21 січня 2020 р. № 400/4497/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О. М., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну спарву
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Інгульського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056
про:визнання дій протиправними; скасування постанови від 06 серпня 2019 р. ВП № 59713101,
ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, в якій просить визнати протиправними дії відповідача стосовно винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 06 серпня 2019 року у ВП № 59713101 та скасувати її повністю.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на такі обставини, як винесення оскаржуваної постанови на неіснуючий виконавчий документ; пред'явлення виконавчого документа стягувачем до примусового виконання з перевищенням тримісячного строку; зазначення в оскаржуваній позивачем постанови дати набрання чинності виконавчим документом, яка не відповідає дійсності; неузгодженість вимоги про сплату недоїмки у зв'язку з її оскарженням позивачем до Миколаївського окружного адміністративного суду (справа № 400/4267/19).
Після усунення позивачем недоліків позовної заяви на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху від 20 грудня 2019 року, суд ухвалою від 08 січня 2020 року відкрив провадження в адміністративній справі № 400/4497/19 та постановив розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, установленими статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відзиві, що надійшов до суду 17 січня 2020 року, відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, посилаючись на дотримання ним чинного законодавства у галузі виконавчого провадження, а саме: виправлення помилки, яка була допущена за текстом постанови про відкриття виконавчого провадження; дотримання стягувачем тримісячного строку для звернення виконавчого документа до примусового виконання.
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина п'ята статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України).
Дослідивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд установив таке.
Матеріали справи свідчать, що 14 березня 2019 року ГУ ДФС у Миколаївській області (далі - стягувач) сформувало вимогу № Ф-21286-17-У про сплату ОСОБА_1 недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 3 276,24 грн (далі - вимога).
У вимозі зазначена дата набрання нею чинності - 07 травня 2019 року.
05 серпня 2019 року стягувач направив вимогу на примусове виконання до Інгульського відділу ДВС м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, що підтверджується копією заяви стягувача від 31 липня 2019 року № 5771/9/14-29-17-21 з відбитком штампу вхідної реєстрації відповідача.
06 серпня 2019 року головний державний виконавець Інгульського відділу ДВС м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Кюкало Ю. М. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 59713101 з виконання вимоги від 14 березня 2019 року № ф-2186-17-у про стягнення з ОСОБА_1 3 276,24 грн.
У постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець зазначив дату набрання виконавчим документом чинності, аналогічну тій, що зазначена у виконавчому документі (вимозі), а саме: 07 травня 2019 року.
Листом від 21 листопада 2019 року № 1785/10/14-29-10-23, у відповідь на заяву позивача від 21 жовтня 2019 року щодо надання копії вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску, ГУ ДФС у Миколаївській області надало позивачу копію зазначеної вимоги, копію конверта та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
20 грудня 2019 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/4267/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 14 березня 2019 року № Ф-21286-17 з підстав порушення норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Зазначена обставина підтверджується даними Єдиного державного реєстру судових рішень та офіційного веб-сайту Судової влади України.
16 січня 2020 року державний виконавець виніс постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних, з посиланням на те, що при здійсненні реєстрації виконавчого провадження було допущено арифметичну та граматичну помилку в назві та номері виконавчого документа. Зокрема, цією постановою державний виконавець вніс зміни (доповнення) в автоматизовану систему виконавчого провадження, а саме: замість назви виконавчого документа „вимога" зазначив: „вимога про сплату недоїмки", замість номера виконавчого документа „ ф-2186-17-у" зазначив: „ ф-21286-17-у".
Спір між сторонами полягає в тому, чи дотримані державним виконавцем вимоги чинного законодавства під час відкриття виконавчого провадження № 59713101 з виконання вимоги ГУ ДФС у Миколаївській області про стягнення з позивача недоїмки із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Суд звертає увагу, що питання правомірності формування стягувачем вимоги про сплату недоїмки, дотримання Головним управлінням ДФС у Миколаївській області процедури узгодження суми боргу, обґрунтованість суми боргу та інших зазначених у вимозі даних, таких, як дата набрання вимогою законної сили, не є предметом судового розгляду та не входить до предмету доказування у справі, що розглядається.
Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За нормами статті 1 Закону України „Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України „Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
За приписами частин першої, п'ятої статті 26 Закону України „Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, серед іншого, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
У пункті 14 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, якщо під час проведення виконавчих дій встановлено дані, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, або виявлено технічну помилку, описку в реєстраційних даних вхідної та вихідної кореспонденції, виконавець своєю постановою змінює або доповнює реєстраційні дані в автоматизованій системі. Така постанова виконавця долучається до матеріалів виконавчого провадження.
Суд зазначає, що чинне законодавство передбачає обов'язок державного виконавця перевірити виконавчий документ, що надійшов на примусове виконання, вимогам до виконавчого документа, встановленим статтею 4 Закону України „Про виконавче провадження". Зокрема, згідно з пунктом шостим частини першої статті 4 Закону України „Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначається дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Одночасно закон не зобов'язує державного виконавця перевіряти обгрунтованість зазначеної у виконавчому документі інформації, у тому числі наявності боргу як такого, обґрунтованість суми стягнення, узгодженість боргу, правильність зазначеної у виконавчому документі дати набрання рішенням законної сили.
Отже, навівши у постанові про відкриття виконавчого провадження таку саму дату набрання чинності вимогою про сплату недоїмки, як і у самій вимозі, державний виконавець не порушив вимог чинного законодавства.
Так само державний виконавець не міг знати про наявність спору між стягувачем і боржником щодо оцінки правомірності вимоги про сплату недоїмки, тим більше, що позовна заява про визнання вимоги протиправною та її скасування подана позивачем до Миколаївського окружного адміністративного суду пізніше за дату відкриття виконавчого провадження. Зокрема, оскаржувана постанова винесена державним виконавцем 06 серпня 2019 року, а провадження в адміністративній справі № 400/4267/19 відкрито 20 грудня 2019 року.
Щодо дій державного виконавця з перевірки дотримання стягувачем строку пред'явлення виконавчого документа на примусове виконання суд зазначає таке.
Як зазначено у вимозі про сплату недоїмки, вона набрала законної сили 07 травня 2019 року. Тримісячний строк пред'явлення виконавчого документа на примусове виконання починає відлік з наступного дня і триває до 08 серпня 2019 року. Виконавчий документ пред'явлено на виконання до Інгульського ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області 05 серпня 2019 року, тобто в межах тримісячного строку з дати набрання вимогою законної сили, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки.
Отже, у державного виконавця не було підстав вважати, що виконавчий документ пред'явлений стягувачем на виконання з недотриманням тримісячного строку.
Щодо аргументу позивача про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого документа, якого не існує, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується допущення помилки у постанові про відкриття виконавчого провадження, в подальшому виправленої постановою державного виконавця про зміну (доповнення) реєстраційних даних.
Неточність у номері виконавчого документа (пропущена цифра „2") та зазначення назви виконавчого документа як „вимога" замість „вимога про сплату недоїмки" не тягнуть за собою скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, враховуючи подальше виправлення зазначеної помилки згідно з вимогами чинного законодавства. Крім того, вбачається, що зазначені неточності не вплинули на можливість ідентифікації позивачем виконавчого документа та вжиття заходів щодо оскарження вимоги про сплату недоїмки.
У зв'язку з вищенаведеним суд не має підстав вважати, що головний державний виконавець Інгульського ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ в Миколаївській області Кюкало Ю. М. не дотримався чинного законодавства, винісши 06 серпня 2019 року постанову про відкриття виконавчого провадження № 59713101.
З огляду на вищезазначене суд дійшов переконання про відмову в позові.
Крім того, суд звертає увагу, що обставина оскарження позивачем вимоги про сплату недоїмки не визначене чинним законодавством як безумовна підстава для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
Пункт п'ятий частини першої статті 39 Закону України „Про виконавче провадження" передбачає таку підставу для закінчення виконавчого провадження, як скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Також чинне законодавство надає позивачу інші важелі захисту своїх прав до моменту ухвалення і набрання законної сили рішенням у справі № 400/4267/19, предметом судового розгляду в межах якої є правомірність вимоги про сплату недоїмки від 14 березня 2019 року № Ф-21286-17-У (наприклад, такі як звернення до адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, або звернення до державного виконавця із заявою про відкладення виконавчих дій тощо).
У зв'язку з відмовою в позові, згідно із статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір, сплачений позивачем за звернення до адміністративного суду, не підлягає до стягнення з відповідача.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056; код за ЄДРПОУ: 34993225) відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.М. Мельник