Справа № - 22а - 160/2007 р. Головуючий у 1 інстанції Кошик А.Ю. Суддя доповідач Ситников О.Ф.
14 червня 2007 року. м. Київ.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Ситникова О.Ф.,
Суддів: Бараненка І.І. Малініна В.В.,
при секретарі: Пустільнік К.А.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Київської області від 29 березня 2007 року у справі за позовом приватного підприємства «Бонус» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою господарського суду Київської області від 29 березня 2007 року позов ПП «Бонус» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції задоволено:
Скасовано податкові повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції № 000912340/0 від 06.12.2006 року та № 000912340/1 від 13.02.2007 року.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, судом не в повному обсязі встановлено обставини, що мали значення для справи та неправильно досліджені докази, а тому підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу.
Заперечуючи проти апеляційної скарги відповідача ПП «Бонус» посилався на те, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, тому підстав для його скасування не має.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, щозгідно з Актом перевірки, позивачем не включено до податкових зобов'язань по ПДВ у вересні 2006 року суму 2560 грн. зі строком позовної давності, що минув. При цьому вказано, що в порушення п.п. 4.5.1. п. 4.5. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємство після закінчення строку позовної давності не відкоригувало суму 2560,00 грн.
Відповідач вважає, що включена позивачем до податкового кредиту у вересні 2003 року сума 2560 грн. по податковій накладній від ТОВ «Оріон-Трейдінг», яка не була використана у господарській діяльності у зв'язку з нездійсненням поставки товарів, повинна бути відкоригована і включена в сторону зменшення податкового кредиту, в декларації з ПДВ за вересень 2006 року, оскільки по даній операції минув строк позовної давності.
Судом першої інстанції була досліджена зазначена обставина та правильно встановлено, що відповідно дот п.п. 4.5.1. п. 4.5. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»,якщо внаслідок перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то він зменшує суму податкових зобов'язань у відповідному податковому періоді та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку, а отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту у такому податковому періоді.
Таким чином, зазначена норма передбачає коригування суми податкового кредиту у зв'язку з коригування податкових зобов'язань постачальником, при цьому в одному податковому періоді.
Жодних посилань на необхідність проведення отримувачем товару коригування податкового кредиту у зв'язку зі спливом строків позовної давності, що відповідач вважає безнадійною заборгованістю, зазначена норма закону не передбачає. Законом України від 25.03.2005 року № 2505-ІУ до Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97 - ВР внесено зміни, якими п. 4.5. ст. 4 викладено в новій редакції, яка не передбачає коригування ПДВ у випадку проведення процедур врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості.
Крім того, відповідач не навів суду першої та апеляційної інстанції, якими нормами законодавства він визначає закінчення строку позовної давності, оскільки за нормами Цивільного кодексу України строк позовної давності застосовується лише судом і лише у випадку клопотання боржника про таке застосування, в іншому випадку закінчення строку позовної давності не є підставою для відмови в стягненні боргу. Тому висновок про безнадійність заборгованості з поставки товарів не обґрунтований.
В цій частині доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо неправомірного включення позивачем до складу податкового кредиту суми по податкових накладних, які отримані від ПП «Світанок» та ПП «Скіфія», які не є платниками податку на додану вартість чим завищили суму податкового кредиту та відповідно знизили суму податкового зобов'язання, яка підлягає сплаті до бюджету не ґрунтуються на матеріалах справи, тому висновки суду першої інстанції слід визнати такими, що відповідають вимогам закону та встановленим по справі обставинам:
Позивач був зареєстрований як платник податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 13659740 від 21.12.2002 року.
Як встановлено судом першої інстанції податковий кредит позивачем було сформовано на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Світанок» та ПП «Скіфія», недійсність яких в судовому засіданні встановлено не було.
На момент випискиспірних податкових накладних ПП «Світанок» та ПП «Скіфія» перебували на податковому обліку, оскільки фактично акти про анулювання їх свідоцтв були оформлені в кінці 2006 року.
Судом першої інстанції правильно встановлено факт здійснення господарських операцій за якими позивачем були сплачені суми ПДВ в ціні придбання товарів, та зазначено, що скасування державної реєстрації контрагентів не спростовує встановлені судом обставин, які дають позивачу право на податковий кредит.
Крім того, суд правильно враховував, що визначені в Акті перевірки порушення позивачем пп.7.2.4 п.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість» необґрунтовані, оскільки за спірними господарськими операціями такі порушення можуть визначатись лише до його контрагентів ПП «Світанок» та ПП «Скіфія».
Прийняттям спірних податкових повідомлень-рішень податковим органом фактично покладено на позивача вину за невиконання його контрагентом зобов'язань, визначених податковим законодавством. Однак жоден нормативний акт, на який посилається відповідач не містить вказівок на таку залежність. Оскільки, згідно вимог чинного законодавства, обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.
Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.
Таким чином, у разі порушення контрагентами платника податку вимог податкового законодавства, податковий орган має право у межах своєї компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства видавати акти державного органу на усунення таких порушень, які є обов'язковими до виконання. Відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» вчинення зазначених дій є не тільки правом, а й прямим обов'язком податкових органів.
За таких обставинсуд першої інстанції правильно зазначив, що висновки відповідача про те, що позивачем порушені вимоги пп.7.2.4 п.7.2, п.п. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», (а саме завищено податковий кредит з ПДВ) є помилковими, а тому до позивача не може бути застосована відповідальність за порушення положень даної статті.
Оскільки відповідачем не доведено правомірність висновків Акту перевірки, відповідальність застосована до позивача необґрунтованоі податкові повідомлення-рішення інспекції № 000912340/0 від 06.12.2006 року та № 000912340/1 від 13.02.2007 року єпротиправними і підлягають скасуванню.
З такими висновками суду можна погодитися, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та відповідають вимогам матеріального та процесуального законодавства, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування або зміни рішення суду не має.
Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України,
Апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення , а постанову господарського суду Київської області від 29 березня 2007 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: