22 січня 2020 р. справа № 400/3207/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідачаГоловного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.05.2019 р. № 0046290-5406-1427, № 0046291-5406-1427
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (надалі - відповідач або ГУ ДФС у Миколаївській області), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.05.2019 року № 0046290-5406-1427, № 0046291-5406-1427.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Будівлі та споруди, що перебувають у власності позивача є спорудами для сільськогосподарського призначення, тому нарахування суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є протиправним. Крім того, на думку позивача, строк нарахування суми податку на нерухоме майно пропущено.
Відповідач позов не визнав, просив в задоволенні позову відмовити. Свою позицію обґрунтовує тим, що визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015-2018 року правомірно, з урахуванням норм Податкового кодексу України (надалі - ПК України). Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Згідно з п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. В даному випадку не можливо застосувати до позивача пільги щодо об'єкта нежитлової нерухомості, які звільняють від сплати податку на нерухоме майно. Щодо строку нарахування податкових зобов'язань відповідач зазначає, що зобов'язання з цього податку може бути нараховане в межах строків, передбачених п. 102.1 ст. 102 ПК України. Тому, з урахуванням термінів визначення грошових зобов'язань контролюючим органом (1095 днів), термін надіслання податкового повідомлення-рішення за сплату податку на нерухоме майно за 2015 рік - 30.06.2019 року. За таких обставин, податкові повідомлення-рішення винесено правомірно (а. с. 22-26).
Ухвалою від 07.10.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників справи.
В судове засідання сторони не з'явились.
Керуючись ч. 9 ст. 205 КАС України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне.
Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивач є власником об'єктів нерухомого майна: нежитлової будівлі, бригадного будинку з допоміжними спорудами загальною площею 5083,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та нежитлової будівлі, адмінбудівлі з допоміжними будівлями загальною площею 86,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
ГУ ДФС у Миколаївській області проведено розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо об'єкту нерухомого майна (адмінбудівлі з допоміжними будівлями загальною площею 86,9 кв. м) та визначено суми податкового зобов'язання за 2015 р. - 105,84 грн., за 2016 р. - 119,75 грн., за 2017 р. - 278,08 грн., за 2018 р. - 323,53 грн. Загальна сума податку за 2015- 2018 роки становить 827,20 грн.
Також, ГУ ДФС у Миколаївській області проведено розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо об'єкту нерухомого майна (бригадного будинку з допоміжними спорудами загальною площею 5083,6 кв. м) та визначено суми податкового зобов'язання за 2015 р. - 6191,82 грн., 2016 р. - 7005,20 грн., за 2017 р. - 16267,52 грн., за 2018 р. - 18926,24 грн. Загальна сума податку за 2015- 2018 роки становить 48390,78 грн.
10.05.2019 року відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 0046290-5406-1427 на суму 827,20 грн., № 0046291-5406-1427 на суму 48390,78 грн.
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з пп. 266.2.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до положень підпунктів 266.3.1. та 266.3.2. пункту 266.3 цієї ж статті, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 ст. 266 ПК України встановлено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктами оподаткування. Так, підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 у редакції Закону України від 28.12.2014 №71-VIII, чинній станом на 2015-2018 роки, визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Верховний Суд у постанові від 01.10.2019 року у справі № 0340/1905/18, зробив висновок, що правовий аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
За визначенням підпункту 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа-підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про особисте селянське господарство" особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.
Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про особисте селянське господарство", члени особистого селянського господарства мають право: реалізовувати надлишки виробленої продукції на ринках, а також заготівельним, переробним підприємствам та організаціям, іншим юридичним і фізичним особам, надавати послуги з використанням майна особистого селянського господарства.
Таким чином, законодавство передбачає сільськогосподарське товарне виробництво не лише у формі підприємницької діяльності, шляхом створення юридичної особи або реєстрації фізичною особою-підприємцем, а і у формі особистого селянського господарства (одноосібники).
Отже, сільськогосподарський товаровиробник - це не лише юридичні особи та фізичні особи-підприємці, як зазначено у п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, а також особисте селянське господарство.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу на праві приватної власності належить нерухоме майно - нежитлова будівля, бригадного будинку з допоміжними спорудами загальною площею 5083,6 кв. м та нежитлова будівля, адмінбудівля з допоміжними будівлями загальною площею 86,9 кв. м. Позичем не надано до суду документів, які підтверджують, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та є сільськогосподарським товаровиробником, або здійснює діяльність, пов'язану з веденням особистого селянського господарства.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позивач не є сільськогосподарським товаровиробником, а сама лише наявність у власності позивача будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, не є підставою для застосування до спірних відносин пункту "ж" підпункту 266.2.2. п. 266.1 ст. 266 ПК України.
Щодо строку нарахування податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, суд зазначає наступне.
Згідно з п.п. 266.2.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до п.п. 266.10.3 п. 266.10 ст. 266 ПК України, податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.
Пунктом 102.1 ст. 102 ПК України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Крім того, відповідно до п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Отже, терміном надіслання (вручення) позивачу податкового повідомлення-рішення про сплату суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік є 30.06.2016 року. З урахуванням п. 102.1 ст. 102 ПК України (не пізніше 1095 дня), граничним строком визначення грошових зобов'язань є 30.06.2019 року, а податкові повідомлення-рішення контролюючим органом прийняті 10.05.2019 року, тобто без порушення відповідачем строку визначення суми грошових зобов'язань з вищевказаного податку.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про правомірність нарахування відповідачем податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 10.05.2019 року № 0046290-5406-1427, № 0046291-5406-1427, а вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд, -
1. В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 39394277), відмовити.
2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. О. Мороз