №2832/5 від 29 вересня 2016 року «Про внесення змін до деяких наказів Міністерства юстиції України», який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1302/29432, органами державної виконавчої служби є:
Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень;
управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;
районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).
Наказом Міністерства юстиції №1183/5 від 20 квітня 2016 року, затверджено Типове положення про управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до п. 1 зазначеного Типового положення управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, підпорядковується Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та є структурним підрозділом головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі. До складу Управління входить відділ примусового виконання рішень.
Отже, у цій категорії справ відповідачами можуть бути лише перераховані органи державної виконавчої служби. У зв'язку з тим, що структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділи примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі не визначені як самостійні органи державної виконавчої служби, це виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах.
Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 , оскаржується постанова заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коржової Юлії Едуардівни, зобов'язати вчинити півні дії позивач просить суд - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України, який також не може бути відповідачем по даній категорії справ.
Враховуючи вищевикладене, позивачу належить визначитися з суб'єктом владних повноважень, до якого звернуто позовні вимоги та вірно зазначити відповідача по справі.
Крім того, згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частинами 1, 2 статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Звернувшись до суду 21 січня 2020 року, ОСОБА_1 , пропустив десятиденний строк для звернення до суду з позовом про оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження №57992884 від 08 травня 2019 року.
Згідно з частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
ОСОБА_1 , окремої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, разом з позовною заявою подано не було.
У тексті позовної заяви, ОСОБА_1 , зазначено, що оскаржуваної постанови - не отримував, а про закінчення виконавчого провадження №57992884 дізнався лише 14 січня 2020 року з відповіді відповідача на заяву представника позивача.
На підтвердження вищевказаних фактів, представник позивача звернувся до Одеської дирекції АТ «Укрпошта» з запитом, стосовно надіслання Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України поштової кореспонденції на адресу позивача.
З листа Одеської дирекції АТ «Укрпошта» №08-04-08/АА від 17.01.2020 року, наданого позивачем до матеріалів позовної заяви вбачається, що ідентифікація реєстрованих поштових відправлень за прізвищем або назвою організації та адресою відправника або адресата - не здійснюється.
Оцінюючи доводи, наведені позивачем для поновлення строку звернення до суду, суд зазначає, що поважними причинами пропуску цього строку визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, і мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися - не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльності), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 18.10.2018 року у справі 826/19196/16, від 31.07.2019 року у праві №0240/3698/18-а.
З матеріалів позовної заяви ОСОБА_1 , вбачається, що у провадженні Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебувало виконавче провадження №57992884 від 03.01.2019 року з примусового виконання виконавчого листа №815/3093/17.
05.03.2019 року, державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області у розмірі 5100,00 гривень за невиконання рішення суду у повному обсязі та направлено вимогу державного виконавця.
22.04.2019 року, ОСОБА_1 , звернувся з заявою-поясненнями до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, у якій наголошував, що рішення Одеського окружного адміністративного суду №815/3093/17 від 21.05.2018 року у повному обсязі не виконано.
08.05.2019 року, заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коржовою Ю.Е., прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №57992884, оскільки згідно листа ГУ ДФС в Одеській області №13814/9/15-32-50-05 від 06.05.2019 року, судове рішення виконано у повному обсязі.
22.10.2019 року, Кушнарьовим укладено Договір про надання правової допомоги з адвокатом Арнаутовим М.Г., який 18.12.2019 року, звернувся до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області з заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №57992884.
Тобто вже 18 грудня 2019 року, представник позивача мав можливість дізнатися про існування оскаржуваної постанови у разі її не отримання позивачем.
24.12.2019 року, адвокат Арнаутов Д.Г., звернувся з заявою до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області щодо стану виконавчого провадження №57992884.
Як зазначають ОСОБА_1 та його представник, саме з листа Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області №09.1-193 від 14.01.2020 року, їм стало відомо про існування оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження №57992884 від 08 травня 2019 року.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що наведені у позовній заяві обставини поновлення строку звернення до суду не є об'єктивними, тобто такими, що не залежали від волі позивача, обставинами, які б доводили поважність причин пропуску встановленого законом скороченого строку звернення до адміністративного суду та пояснювали тривале зволікання з пред'явленням позову аж до 21 січня 2020 року.
Доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено. Відтак, суд визнає причини пропуску строку звернення до суду з позовом неповажними.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 зі справи «Пономарьов проти України» роз'яснив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Отже, можливість поновлення судом пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку.
Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Верховного Суду від 04.10.2019 року по справі №805/3080/18-а.
Суд звертає увагу, що позивач звернувся з запитом до АТ «Укрпошта» щодо надіслання відповідачем кореспонденції на його адресу, проте з запитом до самого відповідача щодо надсилання оскаржуваної постанови та отримання копії рекомендованого повідомлення про таке надсилання - не звертався або доказів такого звернення позивачем/представником позивача до суду - не надано.
Відповідно до ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивачу необхідно звернутися до суду з окремою заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду з наданням доказів поважності пропуску строку.
Згідно з ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Позивачем вищевказані вимоги виконані не були.
Зокрема, у порушення п.2 ч.5 статті 160 КАС України, ОСОБА_1 , не зазначено: повного найменування третьої особи, ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача та третьої особи по справі, офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти (виключення становлять лише номери зв'язку - «відомі», а не офіційні адреси або адреси електронної пошти).
Згідно з ч. 6 ст. 160 КАС України якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п'ятої цієї статті стосовно представника, що представником позивача адвокатом Арнаутовим Д.Г., - не виконано. Зокрема, відсутній реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України представника позивача та офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
У порушення п.5 ч.5 статті 160 КАС України, позивач виклав обставини, якими обґрунтовує позовні вимоги та не зазначив доказів, що підтверджують викладені обставини.
Згідно з ч.4 ст.161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з ч.4 ст.79 КАС України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Позивачем не було надано достатньо доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Всупереч п.8 ч.5 ст.160 КАС України, у позовній заяві не зазначено доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності) та не зазначено місцезнаходження оригіналів доказів доданих до позовної заяви.
Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
У свою чергу, правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» №3674-VІ від 08.07.2001 року (далі - Закон України «Про судовий збір»).
Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про судовий збір», платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством (ч.1 ст. 3 Закону).
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 294-IX від 14.11.2019 року, встановлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року - 2102,00 гривень.
Враховуючи вищевикладене, сума судового збору яка підлягає сплаті за одну немайнову вимогу складає 840,80 гривень.
ОСОБА_1 , заявлено дві позовні вимоги не майнового характеру, а тому, сума судового збору яку належить сплатити позивачеві складає 1681,60 гривень.
На виконання вимог ч. 3 статті 161 КАС України ОСОБА_1 , було надано квитанцію №16 від 21.01.2020 року на суму 840,80 гривень.
Враховуючи вищевикладене, позивачеві належить доплатити судовий збір у розмірі 840,80 гривень, докази чого надати до суду.
Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору в гривнях: Отримувач коштів УК у м.Одесі/Київський р-н/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38016923; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача UA338999980313181206084015005;Код класифікації доходів бюджету 22030101;
Призначення платежу*;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Одеський окружний адміністративний суд.
Відповідно до ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з ч.2 ст.169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Вищезазначені недоліки позовної заяви необхідно усунути шляхом надання до суду належним чином оформленого позову, відповідно до вимог статей 160, 161 КАС України, його копій відповідно до кількості учасників справи, заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з наданням доказів поважності пропуску строку, доказів сплати судового збору у розмірі 840,60 гривень.
Суд вважає за доцільне також зазначити, що у разі своєчасного виконання ухвали суду, та направлення необхідних документів засобами поштового зв'язку, позивачу, з метою попередження повернення судом позовної заяви позивачеві з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху, необхідно завчасно повідомити суд відповідними засобами зв'язку (телефон, факс, електрона пошта, тощо) про надіслання матеріалів до суду, оскільки згідно з п.1 та п.2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013 року №958, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 року за №173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; 3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; 4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
Керуючись ст.ст.2, 79, 94, 132, 133, 160, 161, 169, 171, 243, 248 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України (65090, м. Одеса, вул. Разумовська 37), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Київської ДПІ Південного управління у м. Одесі ГУ ДФС в Одеській області (65104, м. Одеса, проспект Академіка Глушко 17/2), про визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коржової Юлії Едуардівни, про закінчення виконавчого провадження №57992884 від 08.05.2019 року; зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України відновити виконавче провадження №57992884 - залишити без руху.
Встановити строк для усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачем. В іншому випадку позов буде повернутий позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України та відповідно до ст.294 КАС України оскарженню не підлягає.
Суддя Балан Я.В.